Рішення № 138173474, 14.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 373/3701/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом - МТСБУ) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу у розмірі 500 000,00 грн, витрати на послуги експерта у розмірі 1 700,00 грн та судовий збір у розмірі 7 500,00 грн.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Привокзальній в с. Переяславське Бориспільського району Київської області не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд за межі проїзної частини в кювет.

У наслідок даної ДТП пасажиру ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді політравми, без свідомості, від яких останній помер в лікарні. ОСОБА_1 отримав закриту черепну мозкову травму, забій грудної клітки, поріз лівої кисті.

Вказує. що матеріалами кримінальної справи встановлено, що ДТП сталося саме з вини водія ОСОБА_1 , який на момент вчинення ДТП не мав чинного полісу цивільно-правової відповідальності.

З метою отримання відшкодування (регламентної виплати) адвокат Грицан Р. О. який діяв в інтересах ОСОБА_3 (батько померлого), ОСОБА_4 (матері померлого), ОСОБА_5 (законний представник малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (донька померлого) звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування від 05 травня 2025 року.

Позивач зазначає, що фактичні витрати МТСБУ на відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою по страховому випадку складають суму у розмірі 500 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Переяславський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 09 січня 2026 року позовну заяву передав за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 13 травня 2026 року відкрив провадження у справі, призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснив учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань

ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Привокзальній в с. Переяславське Бориспільського району Київської області не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд за межі проїзної частини в кювет. У наслідок даної ДТП пасажиру ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді політравми, без свідомості, від яких останній помер в лікарні. ОСОБА_1 отримав закриту черепну мозкову травму, забій грудної клітки, поріз лівої кисті. (а. с. 23)

З метою отримання відшкодування (регламентної виплати) адвокат Грицан Р. О. який діяв в інтересах ОСОБА_3 (батько померлого), ОСОБА_4 (матері померлого), ОСОБА_5 (законний представник малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (донька померлого) звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування від 05 травня 2025 року. (а. с. 37-40).

Згідно наказу МТСБУ від 26 травня 2025 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_8 » прийнято рішення про виплату ОСОБА_9 324 000,00 грн за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, внаслідок якої загинув ОСОБА_2 (а. с. 45)

Згідно наказу МТСБУ від 30 травня 2025 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_8 » прийнято рішення про виплату ОСОБА_4 136 000,00 грн за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, внаслідок якої загинув ОСОБА_2 (а. с. 47)

Згідно наказу МТСБУ від 28 травня 2025 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_8 » прийнято рішення про виплату ОСОБА_7 40 000,00 грн за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, внаслідок якої загинув ОСОБА_2 (а. с. 49)

Факт виплати страхового відшкодування підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а. с. 59-61)

Даних про те, що транспортний засіб «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП мав поліс обов`язкового страхування матеріали справи не містять.

Згідно до статті 18 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 20 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з смертю потерпілої фізичної особи.

Відповідно до статті 25 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.

Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.

Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц (провадження № 14-154цс19) зазначено, що: стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за вказаною вище статтею необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна ж або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об`єктів.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду".

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає, що Моторно (транспортне) страхове бюро України правомірно пред`явило вимоги до ОСОБА_1 як особи яка на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом без договору обов`язкового страхування, вчинивши ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_1 .

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 ЦПК України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 7 500,00 грн..

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, п Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч гривень) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 7 500,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Моторне (транспортне) бюро України (02000, м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя -