Рішення № 138190523, 14.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 рокусправа № 380/23229/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить суд (мовою оригіналу):

"Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю у ситуації забороненій дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.

Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, менш сприятливих умов і становища для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об`єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду.

Зобов`язати відповідача вжити позитивні дії:

1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;

2) вважати відповідно до Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 що "Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена.;

3) здійснювати виплату поточної пенсії Позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК";

4) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" компенсацію за майнову шкоду відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи;

5) здійснити виплату пенсії Позивача, яку позивач, відповідно до Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 в адміністративній справі №813/1460/18 мав поновити з 01.11.2018 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", за винятком виплаченої майнової шкоди, з урахуванням компенсації втрати частини доходів;

6) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 (Двісті п`ятдесят тисяч) грн;

7) Розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;

8) Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є громадянином України, який виїхав на постійне проживання до Ізраїлю. У 2018 році відповідач протиправно припинив виплату раніше призначеної йому пенсії, мотивуючи це закінченням строку дії його закордонного паспорта та відсутністю особистого звернення до сервісного центру ПФУ на території України. Позивач вказує на наявність системної дискримінації щодо громадян України, які проживають в Ізраїлі, з боку органів Пенсійного фонду, та наголошує на праві подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через представника за довіреністю згідно з висновками Верховного Суду.

Ухвалою від 01.12.2025 суддею Кисильовою О.Й. позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

12.12.2025 позивач надіслав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 15.12.2025 суддею Кисильовою О.Й. відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Грень Н.М.

Ухвалою від 02.02.2026 справу прйинято до розгляду.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№785 від 06.01.2026) у якому зазначив, що виплату пенсії було припинено у грудні 2018 року з огляду на те, що термін дії закордонного паспорта позивача закінчився 12.11.2017, що унеможливлювало ідентифікацію особи та підтвердження її громадянства. Також зазначає, що згідно з Порядком № 22-1 та Порядком № 1596, заяви про поновлення виплати пенсії та її перерахування на банківські рахунки подаються пенсіонерами виключно особисто. Окрім цього, відповідач заперечує вимоги про відшкодування моральної та майнової шкоди як безпідставні та недоведені, а також просить відмовити у встановленні судового контролю. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив (вх.№35112 від 28.04.2026), в якій наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (далі « ОСОБА_2 » та/або «Позивач»), громадян України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий органом 2ISR, 30.05.2019 року, РНОКПП - НОМЕР_3 , до виїзду за кордон мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2002 році Позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27.12.2016 у справі №464/7611/16а та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №813/1460/18 відповідача було зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 29.03.2016 із застосуванням відповідних показників заробітної плати.

На виконання цих рішень відповідач нарахував доплату, проте припинив її виплату з 01.12.2018 року з посиланням на закінчення терміну дії закордонного паспорта позивача та відсутність особистого звернення.

Вважаючи поведінку відповідача такою, що порушує його право на поновлення виплати та перерахунку пенсії за віком, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Статтею 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV, в редакції на момент звернення із заявою від 26.10.2021), встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

На виконання названих норм Закону № 1058-IV правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, в редакції на момент звернення із заявою від 26.10.2021).

Суд звертає увагу, що даний Порядок №22-1 також регулює питання поновлення виплати пенсії, що є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до п. 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до п. 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Пунктом 4-2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на поновлення пенсії за віком, є відповідна заява особи подана з пред`явленням паспорта (або іншого документа, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

При цьому п. 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Отже, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058) містить вичерпний перелік підстав для припинення пенсійних виплат.

Закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон не є законодавчо визначеною підставою для зупинення чи припинення виплати пенсії громадянину України.

Крім того, позивачем було оформлено новий паспорт (серія НОМЕР_2 , дійсний до 30.05.2029), копію якого разом із довідкою про громадянство та належно засвідченою довіреністю представника було скеровано відповідачу.

Суд звертає увагу, що при зверненні представника позивача із заявою від 15.03.2019 року про поновлення пенсії, останнім отримано роз`яснення Головного управління ПФУ у Львівській області, яке викладені в листі від 11.04.2019 №2393/1446/Ш-20/07,05-06, про необхідність особистого звернення позивача до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації).

Щодо необхідності подачі заяви особисто позивачем, то суд зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється виключно на підставі заяви особи, якій її призначено (заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1 Порядку № 22-1,), яка подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Тобто, незалежно від наявності права особи на поновлення пенсії існує обов`язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом.

Згідно п. 2.9. Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Судом встановлено, що так як позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки вона через представника подавав заяву про відновлення пенсії за віком без дотримання вимог статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган ПФУ виконав обов`язок щодо розгляду заяви та роз`яснення порядку поновлення виплати пенсії.

Слід звернути увагу, що особа, яка проживає за кордоном, має право на поновлення пенсії, проте реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення норм Закону № 1058-IV та Порядку №22-1 викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 540/1588/19 адміністративне провадження № К/9901/7333/20 та постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 540/2209/19 адміністративне провадження № К/9901/20317/20.

Доводи представника позивача, про те що позивач має право на поновлення пенсії за віком, оскільки звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії за віком, додавши необхідні документи, є безпідставними, оскільки пенсія не поновлюється автоматично, а її поновлення відбувається у разі подання позивачем заяви з дотриманням Порядку 22-1.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторного звернення за поновлення пенсії до органів Пенсійного фонду України, з дотриманням порядку, визначеного, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Суд звертає увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Правову оцінку діям відповідача суд надає з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та зважаючи на відповідність дій та рішень суб`єкта владних повноважень критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС. Суд, зокрема, перевіряє, чи вони вчинені/прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, саме при дотриманні в даному випадку позивачем встановленого порядку звернення до пенсійного органу з питання поновлення пенсії, і, як наслідок, вчинення суб`єктом владних повноважень дій (бездіяльності) або прийняття рішення всупереч Конституції України та діючого законодавства, такі його рішення, дії чи бездіяльність, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, мають бути визнані адміністративним судом протиправними та скасовані.

Щодо позовних вимог про перерахування виплат на конкретну банківську картку, суд зазначає таке.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснювати виплату пенсії на конкретно визначений ним картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Оцінюючи цю вимогу, суд зазначає, що відповідно до положень Порядку № 1596 виплата пенсії через поточні рахунки у банках здійснюється виключно через уповноважені банки, які визначені за результатами відповідного конкурсу та з якими органами Пенсійного фонду укладено договори про виплату пенсій.

Прийняття рішень щодо відповідності конкретних розрахункових рахунків та банківських установ встановленим технічним та правовим вимогам взаємодії з інформаційними системами ПФУ належить до дискреційних та внутрішньо-організаційних повноважень органів Пенсійного фонду. Суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень та визначати конкретні реквізити рахунку в рішенні суду, оскільки перерахування здійснюється на підставі поданої у встановленому порядку заяви, реквізити якої перевіряються та верифікуються банком та органом ПФУ безпосередньо при виконанні процедури виплати.

З огляду на це, належним та ефективним способом захисту прав позивача в цій частині є зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2018 року та здійснювати її виплату на поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, на підставі заяви представника за довіреністю, без вимоги його особистої присутності. Сама ж вимога про зобов`язання перерахування коштів на конкретний картковий рахунок № НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про компенсацію за майнову шкоду відповідно до реальної вартості втрачено майна на момент розгляду справи, суд вказує таке.

Позивач просить суд нарахувати та виплатити йому компенсацію за майнову шкоду відповідно до реальної вартості втраченого майна (неотриманої пенсії) на момент розгляду справи, посилаючись на положення статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи ці вимоги, суд зазначає, що за своєю правовою природою відносини у сфері пенсійного забезпечення є публічно-правовими та регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Застосування загальних норм цивільного законодавства про відшкодування майнової шкоди (в порядку деліктної відповідальності) до публічно-правових спорів щодо виплати пенсії є безпідставним. Неотримання чи несвоєчасне отримання пенсійних виплат не може ототожнюватися з втратою або пошкодженням майна в розумінні статті 1192 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини щодо невиплати пенсії виправляються шляхом зобов`язання пенсійного органу здійснити відповідні нарахування та виплати за минулий період у межах спеціальних норм адміністративного та пенсійного права.

Оскільки суд задовольняє позовну вимогу про зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу за минулий період (з 01.11.2018 року), майнові права позивача повністю відновлюються у визначений законом спосіб. Стягнення додаткової компенсації майнової шкоди «відповідно до реальної вартості втраченого майна» не передбачено спеціальним пенсійним законодавством та призведе до подвійного стягнення одних і тих самих сум.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування та виплати компенсації за майнову шкоду (пункт 4 позовних вимог) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд зазначає, що питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Згідно з положеннями вказаного законодавства, компенсація проводиться у разі затримки виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців. При цьому право на компенсацію виникає виключно за умови, що сума пенсії була нарахована пенсійним органом, але не виплачена у встановлений строк з вини такого органу.

Оскільки на момент розгляду цієї справи відповідачем фактично ще не здійснено нарахування та виплату суми пенсії за вказаний період (виплата лише зобов`язується цим рішенням суду), а розрахунок суми компенсації здійснюється безпосередньо на момент фактичної виплати заборгованості, вимога позивача про зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини доходів на етапі судового розгляду є передчасною.

Питання про нарахування компенсації втрати частини доходів підлягає вирішенню пенсійним органом самостійно на стадії виконання судового рішення під час фактичного нарахування та виплати заборгованості по пенсії. У разі відмови відповідача нарахувати таку компенсацію при фактичній виплаті коштів, позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом цього права.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача виплатити суми пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягає у зв`язку з її передчасністю.

Щодо вимог про розробку та впровадження заходів недопущення подальшої дискримінації, суд вказує таке.

Позивач просить зобов`язати Головне управління ПФУ розробити та впровадити внутрішні заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян, які виїхали за кордон (зокрема, аналіз практик, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів ПФУ тощо).

Суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів конкретної особи у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративний суд оцінює законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо конкретного позивача у межах виниклого публічно-правового спору. Питання організації внутрішньої роботи державного органу, проведення семінарів, тренінгів чи розробки загальнометодологічних заходів є внутрішньою управлінською та організаційно-розпорядчою діяльністю відповідача як юридичної особи публічного права.

Встановлення обов`язку розробити загальні заходи просвітницького характеру виходить за межі компетенції адміністративного суду та є втручанням у внутрішню діяльність суб`єкта владних повноважень. Права позивача повністю та ефективно відновлюються шляхом ухвалення рішення про зобов`язання відповідача вчинити індивідуальні дії поновити виплату його пенсії. Відтак, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вказує таке.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 250 000 грн, обґрунтовану душевними стражданнями через тривале не відновлення пенсійних виплат та необхідність звернення до суду.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у тому числі у зв`язку з дискримінаційним ставленням.

Разом з тим, обов`язок доказування наявності моральної шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку покладається на позивача. Сама по собі протиправна бездіяльність відповідача, яка усувається судом шляхом зобов`язання вчинити відповідні дії, автоматично не свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди у заявленому розмірі.

Позивачем не надано суду беззаперечних та належних письмових доказів (наприклад, медичних документів про погіршення стану здоров`я безпосередньо внаслідок неотримання пенсійних виплат, рецептів на придбання ліків тощо), які б підтверджували тяжкість та невідворотність життєвих змін чи глибокі фізичні або душевні страждання. Наданий позивачем висновок спеціаліста-психолога оцінюється судом критично, оскільки він носить узагальнений та суб`єктивний характер і не містить об`єктивного клінічного підтвердження прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями ГУ ПФУ та розладом здоров`я позивача.

Крім того, пенсійні виплати позивачу за минулий час підлягають виплаті в повному обсязі з урахуванням компенсації втрати частини доходів, що компенсує матеріальні втрати за час неотримання пенсії.

З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 250 000 грн, а тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо встановлення судового контролю, суд вказує таке.

Позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт у десятиденний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Такий захід застосовується у виняткових випадках, за наявності обґрунтованих побоювань або доказів того, що відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення чи здійснюватиме його умисне затягування.

Наразі матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про намір відповідача ухилитися від виконання цього рішення суду після набрання ним законної сили. З огляду на це, суд вважає передчасним встановлення судового контролю на даній стадії, у зв`язку з чим у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду з посиланням на положення діючого законодавства та доводи, викладені у відзиві, безпідставність заявлених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведених висновків суду.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

у х в а л и в :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про зобов`язання вчинити дії,- задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неприйняття заяви представника ОСОБА_1 за довіреністю та не поновлення виплати пенсії позивачу

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2018 року та здійснювати її перерахування на поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку на території України, на підставі заяви його представника за довіреністю, без вимоги особистої присутності пенсіонера.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна