Рішення № 138177426, 13.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/5215/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу №25/д від 10.04.2026р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, ОСОБА_4 1/3 частини одноразової грошової допомоги в розмірі 5 000 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 10.04.2026 №25/д є протиправним, оскільки рішенням Бахмацького районного суду від 03.04.2025 по справі №728/2728/24 та постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.06.2025 по справі №728/2728/24 ОСОБА_1 визнано членом сім`ї загиблого ОСОБА_4 .

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) та чи перебувала вона на утриманні загиблого. Вказує, що рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області (ЄУН №728/2728/24 від 03.04.2025) не встановлено факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків, а без надання відповідних документів, які відповідно до Сімейного кодексу України встановлюють факти, що мають юридичне значення, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків, або перебування на утриманні, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі, неможливо встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим документи ОСОБА_1 були повернуті на доопрацювання.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказала, що оскільки рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області №728/2728/24 від 03.04.2025 та постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.06.2025 ОСОБА_1 визнано членом сім`ї загиблого ОСОБА_4 , то ці рішення мають преюдиційне значення в межах розгляду даної справи. Зазначає, що відсутність належної, чіткої та законної мотивації для повернення документів на доопрацювання роблять рішення від 10.04.2026 №25/д протиправним, оскільки воно порушує набуті права заявниці та не відповідає принципам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем було подано заперечення, в яких просило відмовити позивачу в позовних вимогах з підстав того, що не були порушені її права щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_4 , а документи були відправлені на доопрацювання та надання їх після усунення недоліків повторно на розгляд комісії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 подав пояснення, в яких вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до покладених на нього завдань є посередником між Міністерством оборони України і позивачем, до компетенції якого належить перевірка повноти, відповідності нормативно-правовим актам а також достовірності документів що подаються для подальшого призначення ОГД.

Треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пояснення щодо позову або відзиву не подали.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 28.05.2026 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи за участю представника відповідача було відмовлено; ухвалою суду від 28.05.2026 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ухвалою суду від 24.06.2026 клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи за участю представника відповідача було повернуто без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 17.07.2025 на адресу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України підготовлено висновок № 5/11553с щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця капітана ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії воєнного стану, згідно якого: мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 мають право на одержання рівними частинами, бабуся ОСОБА_1 не має права на одержання рівним частками зазначеної грошової допомоги.

Також судом встановлено, що рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області №728/2728/24 від 03.04.2025 було визнано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , членом сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_3 , що надає ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.06.2025 рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.04.2025 було змінено, викладено абзац 2 резолютивної частини в такій редакції: «Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , членом сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця ОСОБА_4 », в іншій частині рішення суду було залишено без змін.

Згідно пункту 1 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №25/д від 10.04.2026, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки за поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) та перебувала вона утриманні загиблого. Вказано, що рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області та постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.06.2025 не встановлено факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Без надання відповідних документів, які відповідно до Сімейного кодексу України встановлюють, факти, що мають юридичне значення, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків, або перебування на утриманні відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_4 ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_4 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII 1. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Абзацами першим, другим пункту 2 Постанови № 168, в редакції постанови від 07.07.2022 № 793, яка застосовується з 24.02.2022, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату смерті) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками №975, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII.

Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19, від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Зазначений підхід також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.

Застосування нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, внесеної Законом №3515-IX, до правовідносин, у яких день виникнення права настав до набрання цим Законом чинності, суперечило б не лише статті 58 Конституції України, а й принципу правової визначеності, оскільки призводило б до непередбачуваної зміни суб`єктного складу отримувачів одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру часток осіб, які були визначені законом як отримувачі на дату смерті військовослужбовця.

Подібні підходи до розуміння значення правової визначеності у правозастосуванні відображене й у практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Beian v. Romania (no. 1)» (заява №30658/05, п 33-39), в якій Суд наголосив, що коли держава запроваджує законодавство про компенсаційні заходи, таке законодавство має застосовуватися з розумною ясністю та узгодженістю, щоб, наскільки це можливо, уникати правової невизначеності для заінтересованих осіб.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

При вирішення спірних правовідносин спірним є належність позивача до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша-третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри: вітчим, мачуха: опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Отже, визначальним критерієм належності особи до члена сім`ї є факт спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, а кровні зв`язки - вторинні. Факт спільного проживання та побуту може доводитися різними доказами.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області №728/2728/24 від 03.04.2025 було визнано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , членом сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_3 , що надає ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.06.2025 рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.04.2025 було змінено, викладено абзац 2 резолютивної частини в такій редакції: «Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , членом сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця ОСОБА_4 », в іншій частині рішення суду було залишено без змін.

Як наслідок, обумовленим судовим рішенням підтверджено факт того, що позивач була членом сім`ї загиблого військовослужбовця, ОСОБА_4 , що дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_4 .

Таким чином, підхід Міністерства оборони України щодо повернення ОСОБА_1 документів, які містили наведені документи щодо факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_1 однією сім`єю, на доопрацювання з метою надання документів, якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого тощо, що обумовило повернення документів, поданих позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, є помилковим.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 1 протоколу №25/д від 10.04.2026 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивачки, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, ОСОБА_4 1/3 частини одноразової грошової допомоги в розмірі 5 000 000,00 грн, то така вимога не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Оскільки відповідачем не прийнято жодного рішення по суті, позовна вимога зобов`язального характеру про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168 є передчасною.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позову ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 15000,00 грн. суду було надано ордер, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договору про надання професійної правничої допомоги №92/1-2505-22 від 25.05.2022, акту наданих послуг № 1 від 07.05.2026, рахунку-фактури № 92/1-2505-22 від 07.05.2026.

Так, відповідач передбаченим статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України правом не скористався, відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу суду не надав.

Таким, чином враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, розрахунку таких витрат, зважаючи на часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 532,48 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 1 протоколу №25/д від 10.04.2026 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8032,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.07.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА