Рішення № 138184366, 14.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6810/26

Справа №754/4256/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, та Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки і піклування, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

13.03.2026 Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Позивачка, обґрунтовуючи вимоги щодо розірвання шлюбу, пояснила, що у них з Відповідачем різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння та відбуваються постійні конфлікти. Фактично сім`я припинила своє існування, шлюб розпався та має лише формальний характер. Подружжя проживає окремим життям та своїми інтересами з 23.03.2025. Збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам сторін. Спору про поділ майна не має. Після розірвання шлюбу Позивачка просить відновити дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .

Також Позивачка просить стягнути з Відповідача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, Позивачка просить визначити місце проживання дитини разом з матір`ю за адресою проживання Позивачки.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. 02.04.2026 Відповідач подав до суду заяву про отримання судових повісток в електронній формі шляхом надсилання SMS-повідомлень. Судові повістки про виклик до суду були доставлені Відповідачеві належним чином, про що свідчать довідки про доставку SMS.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

13.07.2026 представниця третьої особи подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та просила винести рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

26.03.2026 Суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

31.03.2026 Позивачка усунула вказані недоліки.

02.04.2026 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

02.04.2026 Відповідач подав до суду заяву про отримання судових повісток в електронній формі шляхом надсилання SMS-повідомлень.

Судові повістки про виклик до суду Відповідачу доставлені належним чином 02.04.2026, 28.05.2026 та 10.06.2026, що підтверджується довідками про доставку SMS.

23.04.2026 Відповідач особисто отримав у приміщенні суду копію позовної заяви з доданими до неї документами, подав клопотання про відкладення розгляду справи, просив строк на примирення, надалі жодних заяв не подавав, в судове засідання не з`явився.

24.06.2026 до Суду надійшов вказаний висновок органу опіки та піклування.

25.06.2026 Суд постановив ухвалу про закриття підготовочого провадження та призначення справи до судового розгляду на 14.07.2026 о 10:00.

13.07.2026 представниця третьої особи подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

14.07.2026 Позивачка подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявив. У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

У цій справі суд вирішує питання щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та визначення її місця проживання разом з матір`ю в умовах окремого проживання батьків.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.11.2019 Позивачка та Відповідач зареєстрували шлюб у Деснянському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1650 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

У шлюбі сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ).

Подружжя припинило спільне проживання та ведення спільного господарства з 23.03.2025.

Відповідач має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дитина зареєстрована за місцем проживаня батька, проте фактично проживає разом з Позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 .

18.06.2026 комісія з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації прийняла рішення (протокол № 12) рекомендувати органу опіки та піклування надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. На підставі цього рішення Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, склала відповідний висновок № 102-4021, який був затверджений заступником голови Андрієм Пасічником.

В основу мотивів такого висновку покладено встановлені комісією обставини того, що малолітня дитина після припинення спільного проживання батьків залишається проживати разом з матір`ю.

Позивачка самостійно та повноцінно забезпечує утримання, догляд і виховання дитини, тоді як Відповідач з власної волі не надає фінансової підтримки та не виконує батьківських обов`язків.

Спеціалісти Служби у справах дітей та сім`ї провели обстеження житлово-побутових умов за адресою проживання Позивачки та встановили наявність усіх необхідних умов для проживання, сну та розвитку дитини.

Комісія також взяла до уваги позитивну характеристику Позивачки за місцем проживання, своєчасне виконання нею рекомендацій лікаря-педіатра щодо лікування дитини, успішну адаптацію дитини в закладі дошкільної освіти, а також наявність медичних довідок про відсутність у матері наркологічних та психіатричних захворювань.

Водночас на засіданні Комісії Відповідач особисто підтвердив факт вживання ним психоактивних речовин.

За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (відповідь № 3026980 від 14.07.2026), інформація щодо сум нарахованого доходу Відповідача за період з 1 кварталу 2026 року по 4 квартал 2026 року відсутня.

МОТИВИ СУДУ (ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН)

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 21 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (частини третя та четверта статті 56 СК України).

Шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).

Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частини перша та друга статті 112 СК України).

Суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 444/4951/24).

Суд бере до уваги фундаментальний принцип, згідно з яким примусове збереження шлюбу є неприпустимим.

Отже, враховуючи, що Суд не може примушувати до збереження шлюбу, якщо хтось один із подружжя не бажає його продовжувати, і, зважаючи на те, що у цій справі воля Позивачки виражена недвозначно, подальше збереження шлюбу було б невиправданим і не відповідало б інтересам жодної зі сторін. Таким чином, позов про розірвання шлюбу має бути задоволений повністю.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (стаття 113 СК України).

Вимога Позивачки про відновлення дошлюбного прізвища підлягає задоволенню.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Стаття 181 СК України встановлює що, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Згідно з частиною першою статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 для дiтей вiком до 6 рокiв становить - 2817 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення щодо наведених Позивачкою обставин та правових підстав позову, із посиланням на відповідні докази, в тому числі щодо стану здоров`я та матеріального становища.

Суд, ураховуючи обов`язок батьків щодо утримання дитини, вважає необхідним задовольнити позов у частині стягнення аліментів і стягнути з Відповідача на користь Позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі однієї чверті всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, що є розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини в її віці.

Частина перша статті 191 ЦПК України встановлює, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Щодо визначення місця проживання дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (частина друга статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду (див., зокрема: постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, постанови Верховного Суду: від 14.02.2019 у справі № 377/128/18, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 23.09.2021 у справі № 223/306/20, від 01.03.2023 у справі № 643/16285/20, від 22.05.2024 у справі № 757/13109/21-ц).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів, зокрема, щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають працювати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

18.06.2026 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок суду про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

Суд, виходячи з принципу найкращих інтересів дитини, й беручи до уваги встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини згідно з вимогами статті 161 СК України, вирішив, що доцільно визначити місце проживання дитини з матір`ю.

В основу мотивів такого висновку покладено встановлені комісією обставини того, що малолітня дитина після припинення спільного проживання батьків залишається проживати разом з матір`ю. Позивачка самостійно та повноцінно забезпечує утримання, догляд і виховання дитини, тоді як Відповідач з власної волі не надає фінансової підтримки та не виконує батьківських обов`язків.

Спеціалісти Служби у справах дітей та сім`ї провели обстеження житлово-побутових умов за адресою проживання Позивачки та встановили наявність усіх необхідних умов для проживання, сну та розвитку дитини.

Комісія також взяла до уваги позитивну характеристику Позивачки за місцем проживання, своєчасне виконання нею рекомендацій лікаря-педіатра щодо лікування дитини, успішну адаптацію дитини в закладі дошкільної освіти, а також наявність медичних довідок про відсутність у матері наркологічних та психіатричних захворювань.

Водночас на засіданні комісії Відповідач особисто підтвердив факт вживання ним психоактивних речовин. Вказана обставина, поряд із постійними конфліктами в родині, викликає обґрунтований страх матері за життя та здоров`я дитини під час її можливого перебування з батьком у неадекватному стані без нагляду.

Суд не вбачає підстав не приймати цей висновок.

Суд, керуючись статтями 141 ЦПК України, розподіляє судові витрати таким чином.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у сумі 2662,40 грн (1331,20 грн + 1331,20 грн) покладається на Відповідача на користь Позивачки.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", зважаючи на звільнення Позивачки від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів, Суд постановляє стягнути з Відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 19, 21, 24, 56, 105, 112, 113, 141, 160, 161, 180-183 СК України, Суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 19.11.2019 Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1650 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ) - розірвати.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Відповідач ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 )

Рішення складено та підписано 14.07.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО