Рішення № 138173746, 14.07.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа127/10140/26

Провадження2/153/580/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №127/10140/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2026 року за вхід.№4823 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №127/10140/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі, з повідомленням (однак без виклику) сторін.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просить стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 81195.42 грн., з яких сума основного боргу 40000 грн., сума боргу по сплаті відсотків за користування позикою 41195.42 грн., та судові витрати пов`язані з розглядом дійсної позовної заяви. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07.07.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачеві грошові кошти в сумі 4000 грн. На умовах, означеного договору позики, ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати відсотки за користування позикою в розмірі 5% від суми боргу в місяць, які нараховуються на залишок боргу. ОСОБА_2 кошти зобов`язався повернути до 10 жовтня 2024 року, що підтверджується розпискою від 07.07.2024. Позивач вказує, що згідно розрахунку боргу на суму основного боргу, який становить 40000 грн. нараховані відсотки за користування позикою станом на 25 березня 2026 в розмірі 41195.42 грн. Отже, підлягають стягненню з ОСОБА_2 кошти в розмірі 81195.42 грн. на користь ОСОБА_1 як борг за користування позикою, так як, позичальник не виконав свого обов`язку по договору позики, оформленого розпискою, саме тому, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися. Про проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином на підтвердження чого у матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення вих.№R067208269760, в якому стоїть відмітка «одержано 27.06.2026» (а.с.43), вих.№R067208278492, в якому стоїть відмітка «адресат відсутній» (а.с.44-45), що згідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 вважається належним повідомленням про дату судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: заява представника позивача про усунення недоліків (а.с.33-35) заява представника позивача про долучення доказів (а.с.40-41).

Інші процесуальні дії у справі: залишення позовної заяви без руху (а.с.30-32), відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.36-38), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із оригіналу розписки від 07.07.2024 (а.с.41) судом встановлено, що ОСОБА_2 власноруч написана розписка про отримання коштів на умовах повернення, платності, строковості, ОСОБА_1 надав відповідачу у користування кошти у сумі 40000 грн. на строк з 07.07.2024 по 10.10.2024, процентна ставка: 5% від суми боргу в місяць, розписка підписана власноруч.

Із копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 18.05.2021 судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в селі Дерев`янки Шаргородського району Вінницької області.

Із копії розрахунку судом встановлено, що станом на 25.03.2026 заборгованість по відсоткам відповідно до розписки становить 41195.42 грн. з них: з 07.07.2024 по 31.12.2024 11672.13 грн.; з 01.01.2025 по 31.12.2025 24000.00 грн.; з 01.01.2026 по 25.03.2026 5523.29 грн.

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених розпискою, відповідач зобов`язався повернути кошти та проценти за користування коштами, однак свої зобов`язання не виконав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У строк (10.10.2024), встановлений у розписці від 07.07.2024, ОСОБА_2 позику не повернув.

У відповідності до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Позивачем додано до матеріалів справи саме оригінал розписки від 07.07.2024, в якій не зазначено про повернення оспорюваних сум.

Що стосується стягнення з відповідача процентів за користування позиченими коштами за весь час прострочення, то згідно договору позики, оформленого розпискою від 07.07.2024, відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати 5% від суми боргу в місяць. Згідно договору, кошти були позичені 07.07.2024, тому за період з 07.07.2024 по 25.03.2026, що складає 20 місяців 18 днів, відповідач заборгував проценти за правомірне користування коштами у сумі 41195.42 грн., що відповідає вимогам ст.625 ЦК України.

На даний час відповідач не виконав зобов`язання і заборгованість за договором не погасив, що є порушенням законних прав позивача.

Таким чином, оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, і має підстави для їх задоволення.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією №188 від 21.06.2026, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 1064.96 грн., а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 1064.96 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного:

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги №14/26 від 14.03.2026 укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Країло Степаном Васильовичем, акт прийому здачі наданих послуг №1 від 25.03.2026, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000479, ордер на надання правничої допомоги від 26.03.2026 та квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 25.03.2026.

Оскільки позивачем в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 20000.00 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , заборгованість згідно договору позики, оформленого розпискою від 07.07.2024 у сумі 81195.42 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1064.96 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у сумі 20000 грн., а всього 102260 (сто дві тисячі двісті шістдесят) гривень 38 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк