Рішення № 138181302, 14.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9441/26

Провадження № 2/643/6473/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Астаповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Анопрієнко Є.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з видликом (повідомленням) сторін справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи призначався 04.06.2026, 24.06.2026 та 10.07.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення.

04.06.2026 відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладено на 24.06.2026.

24.06.2026 відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладено на 10.07.2026.

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву.

Судом ухвалено провести розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

10.07.2026 суд ухвалив перейти на стадію ухвалення рішення.

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

ТОВ «Факторинг партнерс» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.09.2020 року у розмірі 199512,43 гривень, судових витрат у розмірі 2 662,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.09.2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № R01.00506/007000137. Згідно з умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 93 299,36 грн під 35,94 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та слати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів. Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором. 11.12.2025 року було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № R01.00506/007000137. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № R01.00506/007000137. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 199512,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 92849,87 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 0,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 106662,56 грн. Враховуючи вище вказане, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з вказаним позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі обставини справи.

Так, судом встановлено, що 07.09.2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № R01.00506/007000137. Згідно з умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 93299,36 грн. під 35,94 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором перерахувавши відповідачу кошти у розмірі 93299,36 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2622769 від 07.09.2020 року (а.с.40).

ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

11.12.2025 року було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № R01.00506/007000137. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № R01.00506/007000137.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій

самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, в судовому порядку договори про відступлення права вимоги не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, як передбачено ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 92849,87 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 106662,56 грн., суд зазначив наступне.

Сторона позивача надала до суду копію довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором R01.00506/007000137 від 07.09.2020, наданої АТ «Ідея банк» станом на 11.12.2025, міститься інформація щодо суми заборгованості, а саме: загальна заборгованість складає 199512,43 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 92849,87 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 106662,56 грн.

В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за період з 11.12.2025 по 24.04.2026, в якому загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором R01.00506/007000137 становить 199512,43 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 92849,87 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 106662,56 грн.

З наданих суду розрахунків неможливо встановити дати та період зарахування коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 , виникнення та нарахування заборгованості за тілом кредиту та процентами, а також неможливо відстежити дати здійснення платежів, надходження та списання коштів із рахунку.

Так, сторона позивача не надала до суду детального розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентами із зазначенням періоду, за який виникла заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед банком, а також процентної ставки, що використовувалася під час нарахування заборгованості, то заявлені в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

Розподіл судових витрат

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, до інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 укладений між позивачем та адвокатським обєднанням «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги № 2455 від 02.03.2026 та витяг з акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг складає 25000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18 та ін.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що зазначений позов подано директором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Ярославою Сердійчук через систему «Електронний суд», а не адвокатом, витрати на котрого заявлено до стягнення. В матеріалах позовної заяви відсутні будь які докази, що адвокат приймав участь у справі окрім створення рахунків. Також відсутні документи про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги (суд допускає ймовірність їхньої неоплати, проте констатує відсутність доказів), оформлені у встановленому законом порядку та інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 238,89 грн.

Керуючись ст.6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № R01.00506/007000137 від 07.09.2020 у розмірі 92849,87 грн (дев`яносто дві тисячі вісімсот сорок дев`ять грн 87 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в розмірі 1 238,89 (одна тисяча двісті вісімдесят дев`ять грн 89 коп.) гривень.

5. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

6. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

8. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

9. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено 14.07.2026.

Суддя О.В. Астапович