Рішення № 138180387, 14.07.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2427/26

Провадження № 2/373/1781/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2427/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позовних вимог.

Представник позивача Лановий Є.М.. звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Договором позики № 188895 від 14.03.2025 у розмірі 11 913 грн 00 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 3 800 грн 00 коп.; сума заборгованості за відсотками - 5 грн 32 коп.; сума заборгованості по комісії 507 грн 68 коп.; сума заборгованості по штрафним санкціям 7 600 грн 00 коп. Також просить стягнути понесені судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.03.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №188895, згідно умов якого позичальнику надано позику у сумі 3 800 грн 00 коп. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» свої зобов`язання виконало та надало ОСОБА_1 позику шляхом перерахування коштів на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу відповідачки, тоді як остання свої зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати процентів у повному обсязі не виконувала.

23.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого відбулося відступлення прав вимоги за Договором позики №188895 від 14.03.2025.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 11913 грн 00 коп., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 3 800 грн 00 коп.; сума заборгованості за відсотками - 5 грн 32 коп.; сума заборгованості по комісії 507 грн 68 коп.; сума заборгованості по штрафним санкціям 7 600 грн 00 коп.

Представник позивача зазначає, що всупереч умовам Кредитного договору після відступлення ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 23.06.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

08.07.2026 відповідач подала до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги просила задовольнити частково. ОСОБА_1 у своєму відзиві просить відмовити ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» у стягненні комісії у розмірі 507 грн 68 коп. оскільки її нарахування є протиправним та відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавцю заборонено стягувати будь-які платежі окрім процентної ставки, прямо передбаченої договором. Також ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 7 600 грн 00 коп. на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зазначивши, що спірний Договір позики №188895 було укладено 14.03.2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Оскільки норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є імперативними (обов`язковими), нарахування позивачем будь-якої пені або штрафів у розмірі 7 600 грн 00 коп. є протиправним. Фінансові компанії не мають права вносити в договори умови, які погіршують становище споживача порівняно з чинним Законом. Разом з тим, просила повністю відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп., як очевидно неспівмірних та штучно завищених, або зменшити їх до символічних.. Зазначила, що загальна сума послуг адвоката (6 000 грн 00 коп.) перевищує суму реального боргу (3800 грн 00 коп.).

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві представник позивач надав суду електронний примірник договору позики №188895 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) , який укладено 14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 . Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 7f7L0R.

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є Додатком № 1 до Договору позики №188895 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 14.03.2025, яка підписана відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7f7L0R, убачається, що ОСОБА_1 ознайомлена з інформацією про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

Також відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою) електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5dV67L, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.

На підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов`язань за договором позики №188895 від 14.03.2025 щодо видачі відповідачці грошових коштів у сумі 3800,00 грн, позивачем надано копію платіжної інструкції 4ac353fb-d23e-45e4-ad94-d0a5239e72e9, деталі платежу: відправник ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ЄДРПОУ 42827134; отримувач ОСОБА_2 , платіжний інструмент НОМЕР_1 ; сума транзакції 3800,00 грн; дата та час здійснення операції 14.03.2025, вид операції виплата кредиту.

Разом з тим, позивачем надано суду розрахунок заборгованості підписаний директором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та скріплений печаткою товариства за договором позики №188895 від 14.03.2025 за період з 14.03.2025 по 23.07.2025 за яким загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.07.2025 становить 11 913 грн 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 3 800 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 5 грн 32 коп.; заборгованість за пенею 7 600 грн 00 коп.; заборгованість по комісії 507 грн 68 коп.

В підтвердження переходу права вимоги до позивача, до позовної заяви додано копію Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», а також копію акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги від 23.07.2025 року за Договором Факторингу №23072025, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги ЗА Договором , складений за формою згідно із Додатком №1 до даного Договору кількістю боржників 2842.

Акт містить інформацію щодо загальної суми заборгованості за реєстром боржників після переходу права вимоги до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» в сумі 21 269 764 грн 51 коп.

Відповідно до платіжної інструкції №857 від 29.07.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» здійснило грошовий переказ на рахунок ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», призначення платежу: «Оплата суми фінансування згідно Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 р».

У наданому представником позивача витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 зазначено номер кредитного договору, прізвище боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника ОСОБА_1 та сума боргу.

Норми права які застосовує суд.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 628, 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів, які б свідчили про визнання недійними вказаних вище договорів у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Висновки суду.

14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №188895 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою). Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 7f7L0R.

У п.1. договору зазначено, що за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Пунктом 2 договору передбачено параметри та умови позики, параметри її повернення та сплати процентів: сума позики 3800 грн 00 коп.; строк позики 15 днів; процентна ставка 0,01% день (фіксована), діє протягом строку договору, визначеного в п.п.2.2. п.2 договору; комісія 13,36% від суми позики, що складає 507 грн 68 коп. Дата надання позики 14.03.2025, дата повернення позики 28.03.2025; денна процентна ставка/день 0,90% день; процентна ставка за надстрокове користування позикою за день 5.00 % день; пеня 5.00 % день; орієнтовна загальна вартість кредиту 4 313 грн 00 коп.

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є Додатком № 1 до Договору позики №188895 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 14.03.2025, яка підписана відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7f7L0R, убачається, що ОСОБА_1 ознайомлена з інформацією про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

Також відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою) електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5dV67L, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» не повернуті, то відповідно до отриманих ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» прав вимоги на їх стягнення, які позивач набув на підставі договору факторингу №23072025 від 23.07.2025, укладеного між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення.

За додатком до вказаного вище договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором від 14 березня 2025 року № 188895 у сумі 11 913 грн 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 3 800 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 5 грн 32 коп.; заборгованість за пенею 7 600 грн 00 коп.; заборгованість по комісії 507 грн 68 коп.

На підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов`язань за договором позики №188895 від 14.03.2025 щодо видачі відповідачці грошових коштів у сумі 3800 грн 00 коп., позивачем надано копію платіжної інструкції 4ac353fb-d23e-45e4-ad94-d0a5239e72e9 виданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», деталі платежу: відправник ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ЄДРПОУ 42827134; отримувач ОСОБА_2 , платіжний інструмент НОМЕР_1 ; сума транзакції 3800,00 грн; дата та час здійснення операції 14.03.2025, вид операції виплата кредиту.

Оцінюючи даний доказ, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача.

Суд звертає увагу на те, що в самому договорі позики №188895 від 14.03.2025 не зазначено повний номер банківської картки ОСОБА_1 для перерахунку коштів.

Станом на дату вчинення правочину, здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163 (далі Інструкція).

Відповідно до п.п.15 п. 6 Інструкції платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до п.п.7 п. 37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку. Надане суду платіжне доручення не містить повного номеру рахунку отримувача.

Відповідно до п.п.8 п. 37 Інструкції платіжна інструкція також має містити такий обов`язковий реквізит, як найменування надавача платіжних послуг отримувача. Надане суду платіжне доручення цього обов`язкового реквізиту не містить.

У зв`язку з означеним суд не бере до уваги вищезазначене платіжне доручення, яке не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг №163 від 29.07.2022 та не є платіжною інструкцією - розпорядженням ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

У такий спосіб, платіжна інструкція 4ac353fb-d23e-45e4-ad94-d0a5239e72e9, видана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», не є достовірним та достатнім доказом передачі кредитних коштів відповідачу у розумінні статті 79, 80 ЦПК України.

Разом з тим, на підтвердження заборгованості, позивачем надано розрахунок заборгованості, підписаний директором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та скріплений печаткою товариства, за договором позики №188895 від 14.03.2025 за період з 14.03.2025 по 23.07.2025 за яким загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.07.2025 становить 11 913 грн 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 3 800 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 5 грн 32 коп.; заборгованість за пенею 7 600 грн 00 коп.; заборгованість по комісії 507 грн 68 коп.

Щодо розрахунку заборгованості позивача, як доказу, суд зазначає наступне.

Розрахунки заборгованості, які були додані до позову та на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, провадження № 61-17825св21.

Позиція Верховного Суду викладена в постанові від 29.01.2020 року по справі за №755/18920/18 свідчить про те, що наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь - яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином розрахунок заборгованості, підписаний директором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та скріплений печаткою товариства, за договором позики №188895 від 14.03.2025 за період з 14.03.2025 по 23.07.2025 також не є достовірним та достатнім доказом передачі кредитних коштів відповідачу у розумінні статті 79, 80 ЦПК України.

Водночас, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги просила задовольнити частково. ОСОБА_1 у своєму просить відмовити ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» у стягненні комісії у розмірі 507 грн 68 коп. оскільки її нарахування є протиправним та відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавцю заборонено стягувати будь-які платежі окрім процентної ставки, прямо передбаченої договором. Також ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 7 600 грн 00 коп. на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зазначивши, що спірний Договір позики №188895 було укладено 14.03.2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Оскільки норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є імперативними (обов`язковими), нарахування позивачем будь-якої пені або штрафів у розмірі 7 600 грн 00 коп. є протиправним. Фінансові компанії не мають права вносити в договори умови, які погіршують становище споживача порівняно з чинним Законом. Разом з тим, просила повністю відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп., як очевидно неспівмірних та штучно завищених, або зменшити їх до символічних.. Зазначила, що загальна сума послуг адвоката (6 000 грн 00 коп.) перевищує суму реального боргу (3800 грн 00 коп.).

Таким чином відповідач визнала факт укладення Договору позики №188895 від 14.03.2025 року та отримання нею кредитних коштів.

У зв`язку з означеним, суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3800,00 грн суд вважає підтвердженою.

Сума заборгованості за відсотками за користування кредитом, яка наведена у розрахунку заборгованості нараховувались відповідачем в межах дії Договору та відповідно до його умов.

Кредит був виданий на 15 днів з дати його надання (до 28.03.2025).

Проценти за користування кредитом нараховані за період 14.03.2025 року по 28.03.2025 року (в межах дії Договору).

Отже, заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована позивачем вірно, відповідає умовам договору та розрахована в межах його дії, а відтак підлягає до стягнення з відповідача в заявленому розмірі 5 грн 32 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 507 грн 68 коп., суд зазначає наступне.

Виходячи із змісту Договору позики № 188895від 14.03.2025 року, даний кредит є споживчим.

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення комісії.

Щодо стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій на загальну суму 7 600 грн 00 коп., задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав суду договір №43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО»,який підписано сторонами та скріплено печатками; Додаткову угоду №188895 від 31.03.2026 до договору №43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, яка є невід`ємною частиною Договору, а також підписана сторонами та скріплена печатками; акт надання послуг №188895 (на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 на суму - 6000 грн 00 коп.,який підписано сторонами та скріплено печатками та детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних АБ «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості, сформований на підставі Договору №43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026.

Зі змісту акту надання послуг №188895 (на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 вбачається, що виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято правову допомогу послуги згідно Договору №43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 та Додаткової угоди до вищезазначеного Договору від 31.03.2026 на суму 6 000 грн 00 коп.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості, сформований на підставі Договору №43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 містить детальний опис наданих АБ «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО» послуг, а саме: усна консультація клієнта, щодо обставин спірних правовідносин загальна вартість послуги 250 грн.; письмова консультація клієнта, щодо спірних правовідносин загальна вартість послуги 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» загальна вартість послуги 1 500 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - загальна вартість послуги 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750 грн.

При цьому Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 висловив правову позицію, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

В той же час, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, у розмірі 3000 грн 00 коп., які підлягають присудженню до стягнення з відповідача на користь позивача.

Вирішення судових витрат зі сплати судового збору.

Згідно із платіжною інструкцією №188895 від 07.05.2026 позивачем сплачено 2 662 грн 40 коп судового збору.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 31,94%, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме - 849 грн 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Кредитним договором № 188895 від 14 березня 2025 рокуу розмірі 3 805 (три тисячі вісімсот п`ять) гривень 32 копійки, з яких : сума заборгованості за основною сумою боргу 3 800 ( три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок; сума заборгованості за відсотками 5 (п`ять) гривень 32 копійки.

В задоволенні вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 507 гривень 68 копійок, а також вимоги про стягнення заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 7 600 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судові витрати у виді судового збору у розмірі 849 (вісімсот сорок дев`ять) гривень 30 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; код ЄДРПОУ 43657029;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І. О. Опанасюк