Ухвала суду № 138180660, 10.07.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 527/1308/26

Провадження №1-кп/536/307/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7

представника малолітньої потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 обвинуваченого ОСОБА_9

захисника адвоката ОСОБА_10

розглянувши в закритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчук кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025170510000540 від 19.09.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого машиністом парової газової котельні ТОВ НВП «Глобинський свинокомплекс», раніше не судимого

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст.152 КК України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу тримання під вартою посилаючись, що існують раніше заявлені ризики відповідно до ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст.152 КК України, які є тяжким та особливо тяжкими злочинами, і санкція за один з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 років або довічне позбавлення волі, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо, оскільки існують ризики, що він перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, незаконно впливати на малолітню потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Вважає, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дасть можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7 та її представник адвокат ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора.

Захисник адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважає, що ризики, вказані прокурором необгрунтовані та не доведені, просив врахувати, що після відкриття кримінального провадження та обрання обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою він тривалий час перебував на волі та проживав з потерпілою за однією адресою, не має намірів ухилятися від суду, впливати на потерпілу та свідків, переховуватися від слідства. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на будь-який інший не пов`язаний з позбавленням волі у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав захисника.

Суд, враховуючи думку сторін кримінального провадження приходить до таких висновків.

Установлено, що ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 24.12.2025 ОСОБА_9 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого продовжено ухвалами від 19.03.2026 та від 14.05.2026.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 травня 2026 року продовжено обвинуваченому запобіжний захід тримання під вартою до 20.07.2026.

Положеннями статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1статті 9Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

В пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» вказується, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, за найтяжчий з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі і розуміючи їх наслідки обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Також, не зменшився ризик незаконно впливати на потерпілу, яка має психічний розлад у вигляді легкої розумової відсталості зі значними порушеннями поведінки та може бути піддана умовлянням чи погрозами зі сторони обвинуваченого з метою схилити її не давати правдиві, послідовні показання та/або змінити свої показання у подальшому в суді для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Існує ризик впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений проживав разом з матір`ю потерпілої, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі за однією адресою та ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як судовий розгляд не завершено.

Отже, ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України встановленні при обранні та неодноразовому продовженні запобіжного запобіжного заходу тримання під вартою на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Альтернативні запобіжні заходи не дозволять гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних прав та обов`язків з таких причин:

особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, тому інший запобіжний захід об`єктивно не здатен запобігти наявним вище перерахованим ризикам,

особиста порука на адресу прокурора чи суду не надходили письмові звернення осіб, які бажають поручитись за ОСОБА_9 ,

домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що обвинувачений перебуваючи під домашнім арештом, з метою уникнення покарання за вчинення злочинів, може залишити місце визначене судом з метою переховування,

застава - у відповідності до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину.

Вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 , суд згідно з вимогами ст. 178 КПК України враховує, що в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене, суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 .

За таких обставин клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, суд на підставі п.2 ч.4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави.

Керуючись ст. 177, 369 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу тримання під вартою.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою строком на шістдесят днів починаючи з 10.07.2026 до 07.09.2026 включно і утримувати його у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Ухвала підлягає негайному виконанню та на неї може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення всіма учасниками процесу, обвинуваченим з часу отримання ухвали.

Головуюча суддяОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 13 липня 2026 року.