Рішення № 138183171, 14.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 Справа № 904/3330/25 (202/11945/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М., за участю секретаря судового засідання Паніної В.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", м. Чернігів

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 953350270 від 15.09.2024 у загальному розмірі 37 457,46 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (далі - позивач) звернулось до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 953350270 від 15.09.2024 у загальному розмірі 37 457,46 грн., з якої: 12 122,48 грн. - заборгованість по кредиту, 25 334,98 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 09.02.2026 цивільну справу № 202/11945/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №953350270 від 15.09.2024 у загальному розмірі 37 457,46 грн. передано до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа № 904/3330/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

25.02.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа №202/11945/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №953350270 від 15.09.2024 у загальному розмірі 37 457,46 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2026 справу № 202/11945/25 передано на розгляд судді Камші Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 постановлено про таке:

- прийнято справу № 202/11945/25 до провадження в межах справи № 904/3330/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;

- розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.03.2026 о 12:30 год.;

- зобов`язано позивача подати до Господарського суду Дніпропетровської області наступні докази: паперові копії доказів, які підтверджують факт надання кредиту та його погашення відповідачем, розрахунок боргу; паперові копії доказів, які підтверджують факт відступлення права вимоги та докази на його виконання;

- запропоновано відповідачу подати до суду: відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду.

02.03.2026 та 04.03.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить суд, на виконання ухвали суду від 26.02.2026, долучити до матеріалів справи додатки до позовної заяви на підтвердження заявлених позовних вимог.

Одночасно з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд витребувати в Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (01001, Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д, е-mail: sudr@privatbank.uа) виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зокрема, за 15.09.2024 на суму 12 125,00 грн.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що зазначена інформація змога б додатково підтвердити або спростувати факт виконання позивачем свого обов`язку за кредитним договором щодо перерахування за наданими відповідачем (позичальником) під час укладення кредитного договору реквізитами кредитних коштів у розмірі, який передбачений кредитним договором. Позивачем наголошено, що відомості, які містять банківську таємницю можуть бути надані банком лише на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 постановлено про таке:

- задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" про витребування доказів;

- витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" наступну інформацію: виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зокрема, за 15.09.2024 на суму 12 125,00 грн.

12.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій він викладає додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог, просить суд поновити строк на подання додаткових доказів у справі, долучити їх до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.03.2026 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 06.03.2026 про надання інформації із випискою про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 .

26.03.2026 від позивача надійшла заява, в якій він просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та повідомляє, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 26.03.2026 з`явилася відповідачка, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом врахована подана ним заява про розгляд справи без участі представника позивача, яка була задоволена судом.

У вказаному засіданні відповідачка повідомила, що за допомогою телефонного зв`язку отримала інформацію про відступлення права вимоги за спірним кредитним договором у даній справі від товариства позивача до іншої особи.

З урахуванням повідомленої відповідачкою інформації, з метою з`ясування всіх обставин справи у їх сукупності, суд вбачав підстави для відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 постановлено по відкладення розгляду справи по суті на 29.04.2026 о 10:30 год.

30.03.2026 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" надійшли листи, в яких повідомлено інформацію, яка була витребувана ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026, а також додано виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 .

17.04.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що на момент встановлення строку для подання відзиву та його перебігу, щодо відповідача вже було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність у справі № 904/3330/25, в межах якої триває процедура реструктуризації боргів, тому підготовка відзиву у даній справі потребувала додаткового часу, оскільки вимагала аналізу правового статусу заявлених позивачем вимог, їх співвідношення з процедурою неплатоспроможності, а також визначення можливості їх розгляду в порядку позовного провадження поза межами справи про неплатоспроможність.

17.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи власну правову позицію тим, що позивач, будучи обізнаним про відкриття провадження у справі № 904/3330/25 про неплатоспроможність відповідача, не скористався передбаченим законом обов`язком на заявлення грошових вимог у межах відповідної справи у порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства. Відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом у порядку позовного провадження, однак, на думку відповідача, такий спосіб захисту є неналежним, оскільки суперечить спеціальному правовому регулюванню, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства та призводить до обходу процедури розгляду вимог кредиторів, тому вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 953350270 від 15.09.2024 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки мають бути заявлені та розглянуті виключно у межах справи про неплатоспроможність відповідача.

У судове засідання 29.04.2026 з`явилася відповідачка, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом врахована попередньо подана ним заява про розгляд справи без участі його представника.

У вказаному засіданні ОСОБА_1 (відповідачка) заперечувала щодо стягнення суми заборгованості зі сплати процентів, однак контррозрахунку заявленої до стягнення суми не надала.

За вказаного, ОСОБА_1 було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарський суд вважав за можливе задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 постановлено по відкладення розгляду справи по суті на 28.05.2026 о 12:00 год.

28.05.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідачка просить відкласти розгляд справи з метою надання часу для підготовки контррозрахунку заборгованості та надання відповідних пояснень у справі.

У судове засідання 28.05.2026 з`явилася відповідачка, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом врахована попередньо подана ним заява про розгляд справи без участі його представника.

У вказаному засіданні розглянуте подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарський суд вважає можливим задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 постановлено по відкладення розгляду справи по суті на 25.06.2026 об 11:50 год.

У судове засідання 25.06.2026 з`явилася відповідачка, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом врахована попередньо подана ним заява про розгляд справи без участі його представника.

У вказаному засіданні відповідачка заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання остаточного контррозрахунку заборгованості, яке було задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2026 постановлено по відкладення розгляду справи по суті на 14.07.2026 о 10:45 год.

10.07.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить: долучити дані додаткові письмові пояснення та контррозрахунок до матеріалів справи № 904/3330/25 (202/11945/25); врахувати контррозрахунок відповідача, згідно з яким відповідач фактично отримала 12 125,00 грн., сплатила 17 897,00 грн., а тому заборгованість за первинним 30-денним періодом відсутня; визнати недоведеними вимоги ТОВ "Таліон Плюс" у частині стягнення процентів у розмірі 25 334,98 грн.; визнати недоведеною різницю процентів у розмірі 17 940,56 грн., яка виникла між сумою процентів, зазначеною у реєстрі факторингу станом на 13.05.2025, та сумою процентів, заявленою у позові; не враховувати комісію у розмірі 6 061,24 грн., зазначену в реєстрі факторингу, оскільки вона окремо у позові не заявлена, не доведена як окрема реальна послуга та не може бути приховано включена до процентів; відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 953350270 від 15.09.2024 у розмірі 37 457,46 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування власної правової позиції відповідач посилається на те, що за умови врахування первинного 30-денного періоду користування кредитом відповідач не має заборгованості перед позивачем, оскільки відповідач фактично сплатила суму, що перевищує як тіло отриманого кредиту, так і загальну суму первинного зобов`язання. Відповідач зазначає, що саме по собі зазначення у договорі строку кредитної лінії "до 1826 днів" не означає автоматичного та безумовного права кредитора нараховувати проценти у будь-якому розмірі протягом усього такого строку без перевірки: фактичної суми використаного кредиту; періоду користування коштами; здійснених відповідачем оплат; порядку зарахування кожного платежу; наявності або відсутності прострочення; правомірності застосування саме тієї ставки, яку застосував позивач; правомірності нарахування процентів після відкриття справи про неплатоспроможність відповідача; правомірності нарахування процентів після відступлення права вимоги. За таких обставин відповідач надає власний контррозрахунок та вважає заявлену до стягнення суму процентів недоведеною. Також відповідач стверджує, що позивач не довів належними доказами, на якій правовій підставі після набуття права вимоги за договором факторингу він збільшив суму процентів на 17 940,56 грн. Крім того, на думку відповідача позивач не пояснив, чи не включена сума комісії 6 061,24 грн. до заявлених процентів або до іншої складової заборгованості. Відповідач зауважує, що позивач фактично продовжував формувати та збільшувати заявлену суму боргу, зокрема проценти, вже після набуття права вимоги та після відкриття справи про неплатоспроможність, тоді як таке збільшення заборгованості є неправомірним та суперечить меті процедури неплатоспроможності фізичної особи, яка спрямована на врегулювання всіх вимог кредиторів у межах єдиного судового провадження, тому не є доведеними та правомірно нарахованими заявлені проценти саме у розмірі 25 334,98 грн. з урахуванням відкритої процедури неплатоспроможності.

У судове засідання 14.07.2026 з`явилася відповідачка, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом врахована попередньо подана ним заява про розгляд справи без участі його представника, яка задоволена судом.

У судовому засіданні 14.07.2026 заслухані пояснення відповідача по суті спору.

Судом також враховано, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, свідоцтво № 190 від 12.02.2013 (адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд. 38, кім. 305, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

У подальшому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 затверджений план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

При цьому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.

Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються незалежно від суб`єктного складу сторін, якщо одна із сторін перебуває в процедурі неплатоспроможності.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи із диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника.

У відповідності до вказаних положень закону справу № 904/3330/25 (202/11945/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 953350270 від 15.09.2024 у загальному розмірі 37 457,46 грн. було прийнято до провадження в межах справи № 904/3330/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Так, 15.09.2024 відповідачем - ОСОБА_1 була заповнена заявка на отримання грошових коштів в кредит, в якій вона вказала суму грошових коштів, строк кредитування, свої персональні дані, номер картки та іншу інформацію, яка дала можливість ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" прийняти рішення про видачу кредиту (а.с. 80 у томі 1, на звороті).

15.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" далі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) був укладений договір кредитної лінії № 953350270 (далі - кредитний договір, а.с. 83-94 у томі 1), за умовами пункту 2.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 27 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - Правила).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 12 125,00 грн. 15.09.2024 (що є датою надання кредиту) (пункт 2.3. кредитного договору).

Кредит надається з метою задоволення поточних потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх (пункт 2.5. кредитного договору).

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено (пункт 8.1. кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника, Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом Дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення Базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (пункт 8.2. кредитного договору).

Базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних (пункт 8.3. кредитного договору).

Умовами пункту 8.4. кредитного договору визначено, що для суми кредиту, отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 15762 грн. 50 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 3 637 грн. 50 коп. та суму кредиту у розмірі 12 125 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2 333,95 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 221 402,50 грн.) / (сума першого Траншу за договором: 12125 грн. 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) х 100% = 1,00 відсотків в день.

Пунктом 8.5. кредитного договору передбачено, що за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6-ти календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином:

- за період від 15.09.2024 до 15.10.2024 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 55,00% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,45 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 164,25 відсотків річних (пункт 8.5.1. кредитного договору);

- у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення Дисконтного періоду, на період після 15.10.2024 кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 10,00% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,90 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 328,50 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку (пункт 8.5.2. кредитного договору).

Пунктом 8.6. кредитного договору встановлено, що за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6-ти календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13 761 грн. 80 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 636 грн. 80 коп. та суму кредиту у розмірі 12 125 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 8.7. договору, викладені в п. 8.4. договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення за умови дострокового повного чи часткового погашення кредиту, а також у разі отримання додаткових Траншів в період після зміни граничного розміру денної процентної ставки на умовах описаних в пункті 8.3. договору. Зменшення загальних витрат за договором, внаслідок отримання позичальником додаткових Траншів в період після зниження граничного розміру денної процентної ставки, на умовах описаних в пункті 8.3. договору, відбувається на користь позичальника внаслідок набрання чинності норм Закону, не залежить від волі кредитодавця і є обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною). Оскільки настання відкладальних обставин не є зміною істотних умов договору, лише породжує правові наслідки які пов`язуються з настанням цієї обставини, на умовах описаних в цьому договорі, то зменшення загальних витрат за користування кредитом на користь позичальника (споживача) не потребує внесення змін до цього договору, шляхом укладення додаткової угоди.

Також пунктом 8.8. кредитного договору передбачено, що проценти в розмірі, визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні. Для зручності позичальника в Особистому кабінеті та бухгалтерському обліку зобов`язання позичальника по сплаті процентів обліковуються та відображається з припущення, що позичальник отримає знижку на витрати по договору, на умовах описаних в п. 8.5. договору. Про розмір зобов`язань, без врахування знижки вказаної в п. 8.5. договору позичальник інформується в Особистому кабінеті (п. 8.8 договору).

У пункті 9.1. кредитного договору визначені права та обов`язки кредитодавця. Так, кредитодавець, зокрема, має право:

- вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором (пункт 9.1.1.1. кредитного договору);

- в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу (пункт 9.1.1.5. кредитного договору);

- у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту направлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника (пункт 9.1.1.7. договору).

Вказаний кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на договір, інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 кредитного договору (а.с. 94 у томі 1).

Правила надання грошових коштів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" перебувають в загальному доступі та є опублікованими на сайті www.moneyveo.ua (а.с. 94 на звороті, - а.с. 98).

Зазначені правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641,644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Також до матеріалів справи додано підписаний позичальником Паспорт споживчого кредиту "СМАРТ" до зазначеного кредитного договору із інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту, тощо (а.с. 81-82 у томі 1).

На виконання умов кредитного договору 15.09.2024 грошові кошти в сумі 12 125,00 грн. були перераховані ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на банківську карту відповідача, яка була вказана ним при укладанні договору, про що свідчить довідка ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 107, на звороті, а.с. 108 у томі 1).

Факт перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача також підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", з якої вбачається, що 15.09.2024 на картку відповідача було зараховано 12 125,00 грн. (а.с. 80 у томі 2).

У подальшому, 13.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (далі - фактор) був укладений договір факторингу № МВ-ТП/35 (далі - договір факторингу, а.с. 70, на звороті, - а.с. 73), за умовами пункту 2.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1487 від 30.05.2025 ТОВ "Таліон Плюс" здійснило оплату за договором факторингу № МВ-ТП/35 від 13.05.2025 (а.с. 75 у томі 1, на звороті).

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 13.05.2025 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №953350270 від 15.09.2024 (а.с.73 у томі 1, на звороті, а.с. 70 у томі 2)

Згідно з повідомленням про відступлення права вимоги, скерованого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на електронну адресу ОСОБА_1 , відповідача повідомлено про нового кредитора за зобов`язаннями згідно з кредитним договором із зазначенням відомостей про такого кредитора (а.с. 108 у томі 1).

У зв`язку із простроченням зі сплати процентів за користування кредитом, а також неповерненням споживчого кредиту, ТОВ "Таліон плюс", як новий кредитор, надіслало відповідачці повідомлення про дострокове розірвання договору з 09.10.2025 (а.с. 109 у томі 1).

Також, 13.11.2025 представником ТОВ "Таліон плюс" Колінько А.В. на електронну адресу відповідачки була надіслана досудова вимога про сплату заборгованості за кредитним договором (а.с. 109 на звороті).

Однак, відповідачка відповіді на вказану вимогу на надала, умови кредитного договору належним чином не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Таліон плюс" з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 953350270 від 15.09.2024 у загальному розмірі 37 457,46 грн., з якої: 12 122,48 грн. - заборгованість по кредиту, 25 334,98 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом за загальний період з 15.09.2024 по 09.10.2025.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктом 5 частини 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеньнями статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 Верховний Суд виснував, що за умови якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в тому числі електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

За вказаного вбачається, що підписання відповідачем договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною першою ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання договору, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", що свідчить про те, що відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Наведені обставини свідчать про те, що між позичальником та кредитодавцем виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, сторонами дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. ст. 639, 1054 Цивільного кодексу України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Як встановлено судом вище, на виконання умов кредитного договору, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит у вигляді першого погодженого траншу в сумі 12 125,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Отже, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було виконано зобов`язання за кредитним договором.

Водночас позивач зазначає, що відповідач, усупереч вимогам статей 509, 526 та 1054 Цивільного кодексу України, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, своєчасно та у повному обсязі кредитні кошти та нараховані проценти за користування ними не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість за договором у загальному розмірі 37 457,46 грн., з якої: 12 122,48 грн. - заборгованість по кредиту, 25 334,98 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих за користування кредитними коштами.

Разом з тим, з урахуванням укладеного 13.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" договору факторингу № МВ-ТП/35, ТОВ "Таліон Плюс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 953350270 від 15.09.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором за період з 15.09.2024 по 09.10.2025 кредитором та позивачем була нарахована заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 122,48 грн., а також проценти за користування грошовими коштами у розмірі 25 334,98 грн. (а.с. 76-80 у томі 1 (первісний розрахунок), а.с. 58-69 у томі 2 (детальний розрахунок).

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, договору факторингу, а також ст. ст. 509, 1054 Цивільного кодексу України, відповідачка зобов`язання за вказаними договорами своєчасно та у повному обсязі не виконала.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Письмовими матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача за кредитним договором склала 37 457,46 грн., з якої: 12 122,48 грн. - заборгованість по кредиту, 25 334,98 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ "Таліон Плюс", набувши статусу нового кредитора у договорі кредитної лінії № 953350270 від 15.09.2024 отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в неї заборгованості за вказаним договором.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з неї заборгованості у загальному розмірі 37 457,46 грн., з якої: 12 122,48 грн. - заборгованість по кредиту, 25 334,98 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд критично оцінює додаткові пояснення відповідача щодо нарахованих процентів за користування кредитом та наданий ним контррозрахунок, оскільки досліджуючи період, за який позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по процентах за користування кредитом судом враховано, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що нарахування як первісним кредитором, так і позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 25 334,98 грн. здійснено у межах погодженого строку кредитування, тому є правомірним.

Крім того, щодо вказівки відповідача про комісію у розмірі 6 061,24 грн. та її включення до складу заборгованості, суд звертає увагу відповідача на те, що вказана сума фігурувала у документах позивача як неустойка (пеня), однак не була заявлена позивачем у складі позовних вимог, тому судом не була взята до розгляду.

Суд відзначає, що відповідно до частин 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом відхиляються заперечення відповідача стосовно виключної можливості позивача звернутися з вимогами про стягнення заборгованості у даному спорі в межах справи про неплатоспроможність відповідача, з огляду на таке.

Дійсно, згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Позивач є конкурсним кредитором і зобов`язаний подати заяву про грошові вимоги до боржника у справу про неплатоспроможність.

Однак, неподання заяви з грошовими вимогами конкурсним кредитором не є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення боргу.

Таких підстав для відмови у стягненні заборгованості як незвернення до суду із грошовими вимогами у справі про неплатоспроможність, чинним Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, в якій Верховний Суд акцентує увагу на тому, що після введення в дію 21.10.2019 КУзПБ неподання кредитором заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може бути підставою для відмови у задоволенні його позову до боржника.

У вказаній постанові Верховний Суд також зауважує, що реалізація прав кредитора на заявлення вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, 30-денним преклюзивним строком не обмежена. Тож, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо заявлених до розподілу 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. позивач підтверджує договором про надання правової (правничої) допомоги № 5 від 02.12.2025 (а.с.112-116 у томі 1), укладеним ТОВ "Таліон Плюс" з Адвокатським об`єднанням "Ліга Юридичних Технологій та Інновацій", за умовами пункту 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Правова допомога, що надається Адвокатським об`єднанням, клієнтом оплачується в розмірі та обсязі погодженому в додатках до цього договору (додаткових угодах та/або реєстрі), в гривнях шляхом переказу коштів на рахунок Адвокатського об`єднання та може бути здійснена в будь-який час за надані послуги та в тому числі авансом за надані послуги у майбутньому (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.2. договору за результатами надання правової допомоги складається Акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість.

06.11.2025 ТОВ "Таліон Плюс" з Адвокатським об`єднанням "Ліга Юридичних Технологій та Інновацій" була укладена додаткова угода № 2020 до договору про надання правової допомоги до договору № 5 від 02.12.2025, за умовами якої сторони визначили порядок оплати послуг Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 953350270 від 15.09.2024 (далі - справа), згідно з договором.

У пункті 2 додаткової угоди сторони погодили, що вартість послуг адвокатського об`єднання по супроводженню справи становить: 5000,00 грн., що включає в себе:

- аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку - 1 000,00 грн.;

- підготовка та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога) - 500 грн.;

- збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду - 3 500,00 грн.

У подальшому, 06.11.2025 сторонами був складений Акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 5 від 02.12.2025 (а.с. 117, на звороті у томі 1), за умовами якого Адвокатське об`єднання виконало свої зобов`язання у межах договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього у повному обсязі, а саме:

1) підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин; формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій (час виконання - 4 години, вартість наданої послуги 1 000,00 грн.);

2) підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) (час виконання - 2 години, вартість наданої послуги 500,00 грн.);

3) підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду (час виконання - 10 годин, вартість наданої послуги 3 500,00 грн.).

Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Судом враховано, у відзиві на позовну заяву відповідачка наголосила на тому, що не погоджується із заявленим розміром судових витрат на правничу допомогу та заперечує проти їх задоволення..

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності з поданими позивачем доказами на понесення судових витрат, з урахуванням заперечень відповідача, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, ціну та предмет позову, а також обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів, складність підготовленої адвокатом позовної заяви, суд вважає обґрунтованою суму правових витрат в розмірі 3 000,00 грн.

Разом із цим, оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку про стягнення відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 20, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13; ідентифікаційний код 39700642) 12 122,48 грн. - заборгованості по кредиту, 25 334,98 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 422,40 грн. - витрат зі сплати судового збору та 3 000,00 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" про покладення на відповідача решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.

Повне рішення складено - 14.07.2026.

Суддя Н.М. Камша