Рішення № 138178734, 14.07.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1637/26

Провадження № 2/347/1186/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 15 липня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LM398431555 в електронній формі на суму 5 400,00 грн. Позивач зазначає, що договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» шляхом акцепту оферти з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором NPXQ-7422.

За твердженням позивача, відповідач самостійно зареєструвався на офіційному вебсайті первісного кредитора, заповнив заявку на отримання кредиту, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування і Правилами надання кредиту, після чого підписав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого на номер мобільного телефону. Позивач вважає, що всі істотні умови кредитного договору були погоджені сторонами, а сам договір є належним чином укладеним та прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивач посилається на те, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 5 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою первісного кредитора та іншими письмовими доказами, доданими до позовної заяви.

Крім того, позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося. Зокрема, 17 вересня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № ОК-ТП/53, на підставі якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Надалі, 27 лютого 2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу. На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи додано договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги, акти приймання-передачі та інші документи.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 220,88 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами та штрафними санкціями. Разом із тим позивач зазначає, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у даній справі не заявляються, а тому просить стягнути лише 16 520,88 грн, з яких: 5 400,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 796,88 грн заборгованість за процентами та 324,00 грн заборгованість за комісією.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 520,88 грн, з яких: 5 400,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 796,88 грн заборгованість за процентами та 324,00 грн заборгованість за комісією. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про направлення судових повісток. Незважаючи на це, Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не подав і про причини своєї неявки суд не повідомив.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення відповідно до вимог статей 280281 ЦПК України. Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2026 року справу було призначено до заочного розгляду, про що свідчить текст ухвали, наявний у матеріалах справи.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами, оцінивши їх відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини справи.

Як убачається з копії кредитного договору № LM398431555 від 15.07.2025 (а.с.11-23), 15 липня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 400,00 грн. На підтвердження умов кредитування до матеріалів справи також долучено копію Правил надання грошових коштів у позику (додаток № 4) та копію Порядку укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа (Алгоритм дій первісного кредитора) (додаток № 5).

Із змісту позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що кредитний договір був укладений шляхом акцепту оферти із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором NPXQ-7422. Позивач зазначає, що відповідач самостійно зареєструвався на офіційному вебсайті первісного кредитора, заповнив заявку на отримання кредиту, пройшов процедури ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування та Правилами надання грошових коштів у позику, після чого підписав кредитний договір із використанням одноразового ідентифікатора.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 5 400,00 грн підтверджується копією платіжного доручення про перерахування коштів відповідачу (додаток № 6), а також довідкою та поясненнями первісного кредитора щодо перерахування коштів відповідачу (додаток № 26).

Як убачається з копії договору факторингу № ОК-ТП/53 від 17.09.2025 (додаток № 8), витягу з Реєстру прав вимоги від 17.09.2025 (додаток № 9), а також акта звірки взаємних розрахунків та протоколу узгодження предмета факторингової операції і обсягу переданих прав вимоги (додаток № 10), право грошової вимоги за кредитним договором № LM398431555 було відступлено ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Надалі, як убачається з копії договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026 (додаток № 11), витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2026 (додаток № 12), акта приймання-передачі Реєстру боржників № 2 (додаток № 13) та платіжної інструкції щодо сплати фінансування (додаток № 14), право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (додатки №№ 15, 16), а також виписки з особового рахунку за кредитним договором (додаток № 17), станом на момент звернення до суду загальна заборгованість відповідача становила 19 220,88 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту, процентами та штрафними санкціями.

Разом із тим позивач зазначає, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у даній справі не заявляє, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 16 520,88 грн, яка складається із 5 400,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 10 796,88 грн заборгованості за процентами та 324,00 грн заборгованості за комісією.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку, а також якщо він підписаний його сторонами. Використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, визначених законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору.

Судом встановлено, що 15 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LM398431555 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 5 400,00 грн.

Згідно з матеріалами справи, зокрема копією кредитного договору № LM398431555 від 15.07.2025, умовами кредитування, Правилами надання кредиту та іншими документами, кредитний договір було укладено в електронній формі.

Оскільки кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти (оферти) та прийняття такої пропозиції іншою стороною (акцепту). Акцепт може бути здійснений шляхом направлення електронного повідомлення, заповнення електронної форми заяви або вчинення інших дій, які відповідно до умов інформаційної системи свідчать про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач пройшов процедуру реєстрації на вебсайті первісного кредитора, заповнив заявку на отримання кредиту, ознайомився з умовами кредитування та Правилами надання кредиту, після чого акцептував умови кредитного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором NPXQ-7422.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Отже, укладення кредитного договору № LM398431555 від 15.07.2025 в електронній формі відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 5 400,00 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами.

Щодо переходу права вимоги судом встановлено, що 17 вересня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № ОК-ТП/53, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № LM398431555 від 15.07.2025, укладеним із ОСОБА_1 .

У подальшому, 27 лютого 2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено позивачу.

Факт переходу права вимоги підтверджується договорами факторингу № ОК-ТП/53 від 17.09.2025 та № 27/0226-01 від 27.02.2026, витягами з реєстрів прав вимог, актами приймання-передачі та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги до боржника.

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № LM398431555 від 15.07.2025 у встановленому законом порядку.

Станом на момент звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за кредитним договором № LM398431555 від 15.07.2025 становила 19 220,88 грн.

Зазначена заборгованість складається із: 5 400,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 10 796,88 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 324,00 грн заборгованість за комісією; решта суми штрафні санкції.

Разом із тим позивач вимог про стягнення штрафних санкцій у межах даної справи не заявляв, у зв`язку з чим предметом позову є стягнення заборгованості лише за основною сумою кредиту, процентами та комісією у загальному розмірі 16 520,88 грн.

Відповідач зазначений розрахунок заборгованості не оспорив, доказів на спростування заявленого розміру заборгованості суду не надав.

Враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується наданими позивачем доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи долучено документи, які підтверджують факт укладення договору про надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та їх вартість. Зокрема, позивачем надано договір про надання правничої допомоги, документи щодо погодження розміру гонорару, а також акт приймання-передачі наданих послуг, з яких убачається, що правнича допомога полягала у підготовці позовної заяви, аналізі матеріалів кредитної справи, формуванні правової позиції, підготовці процесуальних документів та здійсненні інших дій, пов`язаних із представництвом інтересів позивача у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати не лише факт їх понесення стороною та наявність документального підтвердження таких витрат, а й їх необхідність, обґрунтованість, розумність та співмірність із конкретними обставинами справи.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, суд враховує, що дана справа не є складною за своїм характером, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а правова позиція позивача ґрунтується переважно на письмових доказах, а саме кредитному договорі, документах щодо укладення договору в електронній формі, документах про перехід права вимоги, розрахунку заборгованості та інших матеріалах, долучених до позовної заяви.

Суд також бере до уваги, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення значної кількості судових засідань, без необхідності дослідження великого обсягу доказів, призначення експертиз чи виконання інших складних процесуальних дій. Представник позивача фактично здійснював підготовку позовної заяви та формування правової позиції на підставі документів, які вже були у розпорядженні позивача як нового кредитора.

Крім того, суд враховує, що характер спірних правовідносин є типовим для категорії справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, а правове регулювання таких правовідносин є усталеним. Підготовка позовної заяви у цій категорії справ не потребувала проведення складного правового аналізу або значного часу для підготовки процесуальних документів.

Разом із тим суд не заперечує право позивача на відшкодування витрат, понесених у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги, оскільки звернення за такою допомогою є реалізацією права сторони на професійну правову підтримку. Однак компенсація таких витрат іншою стороною не повинна бути надмірною та не може покладати на неї обов`язок відшкодовувати витрати, які є неспівмірними із фактично виконаною роботою та складністю справи.

З урахуванням викладеного, оцінюючи співмірність заявлених витрат із характером спору, обсягом наданих послуг, складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторін, а також керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності судових витрат, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн є завищеним.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 2 000,00 грн, що відповідає фактичному обсягу наданих послуг, складності справи та є розумним і співмірним розміром компенсації судових витрат у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 205, 207, 512514, 525, 526, 530, 610612, 625, 638, 10481055, 1077 ЦК України, статтями 137, 141, 263265, 274282 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № LM398431555 від 15.07.2025 у розмірі 16 520,88 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень 88 копійок), а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк