Рішення № 138191549, 14.07.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3901/22

2/215/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря Мироненко А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Вербицької Л.Д.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача, адвоката Мельник Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,-

УСТАНОВИВ:

18.10.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в обґрунтування якої вказує, що з відповідачем ОСОБА_3 він перебував в зареєстрованому шлюбі з 05.09.2015 по 29.11.2021. Від даного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач з 2016 року офіційно не працювала, а тому разом з сином знаходилась на утриманні позивача. На початку 2018 року сторони посварились, але продовжували жити однією сім`єю. Судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1010/18; 2-н/215/179/18 від 12.04.2018 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 щомісячно стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 19.03.2018. Але, про наявність зазначеного судового рішення позивачу стало відомо лише в листопаді 2021, коли він отримав лист від Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.11.2021. Також, у виконавчій службі позивач дізнався, що у жовтні 2018 року відповідач вже зверталась щодо примусового стягнення аліментів з позивача за вищевказаним судовим наказом, але постановою державного виконавця від 29.10.2018 виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі її заяви. При цьому з моменту видачі судового наказу до серпня 2021 року - часу припинення шлюбних відносин з відповідачем, син проживав разом з позивачем ОСОБА_1 та знаходився на його утриманні, що на його думку є підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, що утворилась за даний період.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати заборгованості у розмірі 109933,99 грн. за судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1010/18; 2-н/215/179/18 від 12.04.2018, що утворилась за період з 19.03.2018 по 01.09.2021.

13.01.2023 відповідач ОСОБА_5 надала відзив на позовну заяву в якому вказує, що законом не передбачено звільнення боржника від сплати аліментів на утримання дитини у разі проживання чоловіка і жінки однією сім`єю. Юридично перебуваючи у шлюбі, фактично сім`я не існувала, а заяви позивача про те що між сторонами склались відносини притаманні для подружнього сімейного життя та що позивач повністю матеріально забезпечував дитину та відповідача є його особистими надуманими твердженнями. Відповідач ОСОБА_1 шляхом шантажу, залякування та психологічного тиску змусив відповідача припинити стягнення аліментів на дитину і зміг вплинути на її відмову від розірвання шлюбу восени 2018 року і тепер використовує ці обставини на свою користь. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів про розмір його щомісячних витрат на утримання сина та джерела походження коштів, за рахунок яких він утримував дитину (Том №1 а.с.91-95).

20.01.2023 позивачем надана відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначає, що доводи відповідача щодо вчинення ним відносно неї якихось протиправних дій з метою змушення жити разом та забрати виконавчий лист не підтверджені жодними доказами, більш того долучені позивачем фотографії свідчать про що вони були щасливою сім`єю, посміхались, спільно відпочивали на морі в Україні та в Єгипті, ніхто нікого ні до чого не примушував. Крім того, коли позивач у травні 2018 року звільнився з роботи на ПАТ «ПівнГЗК» то вже у серпні 2018 року став на облік до Центру зайнятості та отримував виплати по безробіттю, а також підзаробляв таксистом, а тому мав гроші на утримання сім`ї. Позивач не заперечує того факту, що відповідач ОСОБА_4 також працювала, але багато коштів в сім`ю це не приносило, оскільки їх велику частину переводила на закупівлю матеріалів для роботи (Том №1 а.с.97-98).

В судовому засіданні сторони надали аналогічні пояснення, що викладені у позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позовну заяву не надав.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 (Том №1 а.с.12-13).

Від даного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том №1 а.с.14).

Судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1010/18; 2-н/215/179/18 від 12.04.2018 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 щомісячно стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 19.03.2018 (Том №1 а.с.11).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) позивач ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів за період з березня 2018 року по грудень 2021 року в розмірі 113693,49 грн. (Том №1 а.с.19).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої, другої статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі №519/970/21 зазначив, що у справах про звільнення від сплати заборгованості за аліментами вирішальним є доведеність фактів виконання позивачем обов`язку щодо утримання дитини та добровільного виконання рішення суду про стягнення аліментів. При цьому, для з`ясування вказаних фактів суд повинен в тому числі дослідити докази отримання будь-яких доходів також відповідачем, які б давали їй можливість самостійно утримувати дитину.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначеного право кожного в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, при цьому суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

У постанові Великої Палати Верховного від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі та проживали однією сім`єю з 05.09.2015 по серпень 2021 року, що було визнано в судовому засіданні відповідачем та встановлено рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі №215/5867/21 (Том №1 а.с.12-13).

Згідно ч.ч.1, 4 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 (Кубська) зверталася до виконавчої служби щодо прийняття до виконання судового наказу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1010/18; 2-н/215/179/18 від 12.04.2018 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 щомісячно аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 19.03.2018, але в подальшому постановою державного виконавця від 29.10.2018 виконавчий документ був повернутий стягувачу ОСОБА_4 на підставі її заяви (Том №1 а.с.15).

Після цього, відповідач звернулася до виконавчої служби щодо прийняття до виконання судового наказу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1010/18; 2-н/215/179/18 від 12.04.2018 більше ніж через три роки та вже після розірвання шлюбу, а саме 29.10.2021 (Том №1 а.с.18).

Крім того, ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 21.11.2018 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишено без розгляду на підставі заяви ОСОБА_4 після надання судом часу на примирення (Том №1 а.с.122-124).

Також, як видно із виписки по картковому рахунку відповідача ОСОБА_4 за період з 01.11.2018 по 01.11.2020, загальна сума грошових надходжень становить 130102,35 грн., тобто середньомісячний її дохід становив 9293,03 грн. (130102,35 грн. : 14 місяців) (Том №1 а.с.125). При цьому значна частина витрат із суми 130102,35 грн. є перерахування коштів на карткові рахунки фізичних осіб (Том №1 а.с.125-198). Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_4 про одноособове утримання нею дитини, оскільки дане твердження спростовується описом видатків від зарахувань, зазначених у виписці по картковому рахунку відповідача.

Суд звертає увагу, що залишок грошових коштів з урахування видатків, що залишався щомісяця на рахунку відповідача ОСОБА_4 , без наявності інших джерел доходу, об`єктивно не давав можливості їй самостійно забезпечити мінімально необхідними речам як себе так і дитину, оскільки в деяких місяцях навіть не перевищував встановлений законом прожитковий мінімум на працездатну особу (Том №1 а.с.125-198).

Доказів наявності будь-яких інших джерел доходу відповідачем не надано.

Водночас, як видно з наданої позивачем ОСОБА_1 копії трудової книжки, він працював на ПАТ «ПівнГЗК» з 25.05.2011 по 04.05.2018, а з 28.08.2018 по 23.05.2019 отримував допомогу по безробіттю (Том №1 а.с.99-100).

Також, позивач ОСОБА_1 мав ще джерело неофіційного доходу, оскільки з 2016 року підробляв таксистом, що не спростовувалось відповідачем під час розгляду справи та підтверджується допитаними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проживання позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_11 та разом з ними сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю у період з 19 березня 2018 року по 01 вересня 2021 року, повернення відповідачем виконавчого документу, та залишення його без виконання у цей період, а також з урахуванням доходу отриманого останньою, розмір якого об`єктивно не давав їй можливості самостійно утримувати дитину, свідчить про виконання позивачем ОСОБА_1 обов`язку щодо утримання дитини та добровільного виконання рішення суду про стягнення аліментів та в свою чергу є обставинами, що мають істотне значення, які відповідно до положень частини 2 статті 197 СК України є підставою для звільнення ОСОБА_1 від слати заборгованості за аліментами у період з 19 березня 2018 року по 01 вересня 2021 року, у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

Разом з тим суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_12 щодо ненадання позивачем ОСОБА_1 коштів на утримання дитини, оскільки вони фактично зводяться до переказу свідками обставин на яких наголошувала відповідач.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 щодо здійснення на неї у 2018 році тиску позивачем шляхом шантажу та залякування з метою змушення її припинити стягнення аліментів на дитину та забрати з виконавчої служби виконавчий документ, оскільки вказані обставини не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовної заяви, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь позивача ОСОБА_1 по 549,67 грн., з кожного, понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 268, 272, 274 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення від сплати заборгованості за аліментами задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 109933,99 грн. за судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1010/18; 2-н/215/179/18 від 12.04.2018, що утворилась за період з 19.03.2018 по 01.09.2021.

Стягнути з ОСОБА_2 та Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 по 549,67 грн., з кожного, понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішенняапеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Повне рішення проголошено 14.07.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34545918, адреса: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., м. Кривий Ріг, вул. Караманиць Федора, 37в.

СУДДЯ: