Ухвала суду № 138175825, 13.07.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1197/25

провадження № 2-з/650/15/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

13 липня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Хомик І.І.,

за участі секретаря судового засідання Дорошенко Т.О.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» Пономаренка Ігоря Віталійовича про забезпечення позову,

встановив:

У провадження Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшла заява про забезпечення позову, а саме вжиття заходів забезпечення позову, у вигляді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок з кадастровими номерами), а саме: - 6520980300:03:022:0015, площею 13,1077 га; - 6520984000:05:024:0010, площею 5,066 га; - 6520984000:05:028:0004, площею 5,0642 га; - 6520984000:05:028:0044, площею 5,0601 га; - 6520984000:04:007:0007, площею 5,0603 га; - 6520980300:03:005:0001, площею 13,4506 га; - 6520984000:05:028:0011, площею 5,06 га; - 6520984000:05:028:0009, площею 2,2116 га; - 6520984000:05:028:0041, площею 2,8501 га; - 6520984000:05:028:0008, площею 5,0686 га; - 6520984000:04:007:0016, площею 5,0582 га; - 6520984000:05:028:0010, площею 5,0684 га; - 6520984000:04:007:0001, площею 5,0583 га; - 6520984000:04:007:0003, площею 5,0603 га; - 6520984000:04:006:0022, площею 1,8126 га; - 6520984000:05:028:0023, площею 3,2648 га; - 6520984000:05:028:0007, площею 5,0682 га; - 6520984000:05:028:0006, площею 5,0685 га;

заборонити усім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь_яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки з кадастровими номерами), а саме: 6520980300:03:022:0015, площею 13,1077 га; - 6520984000:05:024:0010, площею 5,066 га; - 6520984000:05:028:0004, площею 5,0642 га; - 6520984000:05:028:0044, площею 5,0601 га; - 6520984000:04:007:0007, площею 5,0603 га; - 6520980300:03:005:0001, площею 13,4506 га; - 6520984000:05:028:0011, площею 5,06 га; - 6520984000:05:028:0009, площею 2,2116 га; - 6520984000:05:028:0041, площею 2,8501 га; - 6520984000:05:028:0008, площею 5,0686 га; - 6520984000:04:007:0016, площею 5,0582 га; - 6520984000:05:028:0010, площею 5,0684 га; - 6520984000:04:007:0001, площею 5,0583 га; - 6520984000:04:007:0003, площею 5,0603 га; - 6520984000:04:006:0022, площею 1,8126 га; - 6520984000:05:028:0023, площею 3,2648 га; - 6520984000:05:028:0007, площею 5,0682 га; - 6520984000:05:028:0006, площею 5,0685 га, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви, представник зазначив, що забезпечення позову є необхідним заходом правового захисту, спрямованим на недопущення порушення прав та інтересів ТОВ «Родина ІР» у зв`язку з неправомірними діями Відповідачки ОСОБА_2 . Відповідно до змісту договору суборенди землі від 17 грудня 2018 року, укладеного між Позивачем та Відповідачкою, Орендар ( ОСОБА_2 ) передав Суборендарю (ТОВ «Родина ІР») в строкове та платне користування земельні ділянки загальною площею 335,0454 га на 15 років, тобто до 17 грудня 2033 року. Проте, всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України, Орендар вчинила дії, спрямовані на штучне скорочення строку оренди зазначених земельних ділянок шляхом внесення змін до договорів оренди землі, що загрожує законним правам та інтересам Суборендаря.

Відповідно до пункту 39 договору суборенди, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Також підпунктом 39.1 цього договору прямо передбачено, що Орендар не має права розривати або достроково припиняти договори оренди земельних ділянок без письмової згоди Суборендаря. Таким чином, ОСОБА_2 не мала законних підстав для внесення змін до строків оренди земельних ділянок та фактичного припинення суборенди. Попри це, вона уклала з орендодавцями 18 додаткових угод про зміну строку дії договорів оренди з 15 років до 6 років 4 місяці та 23 дні, що фактично означає їх дострокове припинення майже на 9 років раніше обумовленого строку.

Вказані дії Відповідачки спрямовані на позбавлення Позивача можливості здійснювати господарсько-виробничу діяльність на орендованих земельних ділянках. Це прямо суперечить статті 629 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами, а також статтям 525, 526 цього Кодексу, які забороняють односторонню зміну умов зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором. Позивач доводить, що такі зміни договорів оренди відбулися без будь-якого законного обґрунтування та економічної необхідності, виключно з метою перешкодити ТОВ «Родина ІР» у здійсненні своєї діяльності.

Додатково представник Позивача зазначив, що на момент внесення змін до строку оренди на спірних земельних ділянках знаходилися посіви сільськогосподарських культур, що підтверджується відповідною статистичною звітністю та документами про списання насіннєвого матеріалу. Це означає, що зміна строків оренди суперечила положенням пункту 15 договору суборенди, за яким Орендар зобов`язувався не чинити перешкод у використанні земельних ділянок Суборендарем, зокрема після припинення договору, якщо на них знаходяться посіви. Фактичне припинення оренди у строки, менші за визначені договором, є порушенням прав Позивача на законне користування земельними ділянками.

Крім того, дії Відповідачки не обмежуються вже укладеними додатковими угодами. Позивач має обґрунтовані підстави вважати, що вона продовжить вчиняти подібні дії щодо інших земельних ділянок, яких наразі налічується ще 39 на загальну площу 237,5869 га. Така поведінка свідчить про умисне зловживання цивільним правом, що заборонено частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

На момент подання цієї заяви державна реєстрація змін до договорів оренди вже була проведена щодо 18 земельних ділянок, що створює ризик подальшого відчуження орендних прав третім особам. Оскільки Позивач буде звертатися до суду з вимогами про визнання таких угод недійсними та скасування реєстрації змін, існує високий ризик, що до ухвалення рішення по суті Відповідачка разом з орендодавцями вчинять нові реєстраційні дії, спрямовані на повне припинення суборенди на всі земельні ділянки.

Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення. Позивач обґрунтовано вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову Відповідачка продовжить реєстрацію змін до договорів оренди на всі земельні ділянки, що зробить виконання можливого судового рішення про визнання їх недійсними складним або неможливим. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 150 ЦПК України, одним із способів забезпечення позову є заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Враховуючи, що предметом спору є законність внесених змін до строків оренди, необхідно заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначених земельних ділянок до набрання законної сили рішенням суду.

Крім того, стаття 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прямо передбачає можливість зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону їх вчинення. Таким чином, вимоги Позивача є правомірними та повністю узгоджуються з чинним законодавством.

З огляду на викладене, представник заявника вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок є необхідним, пропорційним та законним заходом. Воно дозволить зберегти статус-кво до моменту розгляду справи по суті та унеможливить ухилення Відповідачки від виконання можливого судового рішення. Ураховуючи системний характер її дій, спрямованих на усунення Позивача від користування орендованими земельними ділянками, існує достатньо підстав для того, щоб суд вжив відповідні заходи забезпечення позову.

У судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримала згідно обставин викладених у ній.

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали заяви та вивчивши доводи наведені представником, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положеннями статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За змістом статті 51 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі №295/5244/22.

Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» (далі Суборендар) та ОСОБА_2 (далі Орендар) склалися договірні правовідносини, що виникли на підставі договору суборенди землі від 17 грудня 2018 року № б/н (далі Договір суборенди). Зміст вказаного договору підтверджує, що Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 335,0454 га, які на момент укладення договору перебували у користуванні Орендаря на підставі належним чином укладених та зареєстрованих договорів оренди землі.

Згідно з пунктом 1.1 Договору суборенди, Орендар гарантував, що має право передати зазначені земельні ділянки в суборенду відповідно до Закону України «Про оренду землі». Строк дії Договору суборенди встановлено на 15 років, тобто до 17 грудня 2033 року, що прямо зазначено в договорі та узгоджується з тривалістю основних договорів оренди.

Зміст договору також підтверджує, що передача земельних ділянок у користування Суборендаря була оформлена відповідним актом приймання-передачі від 17 грудня 2018 року, що є додатковим доказом набуття Суборендарем законного права на користування земельними ділянками в межах строку дії договору.

Також відповідно до пункту 15 Договору суборенди, метою використання земельних ділянок визначено ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачає довгострокову діяльність Суборендаря, зокрема проведення посівних та збиральних кампаній, що потребують стабільних та прогнозованих умов оренди.

Разом із тим, пунктом 39 Договору суборенди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. В свою чергу, пункт 39.1 Договору суборенди прямо встановлює заборону на розірвання чи дострокове припинення договорів оренди Орендарем без письмової згоди Суборендаря. Це означає, що Орендар не міг самостійно ініціювати чи погоджувати будь-які зміни щодо строків дії договорів оренди без попереднього узгодження з Суборендарем.

Однак із поданих документів вбачається, що в період з 29 січня 2025 року по 11 лютого 2025 року Орендар уклав із орендодавцями 18 додаткових угод про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, згідно з якими строк оренди було зменшено майже на 9 років з 15 років (до 17 грудня 2033 року) на 6 років 4 місяці та 23 дні (до 28 лютого 2025 року). Таким чином, дії Відповідачки фактично спрямовані на припинення прав Суборендаря на користування зазначеними земельними ділянками, що є порушенням умов Договору суборенди та законодавства України.

Варто зазначити, що про зміну строків оренди Суборендар дізнався лише 7 та 21 лютого 2025 року, коли отримав повідомлення Орендаря, датовані 31 січня 2025 року, 7 лютого 2025 року та 11 лютого 2025 року. Вказані повідомлення свідчать про те, що Орендар уклав угоди про зміну строків оренди та зареєстрував їх державним реєстратором без попереднього повідомлення та погодження з Суборендарем, що суперечить як умовам договору, так і вимогам статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов`язань.

Крім того, на момент укладення додаткових угод та зміни строків оренди, на земельних ділянках перебували посіви сільськогосподарських культур, що підтверджується статистичною звітністю та документами про списання насіннєвого матеріалу. Вказані обставини є доказом того, що Орендар діяв всупереч інтересам Суборендаря, оскільки дострокове припинення права користування земельними ділянками ставить під загрозу господарську діяльність Позивача та завдає йому прямих збитків.

З огляду на викладене, існує достатньо підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд має право забезпечити позов, якщо його невжиття може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення. Позивач має обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову Відповідачка продовжить змінювати строки оренди щодо інших земельних ділянок, а також може вчинити додаткові дії щодо подальшої передачі орендних прав третім особам.

Таким чином, на момент звернення із заявою до суду вже здійснено державну реєстрацію змін строку оренди щодо 18 земельних ділянок, що свідчить про реальну загрозу подальших аналогічних дій, які можуть призвести до позбавлення Позивача прав користування земельними ділянками в повному обсязі. Зважаючи на це, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 150 ЦПК України, існують всі підстави для застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій щодо зазначених земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням.

Враховуючи наведені обставини, а також положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони проведення реєстраційних дій є пропорційним та необхідним засобом захисту прав Позивача, оскільки запобігає можливості подальшого неправомірного відчуження прав на орендовані земельні ділянки та унеможливлює ухилення Відповідачки від виконання можливого судового рішення. Однак при цьому суд вважає, що вживаючи заходи забезпечення позову слід врахувати, що земельні ділянки належать орендодавцям землевласникам, право власності яких не може бути порушеним.

На підставі вищенаведених положень ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» Пономаренка Ігоря Віталійовича про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, у вигляді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо державної реєстрації інших речових прав на нерухоме майно, зокрема: договорів оренди, договорів суборенди, договорів емфітевзису та інших правочинів, предметом яких є передача права користування земельними ділянками, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію інших речових прав, зокрема: договорів оренди, договорів суборенди, договорів емфітевзису та інших правочинів, предметом яких є передача права користування земельними ділянками , записи про скасування державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень, щодо договорів оренди та суборенди, змін до таких записів щодо об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок з кадастровими номерами), а саме : 6520980300:03:022:0015, площею 13,1077 га;

- 6520984000:05:024:0010, площею 5,066 га;

- 6520984000:05:028:0004, площею 5,0642 га;

- 6520984000:05:028:0044, площею 5,0601 га;

- 6520984000:04:007:0007, площею 5,0603 га;

- 6520980300:03:005:0001, площею 13,4506 га;

- 6520984000:05:028:0011, площею 5,06 га;

- 6520984000:05:028:0009, площею 2,2116 га;

- 6520984000:05:028:0041, площею 2,8501 га;

- 6520984000:05:028:0008, площею 5,0686 га;

- 6520984000:04:007:0016, площею 5,0582 га;

- 6520984000:05:028:0010, площею 5,0684 га;

- 6520984000:04:007:0001, площею 5,0583 га;

- 6520984000:04:007:0003, площею 5,0603 га;

- 6520984000:04:006:0022, площею 1,8126 га;

- 6520984000:05:028:0023, площею 3,2648 га;

- 6520984000:05:028:0007, площею 5,0682 га;

- 6520984000:05:028:0006, площею 5,0685 га,

до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання один рік.

За клопотанням учасника суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим або скасувати заходи забезпечення позову.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя ___ Ірина ХОМИК