Ухвала суду № 138183793, 23.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

23.06.2026Справа №910/5694/26

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп"простягнення заборгованості у розмірі 29 677,30 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін: від позивача:Спиридонов О.В.від відповідача:не з`явивсяВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 29 677,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" вказує, що ним було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" за видатковими накладними №SI0005107688 від 17.01.2025, №SI0005118923 від 23.01.2025, №SI0005120164 від 24.01.2025, №SI0005127751 від 29.01.2025 та №SI0005172506 від 26.02.2025 товар на загальну суму 30 607,02 грн, в той час як відповідач частково та з простроченням сплатив за вказаний товар кошти у розмірі 5 000,00 грн, у зв`язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у розмірі 25 607,02 грн.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов`язань з оплати товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" 3% річних у розмірі 907,49 грн, нарахованих за період з 28.01.2025 по 12.05.2026, та інфляційних втрат у розмірі 3 162,79 грн, нарахованих за період з лютого 2025 року по квітень 2026 року.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" виклало попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у відповідності до якого, позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн, а також очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1 500,00 грн, відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

20.05.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" надійшла заява про відмову від позову.

Крім того, у заяві про відмову від позову позивачем викладено клопотання про повернення з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору за подання позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 судове засідання у справі призначено на 23.06.2026.

В судове засідання 23.06.2026 з`явився представник позивача, який заяву про відмову від позову підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд вирішив закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1 та 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

За наслідками дослідження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" про відмову від позову у справі №910/5694/26 судом встановлено, що від імені позивача вказана заява підписана уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою адвокатом Спиридоновим Олегом Леонідовичем, що діє на підставі довіреності від 11.05.2026.

У судовому засіданні 23.06.2026 судом було роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" наслідки вчинення такої процесуальної дії, як відмова від позову, а у заяві про відмову від позову позивач зазначив, що наслідки закриття провадження у справі йому відомі та зрозумілі.

Суд не вбачає підстав для висновку, що відмова від позову, вчинена представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", суперечить інтересам позивача, а відтак підстави для неприйняття судом відмови від позову на підставі ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Таким чином, оскільки відмова позивача від позову не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відмова від позову є формою реалізації прав позивача, заява про відмову від позову підписана уповноваженим представником Спиридоновим Олегом Леонідовичем, а відтак підлягає прийняттю судом.

Згідно приписів ч. 3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 191 та п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Положеннями частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення також викладені у частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Із наведених приписів законодавства вбачається, що в даному випадку має місце колізія норм щодо повернення судового збору в разі відмови позивача від позову, а саме -згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі відмови позивача від позову судовий збір поверненню не підлягає, а відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі відмови позивача від позову поверненню позивачу з державного бюджету підлягає 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В аспекті наведеної колізії норм суд враховує, що первісно від дати набрання чинності Законом України "Про судовий збір" пункт 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону передбачав безумовне повернення судового збору у разі закриття провадження у справі.

Натомість застереження щодо неповернення судового збору у разі відмови від позову з`явилось із набранням чинності Законом №484-19 від 22.05.2015 (з 01.09.2015).

В подальшому Законом України №2147а-19 від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15.12.2017) статтю 7 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною 3, якою було передбачено повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у разі відмови від позову.

Тобто фактично законодавча пільга із повернення 50 відсотків судового збору у разі відмови від позову була запроваджена одночасно із "новим" Господарським процесуальним кодексом України (який значно відрізнявся від редакції, до існувала до Закону України №2147а-19 від 03.10.2017), та передбачається як самим господарським процесуальним законом, так і Законом України "Про судовий збір".

Отже приписи ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є результатом більш пізнього законодавчого регулювання порівняно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

При цьому колізія в аспекті одночасної дії різних правил регулювання відповідних відносин наразі долається колізійним принципом "Lex posterior derogat legi priori" (новий закон превалює над старим законом)

Крім того, у пояснювальній записці до Закону України №2147а-19 від 03.10.2017 зазначено, що законопроектом вносяться зміни до низки законів, які направлені на забезпечення ефективної дії нових процесуальних законів та уніфікацію відповідних норм права.

Очевидно, що запровадження такої пільги щодо повернення 50 відсотків судового збору мало на меті заохотити сторін врегулювати спір в позасудовому порядку, що спрямовано на швидке, економне та добровільне вирішення такого спору між сторонами без розгляду справи по суті, що в свою чергу зменшує навантаження на суди (яке в останній час є надмірним через низку обставин), скорочує витрати часу та ресурсів, як суду (що відповідає принципу економного та ефективного використання бюджетних коштів), так і сторін.

Така мета також відповідає меті господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак законодавець у такий спосіб сприяє сторонам у врегулювання спору, зокрема шляхом наданням такої пільги, як економія коштів у вигляді повернення частини судового (як передбачено ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

В даному випадку позивач відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом, у зв`язку з чим провадження у справі закрито, а відтак розгляд справи №910/5694/26 по суті не здійснювався і рішення суду не ухвалювалось, що зберегло час та ресурси суду та сторін.

Таким чином, з огляду на мету запровадження пільги щодо повернення 50% судового збору у разі відмови від позову та керуючись принципом "Lex posterior derogat legi priori", суд вважає за необхідне керуватися нормами закону, які тлумачаться на користь особи, яка зверталась до суду та в даному випадку відмовилась від позову, що в свою чергу мало наслідком вирішення такого спору без розгляду справи по суті.

Відтак при вирішенні питання розподілу судового збору при відмові позивача від позову, суд вважає за необхідне керуватися положеннями ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на те, що позивач відмовився від позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 130, 191, 231, 233, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" від позову.

2. Закрити провадження у справі №910/5694/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 29 677,30 грн.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02232, м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп., сплаченого за платіжною інструкцією в національній валюті №1156 від 12.05.2026.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (23.06.2026) та у відповідності до положень статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 13.07.2026.

Суддя Роман БОЙКО