Рішення № 138177217, 14.07.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1676/25

Провадження № 2/743/214/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я. М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.08.2024 № 416696151.

Позов обґрунтовано тим, що 13.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і відповідачем укладено договір кредитної лінії № 416696151 (продукт «СМАРТ»), за умовами якого позичальнику встановлено кредитний ліміт 26 400,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом. Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти, проте відповідач узятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Право грошової вимоги за вказаним кредитним договором відступлено: за договором факторингу від 12.11.2024 № МВ-ТП8 від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»; за договором факторингу від 28.05.2025 № 28/0525-01 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»; за договором факторингу від 16.07.2025 № 16/07/25-Е від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача.

Первісно позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 65 733,91 гривні, що складається із заборгованості за тілом кредиту 26 399,40 гривні та заборгованості за процентами за користування кредитом 39 334,51 гривні; вимог про стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) позивач не заявляв. Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 04.03.2026 позивач зменшив вимоги до 56 230,27 гривні, що складається із заборгованості за тілом кредиту 26 399,40 гривні та заборгованості за процентами за користування кредитом 29 830,87 гривні, виключивши проценти, нараховані після укладення відповідачем шлюбу. Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.01.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.03.2026.

26.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, якому проти задоволення позову відповідач заперечувала, просила відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення штрафів, пені та відсотків, а у випадку задоволення позову надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

04.03.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі. У поданій заяві позивач зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що чоловік відповідача проходить військову службу з 07.08.2024, однак шлюб між сторонами зареєстровано лише 28.12.2024. Відтак пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», могли поширюватися на відповідача лише з моменту реєстрації шлюбу.

У зв`язку з цим позивач погоджується зменшити позовні вимоги в частині нарахувань, здійснених після 28.12.2024.

Крім того, хоча до складу переданої за договором факторингу заборгованості входять штрафні санкції, Позивач не заявляє вимог про їх стягнення. До стягнення заявлено лише заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками у загальному розмірі 65 733,91 гривень.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

За правилом частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 13.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 416696151. Договір укладено в електронній формі; позичальник підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (ідентифікатор MEYK, надіслано 13.08.2024 о 15:39:25, введено 13.08.2024 о 15:40:22 з номера телефону НОМЕР_1 ), а кредитодавець кваліфікованим електронним підписом директора.

За умовами договору позичальнику встановлено кредитний ліміт 26 400,00 гривень; перший транш у розмірі 6 600,00 гривень надано 13.08.2024. Кредит надано на споживчі потреби; договір є договором про споживчий кредит. Базова процентна ставка на момент отримання першого траншу становила 1,5 відсотка в день; за додатковими угодами про збільшення суми кредиту (добори) від 2325.08.2024 1 відсоток в день. У межах кредитного ліміту позичальнику надано транші на загальну суму 26 400,00 гривень.

На виконання договору кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти, зокрема 13.08.2024 на платіжну картку відповідача зараховано перший транш 6 600,00 гривні, що підтверджується випискою по картці відповідача.

Право грошової вимоги за кредитним договором № 416696151 послідовно відступлено: за договором факторингу від 12.11.2024 № МВ-ТП8 від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (згідно з реєстром прав вимоги заборгованість відповідача на дату переходу становила 57 286,43 гривні, з яких тіло кредиту 26 399,40 гривні, проценти 17 687,33 гривні, штрафні санкції 13 199,70 гривні); за договором факторингу від 28.05.2025 № 28/0525-01 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (заборгованість на дату переходу 78 933,61 гривні, з яких тіло 26 399,40 гривні, проценти 39 334,51 гривні, штрафні санкції 13 199,70 гривні); за договором факторингу від 16.07.2025 № 16/07/25-Е від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача (заборгованість на дату переходу згідно з Реєстром боржників № 1 від 16.07.2025 78 933,61 гривні у тому самому складі).

Судом також встановлено, що чоловік відповідача ОСОБА_2 з 07.08.2024 і по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 19.06.2025 № 87/89 (форма № 5) та військовим квитком. Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровано 28.12.2024, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_3 .

Проценти за користування кредитом, заявлені позивачем до стягнення (після зменшення розміру позовних вимог) у розмірі 29 830,87 гривні, нараховані за період з 13.08.2024 по 28.12.2024.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_1 не належить відповідачу або що ідентифікатор MEYK було використано іншою особою.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цій справі право вимоги до позивача перейшло через три послідовні договори відступлення:

ланка 1 договір факторингу від 12.11.2024 № МВ-ТП8 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»;

ланка 2 договір факторингу від 28.05.2025 № 28/0525-01 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»;

остання ланка договір факторингу від 16.07.2025 № 16/07/25-Е між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» і позивачем.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно, кожна наступна ланка ланцюга не може передати більше прав, ніж було передано на попередній ланці.

З цих міркувань суд оцінив кожну ланку ланцюга за такими критеріями: повноваження сторін кожного договору, правова природа кожного договору за його змістом, а не за назвою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18), дійсність переданої вимоги на момент укладення кожного договору, відповідність обсягу права вимоги по кожній ланці.

Перевіривши кожну ланку, суд дійшов висновку, що ланцюг переходу права вимоги є безперервним: сторонами кожного договору були належні суб`єкти, обсяг вимоги відповідає попередній ланці, документальне підтвердження надане за всіма ланками. Право вимоги в обсязі, заявленому позивачем, на момент звернення до суду йому належить.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Заперечуючи проти позову у частині нарахування процентів, відповідач у відзиві посилалася на те, що її чоловік є військовослужбовцем Збройних Сил України, а вона дружиною військовослужбовця та матір`ю малолітньої дитини, у зв`язку з чим, на її думку, проценти за користування кредитом і штрафні санкції нараховуватися не повинні; крім того, відповідач просила обмежити стягнення лише тілом кредиту та посилалася на скрутний матеріальний стан.

На спростування цих аргументів позивач у додаткових поясненнях зазначав, що право на пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виникло у відповідача як члена сім`ї військовослужбовця лише з дати реєстрації шлюбу 28.12.2024, а тому нарахування, здійснені після цієї дати, позивач із вимог виключив.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, які під час дії особливого періоду брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також їх дружинам (чоловікам), штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідач набула статусу дружини військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, з 28.12.2024 дати реєстрації шлюбу. Нарахування процентів за користування кредитом, заявлених позивачем до стягнення (після зменшення розміру позовних вимог), здійснено за період з 13.08.2024 по 28.12.2024, тобто до набуття відповідачем статусу, з яким пункт 15 статті 14 наведеного Закону пов`язує звільнення від нарахування процентів. Проценти, нараховані за період після 28.12.2024, позивач самостійно виключив зі складу позовних вимог.

За цих обставин підстави для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до заявлених до стягнення процентів за період з 13.08.2024 по 28.12.2024 відсутні. Цей аргумент відповідача в зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим суд перевіряє відповідність заявленого до стягнення розміру процентів засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3, частиною 3 статті 509, частинами 1, 2 статті 627 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства і виконання зобов`язань є справедливість, добросовісність і розумність. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цих засад.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 констатував, що вимога про нарахування і сплату процентів за споживчим кредитом, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюючи проценти із засобу розумного стимулювання боржника виконувати грошове зобов`язання у несправедливо непомірний тягар для споживача і джерело невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 указала, що суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність окремого позову відповідача про визнання договору або його окремих умов недійсними не є перешкодою для застосування судом наведених засад у разі, якщо проценти, заявлені позивачем до стягнення, є явно завищеними.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитом становить 29 830,87 гривні при сумі тіла кредиту 26 399,40 гривні, тобто перевищує тіло кредиту (становить 113 відсотків від тіла кредиту). Договірна процентна ставка становила 11,5 відсотка в день, що відповідає 365547,5 відсотка річних; кредит є споживчим і має незначний розмір.

З урахуванням наведених засад цивільного законодавства, позиції Верховного Суду і конкретних обставин справи суд приходить до висновку, що частина процентів, заявлених позивачем до стягнення, у розмірі 3431,47 гривні є явно завищеною і не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому стягненню не підлягає.

Відповідно проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в розмірі 26 399,40 гривень, у решті у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Щодо посилання відповідача на статтю 551 ЦК України як підставу зменшення штрафних санкцій суд зазначає, що вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) позивач до стягнення не заявляв, а тому це питання не є предметом судового розгляду.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти, зокрема 13.08.2024 на платіжну картку відповідача зараховано перший транш 6 600,00 гривні, що підтверджується випискою по картці відповідача. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.08.2024 № 416696151 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 52798,8 гривні з мотивів, наведених вище в цьому розділі. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 3431,47 гривні слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є процесуальною дією, що впливає на порядок виконання рішення, і не змінює цивільно-правового зобов`язання. При вирішенні цього питання суд враховує матеріальний стан сторони, наявність обставин, що об`єктивно ускладнюють виконання рішення у звичайному порядку, інші заслуговуючі на увагу обставини. Строк розстрочення або відстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.

Відповідач у відзиві просила у разі задоволення позову в частині тіла кредиту надати розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище, перебування у відпустці для догляду за дитиною, народження дитини та відсутність стабільного доходу.

Розглянувши наведені відповідачем обставини, суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання. Скрутний матеріальний стан боржника сам по собі, без доведення обставин, що об`єктивно унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання рішення у звичайному порядку, не є достатньою підставою для розстрочення виконання. Надання розстрочення за таких умов порушило б розумний баланс інтересів сторін і право стягувача на своєчасне виконання рішення.

Крім того, відповідно до положень статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідачем не надано доказів ухилення батьком дитини від обов`язку утримання дитини.

За цих обставин у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення) становив 56 230,27 гривні, з яких задоволено 52798,8 гривні, що становить 93,90 % від заявлених вимог. За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2274,63 гривні (2 422,40 ? 93,90 %).

Позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень, на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025 № 20/08/25-01, додаткову угоду до нього, свідоцтво адвоката, довіреність та акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Відповідач у відзиві заперечувала проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на його неспівмірність.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, а заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 93,90 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3756 гривень (4 000,00 ? 93,90 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 267, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13) заборгованість за кредитним договором від 13.08.2024 № 416696151 у розмірі 52798,8 (п`ятдесят дві тисячі сімсот дев`яносто вісім) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3756 (три тисячі сімсот п`ятдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 63 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.07.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ