Ухвала суду № 138185921, 14.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/827/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Трачук Анастасії Олександрівни про забезпечення позову у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Трачук Анастасії Олександрівни

до Фізичної особи - підприємця Сімак Юлії Станіславівни

про визнання права власності,

без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Фізична особа - підприємець Трачук Анастасія Олександрівна звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Сімак Юлії Станіславівни про визнання права власності.

13.07.2026 від позивачки надійшла заява про забезпечення позову.

Суд, розглянувши вказану заяву, установив таке.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 20.01.2025 Дубенським відділом ДВС у Дубенському районі Рівненської області підставі наказу № 918/571/24, виданого 24.12.2024 Господарським судом Рівненської області, відкрито виконавче провадження № 76821411 про стягнення з відповідачки на користь Дубенської міської ради грошових коштів в сумі 104 924,30 грн. 18.02.2025 в межах виконавчого провадження № 76821411 органом ДВС винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Опис майна відбувся в приміщені кафе «Чемпіон» за адресою: м. Дубно, вул. Мирогощанська 1. Заразом майно, яке знаходилося в приміщені кафе, викуплено позивачкою у відповідачки ще 27.04.2023, відтак до переліку описаного майна увійшло майно, яке не належить боржниці, оскільки є власністю позивачки. Вказане підтверджується також тим, що 27.04.2023 позивачка підписала з відповідачкою договір суборенди нежитлового приміщення (приміщення кафе «Чемпіон»), розташованого за адресою: вул. Мирогощанська 1, м. Дубно Рівненської області. Дійсно, до 27.04.2023 в приміщені кафе вела свою діяльність відповідачка, однак, маючи намір виїхати на постійне проживання до іншої країни, вона продала все обладнання, меблі та посуд позивачці, що також підтверджується актом приймання-передачі товару та накладною. У червні 2023 року відповідачка виїхала з України, а 15.09.2023 позивачка зареєструвалася фізичною особою підприємцем та розпочала свою діяльність в кафе «Чемпіон», отримавши 15.12.2023 ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою місця торгівлі: вул. Мирогощанська, 1, м. Дубно, кафе «Чемпіон», та зареєструвавши електронно-касовий апарат суб`єкта господарювання. Отже, фактичним власником арештованого майна є позивачка, що свідчить про порушення її права власності через накладення арешту на належне їй майно. Маючи на меті захистити свої права та керуючись нормами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

У свою чергу, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на час розгляду справи в суді є ймовірність реалізації спірного майна в межах виконавчого провадження, що в подальшому позбавить позивачку можливості володіння, користування та розпорядження цим майном, тобто існує пряма загроза порушенню її майнових прав. Ураховуючи викладене, позивачка просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна згідно з постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.02.2025 ВП № 76821411.

Давши оцінку заяві про забезпечення позову, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 - 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо).

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту (пункт 6 частини першої).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру (частина 12 статті 137 ГПК України).

Частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, позивачка, стверджуючи, що майно, яке описане виконавцем та на яке накладено арешт, належить їй на праві власності, а тому можлива реалізації такого майна в ході примусового виконання судового рішення призведе до порушення її майнових, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду із позовом про визнання права власності на спірне майно та виключення його з-під арешту, а також подала заяву про зупинення його продажу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 дійшла висновків, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів. Виходячи з наведеного, сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів та покупець - переможець електронних торгів. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Запропоновані заявницею заходи забезпечення позову спрямовані на зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, що відповідає положенням пункту 6 частини першої статті 137 ГПК України, оскільки перешкоджають його завершальній стадії - переходу права власності до переможця та видачі правовстановлюючого документу на придбане майно.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22, серед іншого, наголошено, що норма пункту 6 частини першої статті 137 ГПК України передбачає можливість вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу майна, проте із застереженням - якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту. Аналогічні висновки викладено також в постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у cправі № 910/11409/24.

Зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновок, що заявлені позивачкою заходи забезпечення позову відповідають положенням статей 136, 137 ГПК України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, захисту в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому, як зазначено у постановах Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 757/22558/20 та від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21, забезпечення позову у спосіб зупинення продажу (реалізації) арештованого майна ніяким чином не перешкоджає виконавцю проводити виконавчі дії у межах виконавчого провадження щодо виконання цього рішення суду. Зазначений спосіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення у іншій справі, а лише зупиняє продаж певного (спірного) майна, яке є предметом спору в іншій справі, а не всього майна боржника. Більше того, зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено.

Ураховуючи викладене, запропоновані позивачкою заходи забезпечення позову підлягають задоволенню.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина шоста статті 140 ГПК України).

У силу вимог частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано статтею 145 ГПК України.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи підприємця Трачук Анастасії Олександрівни про забезпечення позову задовольнити.

Вжити до набрання законної сили рішенням суду у справі № 918/827/26 заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого згідно з постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.02.2025 ВП № 76821411 майна, винесеною Дубенським відділом ДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції.

Стягувач: Фізична особа підприємець Трачук Анастасія Олександрівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Боржник: Дубенський відділ ДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (вул. Грушевського, 134, м. Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35604, ідентифікаційний код 34996781).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254- 257 ГПК України.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 14.07.2026.

Суддя О.Андрійчук