Ухвала суду № 138188730, 14.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 липня 2026 р.Справа №160/20111/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ількова В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/20111/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

13.07.2026 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України, у якій позивачі просять суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (реквізити якого будуть встановлені в ході судового розгляду та витребувані судом) про призов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та направлення його для проходження військової служби;

зобов`язати НОМЕР_4 загальновійськовий полігон (Військову частину НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, у якій заявники просять суд:

до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та НОМЕР_4 загальновійськовий полігон (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України заборонити НОМЕР_4 загальновійськовому полігону (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України або іншим уповноваженим особам здійснювати переведення, направлення, переміщення або вибуття ОСОБА_1 з НОМЕР_5 навчального центру до інших військових частин, навчальних центрів, полігонів, районів виконання бойових (спеціальних) завдань чи районів ведення бойових дій;

заборонити військовій частині № НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Генеральному штабу Збройних Сил України та іншим уповноваженим органам направляти ОСОБА_1 для проходження військової служби до бойових військових частин або районів виконання бойових завдань до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на даний момент Позивач перебуває у НОМЕР_4 загальновійськовому полігоні (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України, де проходить базову загальновійськову підготовку. Після завершення загальновійськової підготовки Позивач підлягає направленню до бойової військової частини для подальшого проходження військової служби. Разом із тим предметом даного спору є законність самого рішення про призов Позивача на військову службу. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що станом на дату мобілізації Позивач був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 111-1 КК України, тобто злочину проти основ національної безпеки України. Отже, вказують, що існують очевидні ознаки протиправності рішення про мобілізацію Позивача. Водночас у разі направлення Позивача після завершення підготовки до іншої військової частини або безпосередньо до району виконання бойових завдань виконання майбутнього рішення суду істотно ускладниться або стане неможливим. У разі задоволення позову судове рішення вимагатиме звільнення Позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини. Однак фактичне перебування Позивача у бойовій військовій частині, його можливе направлення до району ведення бойових дій, зміна місця служби, передислокація підрозділів, виконання бойових наказів та інші обставини воєнного стану можуть зробити реальне виконання майбутнього рішення суду надзвичайно складним або фактично неможливим. Крім того, вважають, що перебування Позивача у районі ведення бойових дій створює реальну загрозу його життю та здоров`ю.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України.

Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року по справі №580/5656/21.

При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 року у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (реквізити якого будуть встановлені в ході судового розгляду та витребувані судом) про призов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та направлення його для проходження військової служби, а також просить суд зобов`язати НОМЕР_4 загальновійськовий полігон (Військову частину НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини.

При цьому, із прохальної частини заяви про забезпечення позову слідує, що заявник просить суд заборонити НОМЕР_4 загальновійськовому полігону (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України або іншим уповноваженим особам здійснювати переведення, направлення, переміщення або вибуття ОСОБА_1 з НОМЕР_5 навчального центру до інших військових частин, навчальних центрів, полігонів, районів виконання бойових (спеціальних) завдань чи районів ведення бойових дій та заборонити військовій частині № НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Генеральному штабу Збройних Сил України та іншим уповноваженим органам направляти ОСОБА_1 для проходження військової служби до бойових військових частин або районів виконання бойових завдань до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Вирішуючи питання наявності правових підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, суд зауважує таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Закон №548-XIV).

За правилами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази;

- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 30 Закону №548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Отже, направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини здійснюється за наказом командира (начальника).

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, під час дії воєнного стану існує пряма заборона зупиняти дію наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю.

Оскільки обраний заявником спосіб забезпечення позову фактично зводиться до зупинення дії наказу, який може бути прийнятий у майбутньому військовою частиною, що є явно непропорційним обмеженням у компетенції військової частини в умовах воєнного стану, тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не вбачає.

Крім того, суд зазначає, що прийняття військовою частиною наказу, розпорядження щодо направлення позивача до іншої військової частини чи іншого місця служби не охоплюється предметом позову в даній справі.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/20111/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: Міністерство Оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 , (з), код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Ільков