Ухвала суду № 138190401, 13.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

13 липня 2026 рокусправа № 380/13874/26місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" код ЄДРПОУ 01997768, адреса: 79007, м.Львів, вул. Б. Лепкого, 8, у якому просить суд:

- визнати дії відповідача із внесення результатів медичного огляду, проведеного о 18год. 22 хв. 27.06.2026 року про алкогольне сп`яніння позивача, до пункту 4 Висновку щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.06.2026 № 000240 незаконними;

- визнати дії відповідача із внесення результатів лабораторних досліджень, проведених 27.06.2026, на основі показань технічного засобу (Drager 6820), отриманими о 18 год. 31 хв., зі вмістом алкоголю в крові позивача 1,20 ‰ до пункту 4 Висновку щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.06.2026 № 000240 - незаконними;

- визнати дії відповідача із винесення висновку за результатами медичного огляду ТА лабораторних досліджень про алкогольне сп`яніння позивача до пункту 5 Висновку щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.06.2026 № 000240 - незаконними;

- визнати висновок щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.06.2026 № 000240 недійсним (протиправним) та скасувати його.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Суддя за результатом вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, дійшов таких висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суддя зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Публічно-правовим спором відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, відповідачем у адміністративній справі за позовом фізичної особи може бути лише суб`єкт владних повноважень.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень дає пункт 7 частини першої статті 4 КАС України - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Очевидно, що із врахуванням специфіки правової природи як комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради, відповідач у контексті спірних відносин не відноситься до суб`єктів владних повноважень у розумінні положень КАС України.

Суддя встановив, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається лікарем, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд, відповідно до Порядку застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.04.2025 № 241 (зі змінами), затвердженим у Міністерстві юстиції України 02.06.2025 за № 853/44259.

Суддя зауважує, що лікар закладу охорони здоров`я, який здійснює огляд особи на стан сп`яніння відповідно до згаданого Порядку, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а медичний висновок, складений ним із застосуванням спеціальних знань з метою встановлення певних обставин і фактів та дії, пов`язані із його складанням, не є рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень, що підлягають оскарженню за правилами, визначеними КАС України.

З урахуванням викладеного суддя висновує, що оскаржуваний висновок медичного огляду, та дії щодо його складання, безпосередньо не породжують для позивача будь-яких прав чи обов`язків. Водночас такий висновок може бути доказом на підтвердження перебування особи у стані сп`яніння та підлягає оцінці судом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння. Отже, як доказ у справі, цей висновок підлягає спростуванню саме у такій справі.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.01.2023 справа №340/2716/22.

Суддя також зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

З таких підстав, суддя констатує, що між сторонами відсутній публічно-правовий спір, який би підлягав розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, беручи до уваги те, що оскаржуваний позивачем висновок медичного огляду на стан сп`яніння та дії щодо його складення, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у цій справі.

Враховуючи викладене, суд висновує, що у відкритті провадження у справі, необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 170 згаданого Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд у цьому контексті зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Правова позиція такого змісту міститься у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №300/1263/22, яку суд враховує, вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі.

Враховуючи викладене, такий позов не може бути вирішений судом будь-якої юрисдикції.

Керуючись статтями 19, 21, 170, 243, 248, 256 КАС України, суддя

у х в а л и в :

відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович