Рішення № 138178180, 14.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9174/25

Провадження № 2/204/563/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гудзон» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг з утриманням будинків та прибуткової території, -

У С Т А Н О В И В:

29 серпня 2025 року ОСББ «Гудзон» звернулося до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 із вимогою про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкової території у розмірі 49 418 гривень 56 копійок, яка складається із заборгованості зі сплати внесків у сумі 28 872 гривні 62 копійки, інфляційних витрат у сумі 17 030 гривень 99 копійок та 3 % річних у сумі 3 514 гривень 95 копійок (том 1, а. с. 1-4).

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнених позовних вимог від 17 квітня 2026 року, зазначає, що ОСББ «Гудзон» є юридичною особою, створеною за ініціативою власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Вказує, що позивач провадить свою діяльність відповідно до закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ «Гудзон», а розмір внесків на управління та утримання будинку і прибудинкової території затверджено протоколами зборів ОСББ «Гудзон», зокрема: з 01 січня 2017 року встановлено 4,15 грн/м2; з 01 жовтня 2017 року встановлено 4,44 грн/м2; з 01 січня 2019 року встановлено 4,87 грн/м2. Стверджує, що вищевказані рішення ніким не оскаржені, не скасовані і є чинними, а отже покладають на співвласників будинку обов`язок зі сплати внесків на управління (у тому числі утримання будинку та прибудинкової території та фондів Об`єднання). Вказує, що відповідачі є власниками кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 52 м2. В результаті невиконання відповідачками покладених на них обов`язків по сплаті внесків у період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2025 року, за ними утворилась заборгованість у сумі 28 872 гривні 62 копійок, яка підлягає стягненню разом із інфляційними витратами у сумі 17 030 гривень 99 копійок та 3% річних 3 514 гривень 95 копійок. З цих підстав, прохає суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Гудзон» заборгованість у сумі 49 418 гривень 56 копійок, яка складається із заборгованості зі сплати внесків у сумі 28 872 гривні 62 копійки, інфляційних витрат у сумі 17 030 гривень 99 копійок та 3 % річних у сумі 3 514 гривень 95 копійок, разом із судовим збором у сумі 2 422 гривні 40 копійок та витратами на правову допомогу у сумі 15 000 гривень (том 1, а. с. 1-4; том 2, а. с. 216-220).

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 14 годину 30 хвилин 22 вересня 2025 року (том 1, а. с. 38 та на звороті), копія якої надіслана учасникам справи 05 вересня 2025 року за вихідним № 21540/25-вих/2/204/4336/25 (том 1, а. с. 39).

02 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Негробова О.В. на позовну заяву (том 1, а. с. 89-93), в якій він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує, прохає застосувати строки позовної давності, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач прохає суд стягнути з відповідачки заборгованість за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2025 року, тоді коли остання набула права власності на дану квартиру лише 05 липня 2024 року. Відтак, вважає, що оскільки відповідачка не перебувала у правовому статусі власниці квартири, то вона не повинна нести жодних зобов`язань перед позивачем зі сплати внесків. Разом з цим, зазначає про те, що надані позивачем довідки нарахування та оплати внесків на управління спільного майна, а також розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних не можуть вважатись належними доказами, оскільки вони лише констатують суму заборгованості, при цьому ці довідки не містять розрахунків/формул/тощо, застосованих для обчислення, а відтак жодним чином не підтверджують наявність заборгованостей, їх походження і розмір невиконаного відповідачкою зобов`язання. Наголошує, що долучені до позовної заяви довідки не є безспірними доказами розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена первинними документами, відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відтак, розрахунки заборгованостей, які містяться у цих довідках, не можуть бути доказами безспірності заборгованості та її розміру. Вказує на те, що довідки із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені уповноваженою особою позивача, а відтак інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Разом із цим звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження встановленого розміру внесків на управління та утримання будинку і прибудинкової з 01 січня 2019 року в розмірі 4,87 грн/ м2 або у будь-якому іншому розмірі не надано суду відповідного протоколу загальних зборів ОСББ. З цих підстав, вважає, що відсутня об`єктивна можливість перевірити достовірність і обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідачки суми заборгованості, а відтак заявлені позовні вимоги є безпідставними. Вказує, що оскільки інфляційні витрати та 3% річних мають похідний характер від основної вимоги, яка є безпідставною, то в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних суд також має відмовити. Також звертає увагу на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у його задоволенні. Стверджує, що відповідачка не може вважатись належним відповідачем у цій справі, оскільки вона не володіла квартирою майже у весь зазначений період і, відповідно, не несла обов`язків власника щодо оплати внесків на її утримання та управління багатоквартирним будинком. Тому вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з останньої заборгованості за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2025 року, а також судових витрат позивача. Разом з цим, зазначає про те, що починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19). Вважає, що оскільки позивач прохає суд стягнути заборгованість з 01 січня 2017 року, при цьому до суду він звернувся лише 29 серпня 2025 року, то пропущеною може вважатись позовна давність за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року, а відтак прохає суд застосувати строки позовної давності, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

19 січня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Негробова О.В. про застосування строків позовної давності (том 1, а. с. 109-110).

15 квітня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представниці позивача ОСББ «Гудзон» - адвокатки Копиленко Д.І., про залучення співвідповідача та зміну предмету позову (том 1, а. с. 216-220).

Протокольною ухвалою суду від 15 квітня 2026 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (том 1, а. с. 225-227).

24 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Негробова О.В. про застосування строків позовної давності (том 2, а. с. 16-17).

24 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Негробова О.В. про застосування строків позовної давності (том 2, а. с. 18-19).

У судовому засіданні представниці позивача адвокатка Копиленко Д.І., та ОСОБА_3 , позовні вимоги підтримали в повному обсязі, прохали суд їх задовольним, обґрунтування надали аналогічні тексту позовної заяви.

У судовому засіданні представник відповідачок адвокат Негробов О.В., позовні вимоги заперечував, прохав суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, застосувати строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20 березня 2009 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано ОСББ «Гудзон», що підтверджується випискою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а. с. 14 та на звороті).

Протоколом № 22 загальних зборів ОСББ «Гудзон» від 18 грудня 2016 року, з-поміж іншого, створено «Резервний фонд» та визначено розмір щомісячних внесків на утримання будинку і прибудинкових територій на 2017 рік власника квартири без централізованого опалення (3-7 поверх) у розмірі 4,15 грн/м2 загальної площі квартири (том 1, а. с. 21-22 та на звороті, 243-245).

Протоколом № 23 загальних зборів ОСББ «Гудзон» від 30 вересня 2017 року, з-поміж іншого, визначено розмір щомісячних внесків на утримання будинку і прибудинкових територій з 01 жовтня 2017 року власника квартири без централізованого опалення (3-7 поверх) у розмірі 4,44 грн/м2 загальної площі квартири (том 1, а. с. 26-27 та на звороті, 248-249 та на звороті).

05 липня 2024 року між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_1 , як обдарованою, укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловим О.А. за реєстровим № 1083 (том 1, а. с. 271-272).

Відповідно до відповіді № 1846571 від 02 жовтня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (том 1, а. с. 270), ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 03 грудня 2010 року.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до вимог ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Так, приписами ст. 1 цього Закону визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Аналогічна повноваження зборів співвласників викладені і в ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

В свою чергу, приписами ст. 15 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Крім того, обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Приписами ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526 ЦК України, статей 1, 5, 7, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статей 15, 20, 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожний власник квартири у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території, який має обов`язок щодо утримання зазначеного майна.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Вимогами ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», з-поміж іншого, встановлено, що співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Аналогічна норма міститься і в ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, звертаючись з указаним позовом до відповідачок про солідарне стягнення з них заборгованості зі сплати внесків та платежів на утримання ОСББ, позивач посилався на те, що ОСОБА_1 , зареєстрована у спірній квартирі з 03 грудня 2010 року, а з 05 липня 2024 року стала її власницею, тоді як ОСОБА_2 (мати ОСОБА_1 ), є попереднім власником цього майна, які в результаті спільного невиконання покладених на них обов`язків у період з 01 січня 2017 року 30 червня 2025 року порушили свої зобов`язання перед позивачем зі сплати щомісячного внеску, у зв`язку з чим за ними утворилася заборгованість у сумі 28 872 гривні 62 копійки.

В свою чергу, представник відповідачів у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи наголошував на тому, що позивачем не надано суду протоколу зборів ОСББ «Гудзон» № 1-19 від 01 січня 2019 року, яким затверджено розмір внесків з 01 січня 2019 року, а також заявлено про застосування строків позовної давності.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 906/884/19, вказав на те, що з урахуванням приписів ст. 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власницею квартири лише з 05 липня 2024 року, а тому, з урахуванням позиції Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 906/884/19, остання не може бути солідарним боржник разом із ОСОБА_2 щодо виконання зобов`язання зі сплати внесків на ОСББ за період з 01 січня 2017 року по 04 липня 2024 року включно.

Більш того, суд зауважує, що ОСОБА_1 , як новий власник квартири, не зобов`язана повертати борги попереднього власника, оскільки вона не брала на себе обов`язку з їх сплати (такі умови відсутні в договорі дарування від 05 липня 2024 року, згідно з яким вона стала власницею спірної квартири), тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Аналогійні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19.

Щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за період з 05 липня 2024 року по 30 червня 2025 року, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню оскільки, вимоги позивача в цій частині не підтвердженні жодними належними, достатніми та допустимими доказами, оскільки останнім не надано суду, зокрема протоколу зборів ОСББ «Гудзон» № 1-19 від 01 січня 2019 року, яким встановлено розмір щомісячних внесків на утримання будинку і прибудинкових територій з 01 січня 2019 року у розмірі 4,87 грн/м2 від загальної площі квартири, а тому у суду відсутня можливість пересвідчитися у достовірності заявлених позивачем даних, зазначених в обґрунтування заявлених ним вимог, та вірності розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку про те, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків (у тому числі утримання фондів) спільного майна ОСББ «Гудзон» по квартирі АДРЕСА_2 не підлягають задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3 % річних по суті є похідними вимогами від первісної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено, то похідні вимоги також не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 17 березня 2009 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24 листопада 2008 року № 3615, була власницею квартири АДРЕСА_2 , яку відчужила на користь своєї доньки 05 липня 2024 року, що підтверджується відповідною копією договору дарування.

Таким чином остання була власником спірної квартири з 2009 року до 05 липня 2024 року, тоді як позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2025 року, натомість з даною заявою до суду він звернувся лише у серпня 2025 року.

При цьому, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано довідки-розрахунки (том 1, а. с. 262-263, 263 на звороті 264 на звороті, 265-266), з яких убачається, що позивачем здійснювалися нарахування відповідачкам сум щомісячних внесків на утримання будинку і прибудинкової територій у період часу з 01 січня 2017 року по 30 червня 2025 року включно та за останніми рахується заборгованість у розмірі 28 872 гривні 62 копійки. Також з даних довідок-розрахунків убачається, що позивачем здійснено розрахунок 3% річних (3 514 гривень 95 копійок) та інфляційних нарахувань (17 030 гривень 99 копійок) відповідачкам за період часу з січня 2017 року по червень 2025 року.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх обов`язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у визначеному позивачем розмірі, позовні вимоги в частині стягнення внесків є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Приписами ст. 257 ЦК України визначено строк загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Вимогами ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід рахувати для кожного щомісячного платежу окремо.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, в тому числі строк позовної давності.

Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. При цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Наступними змінами до Постанови дія карантину неодноразово продовжувалась аж до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, якою відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, що набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Так, з 17 березня 2022 року, відповідно до вимог п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Воєнний стан неодноразово було подовжено, який діє і дотепер.

Згідно з вимогами ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, застосування якої заявлено стороною у спорі та є підставою для відмови у позові.

Так, представником ОСОБА_2 адвокатом Негробовим О.В., до суду подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача (а. с. том 2, а. с. 16-17).

З тих підстав, що представником відповідачки заявлено про застосування строків позовної давності з січня 2017 року по березень 2017 року включно, оскільки позивач з даним позовом звернувся до суду в серпні 2025 року, тобто після спливу вказаного строку, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2025 року, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню оскільки, по-перше, ОСОБА_2 з 04 липня 2024 року не є власницею квартири, а тому відповідно не може бути солідарним боржником з ОСОБА_1 за вказаний період часу (з 05 липня 2024 року по 30 червня 2025 року), а по-друге, вимоги позивача в цій частині (з 01 січня 2019 року) не підтвердженні жодними належними, достатніми та допустимими доказами, оскільки останнім не надано суду, зокрема протокол зборів ОСББ «Гудзон» № 1-19 від 01 січня 2019 року, яким встановлено розмір щомісячних внесків на утримання будинку і прибудинкових територій з 01 січня 2019 року у розмірі 4,87 грн/м2 від загальної площі квартири, а тому у суду відсутня можливість пересвідчитися у достовірності заявлених позивачем даних, зазначених в обґрунтування заявлених ним вимог, та вірності розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх обов`язків щодо оплати внесків на ОСББ з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року, суд доходить висновку, що з останньої на користь позивача, за вказаний період часу, підлягає стягненню заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, у сумі 5 481 гривня 15 копійок, виходячи із розрахунку: березень 2017 року 155 гривень 82 копійки; квітень-вересень 2017 року 1 449 гривень 18 копійок (241,53*6); жовтень 2017 року грудень 2018 року 3 876 гривень 15 копійок (258,41*15).

Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних за вищезазначений період суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також суд враховує, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Пунктом 2 даної постанови визначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в наступній редакції: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих рф, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285)».

Таким чином в період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року заборонялося нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені на заборгованість за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Натомість, як вбачається з наданого позивачем суду розрахунку заборгованості (довідок № 2, 3), останнім здійснювалося нарахування відповідачкам 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року, що було заборонено Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206.

Більш того, з розрахунку заборгованості інфляційних втрат (довідки № 2, том 1, а. с. 263 на звороті 264 на звороті) вбачається, що позивачем до суми заборгованості включено початкове сальдо 330 гривень, яке утворилося до 01 січня 2017 року.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх обов`язків щодо оплати внесків та платежів на управління ОСББ, зважаючи на те, що позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості за внесками та платежами задоволено частково, шляхом здійснення судом власного розрахунку, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційного збільшення також підлягають задоволенню пропорційно сумі задоволених вимог, у розмірі 297 гривень 33 копійки 3% річних та 1 216 гривень 96 копійок інфляційного збільшення.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період часу з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року включно, у сумі 5 481 гривня 15 копійок, а також 3 % річних у сумі 297 гривень 33 копійки та інфляційні втрати у сумі 1 216 гривень 96 копійок, а всього 6 995 гривень 44 копійки.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 171 гривня 45 копійок, виходячи із розрахунку 2 422,4*(6995,44/49418,56)/2.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гудзон» (49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 108; ЄДРПОУ 36440417) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг з утриманням будинків та прибуткової території задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гудзон» заборгованість (код ЄДРПОУ 36440417; рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК») у загальній сумі заборгованість 6 995 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки, яка складається із заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку у сумі 5 481 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят одна) гривня 15 (п`ятнадцять) копійок, 3 % річних у сумі 297 (двісті дев`яносто сім) гривень 33 (тридцять три) копійки та інфляційних втрат у сумі 1 216 (одна тисяча двісті шістнадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гудзон» сплачений судовий збір у розмірі 171 (сто сімдесят одна) гривня 45 (сорок п`ять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна