Ухвала суду № 138186941, 13.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2139/26

Провадження №2-з/148/16/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13 липня 2026 року м.Тульчин Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В., отримавши та розглянувши в письмовому провадженні заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (надалі АТ КБ "ПРИВАТБАНК" або кредитор) звернулась до суду з позовом до ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮГТАРА "ДНІПРЯНСЬКА АГРАРНА ФІРМА ІМ. СОЛОДУХІНА" (надалі ДП "ДАФ ІМ.СОЛОДУХІНА"), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Головного сервісного центу МВС, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача в порядку забезпечення позову просить накласти арешт на рухоме майно - транспортний засіб марки RENAULT, модель ARKANA, рік випуску 2021, VIN-код НОМЕР_1 , який наразі зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

В обґрунтування даної заяви представник позивача зазначає, що незважаючи на прострочену заборгованість, відкриті виконавчі провадження та обізнаність про вимоги кредитора, керівництво ДП "ДАФ ІМ.СОЛОДУХІНА" вдалося до дій виведення ліквідних активів. Підприємство здійснило відчуження належних йому транспортних засобів на користь третіх осіб, після чого був ініційований подальший ланцюг перепродажів. У зв`язку з цими очевидно недобросовісними (фраудаторними) діями АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду з вищевказаним позовом.

Також вказує, що існує реальна та очевидна небезпека подальшого відчуження спірного автомобіля третім особам, що може призвести до остаточної втрати активу, за рахунок якого можливе виконання зобов`язань боржника (ДП "ДАФ ІМ.СОЛОДУХІНА") перед Банком у межах відкритих виконавчих проваджень. Наголошує, що вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, є значно меншою за обсяг майнових вимог кредитора. Накладення арешту на один транспортний засіб є абсолютно співмірним, не є надмірним обтяженням для відповідачів та становить лишь мінімально необхідний гарантійний захід для часткового забезпечення майнових інтересів банку на стадії виконання майбутнього рішення суду. Також представник позивача зазначає, що між обраним заходом забезпечення позову та предметом позову існує прямий зв`язок, а сам захід є повністю обґрунтованим та співмірним, оскільки він безпосередньо гарантує виконання майбутнього рішення суду шляхом збереження активу.

Дослідивши матеріали позову та заяви про забезпечення позову, доходжу висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що звертаючись до суду із даною заявою, представником позивача також пред`явлено позов, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу RENAULT ARKANA (VIN: НОМЕР_1 ), як фраудаторного правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до повідомлення Головного сервісного центру МВС від 29.12.2025 №31/4548АЗ-32409-2025 (а.с.205), вбачається, що 27 жовтня 2021 року територіальним сервісним центром № 6545 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області здійснено первинну реєстрацію придбаного в торгівельній організації виготовленого в Україні нового транспортного засобу RENAULT ARKANA, 2021 року випуску, VIN НОМЕР_1 , на ДП «ДАФ ІМ.СОЛОДУХІНА» на підставі укладеного 23 жовтня 2021 року в суб`єкта господарювання договору № 1470. 29 жовтня 2024 року ТСЦ № 8046 даний транспортний перереєстрований на нового власника ОСОБА_1 на підставі укладеного 29 жовтня 2024 року в ТСЦ № 8046 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2024/4966012. Станом на 26 грудня 2025 року власником транспортного засобу зазначений ОСОБА_2 .

Інформацією з мережі інтернет (а.с.203-204) підтверджено ринкову вартість аналогічних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 вказано, що: "під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011; при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судова палата у цивільних справах ВСУ у Постанові від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-605цс16), зазначила, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Оцінюючи наведені представником позивача доводи, а також враховуючи окреслені підстави та предмет позову, суд доходить висновку про наявність безпосереднього зв`язку між обраним заходом забезпечення позову та заявленими позовними вимогами.

Оскільки предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля як фраудаторного правочину, вчиненого на шкоду кредитору, невжиття заходів забезпечення у вигляді арешту цього транспортного засобу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, що змусить позивача докладати додаткових зусиль для захисту і поновлення своїх порушених прав.

Накладення арешту на зазначене рухоме майно повністю відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності. Такий захід є співмірним із заявленими вимогами, не покладає на відповідачів надмірного чи несправедливого обтяження та виступає ефективним інструментом запобігання потенційному погіршенню становища кредитора, гарантуючи фактичне виконання майбутнього судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"про забезпечення позовузадовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на транспортний засіб марки RENAULT, модель ARKANA, рік випуску 2021, VIN-код НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Відомості відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження якого: вул.Грушевського, 1 Д, м.Київ, 01001.

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Копію ухвали для виконання направити до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження якого: вул.М.Леонтовича, 47, м.Тульчин, Вінницька область, 23600, та Головного Сервісного центу МВС, місцезнаходження якого: вул.Лук`янівська, 62, м.Київ, 0405, а також до відома учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: