Рішення № 138185491, 07.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 Справа № 914/1401/26

За позовом: Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА БУД КОМПАНІ», м. Миколаїв,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

про стягнення 107'355,16 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Н. Іванів.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА БУД КОМПАНІ» про стягнення 107'355,16 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №62 від 30.09.2022 та №63 від 30.09.2022, з яких: 88'020,95 грн сума боргу, 13388,62 грн пеня, 3672,99 грн інфляційні втрати та 2272,60 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.05.2026 справу № 914/1301/26 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.06.2026, а також встановлено строк для реалізації учасниками процесу їх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана учасникам провадження електронним судом, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

19.05.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання відповідного доступу до справи. Судом надано такий доступ 20.05.2026.

05.06.2026 третя особа через систему «Електронний суд» подала заяву у справі.

Відповідач у судове засідання 15.06.2026 не з`явився, причин неявки не повідомив, тому суд відклав судове засідання на 07.07.2026, про що повідомлено відповідача (довідка про доставку електронного листа долучена до матеріалів справи).

06.07.2026 позивач подав клопотання про долучення доказів (довідки №174 від 06.07.2026 про заборгованість), а відповідач клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача та відповідача у судове засідання 07.07.2026 не з`явилися, проте позивач просив суд здійснити розгляд справи без участі представника. Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди нерухомого майна в частині здійснення орендних платежів згідно актів наданих за період січень-грудень 2025 року. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 13388,62 грн пені, 3672,99 грн інфляційних втрат та 2272,60 грн 3% річних, які просить суд стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судові засідання не з`являвся, проти позову не заперечив.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші засідання; також 20.05.2026 адвокату відповідача Руккасу Д.М. було надано доступ для ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, однак відповідач до суду не з`являвся, щодо позову свою позицію не висловив. Крім того, як уже відзначалося, судове засідання 15.06.2026 відкладалося через неявку відповідача, тому суд розглянув справу за його відсутності та за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 07.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30 вересня 2022 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» (орендар) та Державним підприємством «Львівський військовий лісокомбінат» (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 62, за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

У пункті 4.1 змінюваних умов договору зазначено інформацію про об`єкт оренди - нерухоме майно: державне нерухоме майно - будівля складу ПММ площею 36,4 кв. м. за адресою: м.Львів, вул. Луганська, 3, що перебуває на балансі ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 35,00 грн., без ПДВ (п. 8.1 змінюваних умов договору).

Пунктом 16 змінюваних умов договору визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30% суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Згідно з п. 2.1 незмінюваних мов договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і орендодавцем одночасно з підписанням нього договору.

За умовами п. 3.1 договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (п. 3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Пунктом 3.8 договору визначено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

За умовами п. 3.9 договору надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету або балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання-передачі майна.

Крім того, 30.09.2022 між учасниками провадження було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 63 за аналогічними умовами якого в оренду передано - нерухоме майно: державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 2 будівлі сховища СРМ-10 (літ. З-1), загальною площею 328.4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Луганська. 3 та перебуває на балансі ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Згідно з п. 9.1 змінюваних умов договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 11471,00 грн. без ПДВ.

За умовами п. 12.1 змінюваних умов договору договір діє з дати укладення договору оренди і протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану. Строк дії договорів оренди державного майна, які укладаються під час дії воєнного стану, не може перевищувати 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану (відповідно до пункту 6-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Пунктом 16 змінювані умови договору визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.8 незмінюваних умов договору визначено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

На виконання умов укладених договорів оренди позивачем сформовано та надіслано відповідачу акти надання послуг №22 від 31.01.2025 на суму 7000,50грн., № 55 від 28.02.2025 на суму 7084,50 грн., № 138 від 31.03.2025 на суму 7141,18 грн., № 153 від 30.04.2025 на суму 7248,29 грн., № 207 від 31.05.2025 на суму 7299,03 грн., № 278 від 30.06.2025 на суму 7393,92 грн., № 327 від 31.07.2025 на суму 7453,07 грн., № 364 від 31.08.2025 на суму 7438,16грн., № 388 від 30.09.2025 на суму 7423,29 грн., № 426 від 31.10.2025 на суму 7445,56 грн., № 474 від 30.11.2025 на суму 7512,57 грн. та № 520 від 31.12.2025 на суму 7580,88грн. та відповідні рахунки на оплату, проте підписаних актів відповідач не повернув, оплати наданих послуг не здійснив.

20.05.2025 та 16.02.2026 у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди позивач звертався до відповідача претензіями про сплату заборгованості, однак такі залишені без відповіді та задоволення. Листом №125 від 11.02.2026 позивач повідомив орендодавця про обліковану заборгованість.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі №914/1499/24 позовні вимоги ДП «Львівський військовий лісокомбінат» про стягнення з ТОВ «Омега Буд Компані» заборгованості задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» на користь Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» 42024,92 грн. відшкодування витрат балансоутримувача, 2290,01 грн. пені за невчасне відшкодування витрат балансоутримувача та 2042,10 грн судового збору. Судом встановлено, що відповідачем оплата орендних платежів здійснювалась не у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем, за актом надання послуг № 166 від 30.04.2024 виникла заборгованість згідно договорів оренди у розмірі 6327,82грн., та пені у розмірі 269,88грн., згідно перерахунку підставності її нарахування. Після подання позовної заяви, в процесі розгляду справи відповідач оплатив заборгованість, яка фактично виникла із договорів оренди у повному обсязі, що не заперечується позивачем та підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 533 від 14.06.2024р. на суму 20 000,00грн., відтак в цій частині позовні підлягали закриттю.

Позивач зазначає, що заборгованість з орендної плати у розмірі 88'020,95 грн виникла за період січень-грудень 2025 року. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 13388,62 грн пені, 3672,99 грн інфляційних втрат та 2272,60 грн 3% річних, які просить суд стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладених договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №62 та №63 від 30.09.2022. Доказів розірвання договорів чи визнання таких недійсними матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що він у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладених договорів орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно (будівлю складу ПММ площею 36,4 кв. м. та нежитлове приміщення № 2 будівлі сховища СРМ-10 (літ. З-1), загальною площею 328.4 кв. м, розташовані за адресою: м.Львів, вул. Луганська, 3.

Згідно ч.ч.1, 3 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8 змінюваних умов та п.3.3 незмінюваних умов договорів оренди №62 та №63 орендар сплачує фіксований розмір орендної плати орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця.

У матеріалах справи відсутні докази внесення змін у договір оренди щодо розміру орендної плати та строків внесення орендної плати.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

У матеріалах справи містяться докази, які свідчать, що відповідач орендував державне нерухоме майно, однак оплати за таке орендоване в 2025 році майно в обумовлені у договорах строки не здійснив, що свідчить про факт порушення відповідачем свого зобов`язання. Сума заборгованості у розмірі 88020,95 грн також підтверджена довідкою ДП «Львівський військовий лісокомбінат» №174 від 06.07.2026. Судом встановлено, що між учасниками провадження уже існував спір щодо стягнення орендних платежів, відповідач визнав існуючу заборгованість за попередні періоди та під час розгляду справи №914/1499/24 добровільно її погасив.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення строку сплати орендної плати.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Пунктом 3.8 незмінюваних умов договорів погоджено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України). При цьому суд відзначає, що з 01.04.2023 система переказів в Україні функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022. Після запровадження СЕП-4 в Україні скасовано поняття «банківський день».

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 13'317,50 грн пені. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 2272,60 грн 3% річних та 3672,99 грн інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, суд відзначає правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 88020,95 грн., 13317,50 грн пені, 2272,60 грн 3% річних та 3672,99 грн інфляційних втрат. Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 145 від 05.05.2026 на суму 2'995,20 грн. та №89 від 09.04.2026 на суму 332,80 грн

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Законом України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 3328,00 грн визначений мінімальною ставкою при зверненні з позовною заявою до суду. Відтак вказаний розмір судового збору застосовується судом при розподілі судових витрат щодо задоволених позовних вимог. При цьому, згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Як вбачається із матеріалів справи позовна заява подана через систему «Електронний суд», відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягав оплаті у розмірі 2662,40 грн. і відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА БУД КОМПАНІ» (81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, пл. Ринок, 6-8, кв.2; ідентифікаційний код 41376160) на користь Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (79034, м. Львів, вул. Луганська, 3; ідентифікаційний код 07361304) 88020,95 грн основного боргу, 13317,50 грн пені, 3672,99 грн інфляційних втрат, 2272,60 грн 3% річних та 2662,40 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя Яворський Б.І.