Ухвала суду № 138184887, 14.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/108/26

ун. № 759/6088/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНАСІВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум Херсон", третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до суду надійшов зазначений вище позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 року визначено головуючого суддю Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. та справу передано судді.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06.04.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02.06.2026 року заявлено самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "СВІТ ФІНАНАСІВ", ТОВ "Ренесанс Компані", ТОВ "Кворум Херсон", третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року визначено головуючого суддю Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О. та справу передано судді.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.06.2026 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09.07.2026 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить у зв`язку з новими обставинами, що виникли після постановлення ухвали про відмову у забезпечення позову, розглянути заяву про забезпечення позову та вжити заходів забезпечення позову у справі № 759/6088/26, про що постановити відповідну ухвалу. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2409271380000, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 759/6088/26 або до скасування заходів забезпечення позову судом.

Заборонити державним реєстраторам, приватним і державним нотаріусам, державним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, які мають повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2409271380000, зокрема: державну реєстрацію переходу права власності; зміну власника; державну реєстрацію обтяжень; припинення або зміну обтяжень; внесення змін до записів; скасування записів; відкриття нових розділів або внесення будь-яких нових відомостей щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 759/6088/26 або до скасування заходів забезпечення позову судом.

Заборонити ТОВ КВОРУМ ХЕРСОН та будь-яким особам, які діють за його

дорученням, в його інтересах або від його імені, вчиняти будь-які дії щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2409271380000, зокрема: відчужувати квартиру; укладати договори купівлі-продажу, дарування, міни або інші правочини щодо квартири; передавати квартиру в користування третім особам; передавати квартиру в оренду або найм; передавати квартиру в іпотеку; вносити квартиру до статутного капіталу; укладати будь-які попередні договори, договори забезпечення, договори управління, договори користування або інші правочини щодо квартири, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 759/6088/26 або до скасування заходів забезпечення позову судом.

Заборонити ТОВ КВОРУМ ХЕРСОН та/або будь-яким особам, які діють за його дорученням, в його інтересах або фактично перебувають у квартирі за його згодою чи в його інтересах, до набрання законної сили рішенням суду у справі №759/6088/26 або до скасування заходів забезпечення позову судом: чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у реалізації права користування житлом, яке було предметом судового захисту у справі №759/23015/21; змінювати, демонтувати або встановлювати нові замки, сигналізацію, технічні засоби охорони чи контролю доступу; вивозити, переміщувати, знищувати, пошкоджувати або передавати третім особам майно, що перебуває або перебувало у квартирі; проводити ремонтні, демонтажні, будівельні, оздоблювальні або інші роботи, які можуть змінити стан квартири; здійснювати перепланування квартири; вселяти до квартири третіх осіб або передавати квартиру у фактичне користування третім особам; передавати ключі, коди доступу, охоронні засоби або інші засоби фактичного контролю над квартирою третім особам; вчиняти інші дії, які можуть призвести до погіршення фізичного стану квартири, втрати, пошкодження або знищення майна, або ускладнення виконання майбутнього рішення суду. Копію ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання відповідним суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та іншим органам, визначеним судом в порядку ст. 157 ЦПК України.

В обґрунтування заяви представник позивача ОСОБА_2 вказує, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №759/6088/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СВІТ ФІНАНСІВ, ТОВ РЕНЕСАНС КОМПАНІ, ТОВ КВОРУМ ХЕРСОН, третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом вказаного спору є квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2409271380000.

Вказує, що дана заява про забезпечення позову ґрунтується не на простому повторенні доводів попередньої заяви від 25.03.2026, а на сукупності нових обставин, які виникли після постановлення ухвали від 06.04.2026 або набули самостійного процесуального значення після цієї дати.

До таких обставин належать: апеляційна скарга на ухвалу від 06.04.26 не забезпечила оперативного судового захисту; блокування доступу до квартири протягом близько п`яти місяців; доступ позивача та ОСОБА_3 до квартири не відновлено; обставини щодо ОСОБА_3 : ОСОБА_3 не є випадковою особою щодо спірної квартири. Її зв`язок із квартирою має тривалий, правовий і фактичний характер. Первинно квартира була приватизована у спільну часткову власність, зокрема за участю ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою квартири АДРЕСА_2 з 29.06.2006; ризик нового відчуження квартири; нівелювання чинних судових рішень у справі № 759/23015/21: у справі № 759/23015/21 ТОВ РЕНЕСАНС КОМПАНІ зверталося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у реалізації права власності шляхом визнання припиненим права користування нерухомим майном та виселення. Постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2023 було відмовлено у задоволенні вимог до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Верховний Суд постановою від 30.08.2023 у справі № 759/23015/21 залишив постанову Київського апеляційного суду без змін. У межах цієї справи судами встановлено, що спірна квартира не була придбана за кредитні кошти, іншого житла у відповідачів немає, а виселення без надання іншого житлового приміщення не допускається.

Ключове значення для цієї заяви має те, що відповідачі та/або пов`язані з ними особи фактично досягли позасудовим шляхом того результату, якого ТОВ РЕНЕСАНС КОМПАНІ не змогло досягти у судовому порядку: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позбавлено доступу до житла без судового рішення про виселення.

Додатково після фактичного блокування квартири 02.02.2026, вже 03.02.2026

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було знято з реєстрації місця проживання за заявою нового власника. Такі дії створюють ризик нівелювання чинних судових рішень, якими попередньо захищалося право користування житлом та було відмовлено у виселенні.

Таким чином, наявні обставини свідчать не лише про первісний ризик, а про триваюче порушення та подальше погіршення становища позивача і фактичних користувачів житла.

09.07.2026 року від представника відповідача ТОВ «Ренесанс Компані» - Бута О.В. через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову у зв`язку з новими обставинами, що виникли після постановлення ухвали про відмову у забезпеченні позову, в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного. Як нову обставину, що має істотне значення заявник зазначає тривале очікування результату апеляційного перегляду попередньої відмови, що не усуває триваючих ризиків та зазначає, що відсутність оперативного апеляційного розгляду є додатковою підставою для повторного звернення до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову з урахуванням нових обставин.

В той же час з вищенаведеного слід констатувати той факт на сьогодні існує

рішення суду (ухвала про забезпечення позову, яка набрала законної сили), яке знаходиться в апеляційному провадженні при цьому очікування результату апеляційного перегляду попередньої відмови не можна вважати в процесуальному сенсі новою обставиною, яка може бути підставою для повторного звернення для забезпечення позовної заяви. Крім того, заявником не надано та матеріали справи не містять доказів що з моменту подання першої заяви про забезпечення позову до дня повторного звернення позивача виникла саме в цей час реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вже після 14.07.2021 року дати коли була відчужена спірна квартира іпотекодержателям ТОВ «Світ Фінансів» на користь ТОВ «Ренесанс Компані». Отже, на момент смерті ОСОБА_7 право власності на спірну квартиру вже не було зареєстровано за померлим. Крім того, матеріали справи також не містять будь яких доказів, що за життя ОСОБА_7 вважав укладений 14 липня 2021 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» договір купівлі-продажу спірної квартири - незаконним та оскаржував таку угоду в судовому порядку.

В свою чергу, ТОВ «Ренесанс Компані» по проходженню майже чотирьох з половиною років володіння спірною квартирою, а саме 24 грудня 2025 року укладає договір купівлі продажу щодо спірної квартири, з відповідачем ТОВ «КВОРУМ ХЕРСОН».

Враховуючи вищенаведене в цій частині представник відповідача вважає право власності на спірне майно ніколи не належало позивачу, а отже воно не може бути предметом віндикаційного позову, а відтак і предметом забезпечення.

В свою чергу як було зазначено вище, та що доводиться матеріалами справи,

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після 14 липня 2021 року дати коли була відчужена спірна квартира Іпотекодержателем ТОВ «Світ Фінансів» на користь ТОВ «Ренесанс Компані». Отже на момент смерті ОСОБА_7 право власності на спірну квартиру вже не було зареєстровано за померлим. Крім того, за життя спадкодавця, договір купівлі-продажу спірної квартири від 14 липня 2021 року в судовому порядку не оскаржувався. Спірна квартира ( на момент відкриття спадщини) не належала спадкодавцеві - ОСОБА_7 , а відтак до складу спадщини не входила. За таких підстав спірне майно на момент подання позову не перебувало у власності позивача, який вказує на нібито порушення своїх прав як власника.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів того, що на день укладання Договору купівлі продажу від 24 грудня 2025 року в Єдиного державного реєстру судових рішень була наявна інформація щодо судових спорів відносно квартири.

Також, позивачем не надано будь яких доказів з яких можливо вбачалось, що правочин, за яким ТОВ «КВОРУМ ХЕРСОН» набув у володіння спірне майно, не відповідає ознакам дійсності правочину. Крім того, зазначений правочин на сьогодні не оскаржувався та не оскаржується у судовому порядку. Отже, слід розуміти, ТОВ «КВОРУМ ХЕРСОН» при здійсненні правочину покладалось на відомості, які з точки зору розумного спостерігача не можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Враховуючи вищенаведене слід констатувати про таке, що набувач ТОВ «КВОРУМ ХЕРСОН» є добросовісним набувачем , яке набуло майно за відплатним договором.

Просить заяву про забезпечення позову у зв`язку з новими обставинами, що виникли після постановлення ухвали про відмову у забезпеченні позову подану представником позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.07.2026 року головуючим суддею у справі визначено Твердохліб Ю.О.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим, а також покликаний гарантувати ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 - 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом із тим, передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Згідно з ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

25.03.2026 року заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06.04.2026 року, а тому посилання заявника на обставини про фактичне блокування квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зняття з реєстрації місця проживання за заявою нового власника 03.02.2026 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як нові та такі, що не були відомі на час постановлення судом ухвали від 06.04.2026 року не заслуговують на увагу.

Заявник посилається на те, що дії відповідачів створюють ризик нівелювання чинних судових рішень у справі № 759/23015/21, якими попередньо захищалося право користування житлом та було відмовлено у виселенні. Таким чином, наявні обставини свідчать не лише про первісний ризик, а про триваюче порушення та подальше погіршення становища позивача і фактичних користувачів житла.

При цьому, звертаючись з заявою про забезпечення позову заявник не вказав конкретних обставин, які свідчать про те, що незастосування визначених ним заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі №759/6088/26 та не підтвердив таких обставин належними й допустимими доказами. Обставини та підстави невиконання рішення суду, ухваленого в іншій справі не може бути підставою забезпечення позову у справі, що розглядається.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНАСІВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум Херсон", третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний 14.07.2026 року.

Суддя Ю.О.Твердохліб