Ухвала суду № 138186894, 13.07.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/386/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль заяву захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №146/386/22 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185 ч. 4 ст. 185 ч. 2 ст. 358 ч. 4 ст. 358 КК,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2026 представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про відвід судді ОСОБА_6 від участі в розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 .

Дана заява мотивована тим, що після скасування вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 ухвалою Вінницького апеляційного суду кримінальне провадження призначено до нового судового розгляду, а після повторного авторозподілу справи головуючим визначено суддю ОСОБА_6 . В ході до підготовчого судового засідання виявилися обставини, що унеможливлюють об`єктивний її розгляд головуючим суддею. Суддя ОСОБА_6 вже здійснював процесуальну оцінку доводів сторони захисту саме у цьому кримінальному провадженні. 21 березня 2024 року суддя ОСОБА_6 розглядав заяву захисту про відвід судді ОСОБА_1 саме у кримінальному провадженні № 146/396/22. За результатами її розгляду головуючий постановив ухвалу про відмову у задоволенні відводу. Головуючий суддя вже висловився щодо належності процесуальної поведінки попередньої головуючої, що надала можливість останній ухвалити незаконний вирок та незаконно засудити обвинувачену до реального терміну позбавлення волі. Під час нового судового розгляду суддя перебуває в ситуації, коли має повторно оцінювати ті процесуальні питання, щодо яких ним уже було сформовано власну процесуальну позицію.

Розгляд даної заяви було призначено на 07 липня 2026 на 10:35 год.

Від захисника ОСОБА_5 через електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви.

Судом розгляд даної заяви було відкладено на 13 липня 2026 на 11:20 год.

У судове засідання призначене на 11:20 год 13 липня 2026 захисник ОСОБА_5 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про слухання заяви в електронному суді.

Суддя ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_6 , просив у задоволенні заяви відмовити.

Дослідивши заяву про відвід судді, заслухавши думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Так, згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто фактично законодавець визначив практику Європейського суду з прав людини частиною кримінального процесуального законодавства України.

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до положень ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим. Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести обставини, які викликають в неї сумнів в неупередженості судді, який розглядає справу по суті. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Аналогічні обставини суд перевіряє і під час розгляду заяви про самовідвід судді.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Європейський Суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Наведені заявником обставини упередженості судді ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження не підтвердженні жодними доказами, обґрунтовані виключно суб`єктивною думкою самого заявника.

Зазначена у заяві про відвід обставина, зокрема, що розгляд суддею ОСОБА_6 заяви про відвід судді ОСОБА_1 саме у кримінальному провадженні № 146/386/22, суддя не може свідчити про упередженість та заінтересованість судді у розгляді даного кримінального провадження, і не може бути підставою для відводу судді в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України. Прийняття чи не прийняття процесуальних рішень у відповідності до приписів КПК України не може бути підставою для відводу суддів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

Таким чином, об`єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.

Відповідно до пункту 67 рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

ЄСПЛ у своїх рішеннях констатує, що «… сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, виникають побоювання стосовно упередженості суду, що грунтується на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії», заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до пункту 6 Основних принципів щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін.

Обставинами, що викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, можуть бути незаконні дії судді під час розгляду справи, ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівне ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді тощо.

Разом з тим, ані в судовому засіданні, ані з матеріалів справи не встановлено обставин та доказів, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Беручи до уваги обґрунтування заяви захисника ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 суд вважає твердження захисника суб`єктивними, оскільки підстав визначених ст. 75 КПК України, що можуть свідчити про упередженість при розгляді даного кримінального провадження захисником не наведено та не встановлено судом, в зв`язку з чим заява ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №146/386/22 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185 ч. 4 ст. 185 ч. 2 ст. 358 ч. 4 ст. 358 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено о 12:00 год 14 липня 2026.

Суддя: ОСОБА_1