Рішення № 138174171, 13.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12277/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко Ю.В.,

представника позивача Цебрика Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Селеша А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Закарпатської митниці код ЄДРПОУ ВП 43985560, місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. у справі про порушення митних правил №4187/30500/19 від 15.10.2019 по справі про визнання винним та накладення за ч. 5 ст. 481 МК України штрафу на позивача в розмірі 85 000 грн., а справу про порушення митних правил закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є суб`єктом відповідальності за ч. 5 ст. 481 МК України, оскільки не є власником автомобіля комерційного призначення, яким керував за трудовим договором зі словацькою фірмою «B&M Promet s.r.o.», що не заперечується відповідачем. Саме словацька фірма «B&M Promet s.r.o.» 15.08.2019 ввезла автомобіль на митну територію України, а тому обов`язок вивезти автомобіль лежав саме на ній, а не на найманій особі водієві, яким був позивач.

Також представник позивача вказує про невідповідність оскаржуваної постанови в частині розміру накладеного стягнення вимогам закону та про відсутність доказів встановлення 20-денного строку для тимчасового ввезення автомобіля, яким керував позивач.

До суду від представника Закарпатської митниці ДФС надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив, у поданому відзиві наполягав на законності постанови, якою позивача притягнуто до відповідальності за порушення митних правил.

У поданому відзиві представник відповідача наголосив на тому, що позивач у встановлений йому строк не вивіз транспортний засіб, яким керував, а також не надав доказів на підтвердження поважності причин невиконання цього обов`язку.

Ухвалою від 29.05.2026 суддя прийняв справу до провадження, розпочав її розгляд спочатку у зв`язку зі зміною складу суду та витребував додаткові докази.

Ухвалою від 23.06.2026 суд допустив заміну відповідача у справі його правонаступником та витребував додаткові докази.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою у справі про порушення митних правил №4187/30500/19 від 15.10.2019 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 5 ст. 481 МК України.

Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 85 000 гривень.

Зі змісту постанов вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності стало виявлення 27.09.2019 органом митного адміністрування того, що позивач перевищив встановлений строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «IVECO», р.н.з. Республіки Словаччина KE549LL, ввезенного ним на митну територію України 15.08.2019, більше ніж на двадцять дів, але не більше ніж на тридцять діб.

Дії позивача кваліфіковано за ч. 5 ст. 481 МК України.

Вважаючи вищезгадану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 103 МК України, яка діяла на час ухвалення спірної постанови відповідача (тут і надалі в редакції від 22.09.2019, якщо не уточнено протилежне) тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно з ч. 2 ст. 108 МК України строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

З урахуванням мети ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, особливостей транспортних операцій та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів відповідно до частини першої цієї статті та/або транспортних засобів комерційного призначення відповідно до частини другої цієї статті за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та підстави такої відмови (ч. 3 ст. 108 МК України).

За приписами абз. 2 ч. 4 ст. 108 МК України якщо транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України: внаслідок дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; у разі зберігання таких транспортних засобів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); у разі здійснення інших операцій з такими транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); у разі накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин, зберігання, арешту (вилучення) або здійснення таких операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 112 МК України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі визначалися Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 №657 (далі Порядок №657) в редакції від 04.04.2017, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та винесення оскаржуваної постанови митниці.

Згідно з п. 1 розділу VIII Порядку №657 положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

Пунктом 2 розділу VIII Порядку №657 встановлювалося, що у цьому розділі терміни вживаються в такому значенні: аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Відповідно до п. 5 розділу VIII Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.

За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов`язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини непроведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов`язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили.

За змістом положень п. 6 розділу VIII Порядку №657 у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Разом із заявою подаються: документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку; примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд; письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу.

Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом п`яти робочих днів з дати її подання.

Якщо товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, перебувають у зоні діяльності цього самого митного органу, керівником такого органу або особою, що виконує його обов`язки, невідкладно після отримання заяви здійснюються заходи, передбачені пунктом 5 цього розділу.

Розгляд заяви проводиться з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків, документів, наданих заявником та отриманих від іншого митного органу (якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу), та результатів проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, безпосередньо митним органом, під контролем якого перебувають ці товари, транспортні засоби. Під час розгляду заяви митним органом враховується інформація (за наявності), надана іншими державними органами, митними або правоохоронними органами іноземних держав.

За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом.

Повертаючись до обставин справи, суд вказує на те, що в даній правовій ситуації позивач 15.08.2019 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «IVECO», р.н.з. Республіки Словаччина KE549LL у митному режимі «тимчасове ввезення 20 днів», який(транспортний засіб) він мав вивезти до 04.09.2019, що підтвердив сам позивач у поданій позовній заяві.

У зв`язку з цим суд відхиляє твердження представника позивача про відсутність доказів, що відповідачем було визначено 20-денний строк для тимчасового ввезення автомобіля марки «IVECO», р.н.з. Республіки Словаччина НОМЕР_2 , так як заперечення цих обставин представником позивача є непослідовним і таким, що прямо суперечить попередній процесуальній поведінці позивача.

Понад це, позивач та його представник не надали суду відомості про визначення будь-якого іншого строку для вивезення автомобіля аніж той, про який ідеться спірній постанові.

Доказів вивезення транспортного засобу у встановлений митницею строк позивач та його представник не надали.

Крім того, позивач не звертався до відповідача у порядку, передбаченому Порядком №657 з тим, щоб зафіксувати, що неможливість вивезення транспортного засобу зумовлена аварією чи дією обставин непереборної сили.

Посилання позивача та його представника на документи, видані ФОП ОСОБА_2 , про те, що автомобіль нібито перебував у ремонті не заслуговують на увагу, так як законодавство передбачало уповноважених суб`єктів та спеціальний алгоритм дій заінтересованих осіб для того, щоб задокументувати, зокрема, що причиною неможливості вивезення транспортного засобу є саме аварія чи дія обставин непереборної сили.

У свою чергу, ФОП ОСОБА_2 не є особою, уповноваженою на видачу таких документів, про що слушно зазначено у відзиві на позов.

Крім того, суд не вважає, що необхідність у технічному обслуговуванні не є тією обставиною, яка звільняє позивача, котрий ввіз автомобіль, від відповідальності за порушення митних правил у разі не вивезення транспортного засобу.

Національне законодавство не передбачало імперативного способу виконання цього обов`язку, тому ремонт автомобіля не міг завадити позивачу вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача про те, що позивач не був належним суб`єктом відповідальності.

Відповідно до ст. 459 МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Притягнення позивача до відповідальності за ч. 5 ст. 481 МК України цим положенням не суперечить.

Посилання представника позивача на те, що в даному випадку відповідальність за ч. 5 ст. 481 МК України повинна нести посадова особа словацької фірми «B&M Promet s.r.o.», на думку суду, є непереконливими, оскільки ввезення автомобіля здійснювалося позивач, що він підтвердив у позовній заяві.

З обставин справи не слідує, що вчинення порушення митних правил інкриміновано підприємству для того, щоб належним суб`єктом відповідальності за його вчинення була посадова особа відповідного підприємства.

Перебування транспортного засобу у власності іншої особи, відмінної від позивача, не є суттєвою та не свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо вивезення автомобіля у встановлений строк.

Суд відхиляє твердження представника позивача про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам закону в частині розміру накладеного стягнення, оскільки санкція ч. 5 ст. 481 МК України передбачала допустимість накладення штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не заслуговують на увагу посилання на Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового порядку застосування статей 470 та 481» від 19 грудня 2019 року № 395-IX, яким Розділ XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552) доповнити пунктом 9-5 такого змісту: "9-5. Установити, що: вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п`ятою та шостою статті 470 цього Кодексу, виявлених у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті; вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п`ятою та шостою статті 481 цього Кодексу, виявлених у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті", оскільки цей Закон набрав чинності 29.12.2019, тоді як спірна постанова прийнята 15.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки позивач та його представник не довели обґрунтованість заявленого позову, то у його задоволенні слід відмовити.

Вичерпний перелік рішень, які суд вправі ухвалити за результатами розгляду спору з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, відображено у ст. 286 КАС України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись статтями 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

постанову в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. у справі про порушення митних правил №4187/30500/19 від 15.10.2019 по справі про визнання винним та накладення за ч. 5 ст. 481 МК України залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Й. Данко