Рішення № 138190496, 14.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 рокусправа № 380/22837/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, від 04.11.2025 №121130004966 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зарахувати позивачу до його страхового стажу періоди роботи:

- з 01.01.1992 до 19.05.1994 (записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 за № 6, військовий квиток від 18.05.1985 серії НОМЕР_2 ), а саме частина періоду проходження військової служби в російській федерації;

- з 18.08.1994 до 20.02.2002 (записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 за №№ 7, 8, 9, 10), а саме період роботи в російській федерації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повторно розглянути заяву позивача щодо призначення з 27.10.2025 та виплати йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи при обчисленні пенсії заробітну плату (дохід) за періоди роботи, що зараховуються до страхового стажу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком починаючи з 27.10.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»" враховуючи при обчисленні пенсії заробітну плату (дохід) за періоди роботи, що зараховуються до страхового стажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області, за наслідками розгляду заяви, поданої позивачем, прийнято рішення від 04.11.2025 №121130004966, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. До страхового стажу не зараховані періоди роботи в російській федерації: від з 18.08.1994 до 20.02.2002, та період проходження військової служби у російській федерації з 01.01.1992 до 19.05.1994 , оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку з чим пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки припинення участі російської федерації в угоді не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий ним набутий до ухвалення відповідного рішення. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 24.11.2025 суддею Кисильовою О.Й. відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Грень Н.М.

Ухвалою від 02.02.2026 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20603ел. від 03.12.2025), у якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечила та вказала, що діяли у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. У зв`язку з денонсацією Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (припинила дію для України 19.06.2023) та набранням чинності Законом України № 2783-IX від 01.12.2022 щодо зупинення дії Конвенції про правову допомогу, правові підстави для зарахування стажу, набутого на території РФ після 31.12.1991, відсутні. Відтак, обчислений страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком у 60 років. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу суду надійшов відзив (вх.№20890ел від 10.12.2025) у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказує, що рішення про відмову у призначенні пенсії приймалося ГУ ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності. Оскільки ГУ ПФУ у Львівській області не приймало оскаржуваного рішення та не вчиняло протиправних дій щодо позивача, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-2 призначити та виплатити пенсію є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 , 27.10.2025 року звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком відповідно до З.У. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Вік заявника на день подання заяви про призначення пенсії становив 60 років, 5 місяців, 14 днів.

За принципом екстериторіальності органом, уповноваженим розглянути заяву позивача, було визначено ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 04.11.2025 № 121130004966 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Згідно з розрахунком відповідача-1, страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 4 дні. Необхідний стаж для призначення пенсії у віці 60 років у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить не менше 32 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано такі періоди:

З 01.01.1992 по 19.05.1994 період проходження військової служби в російській федерації (згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 та записом № 6 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 );

З 18.08.1994 по 20.02.2002 період роботи в російській федерації (згідно з записами №№ 7, 8, 9, 10 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ).

Підставою не зарахування цих періодів відповідач-1 вказав припинення з 01.01.2023 року участі РФ в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та вихід України з цієї Угоди, у зв`язку з чим стаж позивача на території РФ враховано лише по 31.12.1991.

Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов`язання зарахування всіх періодів роботи та проходження військової служби до страхового стажу та призначення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та росія (надалі Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.

Як встановлено судом згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , в межах спірного періоду позивач:

- Запис №6 у період з 01.01.1992 по 19.05.1994 роки проходження військової служби в російській федерації( військовий квиток НОМЕР_2 від 18.0.51985);

-Запис №7 запис №10 у період з 18.08.1994 по 20.02.2002 позивач працював на території російської федерації;

Суд зазначає, що записи про роботу позивача є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств.

Жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

Окрім цього, відповідачем не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні до стажу позивача вищезазначених періодів роботи є те, що з 23.12.2023 припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Проте, на переконання суду, такі посилання відповідача є безпідставними.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.

Відтак, період проходження військової служби з 01.01.1992 по 19.05.1994 та період роботи з 18.08.1994 по 20.02.2002 варто зарахувати до його загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 04.11.2025 №121130004966 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

А відтак позовні вимоги у частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву позивача щодо призначення з 27.10.2025 та виплати йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи при обчисленні пенсії заробітну плату (дохід) за періоди роботи, що зараховуються до страхового стажу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом також підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити пенсію, суд вважає її передчасною та такою, що не підлягає задоволенню на цьому етапі, з огляду на таке.

Така вимога до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про безпосереднє призначення та виплату пенсії є передчасною, оскільки оскаржуване рішення про відмову приймалося за принципом екстериторіальності іншим органом Головним управлінням ПФУ в Харківській області, яке й зобов`язане тепер повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду про зарахування стажу.

Суд не може підміняти собою пенсійний орган та призначати виплати до того часу, поки уповноважений суб`єкт владних повноважень не проведе новий обрахунок стажу і не ухвалить відповідне рішення за результатами судового перегляду.

Лише після ухвалення такого позитивного рішення уповноваженим органом у відповідача-2 виникне законний обов`язок взяти позивача на облік та здійснювати фактичне нарахування і виплату пенсійних коштів за місцем його проживання.

Відповідно, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Львівській області щодо безпосереднього призначення та виплати пенсії є передчасними, оскільки суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження органу пенсійного фонду з первинного нарахування пенсії.

Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення.

Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії- задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, від 04.11.2025 №121130004966 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зарахувати позивачу до його страхового стажу періоди роботи:

- з 01.01.1992 до 19.05.1994 (записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 за № 6, військовий квиток від 18.05.1985 серії НОМЕР_2 ), а саме частина періоду проходження військової служби в російській федерації.

- з 18.08.1994 до 20.02.2002 (записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 за №№ 7, 8, 9, 10), а саме період роботи в російській федерації;

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повторно розглянути заяву позивача щодо призначення з 27.10.2025 та виплати йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи при обчисленні пенсії заробітну плату (дохід) за періоди роботи, що зараховуються до страхового стажу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом;

5.В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна