Ухвала суду № 138176320, 13.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1410/17

УХВАЛА

13 липня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А. І., вивчивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 462/1410/17,

встановив:

Рух справи.

Представник заявника ТзОВ «Факторинг Партнерс» директор Сердійчук Я. Я., звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із заявою у якій просить суд: замінити стягувача: ПАТ «Дельта Банк» правонаступником: ТОВ «Факторинг Партнерс» (Код ЄДРПОУ: 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) у виконавчому листі: № 462/1410/17-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , та видати дублікат виконавчого листа № 462/1410/17-ц за позовом за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І.

Суд дослідивши заяву, перевіривши наведені заявником доводи, вивчивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Мотиви з яких виходить суд і положення закону, якими керується.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частина 1 ст. 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема й виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловленого у постанові від 11.03.2021 року у справі за єдиним унікальним номером 910/2954/17, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника. Процесуальне правонаступництво, передбачене у ст. 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Аналогічне положення міститься у ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно, лише до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1 ст. 81 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.07.2024 року було скасовано заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2017 року у справі № 462/1410/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.02.2025 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією залишено без розгляду.

Отже, заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі № 462/1410/17 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, окрім цього заміна стягувача можлива лише за наявності судового рішення на виконання якого видано виконавчий лист або у межах виконавчого провадження.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд-

постановив:

У відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 462/1410/17 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: