Ухвала суду № 138183095, 13.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"13" липня 2026 р. Cправа № 902/916/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику учасників процесу матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницям`ясо" про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 10.07.2026 (вх. № 01-43/26/26 від 10.07.2026), поданої у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницям`ясо" (вул. Перемоги, буд. 20, м. Київ, 03170)

до: Жмеринської міської ради Вінницької області (вул. Центральна, буд.4, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100)

про визнання незаконним та скасування пункту рішення,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницям`ясо" до Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання незаконним та скасування пункту 6 рішення 76 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області № 1762 від 04 червня 2026 року "Про надання дозволів на розробку документації із землеустрою фізичним та юридичним особам", яким АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕРАГОН" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності:

- площею 0,7373 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0301;

- площею 27,1221 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0316;

- площею 0,0672 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0317.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що є власником об`єкта енергетичної інфраструктури, що розташований в межах земельної ділянки кадастровий номер 0521055300:02:002:0317 площею 0,0672 га. Через земельну ділянку кадастровий номер 0521055300:02:002:0316 площею 27,1221 га проходять належні позивачу лінії електропередачі та розташовані пов`язані з ними об`єкти енергетичної інфраструктури. Земельна ділянка кадастровий номер 0521055300:02:002:0317, на якій розташована трансформаторна підстанція, знаходиться всередині земельної ділянки кадастровий номер 0521055300:02:002:0316.

У зв`язку із цим експлуатація, технічне обслуговування та ремонт належних позивачу об`єктів об`єктивно пов`язані з необхідністю використання відповідних частин зазначених земельних ділянок.

До прийняття оскаржуваного рішення ТОВ "Вінницям`ясо" було розроблено землевпорядну документацію щодо конкретно визначених частин земельних ділянок з кадастровими номерами 0521055300:02:002:0317 та 0521055300:02:002:0316 та розпочато процедуру врегулювання питання користування ними для забезпечення експлуатації належних позивачу об`єктів. Крім того, з метою встановлення земельного сервітуту, позивач 16.03.2026 звернувся до Господарського суду Вінницької області із відповідною позовною заявою у справі № 902/311/26.

Незважаючи на існування зазначених обставин, 04.06.2026 Жмеринською міською радою прийнято рішення № 1762, пунктом 6 якого АТ "ЕРАГОН" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу, зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами 0521055300:02:002:0316 та 0521055300:02:002:0317.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 за вказаним позовом присвоєно єдиний унікальний номер справи № 902/916/26 та зазначену справу розподілено судді Тварковському А.А.

Разом із позовною заявою в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницям`ясо" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі:

- Жмеринській міській раді Вінницької області вчиняти дії, спрямовані на реалізацію пункту 6 рішення 76 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області № 1762 від 04 червня 2026 року "Про надання дозволів на розробку документації із землеустрою фізичним та юридичним особам" у частині поділу земельних ділянок: площею 0,7373 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0301; площею 27,1221 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0316; площею 0,0672 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0317;

- Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕРАГОН" вчиняти дії, спрямовані на реалізацію пункту 6 рішення 76 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області № 1762 від 04 червня 2026 року, а саме замовляти розроблення, подавати на погодження або затвердження технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок: площею 0,7373 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0301; площею 27,1221 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0316; площею 0,0672 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0317, а також подавати документи для державної кадастрової реєстрації земельних ділянок, сформованих у результаті поділу зазначених земельних ділянок;

- державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії щодо державної кадастрової реєстрації земельних ділянок, сформованих у результаті поділу земельних ділянок: площею 0,7373 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0301; площею 27,1221 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0316; площею 0,0672 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0317 на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої на виконання пункту 6 рішення 76 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області № 1762 від 04 червня 2026 року.

Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2026 вказану заяву передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Згідно із ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов, зокрема, забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Поряд з цим у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Суд звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі №913/289/24.

Положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Мотивуючи заяву про забезпечення позову заявник вказує, що необхідність забезпечення позову обґрунтовується насамперед ризиком істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача в межах одного судового провадження.

Оскаржуваний пункт 6 рішення № 1762 є юридичною підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок. Виконання зазначеного рішення передбачає можливість здійснення послідовних юридично значущих дій, спрямованих на: розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок; визначення меж та площ земельних ділянок, які формуватимуться в результаті поділу; внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку; формування нових земельних ділянок як об`єктів цивільних прав. У разі завершення зазначених дій до вирішення цього спору по суті зміниться фактичний та юридичний стан об`єктів земельних правовідносин, щодо яких виник спір. При цьому ТОВ "Вінницям`ясо" уже розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частин саме існуючих земельних ділянок кадастрові номери 0521055300:02:002:0316 та 0521055300:02:002:0317.

Отже, за твердженням представника ТОВ "Вінницям`ясо", завершення поділу до вирішення цієї справи може призвести до ситуації, за якої навіть у разі задоволення позову та скасування пункту 6 рішення № 1762 існуюча на момент звернення до суду кадастрова та просторова структура земельних ділянок буде змінена.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Надаючи оцінку заявленому способу забезпечення позову, суд вважає такий захід забезпечення позову неадекватним заявленому способу захисту порушеного права позивача, оскільки поділ земельних ділянок потенційно не вплине на оцінку і вирішення предмету позову, і навпаки. Тобто оцінка оскаржуваного рішення не залежить від його реалізації, що свідчить про невідповідність обраного позивачем заходу заявлених позовним вимогам.

Суд вважає, що мета заявленого у справі №902/916/26 позову стосується захисту права на майно, можливості користуватися ним через сервітут. Водночас зміна кадастрових та просторових меж земельних ділянок у наслідок їх поділу власником чи землекористувачем фактично не впливає на майно, яке належить на праві власності заявнику, відтак і на його обсяг прав як особи, у якої наявні правові підстави для встановлення сервітуту.

Отже, на думку суду, заявник фактично ставить у залежність чинність розробленої на його замовлення технічної документації із землеустрою із необхідністю встановлення заходів забезпечення позову, позаяк поділ земельних ділянок унеможливить використання в подальшому такої документації у судовому процесі. Однак зміст інституту заходів забезпечення позову спрямований саме на ефективність захисту порушеного права та можливість реального виконання рішення суду у відповідному судовому провадженні і має співвідноситися та балансувати із зазначеними судом вище критеріями, а не з обставинами, що поділ земельних ділянок призведе до втрати чинності відповідної землевпорядної документації, про які вказує заявник, і що заявник, на його думку, не зможе захистити свої права, які фактично стосуються сервітуту, у межах одного судового провадження, хоча наявний у цьому провадженні спір лише опосередковано стосується правового статусу сервітуту, що виключає принцип процесуальної економії.

Більше того, заявлений як захід забезпечення позову, що полягає у забороні відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо реалізації спірного пункту рішення стосується трьох земельних ділянок: площею 0,7373 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0301; площею 27,1221 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0316; площею 0,0672 га, кадастровий номер 0521055300:02:002:0317. Поряд з цим позивач стверджує про необхідність врегулювання питання користування конкретно визначених частин земельних ділянок з кадастровими номерами 0521055300:02:002:0317 та 0521055300:02:002:0316 для забезпечення експлуатації належних позивачу об`єктів.

Тому, заявлення встановлення заборони вчинення дій щодо земельної ділянки кадастровий номер 0521055300:02:002:0301 взагалі не обґрунтовано.

Отже, враховуючи вищевикладене, заявником не наведено обґрунтованих мотивів та доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності застосування заявлених заходів забезпечення позову, відтак у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницям`ясо" про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 10.07.2026 (вх. № 01-43/26/26 від 10.07.2026) у справі № 902/916/26 відмовити.

2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами ч. 8 ст. 140, п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Відповідно до ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 13.07.2026.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.