Ухвала суду № 138190958, 14.07.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/862/25

№ 6/207/364/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

з участю секретаря судового засідання Рубцовій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду

Вказує, що рішення суду набирає законної сили 20.06.2026 року. Просить розстрочити виконання рішення Південного районного суду м. Кам`янського від 19.05.2026 року по справі про стягнення з останнього на користь АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості на 3 роки, починаючи з дати першого платежу за рішенням суду.

Сторони в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Суд вважає можливим розглядати заяву у відсутності сторін. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду.

У порядку ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно пенсійного посвідчення ОСОБА_1 має вид пенсії по інвалідності 2 групи. Загальне захворювання. Термін дії: довічно.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2018 по справі за № 813/8842/13-а зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

При цьому заявник просив суд про розстрочення виконання рішення суду без щодного для цього аргументи чи поважної причини.

Дослідивши заяву про розстрочення виконання рішення та долучені до неї докази суд вважає, що ОСОБА_1 в такий спосіб намагається продовжити ухилятися від виконання рішення суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу вищенаведених норм та роз`яснень ЄСПЛ, КСУ та ВСУ слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Враховуючи вищевикладенео, а також те, що судом не встановлено об`єктивних обставин, які не залежать від волі заявника та перешкоджають виконанню рішення суду, суд дійшов обґрунтованого висновку, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду буде несправедливим для іншої сторони, а тому відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 81, 260, 435 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення Південного районного суду м.Кам`янського від 19.05.2026 року по справі №207/862/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Подобєд О.К.