Ухвала суду № 138188767, 14.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 липня 2026 року Справа 160/18333/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Департаменту патрульної поліції про залишення позову без розгляду, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної відпусток за 2019 рік та за 22 дні за 2026 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 12.05.2026 року;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної відпусток за 2019 рік та за 22 дні за 2026 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 12.05.2026 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року, з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року та з 01.01.2026 року по 12.05.2026 року;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року, з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року та з 01.01.2026 року по 12.05.2026 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375, за періоди часу з 12.03.2020 року по 30.06.2020 року, з 01.08.2020 року по 30.11.2020 року, з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року, з 01.08.2021 року по 31.07.2023 року;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 за періоди часу з 12.03.2020 року по 30.06.2020 року, з 01.08.2020 року по 30.11.2020 року, з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року, з 01.08.2021 року по 31.07.2023 року.

02.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.07.2026 року Департамент патрульної поліції звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою, який визначений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім цього відповідач зауважив, що позивач вже зверталася до суду з даною позовною заявою, проте позивачем було подано заяву про відкликання позовної заяви, що, на думку відповідача, є зловживанням позивачем процесуальними правами.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 року №2352, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1, 2 ст.233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Проте 11.12.2025 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) відповідно до якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

В пункті 2 резолютивної частини рішення зазначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак, з 11.12.2025 року втратила чинність частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення).

Отже суд вважає, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.

Щодо доводів відповідача, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зазначає, що подання заяви про відкликання позовної заяви не є зловживанням процесуальними правами в розумінні КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду та про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 12, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили в строки передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Горбалінський