Ухвала суду № 138177624, 13.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/9324/26

Провадження №1-кп/127/238/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,

особи, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_5 ,

законного представника особи, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

представника ювенальної поліції ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі № 12 клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 у зв`язку з вчиненням суспільно небезпечних діянь, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 за № 12026020010000285,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи особою, що не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність, спільно із особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 21.12.2025, близько 19:30 год., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в приміщенні торгово-розважального центру «Sky Park», що за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, 51 (далі ТРЦ), помітили раніше невідомого їм неповнолітнього ОСОБА_9 , який знаходився на 2-му поверсі у ТРЦ. З ОСОБА_9 розпочали словесний конфлікт, пов`язаний із критикою зовнішнього вигляду останнього, в ході якого у ОСОБА_5 та ОСОБА_10 раптово виник умисел на вченення суспільно-небезпечного діяння, а у інших на вчинення злочинного діяння, пов`язаного із порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, поєднаного із спричиненням ушкоджень будь-якого ступеня ОСОБА_9 .

Реалізовуючи свій умисел, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, використовуючи малозначний привід, ОСОБА_5 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, заздалегідь не узгоджуючи дії між собою, використовуючи численну перевагу, шляхом погроз та залякувань змусили ОСОБА_9 піднятись на 3-й поверх ТРЦ.

В подальшому, перебуваючи неподалік виходу до парковки, ОСОБА_5 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, обступили ОСОБА_9 , висловлювали погрози в його бік, штовхаючи та шарпаючи за одяг, після чого потерпілий з метою самозахисту здійснив у їх бік розпилення сльозогінного балончика.

У той же час, ОСОБА_5 , схопивши лівою рукою за одяг ОСОБА_9 із застосуванням фізичної сили штовхнула його у спину та нанесла рукою не менше 3 ударів в область голови та один удар лівою ногою в область ніг останнього.

Після чого ОСОБА_5 та особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, наносили удари область тулуба ОСОБА_11 , а ОСОБА_5 виражаючись у бік останнього нецензурною лайкою, плюнула йому в обличчя.

Випадковий свідок ОСОБА_12 , помітив, що потерпілого оточила група осіб, які штовхали та спричиняли йому тілесні ушкодження, та намагався припинити вчинення хуліганських дій. В той же час, ОСОБА_9 з метою самозахисту здійснив повторне розпилення сльозогінного балончика у бік останніх.

Однак особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, не припинили своїх злочинних дій, продовжували тягнути останнього за одяг, хаотично наносити удари в область голови та тулуба, кінцівок потерпілого, поваливши його на землю та нанесли декілька ударів ногами по голові, тулубу та нижнім кінцівкам ОСОБА_9

ОСОБА_12 , з метою припинення конфлікту, взяв під руку ОСОБА_9 та, намагаючись вивести його з приміщення ТРЦ, направився з ним до ескалатору, однак особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перешкоджаючи діям ОСОБА_12 , хапали потерпілого за одяг та нанесли один удар кулаком в область обличчя потерпілого.

ОСОБА_12 , вивівши ОСОБА_9 на вулицю та переконавшись у відсутності загрози його життю та здоров`ю, залишив його на пішохідній частині вул. Миколи Оводова у м. Вінниці поблизу входу до ТРЦ, при цьому ОСОБА_5 залишилась в приміщенні ТРЦ.

Внаслідок цих дій у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку; множинні забої, садна волосяної частини голови; множинні забої м`яких тканин обличчя (вилична ділянка, лобна ділянка, підборіддя); субкон`юктивальний крововилив лівого ока; забій, набряк верхньої губи; лінійний перелом лобного відростка верхньої щелепи зліва, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Забій (садна) м`яких тканин лівого та правого колінних суглобів; забій м`яких тканин правої гомілки належать до легких тілесних ушкоджень. Вказані ушкодження у ОСОБА_9 не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами та виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів),

Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання про застосування до неповнолітньої ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру у виді обмеження дозвілля із встановленням особливих вимог до поведінки останньої, обмеживши її перебування поза місцем проживання в період часу з 22:00 години до 07:00 години наступного дня та передачі неповнолітньої під нагляд законного представника ОСОБА_6 , строком на 1 рік. Зауважила, що саме такі види примусових заходів є достатніми та необхідними для попередження вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень.

Особа, стосовно якої розглядається клопотання, - неповнолітня ОСОБА_5 винуватість у вчиненні суспільно небезпечного діяння визнала повністю та суду пояснила, що вчинила його за обставин, викладених у клопотанні. Зокрема, повідомила суду, що того дня 21.12.2025, словесний конфлікт виник між потерпілим та її подругою. В ТРЦ зібралася велика група підлітків, серед яких особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, тоді вони почали підбурювати ОСОБА_5 до нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

Про вчинене вона щиро шкодує, після події виправилася та зробила необхідні висновки.

Законний представник неповнолітньої ОСОБА_5 її сестра ОСОБА_6 просила суд клопотання прокурора задовольнити, обіцяла забезпечити належний догляд за сестрою, приділяти більшу увагу її вихованню та розвитку.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 , також підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Представник уповноваженого підрозділу органів Національної поліції проти задоволення клопотання прокурора не заперечувала.

Згідно з приписами частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд дослідив докази, клопотання про дослідження яких було заявлене сторонами кримінального провадження, а саме:

висновок експерта № СЕ-19/102-26/1726-ФП від 27.02.2026, відповідно до якого в наданому на експертизу відеозаписі з назвою «IMG_5121» особа у часових проміжках 00:00:22 - 00:00:40, 00:00:59 - 00:01:06, 00:01:31 - 00:01:35 та у відеозаписі з назвою «Откаленко - освідування», зображена, ймовірно, одна й та ж сама особа.

Підстави та порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, регламентований параграфом 2 Глави 38 КПК.

Зокрема, статтею 498 КПК визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 97 Кримінального кодексу України (далі КК), примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Частиною першою статті 105 КК передбачено, що неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Згідно з частиною другою статті 105 КК до неповнолітнього застосовуються такі примусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Частиною третьою статті 105 КК регламентовано, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої статті 105 КК, встановлюється судом, який їх призначає.

Зі змісту пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» (далі - Постанова № 2 від 15.05.2006) убачається, що строк нагляду, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.

Пунктом 2 Постанови № 2 від 15.05.2006 визначено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України. Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: - у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 97 КК; - до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (частина друга статті 97 КК); - при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до частини першої статті 105 КК.

Пунктом 7 Постанови № 2 від 15.05.2006 визначено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов`язані це робити.

Відповідно до частини першої статті 501 КПК під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Отже, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого частиною першою статті 296, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, а також діяння, передбаченого частиною першою статті 122 КК, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, доведена у повному обсязі. Зокрема, ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого їй діяння визнала, пояснивши, що вчинила його за обставин, викладених у клопотанні. Крім того, винуватість ОСОБА_5 підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, зміст яких наведений вище.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 22 КК кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

У судовому засіданні встановлено, що на момент вчинення суспільно небезпечного діянь, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною першою статті 122 КК, ОСОБА_5 не досягнула віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність.

Суд також враховує, що згідно з наданими прокурором доказами ОСОБА_5 навчається у 7-В класі комунального закладу «Вінницький ліцей № 35», за місцем навчання характеризується як учениця із середнім та достатнім рівнем знань, має здібності до вивчення предметів гуманітарного циклу, кмітлива, життєрадісна та весела, має власну думку, однак потребує контролю зі сторони старших.

Згідно з актом обстеження побутових умов проживання ОСОБА_5 проживає разом зі старшою сестрою ОСОБА_6 , оскільки їхні батьки у зв`язку з життєвими обставинами були змушені виїхати за кордон.

У судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_5 на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності притягнута не була, тобто вчинила суспільно-небезпечне діяння вперше.

Вирішуючи питання щодо призначення примусових заходів виховного характеру, суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітньої, її характеристику, умови життя, виховання і поведінку, її ставлення до вчиненого, та вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити.

Отже, за результатом судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 вчинила суспільно небезпечне діяння у віці 12 років, тобто до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння, а тому, враховуючи обставини провадження, суд вважає, що до неповнолітньої ОСОБА_5 можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, а саме у виді обмеження дозвілля із встановленням особливих вимог до поведінки останньої та передачі неповнолітньої під нагляд законного представника, а саме сестри ОСОБА_6 .

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.

Цивільний позов не підлягає задоволенню у зв`язку з повним відшкодуванням моральної шкоди, що підтверджується заявою законного представника потерпілого ОСОБА_13 , в якій остання відмовилася він даного цивільного позову.

Відповідно до частини першої статті 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

З наданих стороною обвинувачення доказів випливає, що загальна сума витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні становить 6239,80 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_5 є неповнолітньою, суд вважає за доцільне витрати на залучення експерта стягнути з її законного представника ОСОБА_6 .

Керуючись статтею 371, 498 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля із встановленням особливих вимог до поведінки, а саме, обмеживши її перебування поза місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22:00 години до 07:00 години наступного дня, та передачі неповнолітньої під нагляд законного представника ОСОБА_6 терміном на один рік.

Речові докази:

- оптичний носій інформації (DVD-R) диск із наявними відеозаписами із назвами «IMG_5121», «Откаленко - освідування», поміщений до спецпакета із написом «Національна поліція України» з № PSP 1491011, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження, залишити у справі.

Судові витрати на залучення експертів у розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок стягнути з ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: