Рішення № 138186155, 14.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2026 р. Справа № 924/182/25 (924/586/26)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Жиромська А.Ю., розглянувши справу у залі судового засідання № 305

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт», Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

до Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50», Київська область, м. Бровари

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 383835,25 грн (в межах справи 924/182/25 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт»),

представники сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: Сіроштан О.О.

арбітражного керуючого: не з`явився

кредиторів: не з`явився

У судовому засіданні 14.07.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення в справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фітоліт; відкрито щодо нього процедуру розпорядження майном боржника; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Боржника в розмірі 5781038,00 грн боргу та 30280,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2025 за результатами попереднього засідання визначено розмір та перелік визнаних судом грошових вимог кредиторів до Боржника, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Боржника, а саме грошові вимоги:

- ОСОБА_1 у сумах: 5781038,00 грн боргу 4 черга задоволення вимог кредиторів, 30280,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Трансстройінвест» (без права вирішального голосу на зборах кредиторів) у сумах: 586223,91 грн 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- Головного управління ДПС у Хмельницькій у сумах: 186247,70 грн (заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску) 2 черга задоволення вимог кредиторів; 595413,44 грн (основний платіж) 3 черга задоволення вимог кредиторів; 46197,13 грн (штрафи та пеня) 6 черга задоволення вимог кредиторів; 4844,80 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- ОСОБА_3 (без права вирішального голосу на зборах кредиторів) у сумах: 1978400,00 грн 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- ОСОБА_4 у сумах: 2146610,94 грн 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006» у сумах: 3200177,70 грн 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- ОСОБА_5 (без права вирішального голосу на зборах кредиторів) у сумах: 480000,00 грн 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- ОСОБА_6 у сумах: 141100,00 грн 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 у сумах: 7104920,00 грн 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн судового збору 1 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.09.2025, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Боржника, затверджено План санації, введено процедуру санації боржника у строк, визначений Планом санації.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Трансстройінвест» задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.09.2025 у справі № 924/182/25 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2026 № 11/26 відповідно до п. 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 4.2.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 924/182/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 справу № 924/182/25 передано для розгляду судді Заверусі С.В.

Ухвалою суду від 31.03.2026 прийнято до свого провадження справу № 924/182/25 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт»; призначено до розгляду в підсумковому засіданні суду справу № 924/182/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт».

Ухвалою суду від 12.05.2026 затверджено План санації Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт», схвалений зборами кредиторів 23.04.2026 (протокол № ЗК-4); введено процедуру санації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» на строк, встановлений Планом санації (80 днів); припинено процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича; призначено керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» до Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 383835,25 грн до розгляду в межах справи за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт»; відкрито провадження у справі № 924/182/25 (924/586/26) в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» звернулося до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» 336018,69 грн основного боргу, 33910,65 грн пені за період з 01.01.2026 по 02.06.2026, 10530,91 грн інфляційних втрат за період січень-травень 2026 року, 3375,00 грн 3 % річних за період з 01.01.2026 по 02.06.2026 на підставі договору поставки від 02.09.2024 № 02-09/24. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що ним було поставлено відповідачу товар (щебінь вапняковий) на загальну суму 736018,69 грн, що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків. Однак, відповідачем сплачено позивачу лише 400000,00 грн за поставлений ним товару, відтак станом на 01.06.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 336018,69 грн.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив від 09.07.2026, у якому не погоджується із зазначеними у відзиві обставинами та долученими доказами, вважає їх неналежними та такими, що не мають відношення до заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи свої доводи, позивач зазначає, що відповідачем надано видаткові накладні та платіжні інструкції за період 2024-2025 років, згідно з якими позивачем вимоги не заявляються, і які виконані як Постачальником, так і Покупцем. Звертає увагу суду, що вимоги, які заявляться позивачем, мають місце їх невиконання відповідачем за період 2026 року. Крім того, відповідач вказує на постачання та оплати щебенево-піщаної суміші з осадових порід вапняку, які були поставлені автомобільним транспортом. Разом з тим, згідно з видатковими накладними від 20.03.2026, від 23.03.2026, від 27.03.2026, від 01.04.2026 ТОВ «Фітоліт» поставило покупцю щебінь вапняковий фракція 0-20 залізничним транспортом, вказує позивач. На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні від 20.03.2026 № 11 на суму 156396,31 грн, від 23.03.2026 № 12 на суму 52866,36 грн, від 27.03.2026 № 19 на суму 104314,00 грн. від 01.04.2026 № 1 на суму 52866,36 грн, рахунки-фактури від 20.03.2026 № СФ-0000029 на суму 156396,31 грн, від 23.03.2026 № СФ-0000032 на суму 52866,36 грн, від 27.03.2026 № СФ-0000033 на суму 104314,00 грн, від 01.04.2026 № СФ-0000043 на суму 52866,36 грн, залізничні накладні від 20.03.2026, від 23.03.2026, від 27.03.2026, від 01.04.2026 (перевезення камінь, щебінь, відсів вапняковий для технологічних потреб 0-20 мм).

26.06.2026 представником відповідача подано до суду відзив, у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що загальна сума поставки згідно з наданими позивачем видатковими накладними становить 366443,03 грн. Також відповідач вказує, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків підтверджується наявність боргу відповідача перед позивачем станом на 09.04.2026 у розмірі 536018,69 грн, при цьому відповідно до наданих суду платіжних інструкцій підтверджується здійснення відповідачем оплати на користь позивача за договором в загальному розмірі 400000,00 грн. Таким чином, за висновком відповідача, подані позивачем до суду доводи та докази не підтверджують наявність у відповідача боргу перед позивачем та його розмір. Крім того, відповідачем звернуто увагу, що з поданих позивачем до суду видаткових накладних вбачається, що на підставі цих документів здійснювалася поставка товару - щебінь вапняковий фракція 0-20, що є відмінним товаром від щебенево-піщаної суміші з осадових гірських порід (вапняку), про поставку якого сторони спору домовилися шляхом укладання Специфікації № 1 від 02.09.2024, що становить невід`ємну частину договору. З моменту укладання договору (02.09.2024) по 15.01.2025 позивачем поставлено відповідачу щебенево-піщану суміш з осадових гірських порід (вапняку) на загальну суму 630357,20 грн, що підтверджується долученими відповідачем до матеріалів справи видатковими накладними. У свою чергу, відповідачем прийнято та оплачено щебенево-піщана суміш з осадових гірських порід (вапняку) на загальну суму 630357,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Окрім наведеного, відповідач вважає, що наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Отже, підсумовує відповідач, вимоги позивача спростовуються поданими відповідачем до суду доказами, які підтверджують виконання останнім своїх зобов`язань за договором поставки від 02.09.2024 № 02-09/24 в повному обсязі ще до відкриття судом провадження у цій справі.

Представником відповідача надано суду заперечення (на відповідь на відзив) від 13.07.2026, у яких просить суд відхилити додатково подані позивачем докази та не долучати їх до матеріалів справи, оскільки такі докази подані з пропущенням процесуального строку та без заявлення клопотання про поновлення строку на подання відповідних доказів. Крім того, відповідач вважає, що такі докази (рахунки, видаткові, податкові, залізничні накладні, акт звірки взаєморозрахунків) є неналежними доказами та не можуть підтверджувати факт поставки товару.

Щодо клопотання відповідача про відхилення додатково поданих доказів позивача, то судом зазначається, що означене клопотання є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до частини першої, другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Таким чином, суд, керуючись такими принципами господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду цієї справи, а також для з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, вважає за необхідне долучити докази, що були подані позивачем разом із відповіддю на відзив. При цьому, судом враховано зміст ст. 207 ГПК України, відповідно до якої головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. У зв`язку з цим не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно приєднання до матеріалів справи означених вище доказів.

Представники сторін у судове засідання з`явилися, підтримали свої доводи, викладені ними в заявах по суті справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

02.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» (Покупець) укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, в подальшому "Товар" в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору кількість товару та асортимент, що поставляється на протязі дії договору, узгоджується сторонами на підставі письмової заявки Покупця та вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, видатковій накладній. На підтвердження узгодження заявки Покупця, Постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії товару.

За умовами п. 3.1. договору загальна ціна цього договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим договором партій товару. Партією є кількість товару, вказана в одній видатковій накладній, або в акті прийому-передачі товару.

Як передбачено п. 3.2. договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною та в порядку, вказаними у Специфікації до даного договору та рахунку-фактурі. Ціна за одиницю Товару - 1 тонну - визначається у національній валюті - гривнях.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що загальна кількість товару, що поставляється у рамках цього договору, вказана в Специфікаціях до цього договору. За взаємною згодою сторін загальна кількість товару може бути змінена, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до цього договору.

У п. 5.1. договору сторонами погоджено, що розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті (українська гривня) згідно виставлених рахунків на умовах, визначених Специфікацією. Витрати по оплаті за послуги транспортування та доставки товару несе сторона договору, вказана в Специфікації. Покупець проводить оплату за товар в термін 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання товару, якщо інше не вказано у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

За взаємною згодою сторін за цим договором можливі інші форми розрахунку, які відповідають діючому законодавству України (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору Покупець зобов`язується прийняти продукцію по кількості і якості згідно виписаних відвантажувальних документів Постачальника і оплатити її вартість в обумовлений договором термін.

Згідно з п.п. 8.1. - 8.3. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2024. У випадку, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 (один) місяць до його закінчення, даний договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке матиме місце під час дії цього договору.

За умовами п. 9.1. договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення Договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Як передбачено п. 9.2. договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем терміну оплати товару (п. 5 цього договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню, розмір якої визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від розміру суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

У п. 14.5. договору сторонами погоджено, що цей договір, а також всі документи, що стосуються виконання сторонами умов цього договору, якщо вони оформлені у відповідності з вимогами цього Договору і передані за допомогою факсу або інших засобів електронного зв`язку, мають силу оригіналу до моменту заміни їх на оригінальний примірник. Повідомлення по факсу або по електронній пошті приймаються до уваги обома сторонами.

Сторонами також укладено Специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору від 02.09.2024 № 02-09/24), у якій погоджено: найменування продукції - щебенево-піщана суміш з осадових гірських порід (вапняку); термін постачання вересень 2024 року; кількість 600 т; ціну за 1 т 350 грн; суму 210000,00 грн; порядок оплати Покупець сплачує Постачальнику 100 % вартості партії продукції, протягом 1 (одного) календарного дня, з моменту отримання рахунка.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» на підставі договору від 02.09.2024 № 02-09/24 поставлено Приватному акціонерному товариству «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» товар (щебенево-піщана суміш з осадкових гірських порід (вапняку)) на загальну суму 630357,20 грн згідно з такими видатковими накладними: від 20.09.2024 № РН-0000520 на суму 9800,11 грн, від 20.09.2024 № РН-0000517 на суму 9450,11 грн, від 20.09.2024 № РН-0000518 на суму 9450,11 грн, від 20.09.2024 № РН-0000519 на суму 9100,10 грн, від 21.09.2024 № РН-0000521 на суму 9450,11 грн, від 21.09.2024 № РН-0000522 на суму 10150,12 грн, від 21.09.2024 № РН-0000523 на суму 9800,11 грн, від 23.09.2024 № РН-0000524 на суму 10850,12 грн, від 23.09.2024 № РН-0000526 на суму 9800,11 грн, від 23.09.2024 № РН-0000525 на суму 10675,13 грн, від 24.09.2024 № РН-0000527 на суму 10220,11 грн, від 24.09.2024 № РН-0000528 на суму 10255,12 грн, від 24.09.2024 № РН-0000529 на суму 10675,13 грн, від 25.09.2024 № РН-0000530 на суму 10780,13 грн, від 25.09.2024 № РН-0000531 на суму 10850,12 грн, від 25.09.2024 № РН-0000532 на суму 11025,13 грн, від 26.09.2024 № 0000533 на суму 9660,11 грн, від 26.09.2024 № РН-0000534 на суму 10290,12 грн, від 26.09.2024 № РН-0000535 на суму 10570,12 грн, від 27.09.2024 № РН-0000536 на суму 8050,09 грн, від 27.09.2024 № РН-0000537 на суму 9100,10 грн, від 21.10.2024 № РН-0000598 на суму 10220,11 грн, від 21.10.2024 № РН-0000600 на суму 10570,12 грн, від 21.10.2021 № РН-0000599 на суму 10255,12 грн, від 22.10.2024 № РН-0000602 на суму 10220,11 грн, від 22.10.2024 № РН-0000601 на суму 9450,11 грн, від 22.10.2024 № РН-0000603 на суму 9800,11 грн, від 24.10.2024 № РН-0000605 на суму 8225,10 грн, від 24.10.2024 № РН-0000604 на суму 9100,10 грн, від 25.10.2024 № РН-0000606 на суму 9450,11 грн, від 25.10.2024 № РН-0000608 на суму 9450,11 грн, від 25.10.2024 № РН-0000607 на суму 9205,10 грн, від 25.10.2024 № РН-0000609 на суму 9800,11 грн, від 28.10.2024 № РН-0000612 на суму 9800,11 грн, від 28.10.2024 № РН-0000611 на суму 10850,12 грн, від 28.10.2024 № РН-0000610 на суму 10675,13 грн, від 30.10.2024 № РН-0000613 на суму 10850,12 грн, від 30.10.2024 № РН-0000615 на суму 10850,12 грн, від 30.10.2024 № РН-0000614 на суму 10780,13 грн, від 31.10.2024 № РН-0000617 на суму 10290,12 грн, від 31.10.2024 № РН-0000616 на суму 9660,11 грн, від 31.10.2024 № РН-0000618 на суму 10500,12 грн, від 06.01.2025 № РН-0000046 на суму 9450,11 грн, від 06.01.2025 № РН-0000059 на суму 10780,13 грн, від 06.01.2025 № РН-0000055 на суму 10675,13 грн, від 06.01.2025 № РН-0000057 на суму 9800,11 грн, від 07.01.2025 № 0000053 на суму 9450,11 грн, від 07.01.2025 № РН-0000060 на суму 10850,12 грн, від 07.01.2025 № РН-0000045 на суму 10570,12 грн, від 09.01.2025 № РН-00000062 на суму 10290,12 грн, від 09.01.2025 № РН-0000063 на суму 10500,12 грн, від 09.01.2025 № РН-0000043 на суму 10220,11 грн, від 10.01.2025 № РН-0000061 на суму 9660,11 грн, від 10.01.2025 № РН-0000051 на суму 9450,11 грн, від 10.01.2025 № РН-0000050 на суму 8225,10 грн, від 10.01.2025 № РН-0000058 на суму 10850,12 грн, від 13.01.2025 № РН-0000044 на суму 10255,12 грн, від 13.01.2025 № РН-0000054 на суму 9800,11 грн, від 13.01.2025 № РН-0000056 на суму 10850,12 грн, від 14.01.2025 № РН-0000047 на суму 10220,11 грн, від 14.01.2025 № РН-0000048 на суму 9800,11 грн, від 15.01.2025 № РН-0000049 на суму 9100,10 грн, від 15.01.2025 № РН-0000052 на суму 9555,11 грн.

На виконання договору від 02.09.2024 № 02-09/24 Приватним акціонерним товариством «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» оплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» 630357,20 грн за поставлений товар відповідно до таких платіжних інструкцій: від 08.10.2024 № 10748 на суму 210002,40 грн, від 18.11.2024 № 12471 на суму 105001,20 грн, від 29.11.2024 № 11912 на суму 105001,20 грн, від 30.01.2025 № 13144 на суму 100000,00 грн, від 03.02.2025 № 13192 на суму 110352,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 20.03.2026 № РН-0000029 на виконання договору від 02.09.2024 № 02-09/24 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» поставлено Приватному акціонерному товариству «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» товар (щебінь вапняний) на суму 156396,31 грн.

Згідно з видатковою накладною від 23.03.2026 № РН-0000032 на виконання договору від 02.09.2024 № 02-09/24 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» поставлено Приватному акціонерному товариству «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» товар (щебінь вапняний) на суму 52866,36 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 27.03.2026 № РН-0000034 на виконання договору від 02.09.2024 № 02-09/24 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» поставлено Приватному акціонерному товариству «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» товар (щебінь вапняний) на суму 104314,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 01.04.2026 № РН-0000044 на виконання договору від 02.09.2024 № 02-09/24 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» поставлено Приватному акціонерному товариству «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» товар (щебінь вапняний) на суму 52866,36 грн.

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків від 01.01.2026-31.03.2026 заборгованість Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» становить 483152,33 грн (станом на 01.04.2026).

На виконання договору від 02.09.2024 № 02-09/24 Приватним акціонерним товариством «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» оплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» 400000,00 грн відповідно до таких платіжних інструкцій: від 05.01.2026 № 20259 на суму 100000,00 грн, від 06.01.2026 № 20298 на суму 100000,00 грн, від 14.04.2026 № 21947 на суму 200000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» із претензією від 06.05.2026, у якій просило на виконання договору від 02.09.2024 № 02-09/24 перерахувати суму заборгованості у розмірі 336018,69 грн та пеню за порушення умов оплати товару у розмірі 10696,59 грн. Надіслання претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа від 07.05.2026, поштовою накладною від 07.05.2026.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.06.2026 № 2856422 Приватне акціонерне товариство «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» зареєстроване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 2 а, ідентифікаційний код 05408668.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, в подальшому "Товар" в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у п. 5.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті (українська гривня) згідно виставлених рахунків на умовах, визначених Специфікацією. Витрати по оплаті за послуги транспортування та доставки товару несе сторона договору, вказана в Специфікації. Покупець проводить оплату за товар в термін 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання товару, якщо інше не вказано у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних та двостороннього акта звірки взаєморозрахунків поставлено відповідачу товар (щебінь вапняковий) на загальну суму 736018,69 грн, а саме: 358775,66 грн існуюча заборгованість згідно з актом звірки взаєморозрахунків (початкове сальдо станом на 01.01.2026); 10800,00 грн від 05.01.2026 № ОУ-0000001; 156396,31 грн від 20.03.2026 № РН00000029; 52866,36 грн від 23.03.2026 № РН-0000032; 104314,00 грн від 27.03.2026 № РН-0000034; 52866,36 грн від 01.04.2026 № РН-0000044.

Однак, відповідачем лише частково було оплачену вартість поставленого позивачем товару на суму 400000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Відтак, сума боргу за поставлений та неоплачений повністю відповідачем товар у визначений в договорі поставки строк становить 336018,69 грн.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати Приватним акціонерним товариством «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» згідно з договором поставки від 02.09.2024 № 02-09/24 боргу за поставлений йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» товар (щебінь вапняковий) на суму 336018,69 грн, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення означеної заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, судом взято до уваги правової позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17, від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 21.05.2019 у справі № 904/6726/17, від 05.06.2019 у справі № 905/1562/18, від 10.06.2019 у справі № 911/935/18, від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18 та від 05.09.2019 у справі № 910/14371/18, згідно з якими, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (у спірних правовідносинах акт звірки підписано керівником відповідача); письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, часткова оплата відповідачем поставленого йому товару та акт звірки взаєморозрахунків від 01.04.2026, підписаний сторонами спору, свідчать про визнання відповідачем основного боргу за договором від 02.09.2024 № 02-09/24 та безспірність вимог позивача в частині основного боргу.

Окрім наведеного, судом ураховано, що відповідно до чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 927/738/19, від 04.03.2026 у справі № 911/541/25, від 13.05.2026 у справі № 911/545/25.

Дослідивши наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків, суд дійшов висновку, що він є належним та допустимим доказом на підтвердження наявності заявленої до стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем щодо поставленого товару в цій справі, оскільки означений акт підписаний керівником відповідача - Гончаренком О.В. та підтверджений первинними документами - видатковими, залізничними накладними.

Твердження відповідача про те, що в нього відсутня заборгованість перед відповідачем, оскільки з моменту укладення договору (02.09.2024) по 15.01.2025 позивачем поставлено відповідачу товар (щебенево-піщану суміш з осадових гірських порід (вапняку)) на загальну суму 630357,20 грн, який був відповідачем повністю оплачений, суд до уваги не бере, тому що поставка вказаного товару відповідно до долучених відповідачем видаткових накладних на зазначену вище суму не є предметом розгляду в цій справі, так як за цей поставлений товар відповідач повністю розрахувався ще 03.02.2025 (дата останнього платежу за товар), тобто до дати укладання сторонами спору акта звірки взаєморозрахунків від 01.01.2026-31.03.2026 та поставки товару в березні-квітні 2026 року. При цьому, акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2026-31.03.2026, погодженого керівником відповідача, свідчить про те, що на вказану дату у відповідача рахувалася заборгованість на суму 483152,33 грн (без урахування подальшої поставки на суму 52866,36 грн від 01.04.2026 та часткової проплати на суму 200000,00 грн від 14.04.2026), що виникла з договору поставки від 02.09.2024 № 02-09/24 та є предметом розгляду у спірних правовідносинах.

Заперечення відповідача стосовно того, що кількість товару вказується виключно у Специфікації спростовуються змістом п. 2.1. договору поставки, де зазначено, що кількість товару та асортимент, що поставляється на протязі дії договору, узгоджується сторонами на підставі письмової заявки покупця та вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, видатковій накладній. Крім того, судом зауважується, що поставка товару в спірних правовідносинах здійснювалася на підставі чинного договору від 02.09.2024 № 02-09/24, так як відповідно до пп. 8.1., 8.2. договору за 1 місяць до закінчення договору (31.12.2024) жодна зі сторін не заявляла про свій намір розірвати або змінити договір, а тому такий договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 24.06.2026 у cправі № 924/463/24.

Таким чином, ураховуючи положення ст. 76-79, 86 ГПК України, здійснивши аналіз встановлених фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, беручи до уваги принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності, суд дійшов висновку, що належних доказів, які б підтвердили погашення відповідачем заборгованості, що є предметом спору у цій справі, відповідачем не надано. Натомість, надані позивачем двосторонній акт звірки взаєморозрахунків, видаткові, залізничні накладні, платіжні інструкції суд вважає належними та допустимими доказами, що підтверджують основну заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 336018,69 грн.

Як слідує із позовних вимог, позивачем також заявлено до стягнення 33910,65 грн пені за період з 01.01.2026 по 02.06.2026, 10530,91 грн інфляційних втрат за період січень-травень 2026 року, 3375,00 грн 3 % річних за період з 01.01.2026 по 02.06.2026 (згідно з розрахунком позивача).

Відповідно до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з чч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.3. договору у разі прострочення Покупцем терміну оплати товару (п. 5 цього договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню, розмір якої визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від розміру суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок пені по кожному зобов`язанню окремо (з урахуванням п. 5.1. договору, яким передбачено, що Покупець проводить оплату за товар в термін 5 календарних днів з моменту отримання товару), суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення буде пеня в розмірі 33442,82 грн, а саме:

1) за період з 01.01.2026 по 04.01.2026 на суму боргу 358775,66 грн = 1218,85 грн, за 05.01.2026 на суму боргу 258775,66 грн (з урахуванням проплати 05.01.2026 в розмірі 100000,00 грн) = 219,78 грн, за період з 06.01.2026 по 13.04.2026 на суму боргу 158775,66 грн (з урахуванням проплат 06.01.2026 у розмірі 100000,00 грн та 14.04.2026 у розмірі 200000,00 грн; переплата становить 41224,34 грн) = 12893,45 грн;

2) за період з 11.01.2026 по 13.04.2026 на суму боргу 10800,00 грн = 831,16 грн (переплата становить 30424,34 грн);

3) за період з 26.03.2026 по 13.04.2026 на суму боргу 156396,31 грн = 2442,35 грн, за період з 14.04.2026 по 02.06.2026 на суму боргу 125971,97 грн (з урахуванням переплати 30424,34 грн) = 5176,93 грн;

4) за період з 29.03.2026 по 02.06.2026 на суму боргу 52866,36 грн = 2867,82 грн;

5) за період з 02.04.2026 по 02.06.2026 на суму боргу 104314,00 грн = 5315,73 грн;

6) за період з 07.04.2026 по 02.06.2026 на суму богу 52866,36 грн = 2476,75 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 467,83 грн пені суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок 3 % річних по кожному зобов`язанню окремо (аналогічно розрахунку пені), суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення будуть 3 % річних у розмірі 3328,64 грн, а саме:

1) за період з 01.01.2026 по 04.01.2026 на суму боргу 358775,66 грн = 117,95 грн, за 05.01.2026 на суму боргу 258775,66 грн = 21,77 грн, за період з 06.01.2026 по 13.04.2026 на суму боргу 158775,66 грн = 1278,91 грн;

2) за період з 11.01.2026 по 13.04.2026 на суму боргу 10800,00 грн = 82,55 грн;

3) за період з 26.03.2026 по 13.04.2026 на суму боргу 156396,31 грн = 244,24 грн, за період з 14.04.2026 по 02.06.2026 на суму боргу 125971,97 грн = 517,69 грн;

4) за період з 29.03.2026 по 02.06.2026 на суму боргу 52866,36 грн = 286,78 грн;

5) за період з 02.04.2026 по 02.06.2026 на суму боргу 104314,00 грн = 531,57 грн;

6) за період з 07.04.2026 по 02.06.2026 на суму богу 52866,36 грн = 247,68 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 46,36 грн 3 % річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по кожному зобов`язанню окремо, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 10530,91 грн розрахована ним у межах суми допустимої до стягнення, відтак підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Ураховуючи зазначені вище обставини справи в їх сукупності, положення законодавства, проведені розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 336018,69 грн основного боргу, 33442,82 грн пені, 3328,64 грн 3 % річних, 10530,91 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення 467,83 грн пені, 46,36 грн 3 % річних суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору).

Керуючись ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт», Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський до Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50», Київська область, м. Бровари про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 383835,25 грн (в межах справи 924/182/25 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт») задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» (Київська область, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 2-А, ідентифікаційний код 05408668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м. Кам`янець-Подільський, вул. Лесі Українки, 31, ідентифікаційний код 39707095) 336018,69 грн (триста тридцять шість тисяч вісімнадцять гривень 69 копійок) основного боргу, 33442,82 грн (тридцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 82 копійки) пені, 3328,64 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 64 копійки) 3 % річних, 10530,91 грн (десять тисяч п`ятсот тридцять гривень 91 копійку) інфляційних втрат, 4599,85 грн (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 85 копійок) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 467,83 грн пені, 46,36 грн 3 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.07.2026.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.

Направити рішення позивачу, відповідачу, арбітражному керуючому до електронного кабінету Електронного суду.