Ухвала суду № 138181359, 14.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4512/26

Провадження № 2/643/4669/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М.,

за участю секретаря судового засідання Глушка С. В.,

розглянувши в судовому заяву представника відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Тимош О.М. у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У провадженні суду перебуває зазначена вище справа.

13.03.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 08.07.2026 було оголошено перерву до 09.09.2026 за клопотанням представника відповідача.

13 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Салтівського районного суду міста Харкова представник відповідача Сікорська Н. М. подала заяву про відвід судді Тимош О. М.

В обґрунтування заяви про відвід судді представник посилалася на те, що під час підготовчого засідання головуючою суддею Тимош О.М. системно вчинялись дії, що викликають об`єктивно обґрунтовані сумніви у безсторонності судді, виходячи з такого. Під час розгляду клопотань сторони відповідача головуючою суддею порушено ст. 11-13 ЦПК України. Суддя відмовила у задоволенні заяви позивача про виклик свідка з підстави, що відповідач не надав згоду на допит, при цьому повністю не врахувавши позицію сторони відповідача щодо порушення положень закону при поданні такої заяви. Під час судового засідання суддя неодноразово допускала висловлювання та процесуальну поведінку, які могли бути сприйняті як зневажливе ставлення до представника відповідача та такі, що ставлять під сумнів його професійну компетентність, нібито представник відповідача «не самостійний» адвокат. Розгляд справи проводився під час повітряної тривоги.

Суд, перевіривши доводи заяви про відвід судді та матеріали справи, встановив таке.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Заявляючи про відвід, заявник не навів очевидних фактів, з яких би вбачалося, що суддя Тимош О.М. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду цієї справи, поза тим поведінка судді не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості. Доводи заявника щодо порушення принципу змагальності сторін, передбаченого ст. 12, 13 ЦПК України; розгляд клопотання представника позивача без врахування пропозиції сторони відповідача; поведінка, яка може бути сприйнята як зневажливе ставлення до представника відповідача, мають суб`єктивний характер, та зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді. Що стосується розгляду справи під час повітряної тривоги, представник відповідача вільна користуватися своїми правами, в тому числі заявляти клопотання про оголошення перерви у попередньому або судовому засіданні під час повітряної тривоги. Такого клопотання від учасників справи під час підготовчого засідання 08.07.2026 не надходило.

Крім цього, враховуючи положення ст. 36 ЦПК України, суд зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Задоволення заяви про відвід судді повинно обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в ст. 36 ЦПК України, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують.

Відтак, суд дійшов висновку, що доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді є необґрунтованими, а заява про відвід не містить даних про наявність обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Визнати необґрунтованим заявлений представником відповідача ОСОБА_1 відвід судді Тимош О.М. у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заяву про відвід судді передати для розгляду в порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Тимош