Рішення № 138190267, 13.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №442/1935/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення офтальмологічної експертної комісії КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» №64/25/3105/Р від 10.12.2025 про встановлення 25% втрати професійної працездатності без групи інвалідності;

- зобов`язати відповідача прийняти нове рішення з урахуванням поточного стану та функціональних обмежень позивача, наявного прогресу хвороб, пов`язаних з військовою службою, та ступеня втрати працездатності згідно з Порядком встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи №1932/43277 від 17.12.2024 та Наказу №420.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є діючим військовослужбовцем. 10.12.2025 він пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи офтальмологічною експертною командою КНП «Дрогобицька міська лікарня №1», за результатами якого ухвалено рішення №64/25/3105/Р, яким встановлено 25% втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності. Позивач вважає, що під час оцінювання експертна команда врахувала лише показники стану здоров`я, зафіксовані у довідці військово-лікарської комісії від 31.10.2024, та не взяла до уваги результати офтальмологічних обстежень за 2025 рік, які додані до направлення від 07.11.2025 і які відображають прогрес дегенеративної міопії високого ступеня. На думку позивача, експертна команда порушила механізм встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності, не зафіксувала результати клінічного огляду у протоколі розгляду справи та не обґрунтувала застосований відсоток втрати працездатності з посиланням на конкретні критерії Наказу МОЗ №420. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи не є суб`єктом владних повноважень у розумінні ст.4 КАС України, а її діяльність обмежується медичною оцінкою на підставі наданих документів та обстежень, тому оскарження її рішення в адміністративному суді є неналежним способом захисту. Зазначає, що оцінювання 10.12.2025 проведено очно з дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 та Наказу МОЗ №420, а встановлені 25% втрати професійної працездатності корелюють з висновком військово-лікарської комісії від 31.10.2024. Стверджує, що визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності є виключною компетенцією експертної команди, до якої суд не може втручатися. Заяву свідка ОСОБА_2 вважає неналежним та недопустимим доказом. Вказує, що позивач не вичерпав позасудовий порядок оскарження, передбачений Порядком, що свідчить про зловживання правом на судовий захист. Просить у задоволенні позову відмовити повністю та визнати подання позову зловживанням процесуальними правами.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягає на тому, що експертна команда діє при закладі охорони здоров`я, який забезпечує її роботу та несе відповідальність за дотримання процедури, а оскаржується саме порушення процедури винесення рішення. Зазначає, що лікуючий лікар двічі подавав направлення на оцінювання через електронну систему (від 31.10.2025 та від 07.11.2025), у пункті 26 яких наведено повний перелік медичних документів, у тому числі офтальмологічні висновки за 2025 рік, а прийняття направлення без зауважень підтверджує комплектність поданих документів. Вказує, що позасудовим порядком оскарження позивач скористався, однак Центр оцінювання функціонального стану особи скаргу у встановлений строк не розглянув і повторне оцінювання не призначив.

Від відповідача надійшли заперечення, в яких він додатково зазначає, що організаційне забезпечення роботи команди не наділяє лікарню владними управлінськими функціями, а відповідно до абзацу 6 ч.12 Наказу МОЗ №420 у разі невстановлення інвалідності відсотки втрати професійної працездатності не повинні перевищувати 25 відсотків, тому встановлений показник є максимально можливим. Повідомляє, що протоколу засідання експертної команди від 10.12.2025 не існує, оскільки законодавством не встановлено обов`язку щодо ведення протоколів засідань у такій формі, а результати оцінювання фіксуються у рішенні та витязі з нього.

Від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він спростовує доводи заперечень, посилаючись на пункти 30, 34, 36 та 37 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, якими передбачено обов`язкове складення та підписання членами експертної команди протоколу розгляду справи, а також на те, що Критерії, затверджені Наказом МОЗ №420, встановлюють щодо військовослужбовців не верхній, а нижній поріг відсотка втрати професійної працездатності залежно від тяжкості наслідків. Просить зобов`язати відповідача прийняти нове рішення на підставі документів, поданих у направленні від 07.11.2025, із застосуванням висновків офтальмологів 2025 року до Критеріїв Наказу МОЗ №420 та фіксацією результату станом на момент первинного оцінювання.

Ухвалою судді від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем (старшим солдатом), проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 №1941/7377 від 31.10.2024 позивачу за наслідками медичного огляду встановлено низку діагнозів, у тому числі зниження гостроти зору, складний короткозорий астигматизм обох очей, периферичну дистрофію сітківки обох очей, амбліопію обох очей, а захворювання визнано таким, що пов`язане з проходженням військової служби.

Лікуючим лікарем через електронну систему охорони здоров`я двічі сформовано направлення позивача на оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення ступеня втрати професійної працездатності: від 31.10.2025 та від 07.11.2025 (№2af080f6-f283-4b7b-9ed0-d2c92c5707f7). У пункті 26 направлень наведено перелік медичних документів, що додаються, зокрема консультаційні висновки офтальмологів ОСОБА_3 від 24.02.2025, ОСОБА_4 від 13.05.2025 та ОСОБА_5 від 23.09.2025. Основним діагнозом при направленні зазначено H44.2 (дегенеративна міопія), ускладненням H34.9, серед супутніх діагнозів H52.2 (астигматизм), H43.3 та H35.4.

10.12.2025 офтальмологічною експертною командою КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» проведено очне оцінювання повсякденного функціонування позивача, за результатами якого прийнято рішення №64/25/3105/Р, оформлене витягом №64/25/3105/В. Цим рішенням групу інвалідності не встановлено, а відсоток втрати професійної працездатності визначено у розмірі 25% з причиною «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби», встановлено з 31.10.2024.

У пункті 16 витягу з рішення викладено наступне обґрунтування: «Згідно постанови КМУ №1338 від 15.11.2024, враховуючи легкий ступінь обмеження здатності до орієнтації, навчання та трудової діяльності, група інвалідності не застосовується. Згідно довідки ВЛК 1941/7377 від 31.10.2024: Захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби встановлено 25% втрати працездатності».

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.19 ч.1 ст.4 цього Кодексу, індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 цього Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 цього Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Засади оцінювання повсякденного функціонування особи визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова №1338), якою затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок проведення оцінювання).

Згідно з пунктом 2 Постанови №1338, з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими при кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 30 Порядку проведення оцінювання, головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди.

Згідно з пунктом 34 цього ж Порядку, відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду.

Відповідно до пункту 36 Порядку, розгляд справи фіксується у відповідному протоколі, який підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису.

Згідно з пунктом 37 Порядку, протокол розгляду справи експертної команди містить інформацію про форму проведення розгляду, відомості про кожного члена експертної команди з відміткою, хто є головуючим у справі, відомості про особу, щодо якої проводиться оцінювання, та про інших присутніх осіб, спосіб участі кожної особи в розгляді, думку кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, рішення, яке прийнято експертною командою за результатами оцінювання, та іншу інформацію, визначену МОЗ.

Механізм встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності визначено Порядком встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420 (у редакції наказу МОЗ від 10.12.2024 №2067 (далі Порядок №420), та Критеріями встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420 (далі Критерії).

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №420, за наявності у особи наслідків, що виникли в результаті, зокрема, захворювання у військовослужбовців Збройних Сил України, що призвело до втрати професійної працездатності, ступінь стійкої втрати професійної працездатності визначається у відсотках залежно від тяжкості наслідків, але не нижче найменшого значення відсотка втрати професійної працездатності, наведеного у Критеріях.

Згідно з пунктом 7 цього ж розділу, при встановленні втрати професійної працездатності у відсотках і потреби у додаткових видах допомоги або послуг експертна команда виходить тільки з наслідків випадку та пов`язаних з ними станів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №420, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється виходячи з наслідків ушкодження здоров`я внаслідок випадку з урахуванням професійних здібностей, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до випадку; ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №420, основним принципом встановлення ступеня втрати професійної працездатності є сукупний аналіз клініко-функціональних критеріїв, характеру професійної діяльності та виду і ступеня обмеження життєдіяльності, при цьому клініко-функціональні критерії включають, зокрема, особливості перебігу патологічного процесу (регресуючий, прогресуючий, стабільний), характер та ступінь порушень функцій організму, клінічний і реабілітаційний прогнози.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку №420, при виникненні у особи тяжчого загального захворювання, етіологічно пов`язаного з випадком, група інвалідності та відсотки втрати професійної працездатності підвищуються як за наслідком випадку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Стосовно доводів відповідача про те, що рішення експертної команди не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки заклад охорони здоров`я та сформована при ньому експертна команда не є суб`єктами владних повноважень.

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи формуються та функціонують при закладах охорони здоров`я, які забезпечують організаційні, матеріально-технічні та кадрові умови їх діяльності. За результатами оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення інвалідності та визначення ступеня втрати професійної працездатності, тобто реалізує функцію, яка раніше належала медико-соціальним експертним комісіям і яка з 1 січня 2025 року передана експертним командам. Таке рішення безпосередньо породжує для особи правові наслідки, оскільки є підставою для набуття статусу особи з інвалідністю, отримання реабілітаційних заходів, пільг, компенсацій та інших гарантій соціального захисту. За змістом п.7 та п.19 ч.1 ст.4 КАС України прийняте за результатами оцінювання рішення є індивідуальним актом, ухваленим на виконання публічно-владних управлінських функцій, а спір щодо його правомірності є публічно-правовим. Відтак, належним відповідачем у такому спорі є заклад охорони здоров`я, при якому сформована експертна команда.

Аналогічний за змістом підхід застосовувався у судовій практиці щодо оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій, які виконували тотожну функцію встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності й рішення яких розглядалися як такі, що підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів, а відповідач є належним відповідачем.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що предметом позову є не правильність медичних висновків як таких, а відповідність процедури ухвалення оскаржуваного рішення та застосування експертною командою механізму встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності вимогам законодавства.

Суд враховує, що визначення ступеня втрати професійної працездатності та встановлення інвалідності належить до спеціальних знань у сфері медицини, а тому суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати діагнози, визначати відсоток втрати працездатності чи групу інвалідності замість експертної команди. Водночас суд уповноважений перевірити, чи дотримано експертною командою встановлену процедуру оцінювання, чи враховано всі надані медичні документи, чи правильно застосовано Порядок №420 і Критерії та чи є ухвалене рішення обґрунтованим у розумінні ч.2 ст.2 КАС України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що за наявності у військовослужбовця наслідків захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, експертна команда зобов`язана визначити ступінь стійкої втрати професійної працездатності виходячи з тяжкості наслідків та поточного клініко-функціонального стану особи, застосувавши Критерії, але не нижче найменшого значення відсотка, наведеного у них, а у разі прогресуючого характеру захворювання, етіологічно пов`язаного з випадком, підвищити відсоток втрати професійної працездатності. Основним принципом встановлення ступеня втрати професійної працездатності є сукупний аналіз клініко-функціональних критеріїв, у тому числі особливостей перебігу патологічного процесу та ступеня порушення функцій організму.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що під час оцінювання експертна команда визначила відсоток втрати професійної працездатності виключно на підставі показників, зафіксованих у довідці військово-лікарської комісії від 31.10.2024, що слідує зі змісту пункту 16 витягу з рішення, у якому єдиною підставою для визначення 25% втрати працездатності зазначено саме цю довідку. При цьому до направлення від 07.11.2025, прийнятого без зауважень щодо комплектності документів, додавалися офтальмологічні висновки за 2025 рік ( ОСОБА_3 від 24.02.2025, ОСОБА_4 від 13.05.2025 та ОСОБА_5 від 23.09.2025), що відображають подальший перебіг дегенеративної міопії високого ступеня та показники гостроти зору й периметрії станом на період, наближений до дати оцінювання.

Відповідач не надав суду доказів того, що зазначені обстеження 2025 року були оцінені експертною командою та спростовані, а так само не довів, що визначений відсоток втрати професійної працездатності встановлений з урахуванням поточного стану позивача на момент оцінювання. Зміст пункту 16 витягу з рішення не містить ані показників стану здоров`я, встановлених під час очного клінічного огляду 10.12.2025, ані посилання на конкретні положення Критеріїв, за якими визначено відсоток втрати працездатності. За таких обставин суд приймає до уваги аргументи позивача про те, що ступінь втрати професійної працездатності визначено на підставі показників військово-лікарської комісії від 31.10.2024, без урахування подальшого перебігу захворювання та актуального клініко-функціонального стану особи на момент оцінювання, що не відповідає вимогам пунктів 1, 2 та 6 розділу ІІ Порядку №420.

Суд відхиляє посилання відповідача на абзац 6 ч.12 Наказу МОЗ №420 як на підставу для висновку про те, що встановлений показник у 25% є максимально можливим за відсутності інвалідності. Спірні правовідносини виникли щодо військовослужбовця, до якого застосовуються спеціальні приписи пункту 6 розділу І Порядку №420, що визначають нижній, а не верхній поріг відсотка втрати професійної працездатності залежно від тяжкості наслідків захворювання, пов`язаного з військовою службою. Відтак, послідовність дій експертної команди полягає у визначенні об`єктивного відсотка втрати професійної працездатності за Критеріями з урахуванням актуальних медичних даних, натомість відповідач обмежив цей відсоток фактом невстановлення інвалідності.

Доводи відповідача про відсутність обов`язку складати протокол розгляду справи спростовуються змістом пунктів 30, 34, 36 та 37 Порядку проведення оцінювання, якими імперативно передбачено складення головуючим протоколу розгляду справи, внесення до нього відомостей про результати огляду та прийняті рішення, фіксацію розгляду у протоколі та його підписання кожним членом експертної команди в електронній системі. Відсутність такого протоколу позбавляє можливості перевірити, які саме документи та показники були дослідженні експертною командою і яким чином сформовано колегіальне рішення, що додатково свідчить про недотримання процедури оцінювання.

Суд відхиляє посилання відповідача на зловживання позивачем правом на судовий захист через нібито невичерпання позасудового порядку оскарження, адже звернення до суду за захистом порушеного права гарантовано ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України і не ставиться в залежність від обов`язкового попереднього використання позасудових процедур, якщо інше прямо не встановлено законом.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, щооскаржуване рішення відповідача прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення (актуального клініко-функціонального стану позивача станом на момент оцінювання та поданих медичних документів 2025 року), без належного обґрунтування застосованого відсотка втрати професійної працездатності та з недотриманням процедури фіксації результатів розгляду справи. За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості, передбаченим п.3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права, суд зважає на те, що адміністративний суд не вправі підміняти експертну команду та самостійно визначати ступінь втрати професійної працездатності, групу інвалідності чи встановлювати діагнози, оскільки це належить до виключної компетенції фахівців, які мають спеціальні знання. Водночас, у разі встановлення судом порушення процедури ухвалення рішення, належним і ефективним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання суб`єкта повторно провести оцінювання з урахуванням висновків суду.

Зобов`язання експертної команди ухвалити рішення наперед визначеного змісту виходило б за межі повноважень суду та становило б втручання у виключну компетенцію експертної команди, тому вимога позивача про зобов`язання вчинити дії підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання відповідача повторно провести оцінювання повсякденного функціонування позивача з урахуванням усіх наданих медичних документів, у тому числі офтальмологічних обстежень за 2025 рік, та з дотриманням механізму, визначеного Порядком №420 і Критеріями, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору суд зазначає, що позивач відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 13, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення офтальмологічної експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради №64/25/3105/Р від 10.12.2025 про встановлення ОСОБА_1 25% втрати професійної працездатності.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради (місцезнаходження: вул.Шептицького, 9, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ: 13815703) повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з метою визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням усіх наданих медичних документів, у тому числі офтальмологічних обстежень за 2025 рік, доданих до направлення від 07.11.2025, та з дотриманням механізму, визначеного Порядком встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.