Рішення № 138190105, 14.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2502/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 (надалі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач 1), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не призначення пенсії по втраті годувальника у належному розмірі, як члену сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини під час проходження військової служби;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати неповнолітній дитині ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника у розмірі 70% від грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заборгованості пенсії по втраті годувальника у розмірі 70% від грошового забезпечення військовослужбовця з моменту виникнення права на пенсію - з 12 лютого 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 2020 р.н. Батько дитини ОСОБА_3 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та зник безвісті під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Вказує, що 31.03.2026 звернулася до Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградський області із заявою призначення її неповнолітній дитині пенсії по втраті годувальника військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини під час проходження військової служби. До заяви надала усі необхідні документи. Однак, рішенням від 08.04.2026 №110130021609 пенсію призначено у значно заниженому розмірі відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) замість того, щоб застосувати норми Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб» (далі Закон №2262-XII), який передбачає призначення пенсії у розмірі 70% від грошового забезпечення. Окрім того, пенсію призначено з 12.03.2026, а не з дня внесення відомостей про ОСОБА_3 до Єдиного реєстру осіб, зникли безвісти за особливих обставин - 12.02.2026.

Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують право її доньки на отримання пенсійного забезпечення у належному розмірі.

27.04.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Витребувано докази по справі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надало суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що заява позивача від 31.03.2026 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 08.04.2026 № 110130021609 про призначення пенсії в разі втрати годувальника за нормами Закону №1058-IV.

Вказує, що заява про призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII має подаватися через уповноважений орган, натомість позивач 31.03.2026 самостійно подала заяву до територіального підрозділу ПФУ про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV. Однак, орган Пенсійного фонду України не має повноважень самостійно змінювати вид пенсії чи ініціювати процедуру її призначення за іншим законом.

Зауважує, що для призначення пенсії згідно із Законом №1058-IV обов`язково подається довідка про розмір грошового забезпечення військовослужбовця, яка формується уповноваженим органом. Оскільки така довідка не була подана позивачем, визначити розмір пенсії неможливо, адже ПФУ не має повноважень самостійно визначати розмір грошового забезпечення чи витребовувати такі документи замість уповноважених органів.

Також, пенсія членам сім`ї особи, що пропала безвісті, призначається через один місяць з дня внесення інформації до Єдиного реєстру осіб, що пропали безвісті за особливих обставин. Оскільки ОСОБА_3 визнаний зниклим безвісти 11.02.2026, право на пенсію виникло з 11.03.2026.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.05.2026 залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі відповідач 2), розгляд справи розпочато спочатку, витребувано докази по справі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області також надало суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що заява позивача від 31.03.2026 була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів прийнято рішення про призначення пенсії по втраті годувальника в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що ОСОБА_2 у поданій заяві просила призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника, не зазначивши інших відомостей, необхідних для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з посилання на відповідний пункт та статтю цього закону. Крім цього, позивач не позбавлена права повторно звернутися до пенсійного органу про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім цього, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачає подання заяви про призначення пенсії виключно через уповноважений орган (структурний підрозділ) Міністерства оборони України. З такою заявою через уповноваження орган позивач не зверталась.

Звертає увагу, що статус особи «зниклої безвісті за особливих обставин» не є тотожним статусу «безвісно відсутній (пропавши безвісти)». Для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ необхідна наявність рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, а також виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Однак, рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою відсутнє, ОСОБА_3 не виключений зі списків особового складу частини, і йому продовжує нараховуватися грошове забезпечення. За таких обставин право на пенсію у разі втрати годувальника відсутнє до моменту звільнення з полону або набрання чинності відповідним рішенням суду.

Зауважує, що право на пенсію згідно із Законом № 1058-IV виникає через один місяць з дня внесення інформації про зникнення особи до Єдиного реєстру осіб, які пропали безвісти за особливих обставин. Оскільки інформацію до Реєстру внесено 11.02.2026, право на пенсію виникло з 11.03.2026.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 03.11.2012 зареєстровано шлюб (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 05.08.2020 Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометника 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 1 піхотної роти піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій.

10.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 направило позивачу сповіщення №13/1909 про те, що молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісти 03.02.2026 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дорожнянка Пологівського району Запорізької області (а.с. 12).

За фактом зникнення ОСОБА_3 на території бойових дій (під час воєнних дій) згідно поданої заяви від 12.02.2026 Кропивницьким районним управлінням поліції ГУНП в Кіровоградській області зареєстровано кримінальне провадження №12026121010000289 (а.с. 13).

Відомості про зникнення безвісти ОСОБА_3 16.02.2026 внесено до Єдиного реєстру осіб, що пропали безвісті за особливих обставин, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, що пропали безвісті за особливих обставин від 03.04.2026 №ПФУ/В-20260403-246 (а.с. 14).

31.03.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою за № 4783 про призначення її малолітній доньці ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника. До заяви додала: паспорт та картку платника податків ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 05.08.2020, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.11.2012, сповіщення МТЦК та СП №13/1909 від 10.02.2026, витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20260218-00152076 від 18.02.2026, трудову книжку НОМЕР_4 , витяг з реєстру територіальної громади №2026/002611132 від 18.02.2026, витяг з реєстру зниклих безвісти 20260217-2023 від 17.02.2026.

Вказана заява була розглянута а принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення від 08.04.2026 №110130021609 про призначення ОСОБА_2 з 12.03.2026 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 4766,74 грн, що становить 50% від обчисленого розміру пенсії за віком годувальника (а.с. 53зв.).

Надалі, за результатами макетної обробки та аудиту, пенсійним органом прийнято рішення від 24.04.2026 № 110130021609 про перерахунок пенсії, яким змінено дату призначення пенсії на 11.03.2026, а розмір пенсії визначено в сумі 4777,47 грн (а.с. 54зв.)

Позивач, не погодившись з порядком визначення розміру пенсії звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника наведені у статті 36 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 цієї статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

У членів сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Таким чином, дитина зниклої безвісти за особливих обставин особи має право на призначення пенсії у зв`язку зі втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV незалежно від тривалості страхового стажу останнього. При цьому право на отримання такої пенсійної виплати виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або Єдиного реєстру осіб, що пропали безвісти за особливих обставин у розмірі 50 відсотків пенсії за віком годувальника.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон №2262-XII.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Частиною 5 статті 2 Закону №2262-XII передбачено, що військовослужбовцям, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Статтею 7 Закону №2262-XII передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Так, відповідно до статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За змістом частин 1, 2 статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Пунктом "а" частини 4 статті статті 30 Закону №2262-XII встановлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Відповідно до статті 36 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Згідно зі статтею 37 Закону №2262-XII пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 40 Закону №2262-XII пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.

Статтею 45 Закону №2262-XII передбачено, що сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією (абз. 2 п. «д» ч. 1 ст. 50 Закону №2262-XII).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою військовослужбовця ОСОБА_3 , який 03.02.2026 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дорожнянка Пологівського району Запорізької області. Позивач ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником малолітньої дитини.

За фактом зникнення ОСОБА_3 12.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості у кримінальному провадженні №12026121010000289. Згідно з витягом із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, 16.02.2026 він набув відповідного правового статусу.

31.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою №4783 про призначення малолітній ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке рішенням від 08.04.2026 №110130021609 призначило ОСОБА_2 пенсію відповідно до Закону №1058-IV з 12.03.2026 у розмірі 4766,74 грн, що становить 50 відсотків розрахованої пенсії за віком годувальника.

Надалі рішенням про перерахунок від 24.04.2026 №110130021609 дату початку виплати пенсії визначено з 11.03.2026, а її розмір збільшено до 4777,47 грн.

Звертаючись до суду, позивач стверджує, що оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем, який зник безвісти під час виконання бойового завдання, його донька має право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення годувальника починаючи з 12.02.2026.

Оцінюючи такі доводи суд враховує, що відповідно до статті 29 Закону №2262-XII сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Отже, встановлені у справі обставини зникнення ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання можуть бути матеріально-правовою підставою для реалізації членами його сім`ї права на пенсійне забезпечення за цим Законом.

Водночас наявність потенційного права на певний вид пенсії не означає його автоматичного призначення, оскільки таке право реалізується у заявницькому порядку на підставі документів, необхідних для встановлення умов призначення пенсії, її розміру та початкової дати виплати.

Згідно із абзацом 2 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, (далі Порядок №3-1) заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Пунктом 3 вказаного порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5 - 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Отже, пунктом 3 Порядку №3-1 передбачено, що для призначення пенсії у разі втрати годувальника, який пропав безвісти під час проходження військової служби, до органу, що призначає пенсію, подаються, серед іншого, витяг із наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку з визнанням його судом безвісно відсутнім, а також рішення суду про визнання годувальника безвісно відсутнім чи оголошення його померлим.

Водночас матеріали справи не містять доказів подання до органу Пенсійного фонду України наведених документів, а також подання уповноваженого органу про призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII, грошового атестата та довідки про склад і розмір його грошового забезпечення.

Суд зазначає, що витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, підтверджує набуття ОСОБА_3 відповідного правового статусу та обставини його зникнення, однак такий статус не є тотожним визнанню фізичної особи безвісно відсутньою в судовому порядку, є достатньою підставою для виникнення права на пенсію за загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак не за Законом №2262-XII.

Крім того, відповідно до пункту «б» статті 50 Закону №2262-XII членам сімей військовослужбовців пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається не раніше дня, по який годувальнику сплачено грошове забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2026 №138 начальнику фінансово-економічної служби наказано продовжувати виплату грошового забезпечення щодо безвісти зниклого молодшого сержанта ОСОБА_3 відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.

Індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5, сформованими 27.05.2026, підтверджується нарахування ОСОБА_3 доходу військовою частиною НОМЕР_1 і після його зникнення. Зокрема, відомості про нарахований дохід та сплату страхових внесків відображено за лютий і березень 2026 року, а відомості про спеціальний стаж за січеньквітень 2026 року.

У свою чергу, відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016, виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Таким чином, наказ військової частини та відомості форми ОК-5 свідчать, що після 12.02.2026 нарахування і виплата грошового забезпечення щодо ОСОБА_3 не були припинені, останній не був виключений зі списків особового складу військової частин. Отже, вимога про призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII саме з 12.02.2026 не узгоджується з пунктом «б» статті 50 цього Закону.

За наведених обставин територіальний орган Пенсійного фонду України не мав правових та фактичних підстав призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до Закону №2262-XII.

Варто також зазначити, що подана позивачем 31.03.2026 заява не містила чіткого волевиявлення щодо призначення пенсії саме відповідно до Закону №2262-XII та була розглянута як заява про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за Законом №1058-IV. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не вирішувало питання про призначення або переведення ОСОБА_2 на пенсію відповідно до Закону №2262-XII та не приймало рішення про відмову в призначенні такої пенсії.

За наданими заявником документами пенсію було призначено відповідно до Закону №1058-IV, який прямо передбачає право членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас суд зауважує, що призначення ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону №1058-IV не позбавляє позивача як законного представника малолітньої дитини права звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України або відповідного уповноваженого органу з окремою заявою про переведення доньки на пенсію відповідно до Закону №2262-XII з наданням необхідних для встановлення права на таку пенсію, визначення її розміру і початкової дати виплати документів.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачами в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, які б порушували право малолітньої ОСОБА_2 на належне пенсійне забезпечення, а відтак їх поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-з

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25009); Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК