Рішення № 138183755, 14.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/69/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 Справа № 908/1078/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1078/26

за позовною заявою: акціонерного товариства «Мотор Січ», 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАМ ФІНАНС, 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8

про стягнення 173 697,21 грн

СУТЬ СПОРУ:

30.04.26 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 30.04.26 № 348/СПЗ акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі АТ «Мотор Січ») з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАМ ФІНАНС (надалі ТОВ ІНКАМ ФІНАНС) про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено у розмірі 173 697,21 грн згідно договору поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ), а саме: 127 489,20 грн основного боргу, 16 718,35 грн пені, 6 626,82 грн - 3 % річних та 22 862,84 грн індексу інфляції.

01.05.26 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1078/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 06.05.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1078/26. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України та перебування судді Корсуна В.Л. у щорічній відпустці в період з 29.06.26 по 13.07.26 включно, граничним строком розгляду цієї справи судом є 14.07.26 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач, суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

У позовній заяві за вих. від 30.04.26 № 348/СПЗ вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ) укладеним між відповідачем та позивачем щодо поставки товару за попередньо оплаченими довірчими документами (скретч-картками). За твердженням позивача, після отримання скретч-карт на придбання палива, останній не зміг отримати паливо (заправка автомобіля) на АЗС під торговою маркою «АВІАС», як у м. Запоріжжі так і на всій території України. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором, позивачем на адресу відповідача було направлено лист за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1775 щодо виконання зобов`язань за договором. Відповіді на вказаний лист позивач від відповідача не отримав. Посилаючись на приписи ЦК України, ГПК України та договір поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ), позивач просив суд стягнути кошти, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено, у розмірі 173697,21 грн, з яких: 127 489,20 грн основний борг, 16 718,35 грн - пеня, 6 626,82 грн - 3 % річних та 22 862,84 грн індексу інфляції.

Ухвала суду від 06.05.26 про відкриття провадження у справі № 908/1078/26 доставлена до електронного кабінету АТ «Мотор Січ» (позивача) 06.05.26 (18:50), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду також не надійшли (не надано).

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).

Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.

Також, ухвала суду від 06.05.26 про відкриття провадження у справі № 908/1078/26 доставлена до електронного кабінету ТОВ ІНКАМ ФІНАНС (відповідача) 06.05.26 (18:50), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Судом враховано, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (набрав законної сили 18.10.23) вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов`язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1078/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.24 між акціонерним товариством «Мотор Січ» (далі - Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (надалі - Постачальник) укладено договір поставки № СКЗ/412 (ВСПХ).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар.

Згідно із п. 1.2. Договору, найменування Товару: паливо (скетч-картки з вказаною на карті кількістю і виду палива).

Одиниця вимірювання: літр (п. 1.3. Договору).

У відповідності до п. п. 1.4. та 1.5. Договору, кількість: згідно накладних на товар. Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) торгової марки «АВІАС» на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар.

Загальна сума Договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, умови оплати: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Згідно із п. 4.5. Договору, отримання скретч-карток на торгівельній точці: 4.5.1. Після отримання оплати Товару, Постачальник зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів передати довірчі документи (скретч-картки) в кількості, визначеній в видатковій накладній та специфікації, а Покупець зобов`язаний прийняти довірчі документи на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару.

Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки) (п. 5.1 Договору).

Згідно із п. 5.2. Договору, місце поставки (передачі) товарів:

5.2.1. Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС під торговою маркою «АВІАС» на всій території України, шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.

5.2.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати Товар на АЗС закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору.

Згідно із п. 6.3. Договору, постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1. Договору).

Види порушень та санкції за них, установлені Договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення (п. 7.4. Договору).

Відповідно до п. 10.1. та п. 10.2. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.

Згідно із видатковою накладною від 24.07.24 № 0003/0001306 та специфікацією №

№ 0003/0001306-C відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0003/0001306 від 24.07.24 позивачем отримано від відповідача товар (11 000 літрів бензину А-95 та 1 800 літрів дизпалива) на загальну суму 679 382,00 грн з ПДВ.

Згідно із видатковою накладною від 12.08.24 № 0003/0001454 та специфікацією №

№ 0003/0001454-C відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0003/0001454 від 12.08.24 позивачем отримано від відповідача товар (11 000 літрів бензину А-95 та 3 800 літрів дизпалива) на загальну суму 763 752,00 грн з ПДВ.

На виконання умов договору позивач, відповідно до платіжних інструкцій від 08.08.24 № 757581 та від 23.07.24 № 755148, провів оплату за товар перерахувавши на рахунок відповідача 763 752,00 грн з ПДВ та 679 382,00 грн з ПДВ за договором поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ).

Позивачем на електронну адресу відповідача було направлено лист за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1715, в якому зазначено, що з грудня 2024 року при спробах скористатись паливними талонами, позивач зіткнувся з відсутністю бензину на АЗС при їх залишках: бензину А-95 600 літрів та дизельного палива 1 980 літрів. У зв`язку з чим просить відповідача пояснити ситуацію та запропонувати можливі вирішення поточної ситуації, а саме: термін надходження бензину та дизельного палива на АЗС, для подальшого використання паливних талонів; заходи які Ваше підприємство вживає для забезпечення наявності палива на АЗС; розглянути можливість повернення коштів за невикористані паливні талони (в матеріалах цієї справи відсутні докази направлення на адресу відповідача листа за вих. від 04.03.25 № ВСПХ 1715).

Відповідач надав відповідь за вих. від 07.04.25 № 119 на лист позивача за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1715, в якій просить позивача надати товариству час для врегулювання питання поставки палива на АЗС та виконання умов договору між сторонами належним чином.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими скретч-картами у визначений вищенаведеним договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передоплати, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами до відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) (в редакції чинній станом до 28.08.25), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані укладеним між сторонами договором поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ).

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач свої зобов`язання за договором поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ) виконав належним чином перерахувавши відповідачу кошти за скретч-картки на суму 1 443 134,00 грн з ПДВ, що підтверджуються платіжними інструкціями від 08.08.24 № 757581 та від 23.07.24 № 755148.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).

Згідно із п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 затв. Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов`язання щодо видачі товару за скретч-картками належним чином не виконав. Загальна вартість недопоставленого товару становить 127 489,20 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.

Визначене вказаною нормою матеріального права право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі № 918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз наявних матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов`язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем, а саме: згідно видаткової накладної від 24.07.24 № 0003/0001306 на суму 22 470,00 грн та згідно із видатковою накладною від 12.08.24 № 0003/0001454 на суму 105 289,20 грн. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач попередню оплату в сумі 127 759,20 грн за договором не повернув (22 470,00 грн + 105 289,20 грн = 127 759,20 грн).

Доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано.

При цьому, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 127 489,20 грн за договором поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ), тобто меншу, ніж встановлено судом, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

А тому, як наслідок, судом задовольняється вимога позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 127 489,20 грн за договором поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ).

Крім того, за порушення зобов`язання за вказаним вище в тексті цього рішення договором, позивач нарахував відповідачу 16 718,35 грн пені за загальний період з 08.08.24 по 08.02.25, 6 626,82 грн - 3 % річних за загальний період з 24.07.24 по 30.04.26, а також 22 862,84 грн індексу інфляції за період з серпня 2024 року по лютий 2026 року включно.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.4. Договору поставки від 15.05.24 № СКЗ/412 (ВСПХ), у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. Види порушень та санкції за них, установлені Договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів попередньої оплати за товар.

Згідно із п. 5.1. Договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Тобто, суд приходить до висновку, що сторонами за договором не встановлено конкретного терміну поставки товару.

При цьому, як сам позивач зазначає та встановлено судом, що на електронну адресу відповідача було направлено лист за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1715, в якому позивач зазначив, що з грудня 2024 року, при спробах скористатись паливними талонами, позивач зіткнувся з відсутністю бензину на АЗС при їх залишках: бензину А-95 600 літрів та дизельного палива 1 980 літрів і просить відповідача пояснити ситуацію та запропонувати можливі вирішення поточної ситуації, а саме: термін надходження бензину та дизельного палива на АЗС, для подальшого використання паливних талонів; заходи які ТОВ ІНКАМ ФІНАНС вживає для забезпечення наявності палива на АЗС; розглянути можливість повернення коштів за невикористані паливні талони.

В матеріалах цієї справи відсутні докази направлення на адресу відповідача листа за вих. від 04.03.25 № ВСПХ 1715.

При цьому, з відповіді відповідача за вих. від 07.04.25 № 119 на вказаний вище лист вбачається, що ТОВ ІНКАМ ФІНАНС отримало вказаний лист на електронну пошту (без зазначення дати його отримання).

Аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, у відповідача на підставі листа позивача за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1715, який направлено на електронну адресу відповідача, виник обов`язок у 7-денний строк поставити товар або повернути сплачені позивачем кошти за товар, який не було поставлено позивачу.

Відповідач свого обов`язку не виконав, у зв`язку із чим відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів попередньої оплати за товар у сумі 127 489,20 грн з 12.03.25.

При цьому, заявляючи вимогу про стягнення пені з відповідача за договором поставки від 15.05.24 № СКЗ/412(ВСПХ), позивач зазначає період розрахунку пені згідно видаткової накладної від 24.07.24 № 0003/0001306 з 08.08.24 по 23.01.25 включно та згідно видаткової накладної від 12.08.24 № 0003/0001454 з 09.08.24 по 08.02.25 включно.

Тобто, позивачем нараховано пеню відповідачу:

- поза межами строку пред`явлення листа-вимоги за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1715 відповідачу (період нарахування пені раніше ніж було пред`явлено позивачем відповідачу листа-вимогу);

- за видатковою накладною від 12.08.24 № 0003/0001454 період розрахунку пені розпочинається з 09.08.24, раніше ніж було сформовану вказану видаткову накладну.

А тому, як наслідок, судом відмовляється позивачу в задоволені вимоги щодо стягненняи пені за загальний період з 09.08.24 по 08.02.25, як необґрунтована та безпідставно заявлена вимога.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося судом, в матеріалах цієї справи відсутні докази направлення на адресу відповідача листа за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1715.

При цьому, з відповіді відповідача за вих. від 07.04.25 № 119 на вказаний вище лист вбачається, що ТОВ ІНКАМ ФІНАНС отримало вказаний лист на електронну пошту (без зазначення дати його отримання).

Так, у відповідача на підставі листа позивача за вих. від 04.03.25 № ВСПХ-1715, який направлено на електронну адресу відповідача та ч. 2 ст. 530 ЦК України, виник обов`язок у 7-денний строк поставити товар або повернути сплачені позивачем кошти за товар, який не було поставлено позивачу.

Відповідач свого обов`язку не виконав, у зв`язку із чим відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів попередньої оплати за товар у сумі 127 489,20 грн з 12.03.25.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи ЗАКОНОДАВСТВО розрахунок 3 % річних, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано не зовсім вірно.

Так, строк нарахування 3 % річних на суму основного боргу, заявленого позивачем у розмірі 127 489,20 грн, повинен розпочинатись з 12.03.25 по 30.04.26 (а не з 24.07.24 за видатковою накладною від 24.07.24 № 0003/0001306 та не з 09.08.24 за видатковою накладною від 12.08.24 № 000/0001454.

А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 348,60 грн 3 % річних.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи ЗАКОНОДАВСТВО розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано не зовсім вірно.

Так, строк нарахування індексу інфляції на суму основного боргу, заявленого позивачем у розмірі 127 489,20 грн повинен розпочинатись з березня 2025 року по лютий 2026 року включно, а не з серпня 2024 року (як стверджує позивач з 01.08.24 за видатковою накладною від 24.07.24 № 0003/0001306 та не з 09.08.24 за видатковою накладною від 12.08.24 № 000/0001454).

А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 739,31 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).

Отже, позивачем частково доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не спростував доводів позивача щодо порушення відповідачем строку виконання грошових зобов`язань.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАМ ФІНАНС (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, код ЄДРПОУ 40308189) на користь акціонерного товариства «Мотор Січ» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15, код ЄДРПОУ 14307794) - 127 489 (сто двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 20 коп. основного боргу, 4 348 (чотири тисячі триста сорок вісім) грн 60 коп. - 3 % річних, 9 739 (дев`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 31 коп. індексу інфляції та 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 86 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.07.2026.

Суддя В.Л. Корсун