Рішення № 138173734, 14.07.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/1132/26

Провадження2/153/593/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №153/1132/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №29.09.2025-100000703 від 04.10.2025 у розмірі 21010 грн. та судові витрати (які складаються з судового збору у розмірі 2662.4 грн., витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 177,78 грн.) покласти на відповідача. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04.10.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №29.09.2025-100000703. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 5500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів 04.10.2025. Відповідно до умов кредитного договору №29.09.2025-100000703 від 04.10.2025 ОСОБА_1 надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 04.10.2025; сума кредиту 5500 грн.; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 08.05.2026; комісія пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 495 грн. Згідно п.3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до п.4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача НОМЕР_1 . Відповідно до договору від 04.10.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 5500 грн. 04.10.2025 ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 5500 грн. Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 21010 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5500 грн., по процентам 8525 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 495 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 990 грн., відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України 5500 грн., чим порушив права та інтереси позивача. А тому, із врахуванням вище викладеного, а також того, що відповідач не погашає заборгованість, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

22 червня 2026 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися, лише повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином - рекомендованим повідомленням вих.№R067207741156, яке повернулося із відміткою «адресат відсутній» (а.с.45-46), що відповідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 (61-185св23) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: заява представника позивача (а.с.9) докази про витрати на правничу допомогу, додатково будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, про що постановлено ухвалу окремим процесуальним документом.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції, інформаційного повідомлення позичальника, повідомлення про кримінальну відповідальність, судом встановлено, що 04.10.2025 ОСОБА_1 підписав пропозицію, заявку та отримав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №29.09.2025-100000703, на підставі яких відповідачу 25.11.2025 видано кредит у сумі 5500 грн. на строк 217 днів, документи підписано одноразовим ідентифікатором Е388 (а.с.11-17).

Із копії розрахунку заборгованості за договором (а.с.18-20) судом встановлено, що станом на 26.05.2026 заборгованість основного боргу 5500 грн., заборгованості по відсоткам - 8525 грн., заборгованість по відсоткам за ст.625 ЦК України - 5500 грн., заборгованість по залишку комісій 1485 грн., разом 21010 грн.

Із копії договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, довідки про відкриття рахунку від 15.05.2026 та повідомлення №1-2605 від 26.05.2026 судом встановлено, що на картку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 04.10.2025 об 11:08:50 год. ТОВ «Споживчий центр» здійснено переказ коштів у сумі 5500 грн. згідно договору №29.09.2025-100000703 (а.с.21-22, 24-28).

Із копії інформації отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача судом встановлено, що ОСОБА_1 ідентифіковано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.29 зворотній бік).

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконав.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що кредитний договір укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що після підписання кредитного договору №25.11.2025-100002515 від 25.11.2025 за допомогою одноразового пароля, відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно тарифів, а також сплатити нараховані відсотки та тіло кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами в установленому законом порядку був укладений договір (кредитної лінії) в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, то суд приходить до наступного:

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки ОСОБА_1 уклав кредитний договір з ТОВ "Споживчий центр" 04.10.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України відсотки нараховані по ст.625 ЦК України у сумі 5500 грн. не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по комісії суд зазначає наступне:

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.

Крім того, подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року в справі №752/4008/20.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені нею, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за обслуговування кредиту за кредитним договором №29.09.2025-100000703 від 04.10.2025 у сумі 990 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - стягненню з відповідача на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованості у сумі 14520 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 5500 грн., по процентам у сумі 8525грн., по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у сумі 495 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00110303 від 29.05.2026.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1839,98грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 х 14520/21010 =1839,98).

Також, позивачем в позовній заяві заявлено витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 177,78 грн.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, суд вказує на те, що у якості доказів несення поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи №153/1132/26, позивачем (на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з додатками) надано до суду поштову квитанцію №2099101 від 06.06.2026 на суму 177,78 грн. А отже, позивачем документально підтверджено витрати на поштові відправлення на суму 177,78 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 599, 610, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, місто Київ вулиця Саксаганського,133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором №29.09.2025-100000703 від 04.10.2025 у сумі 14520 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1839,98 грн. та витрати пов`язані із поштовим відправленням у сумі 177,78 грн. а всього 16537 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять сім) гривень 76 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк