Рішення № 138190996, 13.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4017/26

Провадження № 2/210/2318/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2026 року адвокат Мотуз О.В. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 червня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 09 вересня 2005 року по 18 лютого 2010 року позивач працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 18 липня 2012 року, затвердженого головним державного санітарного лікаря м. Марганець, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: радикулопатія S1 та С5, С6, С7, переважно справа, стан після дискектомії L5-S1, видалення грижі диска L5-S1 у вигляді вираженого порушення біомеханіки хребта, стійкого больового, м`язово-тонічного і периферичного нейроваскулярного синдромів, з двобічним плечолопатковим періартрозом другого ст., ліктьовим періартрозом ПФ першого ст., остеоартрозом колінних суглобів. ПФ першого-другого ст.; хронічний бронхіт ЛН першого ступеня. Пунктом 12 акту форми П-4 передбачено, що позивач працював у ВАТ «Павлоградвугілля» в умовах шкідливого впливу протягом 4 років 5 місяців 5 днів. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 грудня 2012 року серія 10 ААА № 084321 позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50% та встановлено третю групу інвалідності. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 липня 2018 року серія 12 ААА № 050410 позивачу повторно безстроково встановлено втрату працездатності на рівні 60%. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 липня 2018 року серія 12 ААА № 738692 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, змушений приходити систематичні медичні обстеження профільних лікарів. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 500 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - Дилдіна Н.В подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. обов`язковими передумовами виникнення правовідносин з відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії чи бездіяльність та вина власника або уповноваженого ним органу. Позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» м. Павлоград у період з 09.09.2005 року по 18.02.2010 року. При укладенні трудового договору ОСОБА_1 був придатний до роботи та не мав протипоказань за станом здоров`я. В матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача в період роботи на підприємстві ВАТ «Павлоградвугілля» м. Павлоград з 09.09.2005 року по 18.02.2010 року були протипоказання за станом здоров`я для виконання трудових обов`язків за професією, або стан здоров`я позивача у вказаний період часу погіршився у зв`язку зі шкідливими умовами праці.

Крім того, ОСОБА_1 не надано докази того, чи були встановлені перевищення показників умов праці на ВАТ «Павлоградвугілля» м. Павлоград, як вони вплинули на позивача, коли у позивача з`явилися та діагностували перші ознаки професійного захворювання, якими документами підтверджується порушення ВАТ «Павлоградвугілля» м. Павлоград діючого законодавства, які призвели до професійного захворювання позивача. з наданих документів неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача по справі та завданою моральною шкоду позивачу у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Таким чином, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що саме за період роботи на підприємстві відповідача у нього виникло та розвинулось хронічне професійне захворювання.

09 липня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача зазначив, що у виникненні в позивача хронічних професійних захворювань наявна вина відповідача, так як згідно п. 16 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 18 липня 2012 року встановлено обставини за яких виникло професійне захворювання, а саме: у зв`язку з важкою працею, пил, марганець.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни до 36,5 кг (при нормі до 30 кг), робоча поза (вимушена) до 30,2% (при нормі до 25%), нахили корпусу 262 разів (при нормі 50-100 разів), рівень пилу 7,72 мг/м3 (ПДК 2,0 мг/м3), рівень марганцю 0,804 мг/м3 (ПДК 0,3 мг/м3). Пунктом 12 акту форми П-4 передбачено, що позивач працював у ВАТ (наразі ПрАТ) «Павлоградвугілля» в умовах шкідливого впливу протягом 4 років 5 місяців 5 днів. Тобто відповідачем як роботодавцем допущено перевищення встановлених норм дії шкідливих факторів на працівника.

Щодо запереч представника відповідача стосовно того, що розслідування хронічного професійного захворювання відбувалось не на підприємстві відповідача, а на іншому підприємстві (за останнім місцем роботи позивача) представник посилаючись на висновок викладений у постанові від 10 травня 2018 року №215/5814/15-ц, зазначив, що вказані обставини не скасовують і не обмежує відповідальності відповідача за заподіяну позивачу моральну шкоду.

13 липня 2026 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 09 вересня 2005 року по 18 лютого 2010 року працював г/робітником підземним на ВАТ «Павлоградвугілля». (а.с. 12-13)

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 10.07.2012 року № 1293 позивачу ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: радикулопатія S1 та С5, С6, С7, переважно справа, стан після дискектомії L5-S1, видалення грижі диска L5-S1 у вигляді вираженого порушення біомеханіки хребта, стійкого больового, м`язово-тонічного і периферичного нейроваскулярного синдромів, з двобічним плечолопатковим періартрозом другого ст., ліктьовим періартрозом ПФ першого ст., остеоартрозом колінних суглобів. ПФ першого-другого ст.; хронічний бронхіт ЛН першого ступеня (а.с. 8).

Відповідно до п.п. 12, 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18.07.2012 року, форми П-4, який затверджений в.о. головного державного санітарного лікаря м. Марганець 18.07.2012 року, встановлено, що стаж роботи: загальний 20 років 2 міс. 3 дні. Фірма «Магма» м. Павлоград 5 років 10 міс. 8 дн., ВАТ «Павлоградвугілля» м. Павлоград 4 роки 5 міс. 5 днів; ПАТ «Марганецький ГЗК» 1 рік 8 міс. 5 днів. В умовах шкідливого впливу: Фірма «Магма» м. Павлоград 5 років 10 міс. 8 дн., ВАТ «Павлоградвугілля» м. Павлоград 4 роки 5 міс. 5 днів; ПАТ «Марганецький ГЗК» 1 рік 8 міс. 5 днів

Професійне захворювання виникло за таких обставин: вплив на протязі трудової діяльності у ПАТ «МГЗК» - важка праці, пил, марганець.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (показники): ГРОВ 5-го р.(видобувна дільниця): -підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни- до 36,5 кг. (при нормі до 30 кг); - робоча поза(вимушена) до 30,2% (при нормі до 25%); - нахили корпусу 262 разів (при нормі 50-100 разів); - рівень пилу 7,72 мг/м3 (ПДК 2,0 мг/м3;); - рівень марганцю- 0,804 мг/м3 (ПДК 0,3 мг/м3).

Враховуючи стаж роботи ОСОБА_2 в шкідливих умовах праці та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу визначити конкретних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо. (а.с. 25-30)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 грудня 2012 року серія 10 ААА № 084321 позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50% та встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 липня 2018 року серія 12 ААА № 050410 позивачу повторно безстроково встановлено втрату працездатності на рівні 60%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 липня 2018 року серія 12 ААА № 738692 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Судом встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням підчас роботи на підприємстві відповідача, зокрема і на підприємстві відповідача, що підтверджується п. 12 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18.07.2012 року.

Як встановлено із медичних документів, Позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя.

При цьому суд враховує, що моральні страждання Позивача мають постійний характер. Він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, вести повноцінний спосіб життя, через наявне професійне захворювання. .

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду їй заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз`яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди Позивачу.

Що стосується доводів представника відповідача про не доведення причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань у позивача та діями відповідача, вони спростовуються копією акту розслідування хронічного професійного захворювання від 18 липня 2012 року.

Та обставина, що розслідування хронічного професійного захворювання відбувалось не на підприємстві відповідача, а на іншому підприємстві (за останнім місцем роботи позивача) не скасовує і не обмежує відповідальності відповідача за заподіяну позивачу моральну шкоду. У постанові від 10 травня 2018 року № 215/5814/15-ц Верховний суд зробив важливі висновки з цього приводу, зазначивши: ПАТ «ЦГЗК», як останній роботодавець позивача, організувало розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яке здійснювалося комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що шкода здоров`ю завдана позивачу не лише під час роботи на підприємстві ПАТ «ЦГЗК», а також й під час роботи у структурних підрозділах відповідача, а тому ПАТ «Кривбасзалізрудком» є належним відповідачем у справі, подвійне стягнення моральної шкоди не відбулось, оскільки ушкодження здоров`я завдано як під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, так і на ПАТ «ЦГЗК». Отже, розслідування хронічного професійного захворювання позивача відбулось відповідно до чинного законодавства саме за останнім місцем роботи на ДП «Східний ГЗК». Даним розслідуванням встановлено причини виникнення хронічного професійного захворювання, у тому числі і робота в шкідливих виробничих факторах на ПрАТ «Полтавський ГЗК». Також зазначено, що шкідливі виробничі фактори перевищують встановлені норми. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд виходив із того, що внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 60% професійної працездатності та отримав третю групу інвалідності безстроково, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров`я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни її життя, порушили її психологічний стан та нормальні життєві зв`язки.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, а саме 4 роки 5 місяців, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 250 000,00грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Разом з тим, щодо вимог представника позивача про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, суд зазначає, що згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 268, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ 00178353, місце знаходження: місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 250 000,00грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ 00178353, місце знаходження: місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, на користь держави судовий збір 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович