Рішення № 138183926, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/2049/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт Ойл";

до Антимонопольного комітету України;

про визнання недійсним та скасування рішення.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Григоренко С. В.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: Бабченко Ю.Ю., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт Ойл" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.12.2025 №54-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026, справа № 910/2049/26 передана для розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 вирішено самовідвід судді Усатенко І.В. від розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт Ойл" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.12.2025 №54-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" задовольнити.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026, справа № 910/2049/26 передана для розгляду судді Мандриченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/2049/26; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 07.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 вирішено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт Ойл" про забезпечення позову від 26.02.2026 відмовити повністю.

30.03.2026 Антимонопольний комітет України подав до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

04.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт Ойл" подало до господарського суду відповідь на відзив Антимонопольного комітету України на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2049/26 до судового розгляду по суті.

06.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт Ойл" подало до господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2026 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своєму відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 07.07.2026 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

07.07.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2025 Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі також - Комітет, відповідач) прийняла рішення № 54-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення, рішення № 54-р/тк, спірне рішення, оскаржуване рішення) у справі № 127-26.13/156-25 (далі також - Справа), яким визнала, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт Ойл» (далі також - позивач, ТОВ «Магніт Ойл», Товариство) вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 18.02.2025 № 127-26.4/04-1730e у встановлений ним строк.

За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення № 54-р/тк, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт Ойл» накладено штраф у розмірі 111 633,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 127-26.13/156-25, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійсним та скасування рішення № 54-р/тк з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного рішення було отримано позивачем 23.01.2026.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рішення № 54-р/тк позивач отримав 23.01.2026, останній звернувся до господарського суду 26.02.2026 (позовну заяву сформовано в системі "Електронний суд" 26.02.2026, яку зареєстровано в господарському суді 26.02.2026) з позовом про визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення в межах строку, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним та скасування рішення від 26.12.2025 № 54-р/тк у справі № 127-26.13/156-25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення від 26.12.2025 № 54-р/тк у справі № 127-26.13/156-25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

У Комітеті розглядалася справа № 127-26.4/235-24, розпочата за ознаками вчинення ТОВ «ТД «Моршинські джерела» порушення, передбаченого статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 127-26.4/235-24, керуючись статтями 7, 16, 22 та 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», на юридичну адресу ТОВ «Магніт Ойл», зазначену в ЄДР (вул. Київська, буд. 79, офіс 1, м. Житомир, 10001), надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету від 18.02.2025 № 127-26.4/04-1730e про надання інформації (далі - Вимога від 18.02.2025), у якій вимагалось у 15-денний строк із дня її отримання надати Комітету інформацію, пояснення та належним чином засвідчені копії документів.

Одночасно у Вимозі від 18.02.2025 повідомлялося про обов`язковість виконання вимоги органу Комітету у визначені ним строки відповідно до статей 22 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Також у Вимозі від 18.02.2025 зазначалося, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 та статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Комітету у встановлені органом Комітету строки, подання інформації в неповному обсязі Комітету у встановлені органом Комітету строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.

Крім того, у Вимозі від 18.02.2025 повідомлялося, що в разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений строк - не пізніше кінцевої дати для надання відповіді, встановленої у Вимозі від 18.02.2025, Товариство може звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням щодо продовження строку для надання інформації на Вимогу від 18.02.2025 із поясненням причин неможливості надання інформації на Вимогу від 18.02.2025 у встановлений строк.

Отже, Товариство було поінформовано про правові наслідки неподання інформації Комітету у встановлені органом Комітету строки, подання недостовірної інформації Комітету, подання інформації в неповному обсязі Комітету у встановлені органом Комітету строки та про можливість звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням про продовження строку надання інформації на Вимогу від 18.02.2025.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0601114647938 Вимога від 18.02.2025 вручена ТОВ «Магніт Ойл» 25.02.2025.

З метою з`ясування питання належного вручення ТОВ «Магніт Ойл» Вимоги від 18.02.2025 листом Комітету до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») надіслана вимога державного уповноваженого Комітету від 08.05.2025 № 127-26.4/04-5142е про надання інформації.

Листом від 23.05.2025 № 1.30.002.-20011-25 (вх. Комітету № 8-04/946-кі від 23.05.2025) АТ «Укрпошта» повідомило, що рекомендоване поштове відправлення № 0601114647938 вручено 27.02.2025 під підпис уповноваженому на отримання пошти ТОВ «Магніт Ойл» ОСОБА_1.

На підтвердження зазначеного АТ «Укрпошта» надало завірені належним чином копії накладної № 34 на вручення рекомендованого відправлення № 0601114647938 ОСОБА_1 та довіреності від 01.01.2025 б/н, згідно з якою директор ТОВ «Магніт Ойл» ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти інтереси Товариства, зокрема, в АТ «Укрпошта», а також отримувати документи, листи, повідомлення, будь-яку кореспонденцію, адресовану ТОВ «Магніт Ойл».

До ТОВ «Магніт Ойл» надіслано Лист від 08.05.2025.

Листом від 30.05.2025 № 30/05/2025 (вх. Комітету № 8-04/8388 від 02.06.2025) Товариство повідомило Комітет, що 25.02.2025 Вимогу від 18.02.2025 не отримувало, директор ТОВ «Магніт Ойл» Зальотіна Т. М. повноважень на отримання рекомендованого поштового відправлення № 0601114647938 (Вимогу від 18.02.2025) нікому не надавала, довіреностей на отримання Вимоги від 18.02.2025 жодному зі своїх працівників і третім особам також не надавала.

З метою встановлення зазначених обставин до ТОВ «Магніт Ойл» надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету від 08.09.2025 № 127-26.4/04-9539e про надання інформації, пояснень та належним чином засвідчених копій документів, відповідь на яку надано листом від 29.09.2025 № 29/09/2025 (вх. Комітету № 8-04/14160 від 02.10.2025).

Товариство повідомило, що Вимогу від 18.02.2025 дійсно 27.02.2025 отримав від імені Товариства ОСОБА_1 та просить врахувати наступні обставини.

На підставі наказу Товариства від 29.04.2022 № 61/1-К ОСОБА_1 увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації. На період перебування на службі у лавах Збройних Сил України директором ТОВ «Магніт Ойл» призначено ОСОБА_2 .

У період з 14.11.2024 по 19.03.2025 ОСОБА_2 перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами (126 календарних днів), що підтверджується наказом Товариства від 14.11.2024 № 212/1-К та аркушем непрацездатності № 14524275-2027059170-1.1.

На час цієї відпустки відповідно до наказу Товариства від 14.11.2024 № 212/2-К виконання обов`язків директора тимчасово покладено на головного бухгалтера ОСОБА_3 .

Перебуваючи в короткостроковій відпустці, яку надав командир військової частини у зв`язку з народженням дитини, ОСОБА_1 27.02.2025 дійсно особисто отримав Вимогу від 18.02.2025 у відділенні АТ «Укрпошта». Водночас, з огляду на поважні особисті обставини, він не мав можливості передати Вимогу від 18.02.2025 керівництву Товариства, зокрема тимчасово виконувачу обов`язків директора Закалюжній Л. Ю.

З метою уточнення обставин щодо даних про фактичне вручення кореспонденції (рекомендованого поштового відправлення № 0601114647938 (Вимоги від 18.02.2025)) до АТ «Укрпошта» надіслана Вимога від 18.11.2025.

Листом від 25.11.2025 № 1.30.002.-40788-25 (вх. Комітету № 8-04/2216-кі від 25.11.2025) АТ «Укрпошта» надало відповідь на Вимогу від 18.11.2025, у якій, зокрема, зазначило, що рекомендоване поштове відправлення № 0601114647938 (Вимога від 18.02.2025) вручено 27.02.2025 уповноваженому ТОВ «Магніт Ойл» на отримання пошти ОСОБА_1 під підпис.

Вимогу від 18.02.2025 вручено ТОВ «Магніт Ойл» 27.02.2025, що підтверджується належними доказами отримання.

Отже, останній день строку надання Товариством інформації на Вимогу від 18.02.2025 припадав на 14.03.2025.

У встановлений державним уповноваженим Комітету строк ТОВ «Магніт Ойл» не надало Комітету запитуваної у Вимозі від 18.02.2025 інформації та не зверталося до Комітету з клопотанням про продовження строку надання інформації.

У зв`язку з чим, розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 14.11.2025 № 04/233-р (далі - Розпорядження № 04/233-р) розпочато розгляд Справи за ознаками вчинення ТОВ «Магніт Ойл» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 18.02.2025 № 127-26.4/04-1730e у встановлений ним строк.

Листом державного уповноваженого Комітету від 17.11.2025 № 127-26.13/04-12307e копію Розпорядження № 04/233-р надіслано на адресу місцезнаходження Товариства, зазначену в ЄДР (вул. Київська, буд. 79, офіс 1, м. Житомир, 10001), який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067040644676 вручено ТОВ «Магніт Ойл» 27.11.2025.

До Акціонерного товариства «Укрпошта» надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету від 18.11.2025 № 127-26.13/04-12360е про надання інформації (далі - Вимога від 18.11.2025), відповідь на яку АТ «Укрпошта» надало листом від 25.11.2025 № 1.30.002.-40788-25 (вх. Комітету № 8-04/2216-кі від 25.11.2025).

До Державної податкової служби України (далі - ДПС) надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету від 24.11.2025 № 127-26.13/04-12550е про надання інформації, на яку ДПС надала інформацію листом від 27.11.2025 № 17940/5/99-00-04-03-01-05 (вх. Комітету № 7-04/16827 від 27.11.2025).

До матеріалів Справи долучено засвідчені копії матеріалів справи № 127-26.4/235-24, розпочатої за ознаками вчинення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Моршинські джерела» (далі - ТОВ «ТД «Моршинські джерела») порушення, передбаченого статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману: вимоги державного уповноваженого Комітету від 18.02.2025 № 127-26.4/04-1730e про надання інформації (далі - Вимога від 18.02.2025); рекомендованого повідомлення про вручення № 0601114647938; вимоги державного уповноваженого № 127-26.4/04-5142e про надання інформації; поштового відправлення Комітету від 08.05.2025; листа АТ «Укрпошта» від 23.05.2025 № 1.30.002.-20011-25 (вх. Комітету № 8-04/946-кі від 23.05.2025); листа державного уповноваженого Комітету від 08.05.2025 № 127-26.4/04-5141e про надання інформації та пояснень щодо причин ненадання інформації Комітету на Вимогу від 18.02.2025 (далі - Лист від 08.05.2025); листа Товариства від 30.05.2025 № 30/05/2025 (вх. Комітету № 8-04/8388 від 02.06.2025); вимоги державного уповноваженого Комітету від 08.09.2025 № 127-26.4/04-9539e про надання інформації; лист Товариства № 29/09/2025 від 29.09.2025 (вх. Комітету № 8-04/14160 від 02.10.2025).

Листом державного уповноваженого Комітету від 12.12.2025 № 127-26.13/04-13255e Товариству надіслано копію подання з попередніми висновками від 11.12.2025 № 127-26.13/156-25/537-спр/кі у Справі (далі - Подання з попередніми висновками), який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067056865575 ТОВ «Магніт Ойл» отримало 21.12.2025.

Листом від 22.12.2025 № 22/12/2025 (вх. Комітету № 8-04/18011 від 22.12.2025) Товариство надало пояснення та заперечення на Подання з попередніми висновками.

Листом від 22.12.2025 № 22/12 (вх. Комітету № 8-04/18012 від 22.12.2025) ТОВ «Магніт Ойл» повідомило Комітет про розгляд Справи за відсутності представника Товариства.

За результатами розгляду Справи дії Товариства кваліфіковано як порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 18.02.2025 № 127-26.4/04-1730e у встановлений ним строк. На позивача накладено штраф у розмірі 111 633,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Комітет має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків.

За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положеннями ст. 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлені фактичні обставини справи, Відділення, у межах наданих йому повноважень, мало право витребувати у суб`єкта господарювання відповідну інформацію, а останній зі свого боку, зобов`язаний був надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені Відділенням строки.

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання інформації Комітету у встановлені органами Комітету строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені органами територіального відділення Антимонопольного комітету України строки є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Відділення повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Відділенням справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Відділення щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на Відділення.

Близька за змістом правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18.

Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.

Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.

Суд зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено у будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що у разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і про отримання його від підприємства зв`язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (пункт 13.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Аналогічний за замістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18.

Відповідно до пункту 2 загальної частини "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі також - Правила № 270), вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.

Згідно загальної частини Правил, одержувачем є - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом.

Відповідно до пункту 89 Правил №270, реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що змінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне та тимчасове проживання на території України іноземного громадянина.

Згідно з пунктом 94 Правил № 270 передбачено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Відповідно до пункту 96 Правил №270, реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

За умовами пункту 99 Правил № 270, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Як передбачено п. 105 Правил № 270, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач.

Тобто, наведені пункти Правил № 270 виключають можливість отримання кореспонденції не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів та встановлено Комітетом, рекомендоване поштове відправлення № 0601114647938 вручено 27.02.2025 під підпис уповноваженому на отримання пошти ТОВ «Магніт Ойл» ОСОБА_1.

На підтвердження зазначеного АТ «Укрпошта» надало завірені належним чином копії накладної № 34 на вручення рекомендованого відправлення № 0601114647938 ОСОБА_1 та довіреності від 01.01.2025 б/н, згідно з якою директор ТОВ «Магніт Ойл» ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти інтереси Товариства, зокрема, в АТ «Укрпошта», а також отримувати документи, листи, повідомлення, будь-яку кореспонденцію, адресовану ТОВ «Магніт Ойл».

У свою чергу, з метою встановлення зазначених обставин до ТОВ «Магніт Ойл» надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету від 08.09.2025 № 127-26.4/04-9539e про надання інформації, пояснень та належним чином засвідчених копій документів, відповідь на яку надано листом від 29.09.2025 № 29/09/2025 (вх. Комітету № 8-04/14160 від 02.10.2025).

У вказаному листі Товариство повідомило, що Вимогу від 18.02.2025, дійсно 27.02.2025 отримав від імені позивача ОСОБА_1 .

Однак, позивач вказує, що на підставі наказу Товариства від 29.04.2022 № 61/1-К ОСОБА_1 увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації. На період перебування на службі у лавах Збройних Сил України директором ТОВ «Магніт Ойл» призначено ОСОБА_2 .

У період з 14.11.2024 по 19.03.2025 ОСОБА_2 перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами (126 календарних днів), що підтверджується наказом Товариства від 14.11.2024 № 212/1-К та аркушем непрацездатності № 14524275-2027059170-1.1.

На час цієї відпустки відповідно до наказу Товариства від 14.11.2024 № 212/2-К виконання обов`язків директора тимчасово покладено на головного бухгалтера ОСОБА_3 .

Перебуваючи в короткостроковій відпустці, яку надав командир військової частини у зв`язку з народженням дитини, ОСОБА_1 27.02.2025 дійсно особисто отримав Вимогу від 18.02.2025 у відділенні АТ «Укрпошта».

Водночас, за твердженнями позивача, з огляду на поважні особисті обставини, він не мав можливості передати Вимогу від 18.02.2025 керівництву Товариства, зокрема тимчасово виконувачу обов`язків директора ОСОБА_3 .

Як вказує позивач, ОСОБА_1 був увільнений від роботи у зв`язку з призовом до ЗСУ ще 29.04.2022 (Наказ №61/1-К), а на момент отримання Вимоги Антимонопольного комітету України 27.02.2025 він не виконував трудових функцій і не був уповноважений приймати кореспонденцію від імені юридичної особи.

Однак, суд вказує, що Вимога від 18.02.2025 отримана уповноваженим представником Товариства, ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 01.01.2025 №б/н.

Суд зауважує, що довіреність Товариства, на підставі якої ОСОБА_1 отримав Вимогу від 18.02.2025 видана 01.01.2025, однак, як вказує позивач, на підставі наказу Товариства від 29.04.2022 № 61/1-К ОСОБА_1 увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації.

Тобто, Товариство довіреністю від 01.01.2025 №б/н уповноважило увільненого працівника, а саме ОСОБА_1 , який з 29.04.2022 призваний по мобілізації згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, на отримання в АТ «Укрпошта» документів, листів, повідомлень, будь-яку кореспонденцію, адресовану ТОВ «Магніт Ойл».

Крім того, суд зазначає, що довіреність від 01.01.2025 №б/н станом на 27.02.2025 була чинною, Товариством не скасована. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, суд не може погодитися з вищевказаними твердженнями позивача, оскільки такі твердження суперечать реальним діям позивача та матеріалам справи, зокрема, вже після увільнення ОСОБА_1 , Товариство довіреністю 01.01.2025 уповноважує його на отримання в АТ «Укрпошта» документів, листів, повідомлень, будь-яку кореспонденцію, адресовану ТОВ «Магніт Ойл».

Зважаючи на викладене, Комітет дійшов обґрунтованого висновку, що Вимога від 18.02.2025 належним чином вручена позивачу 27.02.2025.

Факт недоведення Вимоги від 18.02.2025 до відома конкретної посадової особи, уповноваженої на підготовку відповіді на таку вимогу ( ОСОБА_3 ), не звільняє ТОВ «Магніт Ойл» від обов`язку забезпечення належної організації приймання, оброблення та своєчасного реагування на офіційні вимоги органів Комітету та не може вважатися об`єктивною перешкодою для надання інформації на Вимогу від 18.02.2025.

При цьому обставини, пов`язані з перебуванням окремих посадових осіб позивача у відпустці, на військовій службі або тимчасовою непрацездатністю, є виключно питаннями організації роботи ТОВ «Магніт Ойл» та не впливають на обов`язок надання інформації на Вимогу від 18.02.2025, відповідно, такі обставини не можуть вважатися об`єктивними та непереборними перешкодами для виконання обов`язку з надання інформації на Вимогу від 18.02.2025 у встановлений органом Комітету строк.

Водночас, для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як правопорушень у сфері законодавства про захист економічної конкуренції у органів Комітету відсутня необхідність встановлення (доведення) таких елементів складу правопорушення, як «об`єктивна сторона», «суб`єктивна сторона» та «причинний зв`язок», оскільки законодавство про захист економічної конкуренції не оперує зазначеними категоріями (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 916/499/18).

Таким чином, з урахуванням наведеного, обов`язок суб`єкта господарювання щодо надання інформації на вимогу органу Комітету виникає з моменту належного вручення такої вимоги та є безумовним і обов`язковим до виконання незалежно від внутрішньої організації діяльності підприємства чи обізнаності окремих його посадових осіб.

Неподання інформації у встановлений строк саме по собі утворює правопорушення у сфері законодавства про захист економічної конкуренції, при цьому для його констатації не вимагається встановлення елементів складу правопорушення у традиційному розумінні.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач, як особа, яка стверджує про направлення відповіді на Вимогу Комітету 02.12.2022, має довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 станом на 27.02.2025 перебував на військовій службі, оскільки довідка, яка надана позивачем до матеріалів справи датована 02.08.2024.

В свою чергу, су констатує відсутність в матеріалах справи й доказів того, що ОСОБА_1 станом на 27.02.2025 перебував у відпустці, що б могло підтвердити твердження позивача, викладені в позовній заяві.

Щодо процедури розгляду Справи Комітетом суд вказує наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 14.11.2025 № 04/233-р розпочато розгляд Справи за ознаками вчинення ТОВ «Магніт Ойл» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 18.02.2025 № 127-26.4/04-1730e y встановлений ним строк.

Листом державного уповноваженого Комітету від 17.11.2025 № 127-26.13/04- 12307е копію Розпорядження № 04/233-р надіслано на юридичну адресу позивача, зазначену в ЄДР (вул. Київська, буд. 79, офіс 1, м. Житомир, 10001), який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067040644676 вручено ТОВ «Магніт Ойл» 27.11.2025.

Відповідно до абзацу першого пункту 6 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) (далі також - Правила розгляду заяв і справ), копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, яка має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, що забезпечує достатній захист та водночас повноту обґрунтування зроблених органом Комітету попередніх висновків, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.

Абзац другий пункту 7 розділу VII Правил розгляду заяв і справ про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв`язку не пізніше ніж за п`ять днів до дня її розгляду.

Листом державного уповноваженого Комітету від 12.12.2025 №127-26.13/04- 13255е на адресу ТОВ «Магніт Ойл» надіслано копію Подання з попередніми висновками від 11.12.2025 № 127-26.13/156-25/537-спр/кі (далі - Подання) у Справі та запропоновано позивачу за наявності зауважень чи заперечень щодо викладених у Поданні обставин, надіслати їх на адресу Комітету.

Листом від 22.12.2025 № 22/12/2025 (вх. Комітету № 8-04/18011 від 22.12.2025) позивач надав пояснення та заперечення на Подання з попередніми висновками.

Листом державного уповноваженого Комітету від 19.12.2025 №127-26.13/05-13583 ТОВ «Магніт Ойл» повідомлено про дату, час і місце розгляду Справи.

Листом від 22.12.2025 № 22/12 (вх. Комітету № 8-04/18012 від 22.12.2025) ТОВ «Магніт Ойл» повідомило Колегію про розгляд Справи за відсутності представника позивача у зв`язку з виробничою необхідністю та віддаленістю місцезнаходження підприємства, а також зазначено, що позиція позивача щодо Подання повністю викладена у письмових поясненнях (запереченнях) від 22.12.2025.

Відповідно до абзацу другого пункту 6 розділу VII Правил розгляду заяв та справ, за вмотивованим клопотанням особи, яка бере участь у справі, про необхідність більш тривалого часу для розгляду подання та підготовки відповіді на нього розгляд справи може бути відкладено, тобто подання відповідного клопотання не свідчить про автоматичне його задоволення, а право на задоволення даного клопотання належить Комітету.

Однак, у день розгляду Справи, тобто, 26.12.2025, позивачем подано клопотання № 26/12 (вх. Комітету 8-04/18249 від 26.12.2025) про відкладення розгляду Справи та надання додаткового часу для подання доказів.

При цьому у зазначеному клопотанні позивач не навів жодних об`єктивних та поважних причин, які б унеможливлювали подання відповідних доказів у період між отриманням ТОВ «Магніт Ойл» листа державного уповноваженого Комітету від 19.12.2025 № 127-26.13/05-13583е та датою засідання Колегії (26.12.2025).

Таким чином, Комітет дійшов вірного висновку, що ТОВ «Магніт Ойл» мало достатній строк для підготовки своєї позиції та відповідних доказів.

Водночас листом Комітету від 09.01.2026 № 127-26.13/04-239е повідомлено, що клопотання розглянуто на засіданні Комітету, яке відбулося 26.12.2024 та протокольним рішенням відмовлено у задоволенні клопотання в частині відкладення розгляду справи.

Отже, з урахуванням наведеного, доводи позивача про порушення його права на участь у розгляді справи є законодавчо необґрунтованими та безпідставними.

Судом встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про початок розгляду справи, отримав копію подання з попередніми висновками, скористався правом надати письмові пояснення та заперечення, а також був завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Подане ним клопотання про відкладення розгляду справи не містило об`єктивних та поважних причин і, відповідно до вимог законодавства, не підлягало обов`язковому задоволенню, а було розглянуто Комітетом та обґрунтовано відхилено.

Таким чином, Комітетом забезпечено дотримання процесуальних прав позивача, а розгляд справи відбувся з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення таким органом процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб`єктом господарювання конкурентного законодавства лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем правомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дії позивача у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 18.02.2025 № 127-26.4/04-1730e у встановлений ним строк, та застосовано до Товариства штраф, передбачений ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 26.12.2025 № 54-р/к прийняте Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства до Комітету про визнання недійсним та скасування рішення не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.07.2026.

Суддя О.В. Мандриченко