Ухвала суду № 138180301, 13.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12880/26

Провадження № 2/369/14263/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про забезпечення позову)

13.07.2026 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Олекси Людмили Анатоліївни про забезпечення позову у цивільній справі №369/12880/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАМ ГРУП», про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав із застосуванням наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Олекса Людмила Анатоліївна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАМ ГРУП», про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав із застосуванням наслідків недійсності правочину.

З метою забезпечення позову разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 29 грудня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

За спільною згодою подружжя Відповідач-1 уклав з Третьою особою договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 19032021-Т001 від 19 березня 2021 року, відповідно до умов якого Третя особа передає, а Відповідач-1 приймає майнові права на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 (далі - Квартира).

Як зазначає представник позивача, грошові кошти для купівлі майнових прав на Квартиру надавались Відповідачем-1 спільно з Позивачем 13 квітня 2020 року. Позивач продала житловий будинок в с. Карапиші Миронівського району Київської області разом із земельною ділянкою площею 0,25 га, на якій він розташований, а також ще одну земельну ділянку площею 0,2238 га в тому ж населеному пункті. Кошти від продажу таких об`єктів були витрачені для купівлі майнових прав на Квартиру за Первісним договором. Крім того, відповідно до довідки, виданої ТОВ «РАСМУС», Позивач перед купівлею майнових прав на Квартиру за Первісним договором отримала дохід, який також відклала та передала в подальшому Відповідачеві-1 для оплати вартості майнових прав на Квартиру.

Відповідно до Первісного договору, ціна продажу майнових прав на Квартиру складала 503 550,00 грн, що на момент укладення Первісного договору становило еквівалент суми 18 190,00 доларів США, з ціною продажу 1 кв.м Квартири 13 500,00 грн, що було еквівалентно 487,67 доларів США.

Таким чином, представник позивача вказує, що оплату майнових прав на Квартиру Відповідачем-1 було здійснено за спільні кошти подружжя.

Водночас, як стало відомо Позивачу, в травні 2026 року Відповідач-1 самовільно, без отримання згоди Позивача, на шкоду інтересам подружжя вчинив правочин щодо Квартири - а саме уклав з Відповідачем-2 договір про відступлення майнових прав на Квартиру та зміну сторін в договорі купівлі-продажу майнових прав на Квартиру № 04112025-П01 від 04 листопада 2025 року.

При цьому, на думку представника позивача, умови Договору відступлення є вкрай невигідними, адже вартість майнових прав на Квартиру в листопаді 2025 року сторони Договору відступлення оцінили в ту саму суму, що була в 2021 році 503 550,00 грн, хоча реальна вартість 1 кв.м житла в с. Гатне за 4 роки суттєво зросла та мала б становити не менше 1 097 687,90 грн, що відповідає еквіваленту 26 110 доларів США.

Таким чином, Відповідач-1 відчужив майнові права на Квартиру Відповідачу-2 без згоди Позивача, з якою перебував у шлюбі та за спільні кошти з якою були придбані майнові права на Квартиру, а також на вкрай невигідних умовах, що не відповідають ринковим цінам та є дискримінаційними і такими, що завдали шкоди інтересам подружжя.

Відповідно до висновку експерта, станом на дату укладення Договору відступлення вартість майнових прав на Квартиру становила 1 741 200 гривень.

Позивач припускає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, Відповідач-2 на підставі Договору відступлення може оформити право власності на Квартиру та стати титульним власником майна (Квартири), майнові права на яку належать, в тому числі Позивачеві, на праві спільної сумісної власності подружжя, або здійснити дії щодо відчуження Квартири. У такому разі, навіть задоволення позову у даній справі не призведе до поновлення прав Позивача на Квартиру.

На підставі викладеного, представник позивача просила суд:

1.Вжити заходи забезпечення позову у формі накладення арешту на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2 ;

2.Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо оформлення права власності на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2 , в тому числі, з внесенням відомостей про речові права на таку квартиру (зокрема, з відкриттям розділу) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на будь-яких осіб, крім внесення відомостей про право спільної власності на таку квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

3.Заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження в будь-якій формі об`єкта нерухомого майна - квартири з будівельним номером АДРЕСА_2 - або майнових прав на неї будь-яким способом.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи та подану заяву суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав із застосуванням наслідків недійсності правочину та просила вжити заходи забезпечення позову щодо об`єкту інвестування, який ще не створено, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо оформлення права власності на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2 , в тому числі, з внесенням відомостей про речові права на таку квартиру (зокрема, з відкриттям розділу) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на будь-яких осіб, крім внесення відомостей про право спільної власності на таку квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, і такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Водночас, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру та заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження в будь-якій формі об`єкта нерухомого майна квартири, або майнових прав на неї будь-яким способом, оскільки на час подання позову нерухоме майно відсутнє, а право власності на майнові права за позивачем не зареєстровано. А отже, такий захід не забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 149, 150, 153-154, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Олекси Людмили Анатоліївни про забезпечення позову у цивільній справі №369/12880/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАМ ГРУП», про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав із застосуванням наслідків недійсності правочину, задовольнити частково.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо оформлення права власності на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_3 , в тому числі, з внесенням відомостей про речові права на таку квартиру (зокрема, з відкриттям розділу) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на будь-яких осіб, крім внесення відомостей про право спільної власності на таку квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В іншій частині заяви, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Інформація про боржника-1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Інформація про боржника-1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Інформація про третю особу: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАМ ГРУП», код ЄДРПОУ: 38811579, адреса: 01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна (Івана Кудрі), буд. 37-А в літ. А.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА