Ухвала суду № 138189530, 14.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"14" липня 2026 р. справа №300/3042/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала справа №300/3042/25 за позовом ОСОБА_1 (далі позивач, заявник, стягувач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, боржник, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування з 01 березня 2025 року до пенсії по інвалідності ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром та невиплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої згідно постанови КМУ №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (в редакції станом на 01.03.2022 року) у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13 913,41 грн із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1 947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3 905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1 500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1 500,00 грн, а саме з загальної суми 22 767,13 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-ВР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік та суми збільшення основного розміру пенсії (25%), обрахованої з 01.03.2025 року з урахуванням підвищень (індексації) пенсії за 2025 рік;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-BР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13 913,41 грн, із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1 947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3 905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1 500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 5 691,78 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов`язків в/с (ст.7) в розмірі 944,40 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов`язків в/с в розмірі 50,00 грн, суми підвищення до пенсії по непрацездатній дитині віком до 18 років (ст.18 п. "А") в розмірі 1 180,50 грн, а саме з загальної суми 30 633,81 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі від 23.07.2025 №300/3042/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25 без змін.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25 набрало законної сили 19.11.2025.

Позивач, 04.02.2026 звернувся до суду із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просив у порядку статті 378 КАС України змінити спосіб виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25, яке набрало законної сили 19.11.2025 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії, та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з березня 2025 року по листопад 2025 року у розмірі 27 064 (двадцять сім тисяч шістдесят чотири) гривні 44 (сорок чотири) копійки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25: стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з березня 2025 року по листопад 2025 року у розмірі 27064 (двадцять сім тисяч шістдесят чотири) гривні 44 (сорок чотири) копійки.

ОСОБА_1 02.03.2026 звернувся до суду із клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Необхідність звернення до суду в порядку статті 382 КАС України позивач мотивує тим, що в листопаді 2025 рокі звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання судового рішення, у відповідь на яку, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області своїм листом від 01.12.2025 №11415-11804/Г-02/8-0900/25 повідомив, що перерахунок пенсії по інвалідності здійснено без обмеження її максимальним розміром та виготовлено Розрахунок на доплату пенсії за період з 01.03.2025 по 30.11.2025 на загальну суму 27 064,44 грн, однак вказану виплату не здійснено по теперішній час.

Також, звернув увагу суду на те, що згідно із звітами Пенсійного фонду України про виконання своїх бюджетів за 2025 рік, на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів даним пенсійним органом було витрачено в 2025 році 250 000 000,00 грн. Вважає, що вказана інформація беззаперечно підтверджує систематичність виділення Державою із Бюджету України для Пенсійного фонду України протягом 2025-2026 років коштів в загальній сумі 1 250 000 000,00 грн, на погашення заборгованості по пенсійних виплатах за рішеннями судів, що свідчить про наявні можливості Пенсійного фонду України та ГУ ПФУ в Івано-Франківській області виконати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/3042/25, в повному обсязі. Проте, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, володіючи повноцінною інформацією про виділення з Держбюджету України для Пенсійного фонду України коштів на погашення заборгованості за рішеннями судів, починаючи з 19.11.2025 року по теперішній час жодного разу письмово не звернулося з бюджетним запитом до Пенсійного фонду України про виділення додаткових асигнувань для виплати з 01.12.2025 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром в сумі 38 760,57 грн та погашення заборгованості в сумі 27 064,44 грн, що виникла саме в результаті виконання судового рішення в справі №300/3042/25.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2026, подане в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25 - задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду у строк до 11 травня 2026 року звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

Роз`яснено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у разі невиконання рішення суду у цій справі або неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, надати суду відомості про керівника (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім`я, по батькові, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 08.05.2026 надійшов звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 №854 призначено повторний автоматизований розподіл справи №300/3042/25 у зв`язку із перебуванням судді Тимощука О.Л. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 дану адміністративну справу передано судді Шумею М.В.

Гавриленко О.Г. скористався правом на подання заперечення на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, який надійшов 15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 встановлено відповідачу (боржнику) Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк - 30 днів з дня отримання цієї ухвали - для подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_2 штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп).

Ухвалено стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас Зоряни Миколаївни (службова адреса: 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) половину штрафу у розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп).

Ухвалено стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас Зоряни Миколаївни (службова адреса: 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15) до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп).

Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області 30.06.2026 подало до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт від 29.06.2026 №0900-1004-8/36372 про виконання рішення суду від 23.07.2025. Орган пенсійного забезпечення вказав, що на виконання рішення суду Головним управлінням в листопаді 2025 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір пенсії з 01.12.2025 склав 38 760,57 грн. Виплата такої пенсії здійснювалась з урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (шомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 (далі Порядок №821) та відповідно до фінансування з Державного бюджету. Таким чином сума минулого боргу за період з 01.03.2025 по 18.11.2025 становить 25 861,58 грн, сума поточного боргу за період з 19.11.2025 по 22.06.2026 становить 9 622,92 грн, яка виплачується за рахунок коштів з Державного бюджету України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Головним управлінням протягом лютого-червня 2026 року виплачено частину поточної заборгованості в сумі 4 575,00 гривень. Водночас, відповідач вказує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову №821 визнано протиправною та нечинною. У зв`язку з цим, чинний нормативно - правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній. При цьому, відповідач наголошує, що Постанова №821 була чинною на час подання звіту про виконання судового рішення в даній справі, а тому підлягала виконанню до моменту її скасування.

Також, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області наголосило, що з метою проведення фінансування поточної заборгованості нарахованої на виконання рішення суду ОСОБА_1 , 16.06.2026 подано запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати пенсії за рішенням суду. Листом Пенсійного фонду України відповідачу повідомлено, що чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній.

Одночасно із звітом про виконання рішення суду, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 30.06.2026 подало до суду клопотання від 25.06.2026 №0900-1004-8/35853, в якому, на підставі статей 149, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) просило скасувати штраф, накладений ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 на керівника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області Панас Зоряну Миколаївну у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 66 560,00 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду дану адміністративну справу передано судді Тимощуку О.Л.

Гавриленко О.Г. 02.07.2026 сформував у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи заперечення на звіт ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Позивач вказує, що дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо виплати з 01 грудня 2025 року пенсії по інвалідності без збереження її розміру в сумі 38 760,57 грн, що був обчислений на виконання рішення суду від 23.07.2025 року у справі №300/3042/25, на підставі Порядку №821 від 14.07.2025, підкреслені ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в звіті від 29.06.2026 року, не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Також, Гавриленко О.Г. 02.07.2026 сформував у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи заперечення на клопотання, в яких просив суд залишити без задоволення клопотання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про скасування штрафу, накладеного ухвалою суду від 12.06.2026.

Головуючий у справі суддя Тимощук О.Л. відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду "Про участь у тренінгу для тренерів голови суду Тимощука О.Л." у період з 09.07.2026 по 11.07.2026 брав участь у тренінгу для тренерів НШСУ.

Суд, розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2013 №11-рп/2012).

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).

Згідно з частиною 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

За змістом частини 2 статті 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами 1-3 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Положеннями частин 1-2 статті 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Відповідно до частин 1-3, 10, 11 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мету, задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Судом встановлено з матеріалів адміністративної справи, та не заперечується сторонами, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 №300/3042/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виплата якої здійснюється з урахуванням Порядку №821, а саме нарахований розмір пенсії позивача 38760,57 грн., а фактично виплачений 28197,42 грн (грудень 2025 року), 29 929,15рн. (в період січня 2026 року по травень 2026 року).

На переконання суду наведене засвідчує факт, що після набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25, відповідачем не виплачується пенсія ОСОБА_1 у розмірі 38 760,57 грн., який розрахований внаслідок перерахунку, проведеного на виконання вказаного судового рішення, що в свою чергу призводить до збільшення загальної суми заборгованості невиплаченої позивачу пенсії.

Отже, з наведеного слідує, що всупереч судовому рішенню у даній справі виплата перерахованої пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі не здійснюється, що свідчить про його невиконання.

Щодо доводів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про те, що протягом лютого-червня 2026 року позивачу виплачено частину поточної заборгованості в сумі 4 575,00 гривень, суд зазначає таке.

Згідно з наданим органом пенсійного забезпечення розрахунком відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 №300/3042/25 за період з 19.11.2025 по 22.06.2026, яке набрало законної сили 19.11.2025 по о/р № НОМЕР_1 (том №3, а.с.56), ОСОБА_1 виплачено поточну заборгованість на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 №300/1280/25, яке набрало законної сили 05.11.2025 4575,00 грн.

Тобто 4575,00 грн ОСОБА_1 виплачено на виконання іншого рішення суду.

Щодо посилання відповідача на застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №821, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відповідно до §§ 51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії" принцип обов`язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу, бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Войтенко проти України" (§ 39), "Immobiliare Saffi v. Italy" (§ 66) додатково уточнено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення було виконане без невиправданих затримок.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 07.02.2018 у справі №803/3805/15.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018).

Невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

З метою реалізації положень статті 129-1 Конституції України Верховною Радою України прийнято, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) та Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

Відповідно до положень статті 1 Закону №1404-VIІІ він визначає сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №1404-VIІІ рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон №4901-VI, у свою чергу, встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Відповідно до статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Положеннями статті 3 Закону №4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом №1404-VIІІ, із заявою про виконання рішення суду (частина друга статті 3 Закону №4901-VI).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (частина перша статті 7 Закону №4901-VI).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ними врегульовано порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, боржником за якими є державний орган.

Водночас, ані Конституцією України, ані означеними вище законами, Уряд не наділено повноваженнями з визначення порядку виконання судових рішень, зокрема, в яких боржниками є органи ПФУ. Натомість, положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

За приписами абзацу 2 частини другої статті 3 Закону №4901-VI разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, за змістом наведеної норми Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати лише перелік документів та відомостей, які додаються до заяви стягувача при зверненні останнього до уповноваженого органу Державної казначейської служби України.

Саме такі правові висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 у справі №640/5248/19, в межах якої оскаржувалася постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою, у свою чергу, було затверджено Порядок, що визначав механізм погашення заборгованості, яка утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Отже, позиція Верховного Суду, сформульована у справі №640/5248/19 щодо оскарження постанови КМУ №649, вказує на неприпустимість встановлення Кабінетом Міністрів України підзаконним нормативним актом механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість/переліки/обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що Порядок №821 встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України, суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень та праву на ефективний судовий захист.

Також суд наголошує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р, в справі №320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року в справі №320/51895/25 рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. залишено без змін.

З дослідженого судом рішення відповідача від 01.12.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду слідує, що пенсію позивачу по інвалідності встановлено в розмірі 38 760,57 грн довічно, при цьому, а також розраховано суму заборгованості на виконання рішення суду за період з березня 2025 по листопад 2025, яка становить 27 064,44 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання пенсії.

На переконання суду, саме на вищевказану суму заборгованості поширюється вимоги Порядку №821, оскільки пункту 1 частини 1 цього Порядку чітко визначає встановлення особливого прядку виплати заборгованості по пенсійних виплатах на виконання рішень суду лише за період, що вказаний в рішенні суду і по день набрання чинності таким рішенням та особливості таких виплат цієї заборгованості, виходячи з фінансових можливостей бюджету Пенсійного фонду України, виділених КМУ. Однак, даний Порядок №821 не поширює свою дію на поточну виплату пенсій після проведення розрахунків пенсійним органом на виконання рішення суду, який по позивачу проведено 01.12.2025.

На думку суду, відповідач помилково поширює дію цього Порядку №821 і на виплату поточної пенсії позивачу з 01.12.2025, виплачуючи в грудні 2025 року лише основний розмір пенсії в сумі 28197,42 грн, (це сума до проведення перерахунку за рішенням суду) та різницю між нарахованою та виплаченою пенсією відповідач визнає цю суму в своїх документах як поточну заборгованість за Порядком №821, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Також, суд наголошує, що невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).

За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі "Шмалько проти України", суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується судом.

Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.

Суд зазначає, що відповідно до частин 2 та 3 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, беручи до уваги, подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звітів без повного виконання рішення суду, суд відмовляє у прийнятті звіту від 29.06.2026 №0900-1004-8/36372 про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

Водночас, суд звертає увагу, що, приписами частини 5 статті 382-3 КАС України встановлено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

З огляду на викладене, враховуючи звернення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до Пенсійного фонду України з листом від 16.06.2026 №0900-0506/33566 "Щодо виділення коштів для виплати пенсії за рішенням суду", а також накладення на керівника ГУ ПФУ в Івано-Франківські області ухвалою суд від 12.06.2026 у справі №300/3042/25 штрафу (як міри покарання за невиконання рішення суду), суд вважає за доцільне звільнити керівника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від сплати штрафу.

Щодо клопотання відповідача про скасування штрафу, накладений ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 на керівника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 66 560,00 грн, суд зазначає таке.

За змістом частини 8 статті 382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 4 статті 149 КАС України передбачено, що ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

У відповідності до частини 6 статті 149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Оскільки, у спірному випадку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не виправило допущене порушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задовлення клопотання відповідача про скасування попередньо накладеного штрафу.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 381-1, 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.06.2026 №0900-1004-8/36372 про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

4. Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у разі невиконання рішення суду у цій справі або неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, надати суду відомості про керівника (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім`я, по батькові, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

6. Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від сплати чергового штрафу за невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

7. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про скасування штрафу, накладеного ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі №300/3042/25 на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас Зоряну Миколаївну відмовити.

8. Інформацію по даній справі учасники справи можуть отримати за веб-адресою: http://adm.if.court.gov.ua/sud0970/.

9. Копію цієї ухвали надіслати (вручити) позивачу.

10. Відповідачу ухвалу надіслати через підсистему Електронний суд.

10.1 Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.