Вирок № 138172763, 14.07.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4665/22

провадження 1-кп/216/189/26

ВИРОК

іменем України

14 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Центрально Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 12022041230001127 від 03 вересня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Апатити Мурманської області Росія, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, який працює викладачем, майстром з практичного навчання ПП «Криворізька автошкола», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 має військове звання капітан та перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно картки обстеження та медичного огляду для призову офіцера запасу 31.08.2022 визнаний придатним до проходження військової служби за станом здоров`я, діючи всупереч положенням Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 р., Закону України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вчинив умисне кримінальне правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації за наступних обставин.

Так, 31 серпня 2022 року о 16.50 годині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовозобов`язаним, отримав бойову повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення до військової частини на команду НОМЕР_2 ОТБ.

В подальшому, у останнього виник злочинний умисел, направлений на ухилення від мобілізації. Так, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свого діяння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від мобілізації без поважних причин, не маючи права на відстрочку, з метою ухилення від призову у зв`язку з оголошенням мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, без поважних на це причин, свідомо відмовився від прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення на команду НОМЕР_2 ОТБ, тим самим ухилився від мобілізації, відмовившись без поважних причин до прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 для направлення до військової частини, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та ст. 65 Конституції України, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

1.2 Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

ОСОБА_4 визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

Судом встановлено, що прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

У цій угоді зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість її укладення, а саме:

1)беззастережне визнання винуватості, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України;

2)дії, які обвинувачений вчинив (зобов`язується вчинити) з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 у ході судового провадження щиро розкаявся та беззастережно визнав вину у скоєному кримінальному правопорушенні;

3)з обвинуваченим ОСОБА_4 домовленостей щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, не було.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу ОСОБА_4 , який є раніше не судимим, одружений, офіційно працевлаштований, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, а також наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, та можливість виправлення ОСОБА_4 .

Сторони погодились на призначення ОСОБА_4 за ст.336 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України сторони погодились звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, тобто повідомляти уповноважений орган з питань пробацїі про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробацїй.

3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час судового засідання у кримінальному провадженні № 12022041230001127 від 03 вересня 2022 р. відносно ОСОБА_4 прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим, зазначивши про його відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушень. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованого йому правопорушення, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Адвокат ОСОБА_5 - захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив суд затвердити укладену з його підзахисним угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.

4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

У зв`язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального проступку (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз`яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить з класифікації кримінального правопорушення, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.

За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно приписів ч. 8 ст.474 КПК України до моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду.

Повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначено, що якщо суд переконається в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст. 475 КПК він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання

Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об`єктивно з`ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням обвинуваченим своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і обвинувачений винний у його вчиненні, так як він своїми умисними діями, вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

5. Призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

ОСОБА_4 перебуває у офіційному шлюбі, раніше не судим, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував та не перебуває.

Суд враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності.

З урахуванням наведеного, узгоджене сторонами (прокурором та обвинуваченим) покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, є таким, що згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Обговорюючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України така тривалість може становити від одного до трьох років.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 203/378/17 та від 29 листопада 2018 року в справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п. 12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК України, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК України суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України), відсутні».

Отже, на підставі ч. 2 ст. 75 КК України (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК України) суд вважає за можливе у випадку затвердження угоди про визнання винуватості звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, шляхом встановлення іспитового строку.

Тому, при призначенні покарання обвинуваченому за ст.336 КК України суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував та не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття у скоєному, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Вказана міра покарання відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення

6. Запобіжний захід.

Суд враховує, що на час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття у скоєному, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

7. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

8. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

9. Вирішення долі речових доказів.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65, 75, 76, ст. 336 Кримінального кодексу України, статтями 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10 липня 2026 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження ЄРДР № 12022041230001127 від 03 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого такі обов`язки :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 14 липня 2026 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_6