Рішення № 138184021, 14.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2026Справа № 910/4885/26за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД"

про стягнення 182064,67 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" (далі-відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 182064,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані понаднормативним простоєм транспортних засобів при здійсненні перевезень за заявками № 640 від 06.10.2025 та № 641 від 07.10.2025 та перепробігом транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

22.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, вартість перевезень була ним оплачена у повному обсязі у суми, виставлених позивачем рахунків та умов заявок. Відповідач зазначає, що позивач без наявності підстав вимагав у нього здійснення оплати в супереч умов заявок та утримував товар, не віддаючи його вантажоодержувачу. Крім того, позивач безпідставно нарахував до стягнення вартість перепробігу, оскільки, це не обумовлено умовами договору. Також відповідачем не враховано нормативний простій, передбачений договором, та безпідставно під час перебування автомобілів на території України, рахував вартість простою за ставкою, передбаченої для країн Європи. Відповідач просив зменшити штрафні санкції до 1000, 00 грн, в разі, якщо суд дійде висновку про їх обгрунтованість.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" (перевізник) укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є взаємини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні та внутрішніх (по Україні) перевезень автомобільним транспортом, що належить замовнику (або заявлених до перевезення замовником) і здійснюються відповідно до: - в міжнародному сполученні - відповідно до чинного законодавства України, Конвенцією про міжнародні перевезення КДПВ (CMR) з усіма доповненнями і змінами, Конвенції МДП (TIR 1975) і Конвенції про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (ADR), вимог міжнародних угод; - внутрішні автомобільні перевезення (по Україні), Цивільним кодексом України, Законом України "Про автомобільний транспорт", Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, Статутом автомобільного транспорту України.

Відповідно до п. 1.2 договору експедитор, який діє від імені і за рахунок коштів замовника, або з власних коштів експедитора, доручає перевізнику організувати доставку вантажів, а перевізник забезпечує своєчасну подачу транспорту транспортування до місця призначення. У разі необхідності експедитор можу доручити перевізнику організувати комплектацію збірного вантажу. Перевізник має право залучати для виконання своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб (перевізників), залишаючись при цьому відповідальним за дії цих осіб, як за свої власні.

Згідно п. 1.3 договору умови і вартість кожного перевезення експедитор докладно вказує в заявці, яку становить і надсилає перевізнику факсом або електронною поштою, а перевізник письмово повідомляє про прийняття її до виконання. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. Факсові та електронні копії заявок мають юридичну силу оригіналу.

Пунктами 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 договору експедитор зобов`язується своєчасно оформити транспортну заявку, повідомивши в ній перевізнику всі необхідні відомості для успішного проведення транспортування, які можуть вноситись перевізником прописом. Додатково вказавши специфічні властивості вантажу і вимоги до рухомого складу, якщо вони є; забезпечувати належне оформлення товаротранспортних документів. А також перевірку документів, які перевізник передає експедитору по факсу або іншим способом; справлятись з виконанням дій, обумовлених у п. 2.1.3, 2.1.4 цього договору під час, що визначене в заявці в п.п. "Нормативний простій" (за замовчування: при навантаженні та митних операціях - 48 годин, розвантаження та митних операціях - 48 годин на території України, 48 годин на іноземній території, і 24 години на іноземній території - за умови проходження вантажу в складі збірного). У разі прибуття автомобіля під навантаження (замитнення) /вивантаження (розмитнення) менш ніж за 48 годин (24 години на іноземній території при транспортуванні збірного вантажу) до початку вихідних або святкових днів, нормативний простій автоматично переноситься на наступний робочий день; проводити розрахунок з перевізником, згідно рахунків-фактур, не пізніше 14 банківських днів з дня надання перевізником оригіналів товаротранспортних документів, рахунків і актів виконаних робіт, якщо інше не обумовлено в заявці.

Пунктами 2.2.4, 2.2.5 договору перевізник зобов`язується своєчасно приймати вантаж і доставляти вантаж до пункту призначення і своєчасно здавати його вантажоодержувачу згідно CMR, з місця навантаження передати факсимільним зв`язком або інтернет копію заповненої CMR; інформувати експедитора про просування вантажу по маршруту, про вимушені затримки транспортних засобі в дорозі і інших непередбачених обставин, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

Згідно п. 3.5 договору документом, що підтверджує факт надання послуг перевізником є ЦМР.

Взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, з усіма доповненнями і змінами, Конвенції МДП і Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів, вимогами міжнародних угод і цим договором. У разі порушення експедитором пунктів 2.1.5, 2.1.6 цього договору, що спричинило за собою наднормативний простій транспорту, експедитор зобов`язаний оплатити його з коштів замовника, або власних коштів експедитора у сумі 100,00 євро по курсу НБУ на інотериторії за кожен понаднормовий день (якщо в заявці не вказаний інший тариф оплати за простій), 50,00 євро по курсу НБУ на території України і країн СНД за кожний день (п. 5.1, 5.3 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє протягом року або коли одна із сторін письмово повідомить іншу сторону про своє бажання розірвати договір. У випадку, якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір, договір вважається пролонгованим на рік на тих же умовах.

На виконання умов договору сторонами було погоджено наступні Заявки:

- № 640 від 06.10.2025, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (соняшник) за маршрутом: Україна - Бельгія, дата подачі автомобіля - 09.10.2025, місце завантаження - Харківська область, Мерефа або Яковлівка; замитнення: м. Житомир, розмитнення: Франкфурт, розвантаження: Бельгія. Автомобіль: НОМЕР_1 - НОМЕР_2 . Інструкції замовника: пункт прикордонного переходу: ПП Рава-Руська. Вартість доставки: фрахт - 2300 євро по курсу НБУ на день завантаження; простій - 1650 євро по курсу НБУ на день завантаження. Умови оплати: безготівковий розрахунок після вивантаження автомобілів на протязі 16 банківських днів. Обов`язково вислати оригінали документі: рахунок, ЦМР, заявка. Нормативний час для завантаження і митне оформлення - 48 годин, розмитнення і вивантаження - 24 години. Штраф за наднормативний простій в Європі - 100 євро за добу; в Україні - 50 євро за добу.

- № 641 від 07.10.2025, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (соняшник) за маршрутом: Україна - Бельгія, дата подачі автомобіля - 08.10.2025, місце завантаження - Харківська область, Мерефа або Яковлівка; замитнення: м. Житомир, розмитнення: Франкфурт, розвантаження: Бельгія. Автомобіль: НОМЕР_3 - НОМЕР_4 . Інструкції замовника: пункт прикордонного переходу: ПП Равав-Руська. Вартість доставки: фрахт - 2300 євро по курсу НБУ на день завантаження; простій - 1650 євро по курсу НБУ на день завантаження. Умови оплати: безготівковий розрахунок після вивантаження автомобілів на протязі 16 банківських днів. Обов`язково вислати оригінали документі: рахунок, ЦМР, заявка. Нормативний час для завантаження і митне оформлення - 48 годин, розмитнення і вивантаження - 24 години. Штраф за наднормативний простій в Європі - 100 євро за добу; в Україні - 50 євро за добу

В підтвердження обставин здійснення перевезень за заявками № 640 від 06.10.2025 та № 641 від 07.10.2025 позивач надав копії CMR:

№ 081025-2 від 08.10.2025, № 82538 здійснено перевезення ТОВ "Експресс-Транс" з с. Геніївка, Харківської області з датою завантаження - 08.10.2025, місце розвантаження - Бельгія. Автомобіль яким здійснювалось перевезення - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Наявний штамп "під митним контролем" Україна - 18.10.2025. Дата отримання вантажу вантажоодержувачем - 03.11.2025. Позивачем зазначено, що митні процедури були закінчені на прикордонному переході Ягодин 21.10.2025 (було перетнуто кордон з Польщею), розмитнення вантажу було розпочато та завершено 23.10.2025 (наявна відмітка на CMR). Також позивач вказує, що в місце призначення вантаж прибув 27.10.2025.

№ 081025-1 від 08.10.2025, № 82539 здійснено перевезення ТОВ "Експресс-Транс" з с. Геніївка, Харківської області з датою завантаження - 08.10.2025, місце розвантаження - Бельгія. Автомобіль яким здійснювалось перевезення - НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Наявний штамп "під митним контролем" Україна - 18.10.2025. Дата отримання вантажу вантажоодержувачем - 03.11.2025. Позивачем зазначено, що митні процедури були закінчені на прикордонному переході Ягодин 21.10.2025 (було перетнуто кордон з Польщею), розмитнення вантажу було розпочато та завершено 23.10.2025 (наявна відмітка на CMR). Також позивач вказує, що в місце призначення вантаж прибув 27.10.2025.

Суд відзначає, що відповідач не заперечує обставин щодо перетину кордону з Польщею автомобілями 21.10.2025 на прикордонному переході Ягодин, як і не оспорює зазначених позивачем дати розмитнення - 23.10.2025, дати прибуття автомобілів в місце призначення - 27.10.2025.

Позивач зазначає, що автомобілі прибули до прикордонного переходу Рава-Руська 14.10.2025. Згідно листа ТОВ "Бунаста Україна" (особа, що надає позивачу послуги митного декларування товарів за договором № DTE 1218/2024) автомобілі, які здійснювали перевезення за CMR № 081025-1 від 08.10.2025 ( НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ), № 081025-2 від 08.10.2025 ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) при зверненні до ветеринарного лікаря отримали відмову у пропуску товару на кордоні республіки Польща (місце перетину кордону Рава-Руська - Гребене) через відсутність належного доручення від імпортера з підписом для верифікації. Про відмову було повідомлено представника перевізника, який здійснював замовлення.

Позивач долучив до матеріалів справи листи простою по автомобілях НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , НОМЕР_3 / НОМЕР_4 з 14.10.2025 по 18.10.2025 (на кордоні з 00:00 до 10:43 та 10:46), з 27.10.2025 по 03.11.2025.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату перевезень згідно заявок: № 1877 від 03.11.2025 на суму 190147,47 грн за заявкою № 640 від 06.10.2025 та № 1878 від 03.11.2025 на суму 190288,09 грн за заявкою № 641 від 07.10.2025.

Також позивач долучив до матеріалів справи акти надання послуг: № 1877 від 03.11.2025 на суму 190147,47 грн за міжнародні транспортні послуги вартістю 110718,78 грн, штраф за простій у розмірі 7220,79 грн (3 доби), штраф за простій у розмірі 72207,90 грн (за 15 діб); № 1878 від 03.11.2025 на суму 190288,09 грн за міжнародні транспортні послуги вартістю 110800,66 грн, штраф за простій у розмірі 7266,13 грн (3 доби), штраф за простій у розмірі 72261,30 грн (15 діб). Акти підписані та скріплені печаткою позивача, з боку відповідача підпис відсутній.

В підтвердження направлення актів та рахунків позивачем відповідачу долучено супровідний лист від 24.11.2025 № 24/11/25-1. Докази направлення супровідного листа долучені до позовної заяви.

Відповідачем долучено докази оплати вартості послуг з перевезення за заявками № 640 від 06.10.2025, № 641 від 07.10.2025. З долучених до матеріалів справи платіжних інструкцій вбачається здійснення наступних оплат: № 550 від 26.11.2025 на суму 99000,00 грн, № 549 від 26.11.2025 на суму 11800,66 грн, № 547 від 26.11.2025 на суму 99000,00 грн, № 548 від 26.11.2025 на суму 11718,78 грн.

Отже матеріалами справи підтверджено оплату відповідачем вартості перевезень згідно заявки № 640 від 06.10.2025 у сумі 110718,78 грн (вартість перевезення згідно рахунку та акту без штрафних санкцій) та згідно заявки № 641 від 07.10.2025 у сумі 110800,66 грн (вартість перевезення згідно рахунку та акту без штрафних санкцій).

До матеріалів справи долучено претензію позивача № 27/10/25-1 від 27.10.2025 адресовану відповідачу, в якому зазначено про наднормативний простій автомобілів на митних переходах, переїзд на інший митний перехід та очікування гарантій оплати. Позивач загалом просив сплатити 319756,63 грн. Докази направлення претензії долучені до матеріалів справи.

28.10.2025 позивач направив відповідачу повторну претензію, в якій просив оплатити за здійсненими згідно заявок № 640 від 06.10.2025, № 641 від 07.10.2025 перевезеннями, кошти, враховуючи наднормативний простій транспортних засобів. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

Супровідним листом від 07.11.2025 № 07/11/25-1 позивач направив відповідачу оригінали заявок для підпису. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

Згідно супровідного листа від 12.11.2025 № 12/11/25-1 позивач направив відповідачу для підписання заявки № 641 від 07.10.2025, № 640 від 06.10.2025. Докази направлення супровідного листа долучені до позовної заяви.

13.11.2025 відповідач звернувся до позивача з вимогою № 1 про направлення оригіналів документів за результатами здійснених перевезень. Докази направлення в матеріалах справи.

Згідно претензії позивача до відповідача № 24/11/25-2 від 24.11.2025 позивач просив сплатити заборгованість за заявками № 641 від 07.10.2025, № 640 від 06.10.2025 загальною сумою 380435,56 грн. Докази направлення претензії долучені до матеріалів справи.

Відповідачем долучено до матеріалів справи лист повідомлення від 04.12.2025 № 04/12, в якому зазначено про здійснення на підставі договору від 12.03.2025 п`яти перевезень. Відповідач вказує, що митне оформлення товарів, що перевозились згідно заявок № 641 від 07.10.2025, № 640 від 06.10.2025, не було здійснено на прикордонному переході Рава-Руська за наявності всіх необхідних документів (за інформацією позивача автомобілі прибули на пункт пропуску 14.10.2025). 17.10.2025 було ухвалено рішення про переадресацію автомобілів на прикордонний перехід Ягодин, на який вони прибули 18.10.2025 з наявними документами на вантаж. Митні процедури були закінчені 21.10.2025 і транспортні засоби покинули Ягодин (Україна). Автомобілі прибули на розмитнення 23.10.2025, яке було закінчено в той же день. 27.10.2025 транспортні засоби прибули в пункт призначення, розвантаження товару було здійснено 03.11.2025. Як зазначає відповідач в проміжок часу між 27.10.2025 по 03.11.2025 від позивача почали надходити листи з вимогою оплатити вартість перевезення у повному обсязі з посиланням на п. 2 ст. 13 Конвенції CMR. На думку відповідача, вимоги про оплату простою на митних переходах так і на місці розвантаження є безпідставними, необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

Отже матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем оплати вартості перевезень, обумовлених в заявках № 640 від 06.10.2025, № 641 від 07.10.2025. Здійснена оплата сторонами не заперечується та не є предметом спору. Натомість, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій загальною сумою 182064,67 грн (заявка № 640 від 06.10.2025 - 90942,29 грн, заявка № 641 від 07.10.2025 - 91122,38 грн).

Штрафні санкції розраховані позивачем наступним чином:

- Загальна вартість перепробігу 2 автомобілів (переїзд з пункту прикордонного переходу Рава-Руська до Ягодин) 775,57 євро (389,51+386,06): по заявці № 640 вартість 1 км визначено у сумі 1,13 євро, по заявці № 641 - 1,12 євро. Відстань між пунктами Рава-Руська та Ягодин визначено позивачем у 344,7 кв км. Отже вартість перепробігу по кожному авто: 1,13*344,7=389,51; 1,12*344,7= 386,06.

- Наднормативний простій на пункті пропуску Рава-Руська/Гребене по авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 5 діб + по авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 - 5 діб (загалом 10 діб);

Наднормативний простій на пункті пропуску Ягодин/Дорогуйськ по авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 3 доби + авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 - 3 доби (загалом 6 діб);

Наднормативний простій на місці вивантаження по автомобілю НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 7 діб + по автомобілю НОМЕР_3 / НОМЕР_4 - 7 діб (загалом 14 діб).

Тобто за розрахунком позивача загальний наднормативний простій 2 автомобілів становить 30 діб і вартує 3000 євро (30*100 євро за 1 добу наднормативного простою в країнах Європи).

Загальна сума штрафних санкцій становить 3775,57 євро на 2 автомобілі, тобто 1887,78 євро - за 1 автомобіль.

Курс визначається позивачем станом на день завантаження автомобілів, а отже по авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 курс 48,1742 грн станом на 08.10.2025 - 48,1742 (1887,78*48,1742=90942,29 грн); по авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 курс станом на 07.10.2025 - 48,2696 (1887,78*48,2696=91122,38 грн).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення (ст. 914 ЦК України).

Відповідно до ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як передбачено ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума відшкодування, яка сплачується перевізником, не повинна, однак, перевищувати ту, яка підлягала б сплаті у випадку втрати вантажу.

Отже, відповідач зобов`язаний був забезпечити позивача необхідним обсягом документів на вантаж для пред`явлення митниці.

Сторонами не спростовано тих обставин, що відмова митниці в пропуску транспортних засобів на пункті пропуску Рава-Руська був зумовлений потребою в додаткових документах. Сторонами не зазначено, що вимоги митниці були безпідставними і що саме вони спричинили затримку транспортних засобів. Отже обставина не пропуску через кордон республіки Польща автомобілів НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на пункті пропуску Рава-Руська не заперечується сторонами. Відповідач також не спростував обставин, що автомобілі не були пропущені через кордон, в зв`язку з вимогою митниці надати необхідні документи на товар.

А отже відповідач несе відповідальність перед позивачем за обсяг наданих документів згідно ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Право розпорядження вантажем здійснюється за таких умов: a) відправник чи, у випадку, зазначеному в пункті 3 цієї статті, одержувач, який бажає здійснити це право, представляє перший примірник вантажної накладної, яка містить нові інструкції перевізнику, а також звільняє перевізника від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням таких інструкцій; b) виконання таких інструкцій є можливим у той момент, коли їх одержує особа, яка повинна їх виконати; воно не порушує нормальний хід роботи підприємства перевізника і не впливає на відправників чи одержувачів інших вантажів; c) такі інструкції не призводять до розбивки вантажу.

Згідно ст. 14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

Суд відзначає, що у заявках пункт пропуску Рава-Руська зазначено, як визначений замовником (відповідачем), а отже твердження відповідача, що саме позивач наполягав на означеному пункті пропуску не підтверджені матеріалами справи.

Натомість, після відмови у пропуску автомобілів на пункті Рава-Руська, відповідач скористався своїм правом на розпорядження вантажем та перенаправив його на пункт пропуску Ягодин (про прийняття такого рішення відповідачем вказано у листі від 04.12.2025).Крім того, ст. 14 Конвенції позивачу надано право за наявності обставин що перешкоджають здійсненню перевезень здійснити перевезення в розріз з вимогами, обумовленими для перевезення.

Відповідно до ст. 16 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду.

Отже, позивач має право на відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням інструкцій щодо переїзду на пункт пропуску Ягодин.

Згідно ст. 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ст. 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Суд відзначає, що єдиним видом відповідальності замовника згідно договору та заявок сторонами визначено понаднормативний простій транспортного засобу у розмірі 100 євро/доба за простій на території Європи та 50 євро / доба за простій на території України.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Отже сторонами не обумовлено такої міри відповідальності як перепробіг, і також не погоджено стягнення перепробігу в разі зміни маршруту та порядку визначення вартості такого перепробігу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вартості перепробігу, оскільки, сторонами чи то нормативними актами не обумовлено виникнення у позивача права на його нарахування та стягнення з відповідача. Як і не передбачено порядку його розрахунку.

Натомість, сторонами в договорі обумовлено та конкретизовано в заявках відповідальність відповідача у вигляді понаднормативного простою.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його частково не обгрунтованим, оскільки, позивачем не враховано нормативний простій, передбачений заявками. Крім того, самим позивачем та долученими до матеріалів справи доказами підтверджено, що на території Європи автомобілі перебували з 21.10.2025, в зв`язку з чим наднормативний простій у сумі 100 євро/доба може нараховуватись виключно починаючи з 21.10.2025.

Отже, з урахуванням нормативного простою у 48 годин, понаднормативний простій обох автомобілів на пункту пропуску Рава-Руська тривав з 16.10.2025 по 18.10.2025 (3 дні*2 автомобілі=6 днів на території України) і вартує 6 днів *50 євро=300 євро для 2 автомобілів.

Наднормативний простій на пункті пропуску Ягодин тривав з 19.10.2025-20.10.2025 (2 дні *2 автомобілі =4 дні на території України) та 21.10.2025 (1*2=2 дні на території Європи) і вартує 4 дні*50 євро+2 дні*100 євро=400 євро для 2 автомобілів.

Отже, загальна вартість простою для 2 автомобілів становить 700 євро (300+400) і складає 350 євро за простій кожного автомобіля.

Курс визначається станом на день завантаження автомобілів, а отже по авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 курс 48,1742 грн станом на 08.10.2025 - 48,1742 (350*48,1742=16860,97 грн); по авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 курс станом на 07.10.2025 - 48,2696 (350*48,2696=16894,36 грн). Загальна вартість наднормативного простою становить 33755,33 грн за 2 автомобіля.

Позивачем не було надано доказів перебування транспортних засобів в період з 16.10.2025 по 20.10.2025 на території Європи, в зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування наднормативного простою за ставкою 100 євро/доба у означений період.

Суд відзначає, що на розмитнення транспортні засоби прибули 23.10.2025 і їх розмитнення було завершене в той же день, в межах нормативного простою - 24 години.

Щодо нарахування позивачем плати за наднормативний простій 2 транспортних засобів в період з 27.10.2025 по 03.11.2025, після прибуття автомобілів у місце призначення та до дати розвантаження.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред`явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення. 2. Одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній. У випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу.

Суд не вбачає існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, як і підстав для застосування даної норми до правовідносин, що склались між сторонами.

Сторонами було обумовлено здійснення оплати вартості перевезень після їх закінчення по наданню оригіналів документів, протягом 16 днів. Отже, до завершення перевезення у позивача були відсутні підстави вимагати здійснення оплати. А отже притримання вантажу позивачем і не видача його вантажоодержувачу до отримання від відповідача гарантій оплати було безпідставним. З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для стягнення за цей період вартості наднормативного простою і не приймає до уваги долучені позивачем гарантійні листи.

Судом не приймаються до уваги подані відповідачем докази здійснення перевезень за іншими заявками, як і посилання на обставини означених перевезень, оскільки, вони не стосуються даного спору.

Також судом не враховуються заперечення відповідача про безпідставність заявлення позивачем до стягнення збитків, оскільки, з урахуванням обставин вказаних у позові та зазначеного позивачем нормативного обгурнтування позову, вбачається, що ним заявлялись до стягнення саме штрафні санкції, а не збитки.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 33755,33 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 1000,00 грн.

Клопотання мотивовано тим, що позивачем не доведено завдання йому збитків, а простій був спричинений власними рішеннями позивача.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що сума санкцій, визнана судом обґрунтованою - 33755,33 грн, порівняно із заявленою позивачем до стягнення є значно меншою. Крім того суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів наявності виключних обставини, що могли б бути підставою для зменшення неустойки. Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" (02660 , м. Київ, вулиця Попудренка, буд. 52, корпус А, офіс 911-Б, ідентифікаційний код 39446364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" (02660, м. Київ, вулиця Червоногвардійська, буд. 5, офіс 4, ідентифікаційний код 33739797) суму боргу у розмірі 33755 (тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 33 коп., судовий збір в сумі 617 (шістсот сімнадцять) грн 02 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 148309,34 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко