Вирок № 138174445, 13.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

461/3769/26

1-кп/461/497/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 року м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026142410000116 від 14.05.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого у ПП «Смак Плюс-Т» на посаді супервайзера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 маючи злочинний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою щомісячної виплати пенсії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи намір, направлений на використання підробленого документу, 18.04.2022 перебуваючи в приміщенні Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 35, Львівської області, достовірно знаючи, що він, не проходив обстеження і дані, зазначені у «Виписці з акта огляду медикосоціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606503 від 05.04.2022, про його захворювання є неправдивими, особисто звернувся до Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 35, Львівської області із заявою № 2920 про призначення пенсії по інвалідності, додавши до вказаної заяви підроблену «Виписку з акта огляду медикосоціальною експертної комісії» серії 12 ААВ №606503 від 05.04.2022 видану Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», що є підставою для призначення щомісячної виплати пенсії, передбачений Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 та затверджений Законом України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та таким чином використав завідомо підроблений документ з метою незаконного отримання права на вказану виплату.

Також, ОСОБА_4 достовірно знаючи та усвідомлюючи, що «Посвідчення особи з інвалідністю» серії ААЛ № 971455 від 27.04.2022 видане Пенсійного фондом України, за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 35, Львівської області та «Довідка до акта огляду медикосоціальною експертною комісією» серії серії 12 ААВ № 606503 від 05.04.2022 із наявною III групою інвалідності, видана Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», є підробленими, містять завідомо недостовірні відомості, в період часу з 09.07.2023 по 29.06.2024 перетнув державний кордон України через пункт пропуску, а саме: зокрема 09.07.2023 митний пост «Смільниця», 01.06.2024 митний пост «Шегині», 13.06.2024 митний пост «Рава-Руська» пред`явив вказані документи для перетину державного кордону України (інвалід 3 група), як підставу виїзду за кордон, таким чином використав вищевказані підроблені документи та які містить завідомо недостовірні відомості, шляхом їх пред`явлення та надання інспектору прикордонної служби.

Крім цього, ОСОБА_4 , на підставі поданої заяви та підробленої «Виписки з акта огляду медикосоціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606503 від 05.04.2022, виданої Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», 27.04.2022 отримав «Посвідчення особи з інвалідністю» серії ААЛ №971455 виданого Пенсійним фондом України та у період часу із 18.04.2022 по 22.05.2026, на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що розташоване за адресою м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, відповідно до розділу IV «Пенсії по інвалідності в солідарній системі» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, останньому виплачено на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_4 , пенсію, як особі з інвалідністю III групи від імені держави в особі Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на загальну суму 111991.13 гривень, спричинивши тим самим державі в особі Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області майнову шкоду на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю. Надав покази, які у повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він у 2022 році, з метою отримання щомісячної виплати пенсії, виступивши пособником у вчиненні підробки «Виписки з акта огляду медикосоціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606503 від 05.04.2022, виданою Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», він надав свої персональні дані та отримав відповідну довідку. Також, 18.04.2022 перебуваючи в приміщенні Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, він особисто звернувся із заявою № 2920 про призначення пенсії по інвалідності, додавши до вказаної заяви підроблену «Виписку з акта огляду медикосоціальною експертної комісії» серії 12 ААВ №606503 від 05.04.2022, видану Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи».

Крім того, він, в період часу з 09.07.2023 по 29.06.2024 перетнув державний кордон України через пункт пропуску, а саме: 09.07.2023 митний пост «Смільниця», 01.06.2024 митний пост «Шегині», 13.06.2024 митний пост «Рава-Руська», пред`явивши вказані документи для перетину державного кордону України, як підставу виїзду за кордон. Також, у період часу із 18.04.2022 по 22.05.2026, на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, йому виплачено на розрахунковий рахунок, відкритий в АТ «Приват Банк», як особі з інвалідністю III групи від імені держави кошти на загальну суму 111991,13 гривень.

Пояснив, що події відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені у обвинувальному акті. Мотиви і мета скоєння ним кримінальних правопорушень, а також способи їх вчинення у обвинувальному акті відображені вірно.

У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку, добровільно відшкодував спричинену шкоду після отримання пенсії. Просить суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються.

При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Також, суд приймає до уваги висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, згідно якого суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та в такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України (постанова ОП ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 (провадження № 51-2989кмо23).

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, надані обвинуваченим безпосередньо у судовому засіданні, за участю захисника, підстав для самообмови або обставин, які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.

Оцінюючі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями скоїв:

-використання завідомо підробленого документа, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч.4 ст.358 КК України;

-заволодіння чужим майном - грошовими коштами державного бюджету шляхом обману (шахрайство), тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення кримінальних правопорушень, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, дані про особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження у їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги стадію, спосіб, характер і тяжкість кримінальних правопорушень, форму вини, конкретні обставини вчинення кожного кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних кримінальними правопорушеннями наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та психіатра, працює та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав в судовому засіданні визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу, добровільно відшкодував спричинену шкоду. При цьому суд виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Крім того, суд приймає до уваги те, що щире каяття можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Вирішальним є встановлення факторів, які б свідчили про справжність, щирість визнання вини, шляхом відповідного ставлення до скоєного, що передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації (постанова ККС ВС від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51- 5093км23).

У свою чергу, системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Так, ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні повідомив суду про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, тобто про власну кримінальну діяльність. Крім того, зазначена обставина, як пом`якшуюча покарання, визначена органом досудового розслідування, про що зазначено у обвинувальному акті.

Суду також представником потерпілого надано клопотання та копію службової записки, які засвідчують факт відшкодування спричиненої ОСОБА_4 шкоди у повному обсязі.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч. 1, 2 ст. 50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання:

-за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у виді карається штрафу в межах санкції даної статті.

-за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у виді карається штрафу, тобто в межах санкції даної статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Наведене покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід до обвинуваченого до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не застосовувався.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

- пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.04.2022 залишити у матеріалах кримінального провадження.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1