Рішення № 138185876, 09.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/701/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області (вулиця І. Франка, 10, м. Дубно, Рівненська область, 35600; Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291007722) в інтересах держави

в особі позивача-1 Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Леха Качинського,12А, м. Житомир,10014; код ЄДРПОУ 42163803)

в особі позивача - 2 Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (вул. І. Франка буд. 11, м. Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500; код ЄДРПОУ 04057847)

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034)в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, пр.Волі, будинок 30; код ЄДРПОУ 45601597)

про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 107 011 грн 54 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Головчак Вікторія Всеволодівна

- від позивача-1 Лисий Віктор Іванович

- від позивача - 2: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Заяви і клопотання учасників справи, процесуальні рішення.

29 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області до господарського суду надійшов позов в інтересах держави в особі позивача-1 Державної екологічної інспекції Поліського округу в особі позивача - 2 Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 107 011 грн 54 коп.

Ухвалою від 04.06.2026 (із урахуванням ухвали від 08.06.2026 про виправлення описки) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/701/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на "09" липня 2026 р. на 13:20 год. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

17 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив.

23 червня 2026 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

09 липня у судове засідання з`явилися прокурор та представник позивача-1. Позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Матеріали справи свідчать, що Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області та Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення даного судового засідання у порядку, встановленому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання ухвали від 04.06.2026 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Як вбачається з довідки про доставку електронного документа, ухвалу суду від 04.06.2026 було доставлено до електронних кабінетів учасників справи 04.06.2026 після 17:00 год. Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, оскільки ухвалу було надіслано до електронного кабінету після 17:00 год., вона вважається врученою позивачу-2 та відповідачу 05.06.2026, тобто у робочий день, наступний за днем її надсилання.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, а їх неявка відповідно до ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання та розгляду справи за відсутності представників позивача-2 та відповідача.

Стислий виклад позиції прокуратури.

Позовні вимоги прокуратура обґрунтовує тим, що у провадженні слідчого відділення поліції № 2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 12025181210000125 від 17.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, зокрема, встановлено, що 16.06.2025 до Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява про те, що 05.06.2025 працівниками лісової охорони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявлено вчинену в невідомий період часу та невідомими особами незаконну порубку 9 дерев породи «сосна звичайна» у кварталі № 52 виділах № 7 та № 11 Сестрятинського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс», які належать до експлуатаційних лісів.

Внаслідок незаконної порубки 9-ти дерев загальний розмір шкоди попередньо був встановлений на суму 107 011, 32 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5625887800:03:005:0006 загальною площею 446, 5302 га, на якій невстановленими особами здійснено незаконну порубку 9-ти дерев породи «сосна звичайна», перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

З метою встановлення, збитків завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведено судову інженерно-екологічну експертизу. Висновком експерта від 20.11.2025 підтверджено, що загальний розмір шкоди внаслідок незаконної порубки 9 ти дерев становить 107 011,54 грн.

На час виявлення незаконної порубки лісу відповідач як лісогосподарське підприємство здійснював управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних порубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного кримінального правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу.

Також прокуратура вказує, що не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

З урахуванням викладеного прокуратура просить суд стягнути з відповідача шкоду завдану природному середовищу в сумі 107 011,54 грн. у зв`язку із тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами та заподіяння шкоди лісу.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У своєму відзиві Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вказує, що в даному конкретному випадку, прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача. Позовні вимоги не містять доказів, які б вказували на неправомірність поведінки відповідача. Прокурором не доведено усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Виявлення незаконного вирубування відбулось безпосередньо відповідачем, про що було відразу повідомлено правоохоронні органи для вжиття заходів реагування. Водночас, якби ж відповідач не звернувся до поліції із заявами про виявлене кримінальне правопорушення, то як прокурор, так і місцева громада очевидно вчасно б не дізналися про таку порубку. Відповідач заявляє, що виявлення ним самим факту незаконної порубки певної кількості дерев та вжиття заходів у вигляді повідомлення правоохоронних органів, свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов`язків щодо запобіганню, виявленню та фіксації незаконних рубок.

Відповідальність органу досудового розслідування за невжиття належних заходів щодо відшукання винних осіб за вчинене правопорушення перекладається на постійного лісокористувача, однак відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих та розшукових дій. Виключно через не встановлення органом досудового розслідування осіб винних у незаконній рубці дерев прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, вважає, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані за рахунок постійного лісокористувача, стовідсотковим власником якого є держава. Зазначений механізм фактично нівелює завдання прокуратури щодо захисту інтересів держави.

Навіть якщо буде встановлена особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння із вирубування дерев, - стягнути з неї шкоду буде неможливо, адже подача регресного позову у кримінальному провадженні кримінальним процесуальним законом не передбачена.

Постанова КМУ «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» № 575 від 10.05.2022, на підставі якої зроблено розрахунок шкоди передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев (п. 1 Постанови), а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень. Таким чином, лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства, в тому числі бездіяльності у вигляді невиконання конкретних дій, які вони за законом мусять здійснити. Водночас, відповідач вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до вимог чинного законодавства.

Досудове розслідування, що має на меті встановити обставини кримінального правопорушення та виявити винну особу (осіб) ще триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення - не встановлена.

Жодного чіткого, виконуваного та передбачуваного нормативно-правового акту, який би визначав перелік протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, у спірний період ні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, ні органом місцевого самоврядування не визначалось.

Відповідач не мав можливості виконувати в повному обсязі покладені на нього нормативними актами обов`язки щодо забезпечення збереження лісів цілодобово. Адже фізично одна особа (яка здійснює охорону) території площею більше тисячі гектарів не може повноцінно перешкоджати правопорушникам не здійснювати самовільні порубки.

Огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев. Аналогічного правового висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2022 року у справі №925/1598/20.

Окремо варто звернути увагу на те, що поданий прокурором витяг з ЄРДР взагалі не є процесуальним джерелом доказів, правовий висновок про що міститься в постанові третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №761/28347/15-к.

Прокурором не доведено, які саме заходи (комплекс заходів) для забезпечення охорони і збереження лісового фонду від незаконної порубки даних дерев мав вжити відповідач та не обґрунтовано в чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання таких заходів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

17 червня 2026 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181210000125 та розпочато досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12025181210000125 слідує, що 16.06.2025 в 19 год. 56 хв. до Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява про те, що 05.06.2025 працівниками лісової охорони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявлено вчинену в невідомий період часу та невідомими особами незаконну порубку 9 дерев породи «сосна звичайна» у кварталі №52 виділах №7 та №11 Сестрятинського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс», які належать до експлуатаційних лісів.

Відповідно до актів огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 05.06.2025, складених працівниками Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», у кварталі № 52, виділі № 7 Сестрятинського лісництва було виявлено незаконну порубку 2-х сухостійних дерев породи «сосна звичайна», діаметром пнів: 52 см. та 42 см., у кварталі № 52, виділі №11 виявлено незаконну порубку 6-ти сухостійних дерев породи «сосна звичайна» діаметром пнів 20; 54; 55; 61; 65; 70 см. та одного сироростучого дерева породи «сосна звичайна» діаметром пня 33 см.

Внаслідок незаконної порубки 9-ти дерев загальний розмір шкоди попередньо був встановлений на суму 107 011, 32 грн.

Розрахунок шкоди проведено працівниками філії Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

У Акті відділу № 2 (сектору 1) Управління безпеки ДСГП «Ліси України» складеного 06.06.2025 за результатами проведення контрольованого заходу у Дубенському надлісництві філії «Поліський лісовий офіс» в абзаці «Сестрятинське лісництво» зазначено, що у кварталі № 52 виділ № 11 виявлено незаконну рубку 6-ти дерев породи сосна сухостійна та одного дерева породи сосна сироростуча, які є і вважаються, як незаконно зрубаними загальним обсягом деревини 13,64 куб. м., в кварталі № НОМЕР_1 виділ № 7 виявлено незаконну рубку 2-х дерев породи сосна сухостійна, які є і вважаються, як незаконно зрубаними загальним обсягом деревини 3,01 куб. м.

Згідно з проведеними розрахунками відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» сума шкоди заподіяної лісу склала 107 011,32 грн.

24 липня 2025 року, за участі спеціаліста Державної екологічної інспекції Поліського округу, проведено огляд ділянки лісу, що знаходиться поблизу с. Сестрятин Дубенського району Рівненської області, а саме кварталу № 52, виділів № 7 та № 11 Сестрятинського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» та зафіксовано факт вищевказаної незаконної порубки 8-ми сухостійних дерев породи «сосна звичайна» та одного сироростучого дерева породи «сосна звичайна».

Згідно інформації філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», даних Публічної кадастрової карти, які відображають відомості про межі територіальних громад, що визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, які об`єдналися відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», квартал № 52, виділи № 7 та № 11 Сестрятинського лісництва, перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5625887800:03:005:0006 загальною площею 446, 5302 га, що знаходиться в адміністративних межах Радивилівської міської об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5625887800:03:005:0006 загальною площею 446, 5302 га, на якій невстановленими особами здійснено незаконну порубку 9-ти дерев породи «сосна звичайна», перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

З метою встановлення, збитків завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведено судову інженерно-екологічну експертизу.

Висновком судової економічної експертизи від 20.11.2025 № СЕ-19/118-25/16570-ФХЕД підтверджено, що загальний розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 9 ти дерев породи «сосна звичайна» (з яких: 8 сухостійні, одне сироростуче), становить 107 011,54 грн.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025181210000125 від 17.06.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку не встановлено.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом позадоговірними, та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною рубкою дерев.

Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі позивачів - 1 та -2 до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про рослинний світ", органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом "б" ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що самовільна порубка лісу мала місце на території Дубенського надлісництва Філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», що розташоване поблизу с. Сестрятин Дубенського району Рівненської області.

Оскільки, як слідує з матеріалів справи (заява про вчинення злочину від 16.06.2025, акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 05.06.2026), самовільна рубка була здійснена на території позивача (тобто здійснена в адміністративних межах Радивилівської міської об`єднаної територіальної громади), а саме - Сестринського лісництва, - тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Радивилівської міської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.

Основними завданнями Державної екологічної інспекції Поліського округу, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України № 192 від 04.12.2025 року, є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Житомирської та Рівненської областей.

Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі Постанови про залучення працівника Державної екологічної інспекції Поліського округу, як спеціаліста у досудовому розслідуванні кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12025181210000125 від 17.06.2025, прийнято участь у проведенні огляду лісової ділянки в кварталі 52 виділ 7 та 11 Сестрятинського лісництва ДП «Ліси України». В ході огляду встановлено факт вирубки дев`яти дерев породи сосна.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЛК України, ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як видно з матеріалів справи, звертаючись з позовом прокурор визначив позивачів - Радивилівську міську раду Дубенського району Рівненської області, як особу, яка не отримала відшкодування шкоди до місцевого бюджету та Державну екологічну інспекцію Поліського округу як орган уповноважений на здійснення державного нагляду (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі охорони, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів; експлуатації нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об`єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів; збереження корисної для лісу фауни.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Керівник Дубенської окружної прокуратури у травні 2026 року звернувся до Державної екологічної інспекції Поліського округу з листом № 51/2-617вих-26 від 11.05.2026 , в якому просив повідомити прокуратуру про вжиті заходи щодо стягнення шкоди за фактом кримінального провадження №12025181210000125 від 17.06.2025.

У відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекції Поліського округу у листі від 15.05.2026 вказала що заходи щодо захисту інтересів територіальної громади не вчинялись та просила пред`явити відповідний позов прокурора.

Керівник Дубенської окружної прокуратури у травні 2026 року також звернувся до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області з листом № 51/2-607вих-26 від 11.05.2026, в якому просив орган місцевого самоврядування повідомити прокуратуру про вжиті заходи щодо стягнення шкоди за фактом кримінального провадження №12025181210000125 від 17.06.2025.

У відповідь на вказане звернення орган місцевого самоврядування у листі № 01-04/309 від 26.05.2026 вказав що заходи щодо захисту інтересів територіальної громади не вчинялись та просив пред`явити відповідний позов прокурора.

Надалі, листами № 51/2-703вих-26 від 28.05.2026 та № 51/2-699вих-26 від 27.05.2026 заступник керівника прокуратури на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Державну екологічну інспекцію Поліського округу та Радивилівську міську раду Дубенського району Рівненської області про те, що окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі вказаних позивачів до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважені органи надані їм повноваження не використали, а тому Дубенська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України, всі ліси які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Тобто держава, в особі уповноважених органів, надає лісогосподарським підприємствам лісові землі разом з лісами винятково у безстрокове (тобто постійне) користування, але не у власність.

Згідно з ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Водночас, п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно частин першої та п`ятої статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу положень пункту 1 частини другої статті 19, пункту 5 статті 64, частин першої та п`ятої статті 86, пункту 5 частини другої статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З аналізу наведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 20.01.2025 у справі № 907/48/24, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 Лісового кодексу України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Лісовий кодекс України містить низку правових норм, що стосуються одного з важливих напрямків ведення лісового господарства охорони і захисту лісів. Під цим розуміється комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від таких негативних впливів пожеж; незаконних рубок; пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу; захист від шкідників і хвороб.

Відтак філія «Дубенське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», та її правонаступники згідно ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу зобов`язані:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Зважаючи на предмет доведення позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Наказом ДП «Ліси України» від 09.12.2025 № 1868 затверджено організацію території земель філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» площею 1344369,7886 га, що передані до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в тому числі від державного підприємства «Дубенське лісове господарство» передавальним актом від 09.01.2023, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 61.

Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Керуючись Положенням про державну лісову охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, вищевказані особи у відповідних лісництвах належать до посадових осіб державної лісової охорони, метою діяльності яких, згідно пункту 2 Положення, є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Відповідно до Положення філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (п. 2.2.2 Положення).

Земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев належить ДСГП "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев у здійснена на території Сестрятинського лісництва Дубенського надлісництва

Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем ( в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень на підвідомчій йому території, розташованій у кварталі № 52 виділах № 7 та № 11 Сестрятинського лісництва, Дубенського надлісництва Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування 9-ти дерев. Внаслідок бездіяльності відповідача як постійного лісокористувача спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Вказані обставини підтверджуються наданими прокурором доказами.

Отже, відповідно до норм законодавства зокрема до положень статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 9-ти сосен.

Суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа №909/495/17, від 07 червня 2019 року справа №914/1960/17.

Щодо доводів відповідача про відсутність у спірний період нормативно-правового акта, який би визначав перелік протипожежних та інших заходів і вимоги до складання відповідних планів, суд зазначає таке.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20

Отже, підсумовуючи суд робить висновок, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Щодо доводів відповідача про те, що незаконну порубку було виявлено ним самостійно та повідомлено про це правоохоронні органи, що, на його думку, свідчить про належне виконання обов`язків із запобігання, виявлення та фіксації незаконних рубок, суд зазначає наступне.

Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 907/278/25.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" від 10.05.2022 р. № 575.

Сума збитків, встановлена у висновку експерта, а також у розрахунку розміру шкоди, який складений філію "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу.

Висновком судової економічної експертизи від 20.11.2025 № СЕ-19/118-25/16570-ФХЕД підтверджено, що загальний розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 9 - ти дерев породи «сосна звичайна» (з яких: 8 - сухостійні, одне - сироростуче), становить 107 011,54 грн.

Розбіжність між сумою розміру згаданої вище шкоди визначеною у висновку експертом та розміром шкоди визначеної в прогнозованих розрахунках спеціалістом Державної екологічної інспекції Поліського округу, яка становить 107 011, 59 грн. пояснюється округленням показників.

Відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку.

Беручи до уваги усе наведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу.

Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.

Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконної порубки дерев.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов суд відзначає, що прокурором в обґрунтування позову вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача (ст. 19, 63, 64, 69 ЛК України).

Щодо аргументів відповідача про те, що він не мав можливості виконувати в повному обсязі покладені на нього нормативними актами обов`язки щодо забезпечення збереження лісів цілодобово, суд звертає увагу учасників справи, що законодавство, наведене в даному рішенні не містить виключення щодо обов`язку у постійного лісокористувача забезпечити охорону лісу в нічний чи денний час.

Щодо посилань відповідача на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025181210000125 від 17.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена, суд зазначає, що сукупністю наданих учасниками справи доказів підтверджується невстановлення станом на даний час винних осіб, водночас суд звертає увагу відповідача, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Щодо доводів відповідача про відсутність у його діях протиправної поведінки (бездіяльності), суд зазначає, що для покладення на відповідача, як постійного землекористувача цивільно-правової відповідальності не є необхідним доведення вчинення або невчинення останнім яких-небудь дій, оскільки сам факт незаконної рубки дерев вже свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони і захисту земель лісового фонду, передбачених ст.16, 19, 86 Лісового кодексу України, наданих йому в постійне користування.

Передача земель лісового фонду у користування певній особі покладає на неї обов`язок забезпечувати їх належну охорону відповідно до вимог Лісового кодексу України, а також нести відповідальність за незаконні рубки, у тому числі вчинені невстановленими особами.

Отже, встановлення факту незаконної порубки дерев на земельній ділянці, закріпленій за відповідачем, є достатньою правовою підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Щодо інших доказів, доводів та заперечень прокуратури та відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновки суду.

Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, вчинив бездіяльність, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, суд робить висновок, що відповідач діяв неправомірно, що призвело до заподіяння шкоди лісу, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди завданої природному середовищу в сумі 107 011 грн 54 коп.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір сплаченого судового збору згідно з заявленою прокуратурою ціни позову складає 2 662 грн 40 коп. (із урахуванням коефіцієнта 0, 8), що підтверджується платіжною інструкцією № 1134 від 27.05.2026.

З огляду на те, що позов визнано обґрунтованим, суд дійшов висновку що сплачений прокуратурою судовий збір покладається на відповідача у справі в повному обсязі (2 662 грн 40 коп.).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 196, 202, 231, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача-1 Державної екологічної інспекції Поліського округу в особі позивача - 2 Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 107 011 грн 54 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45601597, 43010, м. Луцьк просп. Волі, 30, Волинська область) на користь держави в особі Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (вул. І. Франка буд. 11, м. Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500, код ЄДРПОУ 04057847) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 107 011 (сто сім тисяч одинадцять) грн 54 коп, які перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Радивилівської міської ради ТГ ГУК у Рівн.обл/Радивилів. міська.тг/24062100 38012494 Казначейство України (ел. адм. подат.) UA518999980333189331000017413, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45601597, 43010, м. Луцьк просп. Волі, 30, Волинська область) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане суддею "14" липня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич