Рішення № 138185888, 14.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/621/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі

позивача-1 Рівненської обласної ради

позивача-2 Клеванської селищної ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача-2 Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 301 893,13 грн

Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.

Представники:

від прокуратури Немкович І.І.

від ТОВ "РОЕК" Патраков О.І.

Суть спору.

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Клеванської селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради (далі КНП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги") та ТОВ "РОЕК", у якому просить суд:

- визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 09.08.2023, Додаткову угоду №4 від 07.09.2023, Додаткову угоду №6 від 21.12.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12380-ВЦ від 29.12.2022, укладеного між відповідачами;

- стягнути з ТОВ "РОЕК" на користь Клеванської селищної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 301 893, 13 грн.

Стислий виклад позиції прокуратури, позивача та заперечень відповідача.

Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві, відповіді на відзив.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№3,4,6 призвело до збільшення вартості електроенергії на 32,38%.

Оскільки, на переконання прокуратури, Додаткові угоди №№3,4,6 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію у період з липня по грудень 2023 повинен здійснюватися за ціною, вказаною в Додатковій угоді №2 від 16.05.2023, а саме: 4,09497 грн за 1 клВт*год без ПДВ. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 301 893,13 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь місцевого бюджету Клеванської селищної ради на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірних додаткових угод, та встановлено, що останні укладені без відповідного коливання ціни на ринку.

Щодо представництва інтересів Клеванської селищної ради, прокурор зазначає, що укладення спірних додаткових угод до Договору, всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Таким чином, лікарня будучи замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі зобов`язана ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

На переконання ТОВ "РОЕК", під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

Зазначає, що підписання кожної з додаткових угод здійснювалось у відповідності до п.п.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Обґрунтуванням зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання.

У зв`язку з цим Постачальником ТОВ РОЕК було застосовано Експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати. Укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії споживачу №12380-ВЦ від 29.12.2022 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами. Внесення змін до додаткових угод здійснювалась за погодженням Сторін.

Також, як вважає відповідач, складання, погодження і підписання обома сторонами відповідних Актів прийому-передачі електричної енергії без зауважень нівелює твердження прокурора про наявність недопоставленого, проте оплаченого, обсягу електричної енергії за Договором.

Крім того, звертаючись з позовними вимогами до суду "про визнання додаткових угод недійсними" прокурор обрав неналежний спосіб захисту, так як прокуратурою не надано доказів на підтвердження своїх вимог: в чому саме відбулось порушення умов договору та чинного законодавства в сфері електроенергетики.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.05.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 червня 2026 р. на 10:45 год.

26 травня 2026 року від Рівненської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

27 травня 2026 року від Клеванської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

11 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позов.

16 червня 2026 року надійшли наступні документи:

- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло надійшла заява про зупинення провадження у справі №918/621/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 17.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі №918/621/26.

Ухвалою від 17.06.2026 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14 липня 2026 р. на 11:40 год.

У судовому засіданні 14.07.2026 представник прокуратури наголошував на ґрунтовності позову, просив суд позов задоволити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача ТОВ "РОЕК" позов не визнав.

Представники позивачів не з`явилися. Повідомлені про дату та час розгляду справи належним чином. Суд враховує клопотання Рівненської обласної ради та Клеванської селищної ради про розгляд справи без участі представників.

Судом досліджені докази по справі.

Представники сторін виступили у судових дебатах.

У засіданні проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

За порядком, встановленим Законом України "Про публічні закупівлі", КНП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" (далі Замовник, Споживач) проведено відкриті торги з особливостями за предметом: Електрична енергія (Код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія), (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-09-020834-a).

За результатами відкритих торгів з особливостями переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі ТОВ "РОЕК", Постачальник), з яким укладено Договір №12380-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1 Договору).

Згідно з п.5.1 розділу 5 Договору від 29.12.2022, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни. (п.5.3 Договору).

Так, згідно з Додатком №2 "Комерційна пропозиція" до Договору, ціна становить 4,045 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається за формулою: Ц(спож)=Цзак + Цп +Тпередача (грн/кВт*год), де Цзак закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача на ринках електричної енергії, Цп ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн/кВт*год, Тпередача тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год.

Відповідно до Додатку №3 до Договору, ціна цього договору становить 3 907 470,00 грн з ПДВ, а загальний обсяг електроенергії 805 тис. кВт*год.

Згідно з п.13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (Додаток №1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (Додаток №3 до Договору) та укладається на строк до 31.12.2023 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.

Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

пп.1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача;

пп.2) зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлюв сатині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни.

В подальшому між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до Договору, а саме:

- додаткова угода №2 від 26.04.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,09497 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.04.2023). Вказану додаткову угоду укладено у зв`язку зі зміною з 01.04.2023 тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "УКРЕНЕРГО", встановленого постановою НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО". Укладена додаткова угода набрала чинності з моменту підписання та відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.04.2023;

- додаткова угода №3 від 09.08.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,92524 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.07.2023);

- додаткова угода №4 від 07.09.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,20 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.08.2023);

- додаткова угода №6 від 21.12.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,42113 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.11.2023).

Так, упродовж дії вказаного договору між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 32,38%.

Водночас, встановлено, що ТОВ "РОЕК" на виконання Договору поставлено 469 381 кВт*год електричної енергії, за яку Споживачем сплачено 2 599 784,54 грн (з ПДВ), а саме, відповідно до акту прийому-передачі електроенергії:

- за січень 2023 №480001595/1/1 45955 кВт*год на суму 223 065,58 грн;

- за лютий 2023 №480001595/2/1 51958 кВт*год на суму 252 204,14 грн;

- за березень 2023 №480001595/3/1 46006 кВт*год на суму 223 313,14 грн;

- за квітень 2023 №480001595/4/1 42204 кВт*год на суму 207 388,93 грн;

- за травень 2023 №480001595/5/1 41067 кВт*год на суму 201 801,77 грн;

- за червень 2023 №480001595/6/1 26683 кВт*год на суму 131 119,30 грн;

- за липень 2023 №480001595/7/1 28190 кВт*год на суму 166 611,02 грн;

- за серпень 2023 №480001595/8/1 27353 кВт*год на суму 170 682,72 грн;

- за вересень 2023 №480001595/9/1 27535 кВт*год на суму 171818,40 грн;

- за жовтень 2023 №480001595/10/1 36648 кВт*год на суму 228 683,52 грн;

- за листопад 2023 №480001595/11/1 43598 кВт*год на суму 283 620,52 грн.

- за грудень 2023 №480001595/12/1 52184 кВт*год на суму 339 475,50 грн.

В той же час, за період з липня по грудень 2023 року (на виконання умов додаткових угод №№3,4,6), ТОВ "РОЕК" поставлено відповідачу 215 508 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 360 891, 68 грн з ПДВ.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2022-12-09-020834-a, що сформований 29.12.2023 на веб порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.

На переконання прокуратури, Додаткові угоди №№3,4,6 до Договору №12380-ВЦ про постачання електричної енергії від 29.12.2022, укладені між КНП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" та ТОВ "РОЕК", слід визнати недійсними.

Розрахунок за поставлену електроенергію повинен був здійснюватися за ціною, вказаною в Додатковій угоді №2 від 16.05.2023, а саме: 4,09497 грн за 1 клВт*год без ПДВ, тому внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 301893,13 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь місцевого бюджету Клеванської селищної ради на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї ст. , крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачами Клеванську селищну раду і Рівненську обласну раду.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

На підставі рішення Клеванської селищної ради від 29.12.2020 №99 "Про зміну засновника, назви КНП "Рівненська центральна районна лікарня" та затвердження Статуту в новій редакції" з 04.01.2021 у комунальному некомерційному підприємстві "Рівненська центральна районна лікарня" Рівненської районної ради відбулася зміна найменування закладу на комунальне некомерційне підприємство "Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги" Клеванської селищної ради.

Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Клеванської селищної ради від 29.12.2020 №99, КНП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" (далі - Підприємство) є багатопрофільним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну/спеціалізовану (амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну) медичну допомогу (медичні послуги), будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України та цим Статутом.

Разом з тим, згідно п.1.4 Статуту, засновником, власником та уповноваженим органом управління Підприємства є Клеванська селищна рада (далі - Власник).

1.5. Підприємство є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел не заборонених чинним законодавством України. (п.1.5 Статуту).

Відповідно до п.5.1 розділу 5 Статуту, майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Відповідно до п.п.7.3.11, 7.3.12 розділу 7 Статуту, Засновник (Власник) здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю Клеванської селищної ради та закріплене за Підприємством на праві оперативного управління; контролює складання, виконання фінансового плану Підприємства відповідно до Порядку затвердженого рішенням сесії Засновника (Власника).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/32, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 по справі №904/8332/21 (пункт 33).

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Як доводить орган прокуратури, за час дії спірного договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади.

За таких обставин керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив Клеванську селищну раду позивачем у цій справі.

Щодо представництва Рівненської облради.

Як встановлено вище, на момент укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та додаткових угод до нього, засновником та власником майна Лікарні була Клеванська селищна рада.

Проте, на даний час, рішенням Рівненської обласної ради від 26.04.2024 №896 вирішено прийняти у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області цілісний майновий комплекс КНП "Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги" Клеванської селищної ради".

Рішенням Рівненської обласної ради №928 від 28.06.2024 "Про перейменування комунального некомерційного підприємства "Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги" Клеванської селищної ради", затвержено Статут комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради.

Таким чином, на момент пред`явлення позову засновником і власником комунального закладу охорони здоров`я являється Рівненська обласна рада.

За таких обставин керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив Рівненську обласну раду позивачем у цій справі.

В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала пасивна поведінка позивачів, які після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мали право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Відтак, Рівненською окружною прокуратурою, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 19.03.2026 за №50-56-2632вих-26 та №50-56-2627вих-26 скеровано листи до Клеванської селищної ради та Рівненської обласної ради, якими повідомлено про порушення при підписанні додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12380-ВЦ від 29.12.2022 та наявність підстав для стягнення коштів з постачальника ТОВ "РОЕК".

Клеванська селищна рада листом від 26.03.2026 за №418/02-19 повідомила прокуратуру, що заходи з оскарження додаткових угод та стягнення з ТОВ "РОЕК" коштів, не вживалися. Водночас, Клеванська селищна рада не заперечує щодо вжиття Рівненською окружною прокуратурою відповідних заходів претензійнопозовного характеру.

Також, Рівненська обласна рада листом від 06.04.2026 за №09-993/01 повідомила прокуратуру, що нею не вживались заходи з порушеного у листі прокуратури питання, в тому числі щодо проведення претензійно-позовної роботи.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідних органів та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Отож, у даній справі суду слід дослідити наявність підстав для визнання недійсними правочинів (додаткових угод) №№3,4,6.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ч.ч.1-3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір 12380-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022, між КНП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" та ТОВ "РОЕК", дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 4,045 грн/кВт*год без ПДВ. Відповідно до Додатку №3 до Договору, ціна цього договору становить 3 907 470,00 грн з ПДВ, а загальний обсяг електроенергії 805 тис. кВт*год.

Проте, в подальшому, між сторонами укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну:

- додаткова угода №2 від 26.04.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,09497 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.04.2023);

- додаткова угода №3 від 09.08.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,92524 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.07.2023) на 21,8%;

- додаткова угода №4 від 07.09.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,20 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.08.2023) на 28,5%;

- додаткова угода №6 від 21.12.2023, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,42113 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.11.2023) на 34%.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."

Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №12380-ВЦ від 29.12.2022 не міг перевищувати 4,4495 грн без ПДВ (4,045+10%) за 1 кВт*год.

Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№3,4,6 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (4,045 грн без ПДВ).

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.

Також, слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 ст. 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2025 у справі №920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (також див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02 грудня 2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом №922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 у справі №916/747/24).

Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель також не визначено і певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку ст. 86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 у справі №926/3244/22).

Водночас суд зазначає, що надані ТОВ "РОЕК" документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 301 893,13 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 469 381 кВт*год тоді як комунальним підприємством оплачено 2 599 784,54 грн (з ПДВ).

Враховуючи, що додаткові угоди №3,4,6 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором у періодами з липня по грудень 2023 року мали регулюватись по дійсним на момент поставки тарифам.

Так, за з липня по грудень 2023 року тариф на електроенергію встановлено в Додатковій угоді №2 від 16.05.2023, а саме: 4,09497 грн за 1 клВт*год без ПДВ і КНП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" за поставлені 206 797 кВт*год повинна була заплатити 916 111,54 грн (206 797 *3,69167+20%).

З вересня 2022 року тариф на електроенергію встановлено додатковою угодою №1 від 30.09.2022 на рівні 4,02594 грн/кВт*год без ПДВ за 1 кВт*год і КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня" за поставлені 215 508 кВт*год повинна була заплатити 1 058 998, 55 грн (215 508* 4,09497 + ПДВ 20%).

В той же час, згідно актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій, встановлено, що комунальне підприємство сплатило ТОВ "РОЕК" за спожиту протягом липня-грудня 2023 (за період дії оспорюваних додаткових угод) 1 360 891,68 грн.

Отож, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 301893,13 грн.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваною угодою відповідачем ТОВ "РОЕК" було отримано грошові кошти на загальну суму 301 893,13 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то ТОВ "РОЕК" зобов`язане повернути їх в дохід місцевого бюджету Клеванської селищної ради, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду.

За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що додаткова угода №3 від 09.08.2023, додаткова угода №4 від 07.09.2023, додаткова угода №6 від 21.12.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12380-ВЦ від 29.12.2022 укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці правочини суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення 301 893,13 грн з ТОВ "РОЕК" в дохід місцевого бюджету на користь Клеванської селищної ради.

Розподіл судових витрат.

Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 11 609,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №987 від 11.05.2026, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, у зв`язку з задоволенням позову.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору за позовною вимогою немайнового характеру покладаються на відповідачів порівну, разом з тим, судові витрати за майновою вимогою покладаються на відповідача-1, оскільки спірні кошти було сплачено на його користь та вимога про стягнення вказаних коштів пред`явлена до відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 09.08.2023 до Договору №12380-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 07.09.2023 до Договору №12380-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 21.12.2023 до Договору №12380-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Клеванської селищної рада (вул. Івана Франка, 20, с. Клевань, Рівненська область, 35312, код ЄДРПОУ 04387094) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 301 893 (триста одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн 13 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 7 616 (сім тисяч шістсот шістнадцять) грн 32 коп.

7. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради (вул. Івана Франка, 20, с. Клевань, Рівненська область, 35312, код ЄДРПОУ 04387094) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп.

8. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 14 липня 2026 року.

Суддя Бережнюк В.В.