Рішення № 138181471, 13.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2370/26

Провадження № 2/645/2222/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Феленко Ю.В.,

за участю секретаря судових засідань Каратаєвої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 555145720920 від 22.04.2021 у розмірі 5123.00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 12 квітня 2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір № 555145720920, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 2000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором. Договір укладений в електронному вигляді та підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555145720920. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555145720920.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №555145720920 від 22.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 5123,00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3123,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 25.03.2026 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести без його участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, у тому числі шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі «Судова влада України», своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 22.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 555145720920.

Згідно умов договору позики, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 2000.00 грн.

Тип процентної ставки - фіксована.

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить:

Знижена процентна ставка, фіксована 255.50 % річних від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку.

Стандартна процента ставка, фіксована 950.0 % річних від суми Позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивiльного кодексу України.

Договором позики передбачено, що позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Договір позики № 555145720920 від 22.04.2021, графік платежів №555145720920 -1, а також паспорт позики ОСОБА_1 22.04.2021 підписав одноразовим ідентифікатором 4463.

ОСОБА_1 ознайомлений із загальними умовами надання грошових коштів у позику редакція від 19.01.2021, що підтверджується його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 25.03.2021 «1242».

ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» виконала умови договору перерахуваши ОСОБА_1 кредитні кошти 22.04.2021 у сумі 2000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією №1627165048.

На виконання ухвали Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.03.2026, АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , на яку 22.04.2021 було зараховано платіж 2000,00 грн..

Також банком надано Виписку з особового рахунку відповідача № НОМЕР_4 по картці НОМЕР_3 про рух коштів, в якій наявна інформація щодо використання відповідачем кредитних коштів, тобто відповідач користувався кредитною карткою, а також ним періодично вносились кошти на погашення заборгованості. Виписка містить всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Отже, виписки по кредиту на ім`я відповідача є належним та допустимим доказом, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та свідчить про користування кредитом та утворення заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц, від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Аналогічна позиція висловлена в поставові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до реєстру боржників від 22.12.2023 до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 значиться ОСОБА_1 за договором № 555145720920 від 22.04.2021 в загальній сумі 5123,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача за договором № 555145720920 від 22.04.2021 становить 5123,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3123,00 грн.

Наведене вище свідчить про належне укладення між відповідачем та кредитором кредитного договору шляхом проставляння електронного підпису сторін, умови якого кредитодавцем були виконані. Відповідач свої зобов`язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконав.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит в повному обсязі не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, позивачем доведено укладення кредитного договору між первісним кредитором ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачем, у якому погоджено розмір наданого кредиту, розмір та підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитодавцем використовувався електронний договір та застосування цифрового підпису. Кредитні договори підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, це випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін)виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 555145720920 від 22.04.2021 у розмірі 5123,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3123,00 грн.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №555145720920 здійснено відповідно до положень договору, а тому визнається обґрунтованим. Відповідно, вимоги за ним підлягають задоволенню.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн на користь позивача, то суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано документи: копію договору про надання правничої допомоги, витяг з акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно витягу з акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що вартість послуг 9000,00 грн за надання послуг: усна консультація та складання позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Крім того, суд приходячи до висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходить також з того, що справа є типовою, незначної складності, розглянута у спрощеному провадженні, обсяг дослідження доказів незначний, а тому суд вважає, вищевказані витрати з правової допомоги завищеними та такими, що не відповідають критеріям справедливості та співмірності, підлягають зменшенню, зокрема в частині витрат, які нібито були понесені представником позивача у зв`язку із наданням усної консультації та складанням позовної заяви.

Таким чином, суд вважає, що співмірний та справедливий розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, тому розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача становить 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610 ,612, 626, 629, 639, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 555145720920 від 22.04.2021 у розмірі 5123,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя Ю.В. Феленко