Рішення № 138189797, 13.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ №320/56075/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України пов`язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 297911 від 09.09.2024 року відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 в частині послідовності навчання;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» відображалося значення «Так, не порушує».

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що Міністерство освіти і науки України неправильно визначило факт порушення ним послідовності здобуття освіти, внаслідок чого у довідці, сформованій за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 09.09.2024 №297911, відображено відомості про порушення послідовності навчання. На думку позивача, він не здобув першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, оскільки був відрахований з Національного авіаційного університету з першого курсу до завершення навчання, не проходив атестацію та не отримував диплом бакалавра. Відтак єдиним здобутим ним рівнем освіти є повна загальна середня освіта, а вступ у 2024 році до закладу фахової передвищої освіти є послідовним здобуттям освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту». Позивач вважає, що Міністерство освіти і науки як розпорядник ЄДЕБО не забезпечило належного функціонування бази даних та безпідставно відмовило у внесенні змін до відомостей ЄДЕБО, чим порушило його право на правильне відображення інформації щодо послідовності здобуття освіти. У зв`язку із цим позивач просить визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства освіти і науки України та зобов`язати відповідача внести зміни до ЄДЕБО, щоб у відповідній довідці містилося значення «Так, не порушує».

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позову заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01 вересня 2014 року ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу Національного авіаційного університету, Інституту аеронавігації, за денною формою навчання за напрямом підготовки 6.050201 «Системна інженерія» для здобуття освітнього рівня бакалавра.

23 лютого 2015 року навчання позивача у Національному авіаційному університеті було припинено.

Наказом ректора Національного авіаційного університету від 05 березня 2015 року №402/ст позивача відраховано з університету за академічну неуспішність із 23 лютого 2015 року та припинено виплату стипендії.

07 жовтня 2024 року Національний авіаційний університет листом №06.01/2680 повідомив представника позивача про результати розгляду адвокатського запиту та надав архівний витяг із наказу від 05.03.2015 №402/ст, а також копію академічної довідки №078477. Університет повідомив про відсутність можливості надати оригінал академічної довідки у зв`язку із закінченням строку її зберігання.

Із наданих документів убачається, що позивач навчався у Національному авіаційному університеті з 01.09.2014 по 23.02.2015, однак навчання не завершив, державної атестації не проходив та диплом бакалавра не отримував.

09 серпня 2024 року наказом №16-У позивача було зараховано до Фахового Полтавського бізнес-коледжу Закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая» на денну форму навчання за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення» для здобуття ступеня фахового молодшого бакалавра.

09 вересня 2024 року закладом освіти сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №297911.

У зазначеній довідці міститься запис, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а у відповідному полі зазначено значення «Ні, порушує».

Не погодившись із такими відомостями, представник позивача адвокат Полоз І.В. 17 вересня 2024 року звернулася до Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» із зверненням щодо усунення, на думку позивача, помилки у визначенні послідовності здобуття освіти та внесення відповідних змін до ЄДЕБО.

01 жовтня 2024 року Державне підприємство «Інфоресурс» листом №01-13/3246 повідомило про направлення зазначеного звернення за належністю до Міністерства освіти і науки України для розгляду по суті.

03 жовтня 2024 року Міністерство освіти і науки України листом №3/6946-24 повідомило результати розгляду звернення.

У цьому листі Міністерство зазначило, що алгоритм визначення послідовності здобуття освіти був розроблений відповідно до Закону України «Про освіту» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Міністерство також вказало, що позивач був зарахований у 2014 році на навчання за освітнім рівнем бакалавра, а повторне зарахування на навчання після відрахування означає повторне здобуття знань та компетентностей того самого або нижчого рівня освіти.

Крім того, відповідач зазначив, що після бакалаврського рівня наступним рівнем освіти є магістерський, тоді як вступ позивача на рівень фахового молодшого бакалавра є вступом на нижчий рівень освіти, що, на думку Міністерства, свідчить про непослідовність здобуття освіти.

У листі Міністерство дійшло висновку про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО та зазначило, що відображене у довідці значення «Ні, порушує» відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач не погодився із такою позицією Міністерства, вважаючи, що під час визначення послідовності освіти повинні враховуватися лише фактично здобуті рівні освіти, підтверджені відповідними документами державного зразка, а не факт самого зарахування до закладу вищої освіти.

У зв`язку з цим позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом, в якому просить визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства освіти і науки України та зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до ЄДЕБО

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 3 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (частини перша та друга) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Частиною другою статті 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами частини другої статті 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого(пункти 5, 19) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частина перша статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Здобувачами вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частини друга, четверта статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).

За змістом частин першої, другої статті 6 наведеного Закону атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.

Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Судом установлено, що ОСОБА_1 після здобуття повної загальної середньої освіти був зарахований до Національного авіаційного університету для здобуття ступеня бакалавра, однак 23.02.2015 був відрахований за академічну неуспішність без завершення навчання та без присудження відповідного ступеня вищої освіти. Відтак освітній рівень бакалавра позивачем фактично не був здобутий.

Надалі, 09.08.2024 позивача було зараховано до Фахового Полтавського бізнес-коледжу Закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая» для здобуття ступеня фахового молодшого бакалавра.

За таких обставин суд зазначає, що попереднє зарахування позивача до закладу вищої освіти не свідчить про здобуття ним відповідного освітнього рівня, оскільки відповідно до Закону України «Про вищу освіту» здобуття певного ступеня пов`язується з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та присудженням відповідного ступеня, що підтверджується документом про освіту. Оскільки позивач ступеня бакалавра не здобув, відсутні підстави вважати, що ним уже було здобуто вищий освітній рівень, який би унеможливлював подальше навчання у послідовності, визначеній статтею 10 Закону України «Про освіту».

Отже, за наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки позивач не здобув ступеня бакалавра, єдиним раніше здобутим ним рівнем освіти є повна загальна середня освіта. Відтак здобуття ним фахової передвищої освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Разом з тим, суд зазначає що формування та видача позивачу такої довідки порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти, з огляду на наступне.

Питання щодо формування довідки про освіту затверджене Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за № 1132/32584.

Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.

У абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).

Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ вищезазначеного Положення ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти.

Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV вказаного вище Положення розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на вищевказані норми Положення суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.

Саме відображення у сформованій довідці відомостей про порушення послідовності здобуття освіти стало підставою для звернення позивача до суду. Разом з тим суд зазначає, що зазначена довідка формується автоматично на підставі відомостей, які містяться у ЄДЕБО, а тому джерелом порушення є саме внесені до ЄДЕБО відомості.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових наведена Верховним судом у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що Міністерство освіти і науки України, як розпорядник Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), забезпечує функціонування зазначеної інформаційної системи, визначає вимоги до її програмного забезпечення та є відповідальним за формування відомостей, що містяться у довідці про здобувача освіти, яка формується засобами ЄДЕБО.

Разом з тим, суд вважає за необхідне визначити належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.

Судом встановлено, що порушення прав позивача зумовлено не самим фактом видачі довідки про здобувача освіти, а внесенням до Єдиної державної електронної бази з питань освіти недостовірних відомостей про те, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Саме на підставі цих відомостей програмними засобами ЄДЕБО автоматично сформовано довідку, у якій зазначено відомості про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

Отже, формування довідки є похідним наслідком внесення відповідної інформації до ЄДЕБО, а тому саме усунення недостовірних відомостей із зазначеної інформаційної системи забезпечить реальне поновлення порушеного права позивача та унеможливить подальше автоматичне формування аналогічних довідок із недостовірними відомостями.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснює захист прав, свобод та інтересів особи шляхом застосування ефективного способу захисту, який забезпечує їх реальне поновлення. При цьому обраний судом спосіб захисту має усувати саме причину порушення права, а не лише його наслідки.

Суд зазначає, що оскільки відповідач розглянув звернення позивача та листом від 03.10.2024 №3/6946-24 повідомив про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО, підстави вважати, що Міністерством допущено протиправну бездіяльність, відсутні. Спір у цій справі стосується правомірності дій відповідача щодо внесення та збереження відповідних відомостей у ЄДЕБО, а не невчинення ним будь-яких дій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», із одночасним зобов`язанням відповідача внести відповідні зміни до відомостей ЄДЕБО та після цього сформувати нову довідку про здобувача освіти на підставі виправлених даних.

Водночас суд зазначає, що позовна вимога про окреме визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки про здобувача освіти не підлягає задоволенню, оскільки формування такої довідки є лише технічним наслідком наявності відповідних відомостей у Єдиній державній електронній базі з питань освіти та не є самостійним джерелом порушення прав позивача. Задоволення вимог про внесення змін до ЄДЕБО та формування нової довідки повністю відновлює порушене право позивача, а тому окреме визнання протиправними дій щодо формування довідки не є необхідним та не призведе до більш ефективного захисту його прав.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого при зверненні до суду, у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , зазначивши, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», та, після внесення відповідних змін, сформувати довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у відповідному полі: «Так, не порушує».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (пр.Берестейський, 10, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по справі у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.