Рішення № 138174931, 13.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2721/2026 Справа № 490/2435/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Романовій К.Т., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Юлія Вікторівна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в березні 2026 року звернувся до суду з позовом до відповідача Миколаївська міська рада ,в якому просить визначити позивачці ОСОБА_1 додатковий строк протягом одного місяця для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , що дозволить їй реалізувати належні спадкові права на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що вона є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка є її матір`ю, відкрилася спадщина , зокрема на частину будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач протягом усього життя проживала у зазначеному житловому будинку та після її смерті продовжує фактично проживати у ньому, здійснювати його утримання та користування. Факт проживання підтверджується даними домової книги.

24 грудня 2025 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Скорик Юлії Вікторівни із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Після смерті спадкодавця спадкова справа у встановлений законом строк не відкривалася, заяви від інших осіб нотаріусу не подавалися, фактичних дій щодо прийняття спадщини іншими особами не вчинялося. За результатами розгляду поданих документів нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено у заведенні спадкової справи у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, а також у зв`язку з відсутністю документального підтвердження постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, у зв`язку з відмовою нотаріуса, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини в позасудовому порядку та змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права

Позивачка є особою похилого віку. Після смерті матері вона фактично залишилася сам на сам із життєвими труднощами, без належної підтримки та правового супроводу. Втрата найближчої людини стала для неї тяжким психологічним ударом. Крім того, позивачка має проблеми зі станом здоров`я, що підтверджується медичними документами. Погіршення самопочуття, необхідність лікування та фізична слабкість істотно ускладнювали можливість активного вирішення юридичних питань.

Будучи людиною старшого покоління, позивачка не володіє спеціальними правовими знаннями та не була обізнана з порядком і строками прийняття спадщини. Оскільки вона постійно проживала у спадковому будинку, продовжувала ним користуватися, здійснювала його утримання та оплачувала комунальні послуги, вона щиро вважала, що цього достатньо для підтвердження її спадкових прав, і не усвідомлювала необхідності подання окремої заяви нотаріусу у шестимісячний строк.

Також, позивачка є людиною з інвалідністю, що підтверджується довідкою МСЕК. У 2025 році вона перенесла інсульт, унаслідок чого наразі має частковий параліч та обмежені фізичні можливості. Всі ці обставини створили для неї значні перешкоди у розумінні та реалізації спадкових прав.

Крім того, у період військової агресії з 2022 року позивачка активно займалася волонтерською діяльністю на підтримку Збройних Сил України: шила одяг та спорядження, плела маскувальні сітки, надавала допомогу захисникам. Значні фізичні та емоційні зусилля, які вона докладала для допомоги іншим, відволікали від особистих справ і унеможливлювали своєчасне звернення до нотаріуса.

Позивачка не ухилялася від прийняття спадщини та не мала наміру відмовлятися від неї, однак внаслідок вищевказаних обставин опинилася у ситуації, коли об`єктивно не змогла реалізувати своє право в установлений законом строк. Пропуск строку для прийняття спадщини був зумовлений сукупністю об`єктивних та життєвих обставин, які істотно вплинули на можливість позивачки своєчасно звернутися до нотаріуса.

На підставі викладених обставин цієї справи, а саме: похилого віку позивачки, тяжкого стану здоров`я, серйозних медичних проблем, в тому числі перенесеного інсульту та наявного часткового паралічу, значних психологічних переживань у зв`язку зі смертю близьких осіб, відсутності підтримки та допомоги, обмеженої правової обізнаності, фактичного проживання у спадковому будинку та активної волонтерської діяльності в умовах військової агресії та введення воєнного стану, можна зробити обґрунтований висновок про наявність об`єктивних, істотних та непереборних обставин, що реально унеможливили своєчасне звернення позивачки до нотаріуса для прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.03.2026 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 13.05.2026 року витребувано у Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Юлії Вікторівни належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та/або витяг зі Спадкового реєстру щодо заведення спадкової справи у приватного нотаріуса .

31.03.2025 року на адресу суду від представника Миколаївської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких просять винести рішення по справі відповідно до чинного законодавства України та розглядати справу за їх відсутнсоті.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, просив про задоволення позову.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за їх відстуності.

Третя особа у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Заяв та клопотань, які перешкоджають розгляду подано не було.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, відсутність клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, заяву позивача , дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність інших учасників справи відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Як підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На час смерті спадкодавець була зареєстрована за адресою. АДРЕСА_2 .На час смерті останній було 90 років, з нею за цією адресою ніхто інший зареєстрований не був.

Матеріалами справи підтвержується , що позивачка є рідною донькою померлої ОСОБА_2 .

Як вбачається з копії спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - донька померлої ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 24 грудня 2025 року. Зазначила, що в устанволений 6-ти імсячний строк заяву про прийняття спадщини нею подано не було, на момент смерті з матір`ю за однією адресою не проживала. Просить надати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На час смерті спадкодавець була зареєстрована за адресою. АДРЕСА_2 .На час смерті останній було 90 років.

За результатами розгляду поданих документів нотаріусом 24.12.2025 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено у заведенні спадкової справи у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, а також у зв`язку з відсутністю документального підтвердження постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі Свідоцтва про право особистої власності на домолодіння від 28.03.1969 року ОСОБА_3 , належало 35/100 часток дмооволодіння по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Інформаційної довідки зі спадкового реєстру, ОСОБА_2 24.06.2015 року у Третій миколаївській державній нотаріальній конторі посвідчила заповіт, який був чинним на момент її смеррті.

На запит приватного нотаріуса Скорик Ю.В. була надана копія вказаного заповіту.

Так, 24.06.2015 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповідала все своє майно, з чого б воно не складалося на момент смерті - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До цього, в 1994 році ОСОБА_2 , заповідала певне нерухоме майно , а саме садовий будиночок та гардж, розташовані в Ракетному урочищі м.Миколаєва, в рівних частках дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також онукам.

В подальшому в 2002 році ОСОБА_2 , заповідала належну їй квартиру в АДРЕСА_2 онуку ОСОБА_7 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Предметом спору в цій справі є набуття права на спадкове майно, а тому учасниками справи мають бути всі спадкоємці, які прийняли спадщину.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Отже залучення співвідповідача відбувається виключно за клопотанням позивача, оскільки суд не має права самостійно, без його згоди розширювати коло відповідачів. Це пов`язано з тим, що право вибору відповідача належить виключно позивачеві. Якщо позов подано не до тієї особи, процес залучення нових учасників має суворі процесуальні обмеження.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №686/20282/21 (провадження №14-102цс22).

У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Судом під час підготовчого судового засідання неодноразово роз`яснено представнику позивача адвокатці Шиян Ю.М. принцип диспозитивності цивільного судочинства, неможливість залучення співвідповідачів за ініціативою суду, необхідність визначитися зі складом належних відповідачів під час підготовчого провадження у справі, а також оголошено письмові докази, які надані на запит суду приватним нотаріусом Скорик Ю.В., - в тому числі щодо наявності чинного на молмент смерті заповіту спадкодавиці на іншу особу.

Представник позивача зазначила, що не вбачає підстав для залучення особи, на ім`я якої складено заповіт, до участі у справі, адже спадщину за цей час остання не прийняла, отже ця спадщина може бути відумерлою, а за такого Миколаївська міська рада правильно визначена відповідачему справі.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Отже, правом на отримання спадщини наділені особи, визначені цивільним законодавством чи заповітом, які дотримались процедури отримання такої спадщини.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування, я к і у справах про надання додаткового строку на прийняття спадщини - належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 752/3435/16, від 29.06.2022 у справі № 175/772/16-ц, від 27.07.2023 у справі № 296/8061/19 та інших. З наведеного висновку вбачається, суд визначив належне коло відповідачів у справах про спадкування у залежності від наявності або ж відсутності інших спадкоємців (відмови, усунення від спадщини тощо). Так, у першому випадку належним відповідачем буде інший спадкоємиць (спадкоємці), а в другому орган місцевого самоврядування.

Так, відповідно положень ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

За статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо визначення виключно Миколаївської міської ради як єдиного відповдіача у справі. Так, посилання представника позиваач на те, що оскільки ніхто зі спадкоємців наразі не прийняв спадщину, отже наявна відумерлість спадщини, - є неспроможними, адже відповідно ст. 1277 ЦК України спадщина визнається відумеролою лише за рішенням суду.

Так, за положеннями цієї статті, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Такі дії ММР здійснені не були, отже наразі в рівних умовах є всі спадкоємці - і за заповітом , і за законом, і територіальна громада м.Миколаєва.

Так, відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено судом, у спадкодавиці є і інші діте, і онуки , які можуть мати право на спадкування в порядку спадкової трансмісії після смерті бабусі, і, що є головним, є спадкоємиця за заповітом на все належне майно спадкодавиці , а тому також належним відповідачем у даній справі.

За такого, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову, який пред`явлено до неналежного відповідача - Миколаївської міської ради.

Суд додатково наголошує, що у підготовчому засіданні проведено всі необхідні процесуальні дії в повному обсязі, роз`яснено позивачеві порядок заміни відповдіача чи залученян співвідповідача та третіх осіб, навіть оголошено матеріали , які надійшли ан запит суду від приватного нотаріуса, , при цьому представниця позивача жодних клопотань до суду не заявляла та наполягала на закритті підготовчого провадження, вважаючи , що саме Миколаївська міська рада є єдиним належним відповідачем у справі.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача або не до усього складу належних відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідними вимогами до належного відповідача (відповідачів).

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку з чим залишає судові витрати (судовий збір) за позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Юлія Вікторівна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко