Ухвала суду № 138185698, 09.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"09" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4837/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Никисла О.І.,

від відповідача (заявника): Гуцалюк Р.С.,

розглянувши зареєстровану 15.06.2026 за вх. № 2-1174/26

заяву Військової академії (м. Одеса)

про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 916/4837/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, Код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, Код ЄДРПОУ 26472133)

до відповідача: Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, Код ЄДРПОУ 24983020)

про стягнення 67413,60 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (надалі ТОВ "ІНФОКС", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Військової академії (м. Одеса) (надалі Академія, Відповідач) 67413,60 грн заборгованості за послуги водопостачання, абонентського обслуговування, обслуговування системи автоматизованої передачі даних вузла комерційного обліку за період з 01.01.2023 по 01.07.2025 у зв`язку із неналежним виконанням умов укладених договорів про закупівлю послуг централізованого водопостачання (для бюджетних організацій) від 03.02.2023 № 34/23в, від 11.12.2023 № 77/23в, від 19.12.2023 № 84/23в, від 19.02.2024 № 33/24в, від 19.10.2024 № 52/24в та від 07.02.2025 № 7/25в в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг.

Також ТОВ "ІНФОКС" зазначає про звернення із заявою про видачу судового наказу у справі № 916/3450/25, який видано Господарським судом Одеської області 28.08.2025, а пізніше 12.09.2025 скасовано за заявою Академії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 позовній заяві ТОВ "ІНФОКС" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4837/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "ІНФОКС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4837/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до відповідача: Військової академії (м. Одеса) про стягнення 67413,60 грн заборгованості задоволено; стягнуто з Військової академії (м. Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" 67413,60 грн заборгованості та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 травня 2026 року повернуто апеляційну скаргу Військової академії м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 року у справі № 916/4837/25.

29 травня 2026 року Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення від 31.03.2026 у справі.

15 червня 2026 року Військова академія звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відстрочення виконання рішення у справі на 120 днів, з моменту винесення ухвали суду.

Фактичними підставами звернення із заявою визначено те, що Військова академія є розпорядником бюджетних коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом, яким є Сухопутні війська Збройних Сил України; те, що Військова академія звернулась до розпорядника бюджетних коштів задля їх отримання та сплати заборгованості, стягнутої рішенням суду. Однак станом на подачу заяви відповіді, як і коштів, не отримано.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 призначено судове засідання на 02 липня 2026 року для розгляду заяви Військової академії.

01 липня 2026 року ТОВ "ІНФОКС" звернулось із запереченнями на заяву Військової академії про відстрочення виконання рішення суду.

Зазначає, що з 2023 року Військова академія отримувала, однак, не сплачувала послуги водопостачання, відповідно мала можливість звернутись раніше аніж у червні 2026 року із запитом про отримання додаткового фінансування.

Зазначає, що не зважаючи на військовий стан введений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не зупинила надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на всій території м. Одеси та Одеській області, та, весь цей час послуги водопостачання на адресу Військової Академії м. Одеси надавались та продовжують надаватись.

Посилається на те, що є підприємством критичної інфраструктури, яке в умовах війни, що триває п`ятий рік, попри масовані ракетні та шахедні атаки, внаслідок яких об`єкти ТОВ "ІНФОКС", зазнали та зазнають повністю і частково значних руйнувань, надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення споживачам м. Одеси та Одеського району.

Призначене на 02 липня 2026 року судове засідання не відбулось, у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги у місті Одесі та Одеській області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 призначено судове засідання на 09 липня 2026 року для розгляду заяви Військової академії про відстрочення виконання рішення суду.

В процесі призначеного на 09.07.2026 судового засідання представник ТОВ "ІНФОКС" заперечував проти відстрочення судового рішення, представник Військової академії натомість наполягав на відстроченні виконання судового рішення.

Розглянувши заяву Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення суду, 09 липня 2026 року судом у судовому засіданні проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу. Повідомлено, що повний текст ухвали буде складено 14 липня 2026 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно із статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 ГПК України).

Аналізуючи норми статті 331 ГПК України, господарський суд зазначає, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (частина 3 статті 331 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Передбачені статтею 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапивницький та інші проти України, заява № 60858/00).

Питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Розстрочення/відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення, а також дотримуватися розумного строку відстрочення

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, господарський суд зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Як слідує із заяви Військової академії, остання є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та звертається до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня із заявою про виділення додаткових коштів задля сплати заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання (відповідні докази представлено разом із заявою).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президентом України від 06.04.2011 № 406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Положення основним із завдань Міністерства оборони України є формування і реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, у галузі оборонного планування, військової освіти та науки.

За змістом статті 10 Закону України «Про оборону України» та статті 10 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України, зокрема, бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів; проводить державну військову кадрову політику, забезпечує розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни та правопорядку, військово-патріотичне виховання особового складу, здійснює заходи щодо військово-патріотичного виховання громадян України в межах компетенції; здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління

Відповідно ж до статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством.

Положенням Статуту Військової академії передбачено, що Академія є вищим військовим навчальним закладом державної форми власності, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України.

Академія належить до сфери управління Міністерства оборони України. Підпорядкованість Академії органу військового управління Міністерства оборони України та керівному складу Збройних Сил України визначається наказом Міністерства оборони України (пункт 4.1).

Міністерство оборони України в межах повноважень, визначених законодавством України щодо управління Академії, зокрема визначає обсяги фінансування Академії з Державного бюджету України, встановлює нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення Академії (пункт 4.3).

Основним джерелом фінансування діяльності Академії є державний бюджет. Фінансування з державного бюджету здійснюється відповідно до державних замовлень та на підготовку фахівців і наукові дослідження за економічними фінансовими нормативами (пункт 9.6).

Відтак, суд доходить до висновку, що у відповідності до Закону України «Про Збройні Сили України» та Статуту Військової академії (м. Одеса) остання входить до складу Збройних Сил України і підпорядкована Міністерству оборони України.

Суд зазначає, що господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, в свою чергу Військова академія (м. Одеса) не є класичним суб`єктом здійснення господарської діяльності, оскільки є юридичною особою публічного права, котра фінансується виключно з Державного бюджету України.

В силу підпорядкування Міністерству оборони України Військова академія (м. Одеса) фінансується виключно з Державного бюджету України, відповідно отримання коштів передбачає обов`язкове погодження із профільним міністерством, що не потребує окремого доказування, оскільки є загально відомим фактом.

Окрім того, до матеріалів справи Військовою академією (м. Одеса) представлено докази звернення до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня задля отримання коштів на оплату заборгованості перед ТОВ "ІНФОКС".

Отже, надання відстрочення виконання судового рішення дозволить Відповідачеві акумулювати достатню суму коштів, котру в подальшому спрямувати на погашення заборгованості перед Позивачем, що відповідає інтересам обох сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно Відповідача хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити діяльність Відповідача, спрямовану в першу чергу на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах оголошеного воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації проти України

У той же час, господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена Відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 у справі № 916/4837/25, натомість таке розстрочення забезпечить реальне виконання останнім рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстрочення для стягувача не є надмірною та підлягала визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж не більше 1 року з дня ухвалення такого рішення.

За таких обставин, відстрочення виконання рішення для Відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, останній лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед Позивачем.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж.К. та інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Керуючись ст.ст.233,234,235,331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву (зареєстрована 15.06.2026 за вх. № 2-1174/26) Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/4837/25 задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 у справі № 916/4837/25 в строк 06 листопада 2026 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання) шляхом подачі апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено "14" липня 2026 р.

Суддя Гут Сергій Федорович