Ухвала суду № 138185951, 14.07.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.07.2026м. СумиСправа № 920/162/23Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/162/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (вул Івана Дзюби, 2, м. Суми, 40020; ЄДРПОУ 30991664),

представники учасників:

кредитора (в режимі відеоконференції): Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України Вакула С.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб.

Постановою суду від 16.04.2026 боржника Дочірнє підприємство Завод обважнених бурильних та ведучих труб визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.

29.06.2026 до суду надійшла заява (вх. № 3058 від 29.06.2026) ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в розмірі 129396,74 грн заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою від 29.06.2026 суд призначив розгляд заяви в судове засідання на 14.07.2026.

14.07.2026 до суду надійшло клопотання ліквідатора про розгляд справи без його участі за наявними у справі документами.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредиторські вимоги задовольняються відповідно до черговості, встановленої ст. 64 КУзПБ.

Згідно зі ст. 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до повідомлення ліквідатора, заборгованість заявника із заробітної плати у розмірі 102193,64 грн виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, з огляду на що, є конкурсною заборгованістю боржника. Заборгованість у розмірі 45370,12 грн, яка складається із заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, виникла після визнання боржника банкрутом, а тому є поточною заборгованістю боржника.

З наданих кредитором документів убачається та підтверджується записами у трудовій книжці, що ОСОБА_1 з 09.04.2002 по 23.03.2026 перебував у трудових відносинах з ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб».

Згідно з наказом Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб № 08-К від 23.03.2026 звільнений із займаної посади за власним бажанням.

На підставі довідки № 16/79-107 від 23.03.2026 під час перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з боржником заборгованість із заробітної плати становить 126396,74 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 74 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Ліквідатор письмово інформував суд про те, що вимоги визнаються у розмірі 45370,12 грн, що складаються із заробітної плати та додатково нарахованих вихідної допомоги й компенсації. Разом з тим, ліквідатор зазначив, що до реєстру вимог кредиторів були включені конкурсні вимоги ОСОБА_1 по заробітній платі в сумі 102193,64 грн, сума поточних вимог по заробітній платі, нарахованої боржником до дати звільнення кредитора становила 24203,10 грн. Крім того за даними бухгалтерського обліку боржника, після звільнення ОСОБА_1 додатково було нараховано вихідну допомогу та компенсацію за невикористані дні відпустки, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості боржника перед ОСОБА_1 становить 147563,76 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані ліквідатором відомості недостовірними.

Судом установлено, що при звільненні боржником не була виплачена належна ОСОБА_1 заробітна плата, вихідна допомога та коменсація за невикористану відпустку, на дату судового засідання не надано доказів сплати заявнику заборгованості, що не заперечується ліквідатором.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та заяву з грошовими вимогами до боржника, суд визнає вимоги заявника в розмірі 147563,76 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу з урахуванням раніше включених сум.

Керуючись статтями 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 3058 від 29.06.2026) ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника задовольнити.

2. Визнати вимоги ОСОБА_1 до боржника Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 147563,76 грн заборгованості (перша черга).

3. Копію ухвали надіслати кредитору, ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку в строк, що встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.В. Яковенко