Ухвала суду № 138186015, 07.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

07 липня 2026 року м. ХарківСправа № 635/7438/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської окружної прокуратури, м.Харків, в інтересах держави в особі Вільхівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Вільхівської сільської ради, с.Вільхівка до Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О., селище Кутузівка , про витребування земельних ділянок за участю представників:

прокурор - Сапітон Д.В. (наказ №1285 к від 22.06.2026);

позивача - не з`явився;

відповідача - Крохмальова Я.Е. (адвокат, ордер АІ № 2223088 від 08.06.2026),

Кириченко Н.О. (керівник).

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Харківська окружна прокуратура Харківської області звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Вільхівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування рішень державного реєстратора, повернення земельних ділянок, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Вільхівської сільської ради відмовлено.

Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року було стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ФГ «Деметра» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27500 гривень.

На вказані судові рішення 30 травня 2025 року та 03 липня 2025 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав апеляційні скарги, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині вирішення спору про зобов`язання повернути спірні земельні ділянки та ухвалити нове, яким витребувати спірне майно у відповідачів, а також залишити вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області 24 квітня 2025 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області 18 червня 2025 скасовано. Провадження у справі № 635/7438/21 - закрито. Роз`яснено Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом 10 днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до Харківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

20.05.2026 року справа надійшла до Господарського суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 року для розгляду даної справи визначено суддю Аріт К.В.

20.05.2026 року прокурор надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) (вх.№12183).

21.05.2026 року прокурор надав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог (вх.№12283).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 року прийнято справу №635/7438/21 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог. Призначено підготовче засідання на 16.06.2026 року.

02.06.2026 року прокурор надав до суду заяву про зміну предмету позову (вх.№13314). В заявленому клопотанні прокурор зазначає, що вважає за необхідне змінити позовні вимоги у даній справі, оскільки серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 Цивільного Кодексу України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 Цивільного Кодексу України (негаторний позов).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 року прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову (вх.№13314 від 02.06.2026), постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Запропоновано учасникам справи надати пояснення по суті спору, з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

08.06.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№13877), в якому проти позову заперечує в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позовна заява прокурора в інтересах Вільхівської сільської ради не підлягає задоволенню оскільки:

1. Відповідачами надано всі документи, визначені земельним законодавством, для безоплатного отримання земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства;

2. Жодними рішеннями органів державної влади або Суду не встановлено вини чи складу будь-якого порушення уповноважених осіб Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та/або Харківської районної державної адміністрації Харківської області з приводу передання земельних ділянок у приватну власність;

3. Оскарження прокурором наказів про передачу земельних ділянок та заявлення вимог про повернення земельних ділянок є порушенням принципу належного урядування, а також гарантованого Конституцією України та Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

4. Прокурором обрано неефективний спосіб захисту, а саме заявлено негаторний позов замість віндикаційного, що є самостійною підставою для відмови у позові;

5. У Вільхівської сільської ради, яку прокурор визначив позивачем, відсутнє порушене право, оскільки земельні ділянки перебували у державній власності, а місцева рада не приймала в установленому законом порядку відповідні права на такі ділянки;

6. У прокурора відсутні підстави для здійснення представництва інтересів Вільхівської сільської ради, що є окремою підставою для залишення позовної заяви без розгляду;

7. Прокурором пропущено строки позовної давності для звернення до суду.

08.06.2026 року представник Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. надав до суду заяву про участь в засіданні в режимі відеоконференції (вх.№13881).

09.06.2026 року представник Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. надав до суду повідомлення про нездійснення повноважень адвоката (вх.№13934).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

15.06.2026 року представник Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. надав до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (вх.№14490), в якому росить суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в справі №635/7438/21 на стороні Відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області та Харківську районну державну адміністрацію Харківської області.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що у позовній заяві (ст. 7) прокурором зазначається, що «упродовж 2015 року службові особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи в інтересах членів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 32 Земельного кодексу України та ст. ст. 2, 7, 13 Закону України «Про фермерське господарство», безоплатно передали у приватну власність громадянам земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 78,1162 га, які у користуванні ФГ «Деметра» ОСОБА_1 та його членів раніше не перебували».

За твердженнями відповідача, прокурором фактично оскаржується правомірність рішень державних органів, а також дії їх посадових осіб з безоплатної передачі земельних ділянок фізичним особам.

За наведених обставин, розгляд справи №635/7438/21 та встановлені під час розгляду справи обставини будуть впливати на права та обов`язки Харківської районної державної адміністрації Харківської області, а також Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки фактично буде надаватись оцінка правомірності їх рішень та розпоряджень.

Також, 15.06.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про застосування строків позовної давності (вх.№14493).

15.06.2026 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення у справі, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх.№14506), а яких просив суд залишити без руху заяву прокурора про зміну предмету позову у справі №635/7438/21 до сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, проведення оцінки витребуваних земельних ділянок, внесення коштів на депозит Суду, у зв`язку із витребуванням.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 07.07.2026 року.

22.06.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх.№15060).

22.06.2026 року прокурор надав до суду заперечення на пояснення відповідача (вх.№15063).

22.06.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання відповідача про залучення третіх осіб (вх.№15066).

01.07.2026 представник Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. надав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№15943).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

07.07.2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на заперечення прокурора (вх.№№16415, 16418).

07.07.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№16416), в якому просить суд поновити строк Фермерському господарству «Деметра» Кириченко Н.О. на подання клопотання про витребування доказів у справі №635/7438/21. Витребувати у Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Харківській області засвідчену копію постанови від 23.09.2020 року про закриття кримінального провадження №12019220000001763 від 10.12.2019 року.

Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначає, що матеріали кримінально провадження у зв`язку із підставою їх закриття можуть прямо підтвердити відсутність у діях посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Харківської РДА Харківської області, які були підставою звернення прокурора із позовною заявою в інтересах Позивача. Отже на думку відповідача, зміст постанови про закриття кримінального провадження дасть змогу встановити обставини та факти такого закриття, що може вказувати на відсутність протиправних дій посадових осіб державних органів, про що зазначає прокурор.

Прокурор в судовому засіданні 07.07.2026 року заперечував проти задоволення клопотання відповідача про залучення третіх осіб, про залишення без руху заяви про зміну предмету позову у справі та про витребування доказів.

Представник позивача у підготовче засідання 07.07.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні 07.07.2026 року підтримували заявлені клопотання про залучення третіх осіб, про залишення позову без руху та про витребування доказів, просили їх задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення третіх осіб, зазначає наступне.

Відповідно до ст.50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Разом з цим, предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Відтак, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов`язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

З огляду на наведенні положення вбачається, що необхідною умовою для залучення третьої особи до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є наявність юридичного інтересу до предмету спору у такої особи.

Предметом розгляду справи №635/7438/21 є, зокрема, позовна вимога прокурора про витребування майна з чужого незаконного володіння й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом державної влади, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного наказу, оскільки службові особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи в інтересах членів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 32 Земельного кодексу України та ст. ст. 2, 7, 13 Закону України «Про фермерське господарство», безоплатно передали у приватну власність громадянам земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 78,1162 га, які у користуванні ФГ «Деметра» ОСОБА_1 та його членів раніше не перебували.

Тобто, у справі №635/7438/21 має бути надана оцінка правомірності рішень державних органів, а також дії їх посадових осіб з безоплатної передачі земельних ділянок фізичним особам.

Враховуючи викладене, розгляд справи №635/7438/21 та встановлені під час розгляду справи обставини будуть впливати на права та обов`язки Харківської районної державної адміністрації Харківської області, а також Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки фактично буде надаватись оцінка правомірності їх рішень та розпоряджень, у зв`язку з чим, суд вважає за доцільне з метою з`ясування дійсних обставин справи, а також для повного та об`єктивного вирішення спору та постановлення на цій основі законного та обґрунтованого судового рішення за результатом розгляду спору сторін, залучити Головне управління Держгеокадастру у Харківської області та Харківську районну державну адміністрацію Харківської області до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення без руху заяви прокурора про зміну предмету позову, зазначає наступне.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач зазначає, що заява прокурора про зміну предмета позову від 02.06.2026 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 46 ГПК України, оскільки прокурором було одночасно заявлено про зміну предмета і при цьому зміни підстав позовної заяви, що не допускається згідно чинного законодавства та практики Верховного Суду, внаслідок чого наявні підстави для відмови у зміні предмета позову.

Крім того, прокурором не виконано вимог про сплату судового збору, та не внесені грошові кошти на депозит суду.

За твердженнями відповідача, після зміни предмету позову прокурором заявлено 22 вимоги майнового характеру станом на червень 2026 року. Між тим, прокурором не надано як інформації про оцінку земельних ділянок станом як на момент подання позовної заяви, так і не момент подання заяви про зміну предмет позову, не сплачено судовий збір за 22 майнові вимоги, не надано будь-яких іншим доказів чи відомостей на виконання ст. 163 ГПК України.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Реалізація принципу диспозитивності у господарському судочинстві пов`язується безпосередньо з волевиявленням осіб, які беруть участь у справі, та забезпечується гарантією права на звернення до господарського суду в установленому законом порядку.

Сутність принципу диспозитивності зводиться до надання законодавством учасникам процесу вільно користуватися своїми процесуальними правами, тому учасники процесу самостійно вирішують питання звернення до суду з заявами, клопотаннями тощо. Особа, що звертається до суду, не може бути примушена до здійснення її прав без її на те волі.

Відтак, принцип диспозитивності процесуального права - це основна ідея, що втілює свободу учасників процесу, які мають у справі матеріально-правовий та процесуальний інтерес здійснювати свої матеріальні права для захисту суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів засобами, встановленими процесуальним законодавством. У принципі диспозитивності закладено вольову ознаку щодо використання або відмови від використання особою свого матеріального чи процесуального права; зазначений принцип завжди визначає початкову частину кожної стадії судового процесу та є поштовхом для судового процесу.

Процесуальний принцип диспозитивності відповідає принципу особистої ініціативи. Особи, які беруть участь у справі, і насамперед заявники, мають право розпоряджатися своїми матеріальними правами, з приводу яких йде спір у суді, а також процесуальними засобами їх захисту.

Відповідно до вимог частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.07.2021 по справі №910/18389/20, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову - це виключне право позивача, яке є проявом ключового принципу судочинства - принципу диспозитивності.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Палата Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц.

Відповідно до обставин справи № 635/7438/21 фактичними підставами позову прокурора є протиправне відведення спірних земельних ділянок у приватну власність громадян на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру за умови, що спірні земельні ділянки не перебували у їх користуванні на момент відведення, подальша передача таких земельних ділянок у приватну власність ФГ «Деметра» ОСОБА_1 та вихід зазначених громадян зі складу вказаного фермерського господарства.

Суд звертає увагу, що зазначені фактичні підстави позову є незмінними.

При цьому, враховуючи правові висновки Верховного Суду, посилання прокурора у заяві про зміну предмета позову на статті 387, 388 ЦК України та, відповідно, обґрунтування недобросовісності відповідача, при залишенні незмінними фактичних підстав позову, не є одночасною зміною предмета та підстав позову, оскільки в будь-якому випадку саме на суд покладається обов`язок остаточної кваліфікації правової природи відносин, які виникли між сторонами спору, незалежно від посилань учасників справи на ті чи інші норми законодавства.

Враховуючи зазначене, заява про зміну прокурором предмета позову відповідає вимогам ч.3 ст. 46 ГПК України.

Щодо розміру сплаченого прокурором судового збору.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову, прокурором заявлено 21 вимогу майнового характеру про витребування 21 земельної ділянки.

Так, згідно з частиною 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктами 1,2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання вимоги немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 3328,00 грн.

При цьому, відповідно до Витягу ДЗК про нормативно грошову оцінку спірних ділянок, їх нормативна грошова оцінка варіюється в діапазоні від 82098,82 грн до 165708,6 грн.

Враховуючи, що 1,5 відсотка від нормативно грошової оцінки кожної спірної земельної ділянки складає менше 3328,00 грн, то сплаті за кожну позовну вимогу про витребування земельної ділянки підлягає судовий збір у розмірі 3328,00 грн, а загалом - 69888,00 грн (3328*21).

З матеріалів справи вбачається, що при поданні даного позову прокурором сплачено судовий збір у сумі 188410,00 грн, що значно перевищує суму судового збору, який підлягає сплаті після відмови прокурора від частини позовних вимог та зміни предмета позову.

З огляду на викладене, твердження відповідача про невиконання прокурором вимог щодо сплати судового збору за подання позову зі зміненими позовними вимогами є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо тверджень відповідача про необхідність внесення грошових коштів на депозит суду.

09.04.2025 року набрав чинності Закон України від 12.03.2025 р. № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

Так, Законом № 4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Крім того, статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Поряд з цим, статтю 164 ГПК України було доповнено частиною шостою такого змісту: «6. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви», а частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму».

Із системного аналізу вищевказаних норм Закону №4292-ІХ випливає, що внесення визначеної експертно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду є умовою ухвалення рішення по суті саме у справах про витребування від добросовісного набувача і не встановлює універсальної процесуальної умови прийняття позовної заяви та відкриття провадження у будь-якому віндикаційному позові.

Підставою для звернення прокурора з позовною заявою зокрема стали матеріали кримінального провадження.

Позовна заява у справі №635/7438/21 (з урахуванням заяви прокурора про зміну предмета позову) обґрунтовується прокурором саме недобросовісністю відповідача в розумінні статті 387 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду підкреслила (постанова від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)), що сам позивач визначає, які позовні вимоги заявляти; суд позбавлений можливості формулювати їх замість позивача чи відмовляти у розгляді лише з формальних міркувань, якщо заявлено потенційно ефективний спосіб захисту. Інакше це призводить до необґрунтованого затягування вирішення спору.

Водночас на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію встановленим під час розгляду фактам і застосувати належні норми матеріального права, не змінюючи предмета позову та обраного способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

За таких обставин у поданому прокурором позові відповідачем є недобросовісний набувач, внаслідок дій якого майно протиправно вибуло у приватну власність.

Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі позбавлення майна недобросовісного набувача без будь-якої компенсації.

Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб.

Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже повернення майна недобросовісним набувачем не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд також зазначає, що особа, яка отримала земельну ділянку в приватну власність безоплатно, у разі повернення земельної ділянки без попередньої компенсації її вартості не понесе непропорційний тягар відповідальності за порушення порядку виділення земельної ділянки у власність. Вона може клопотати перед органами місцевого самоврядування про надання їй іншої земельної ділянки у порядку, встановленому законом (пункт 115 постанови ВС від 04.02.2026 у справі №615/2256/23).

Як вбачається з матеріалів справи №635/7438/21 спірні земельні ділянки відведені ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 та в подальшому передані ФГ «Деметра» ОСОБА_1 безвідплатно, тобто вказані особи взагалі не понесли будь-яких фінансових затрат на їх придбання.

Крім цього, слід зазначити, що на даний час склалася негативна практика за позовами прокурорів у аналогічних справах, яка пов`язана з тим, що після звернення прокурора з позовом про повернення майна, власники майна під час розгляду справ відчужують спірне майно на користь третіх осіб, що тягне за собою неефективність обраного способу захисту, як наслідок судами приймаються рішення про відмову у задоволенні позовів.

До того ж, можливість повернення майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Підстави набуття права власності визначає ст. 328 ЦК України (договір, закон, рішення суду тощо).

Спеціальні правила віндикації встановлені статтями 387, 388 ЦК України: якщо майно вибуло поза волею власника воно може бути витребуване навіть від добросовісного набувача; якщо ж майно вибуло за волею власника його можна витребувати лише від недобросовісного набувача. Отже, добросовісність є юридично значущою умовою збереження права за набувачем і, відповідно, предметом доказування у спорі про витребування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2022 у справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити (постанова Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21).

Водночас, у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24 за позовом Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до фізичних осіб про повернення земельної ділянки викладено наступні висновки:

- обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення ч. 5 ст. 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги ч. 5 ст. 390 ЦК України не підлягають застосуванню;

- у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення ч. 5 ст. 390 ЦК України не застосовуються;

- питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України. Натомість, у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі ч. 5 ст. 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Як вже зазначалось судом, вимоги прокурора у справі №635/7438/21 обґрунтовуються саме недобросовісністю відповідача в розумінні статті 387 ЦК України, а тому, частина п`ята статті 390 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 354/1754/24.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (п. 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п. 71) дійшла висновку про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З урахуванням викладеного, твердження представника відповідача щодо наявності у прокурора обов`язку внесення грошових коштів на депозит суду у розмірі експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок не ґрунтуються на вимогах ЦК України та не приймаються судом.

За таких обставин положення про депозит застосуванню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4)заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2 ст.81 ГПК України).

Відповідно до чч. 1, 3, 6, 7 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України "Допустимість доказів").

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України учасник справи, який звертається з клопотанням про витребування доказів, зобов`язаний подати таке клопотання у строки, встановлені процесуальним законом, а у разі їх пропуску - обґрунтувати поважність причин такого пропуску.

Відповідач зазначає, що клопотання про витребування доказів не заявлялось у строки встановленні ч.2 ст. 80 ГПК України, оскільки неможливість отримання відповідних доказів виникла після подання Відзиву на позовну заяву та зміни прокурором предмету позову. Після отримання відповіді на адвокатські запити сторона Відповідача змогла встановити дійсні та підтверджені обставини закриття кримінального провадження №12019220000001763 від 10.12.2019 року.

Судом встановлено, що клопотання про витребування доказів подано з пропуском процесуального строку, передбаченого ГПК України, при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин його пропуску заявником не надано, оскільки розгляд справи триває більше п`яти років.

З наведеного вбачається, що відповідач мав можливість заявити відповідне клопотання разом із першою заявою по суті спору.

Крім того, за приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач стверджує, що зміст постанови про закриття кримінального провадження дасть змогу встановити обставини та факти такого закриття, що може вказувати на відсутність протиправних дій посадових осіб державних органів, про що зазначає прокурор.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним зазначити, що з`ясування питання щодо встановлення винної особи в межах кримінального провадження, не входить до предмету дослідження при розгляді цієї справи.

Під час розгляду цього спору господарський суд не встановлює особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та її вину, а встановлює підстави законності набуття права власності на спірні земельні ділянки.

Інформація щодо змісту постанови про закриття кримінального провадження, а також встановлення обставини та фактів такого закриття, яку просить витребувати відповідач, не доводить фактичні обставини спору, а лише фіксує закриття кримінального процесу.

При цьому, стадія кримінального провадження не впливає на докази, які були отримані під час досудового розслідування.

Отже витребування постанови про закриття кримінального провадження в порядку ст.81 ГПК є недоцільним, оскільки така інформація не є належним доказом.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.05.2024 у справі № 369/1937/20, сформовану щодо витребування матеріалів кримінального провадження в порядку цивільного судочинства, яку суд вважає застосовною у справі, що розглядається, оскільки норми щодо витребування доказів у цивільному і господарському судочинствах є подібними.

Зокрема, Верховний Суд вказав, що доцільним та виправданим є витребування цивільним судом лише засвідчених копій окремих доказів з матеріалів кримінального провадження, або огляд їх оригіналів в судовому засіданні, за потреби, з подальшим поверненням оригіналів та залишенням в матеріалах цивільної справи їх копій, якщо такі докази обґрунтовано необхідно дослідити в межах розгляду цивільної справи, за умови надання слідчим чи прокурором дозволу на їх розкриття сторонам відповідної цивільної справи. Наявність подібного дозволу має бути уточнена у відповідній ухвалі суду про витребування доказів з матеріалів кримінального провадження та не може презюмуватись лише фактом надання суду цих витребуваних доказів адресатом запиту.

Верховний Суд зазначив, що цивільний суд не наділений повноваженнями скасовувати або обмежувати дію статті 222 Кримінального процесуального кодексу України. Тому без відповідного дозволу він позбавлений можливості безпосереднього дослідження як матеріалів кримінального провадження, так і його складових у судовому засіданні, навіть закритому, якщо офіційно не наданий дозвіл слідчого або прокурора на це ознайомлення всім особам, які отримають відповідний доступ в результаті цього розгляду у судовому засіданні, або якщо ці особи не мають відповідного права в силу норм Кримінального процесуального кодексу України.

Саме через це, вказує Верховний Суд, доцільним вбачається витребування не всіх матеріалів кримінального провадження, а саме окремих доказів, які у них містяться, значення дослідження яких для розгляду цивільної справи належним чином обґрунтоване, оскільки це збільшує можливості реалізації завдань Цивільного процесуального кодексу України в межах дотримання умов статті 222 Кримінального процесуального кодексу України через розумне звуження відповідних відомостей кримінального провадження, які можуть стати відомими учасникам цивільної справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет та підстави даного позову, суд вважає, що відповідачем не доведено, що докази, про витребування яких він клопоче (засвідчена копія постанови від 23.09.2020 року про закриття кримінального провадження №12019220000001763 від 10.12.2019 року), мають значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, що свідчить про невідповідність поданого клопотання вимогам статті 81 ГПК України.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до пп.2,3 ч.2 ст.183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; коли питання, визначені ч.2 ст.182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Враховуючи залучення до участі у справу третіх осіб, для повної та всебічної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважає за доцільне з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання.

Керуючись статтями 50, 81, 177, 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (вх.№14490 від 15.06.2026) - задовольнити.

2. Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в справі №635/7438/21 на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області (адреса: 61145, м.Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822).

3. Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в справі №635/7438/21 на стороні відповідача - Харківську районну державну адміністрацію Харківської області (адреса: 61097, м.Харків, шосе Григорівське, 52, код ЄДРПОУ 04058775).

4. Встановити 3-м особам відповідно до ст.168 ГПК України строк - 10 днів з дня отримання даної ухвали для надання до суду пояснень по суті спору, з доказами направлення їх копії іншим учасникам справи.

5. У задоволенні клопотання відповідача про залишення без руху заяви прокурора про зміну предмету позову у справі №635/7438/21 (вх.№14506 від 15.06.2026) - відмовити.

6. У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх.№16416 від 07.07.2026) - відмовити.

7. Продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

8. Відкласти підготовче засідання на "11" серпня 2026 р. об 11:00 год.

8.1. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, Україна, місто Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 104.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повна ухвала складена 13.07.2026

СуддяК.В. Аріт